Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №400/9939/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/9939/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів – Джабурія О.В.,

– Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року, прийняте у складі суду судді Гордієнко Т.О. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії; скасування рішення від 05.08.2025 року № 143350007686,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому позивач просив суд про визнання протиправними дії щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; скасування рішення про відмову в призначенні пенсії від 05.08.2025 року №143350007686; зобов`язання призначити та виплатити з 29.07.2025 пенсію за віком на пільгових умовах.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення від 05.08.2025 року № 143350007686. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "а" ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на посаді головного кондуктора з 01.06.1990 року по 20.06.1993 року та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за вислугу років від 29.07.2025 року. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області звернулось до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що до спеціального стажу не зараховано період роботи на посаді головного кондуктора згідно довідки №НЕК - 100 від 12.02.2025, виданої Українським товариством «Українська залізниця», оскільки дана професія відсутня в Переліку, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583. Крім того, апелянт посилається на дискреційність своїх повноважень.

Представник позивача надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 29.07.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

05.08.2025 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення № 143350007686, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років.

У рішенні зазначено, що страховий стаж особи становить 33 роки 4 місяці 22 дні.

Спеціальний стаж заявника склав 10 років 5 місяців 8 днів.

До страхового стажу зараховано всі періоди згідно наданих документів.

Для обчислення спеціального стажу не враховано період роботи на посаді головного кондуктора згідно довідки № НЕК-100 від 12.02.2025 року, виданої Українським товариством «Українська залізниця», оскільки дана професія відсутня в Переліку, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 583 від 12.10.1992 року.

Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що посилання відповідачів на те, що посада головного кондуктора не передбачена Списком №583, є безпідставними, оскільки від базової професійної назви роботи «кондуктор вантажних поїздів» утворюється деталізована назва посади «старший кондуктор вантажних поїздів», «учень старшого кондуктора вантажних поїздів», «головний кондуктор вантажних поїздів», що узгоджується з нормами Класифікатора професій щодо новоутворення професійних назв робіт.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Умови призначення пенсії за віком визначає стаття 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року №1058-IV.

Статтею 8 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до статті 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з приписами статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок № 637, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 1-2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті – за списками професій і посад, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, за умови наявності стажу роботи для чоловіків не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

Позивач при зверненні із заявою про призначення пенсії надавав, зокрема, довідку від 12.02.2025 № НЕК-100, відповідно до якої в період з 01.06.1990 по 20.06.1993 працював на посаді головного кондуктора, та виконував роботи, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті; з 21.06.1993 по 06.06.1994 – на посаді складача поїздів, та виконував роботи, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті; з 08.07.1994 по 18.08.1994 на посаді складача поїздів, та виконував роботи, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті.

Також у довідці зазначено, що за період з 01.06.1990 року по 18.08.1994 по складає 03 роки 07 місяців 13 днів, що передбачено ст. 55 п. а Закону України «Про пенсійне забезпечення» та які мають право на пенсію за вислугу років.

Постановою Кабінету Міністрів України, від 12.10.1992 року № 583 затверджено Список професій і посад працівників, які користуються правом на пенсію за вислугу років, у якому наявна посада «кондуктор вантажних поїздів».

Додатком В до Класифікатора професій ДК 003:2010 (затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 № 327) передбачено можливість використання похідних слів до професій, зокрема «головний», «старший». Ці похідні слова можуть застосовуватися за умови збереження галузевої та функціональної належності, кваліфікаційних вимог та коду новоутвореної професії. У вказаному Класифікаторі за кодом 5112 міститься назва «Кондуктор головний вантажних поїздів».

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що деталізована назва посади «головний кондуктор вантажних поїздів» утворена від базової професійної назви «кондуктор вантажних поїздів», що повністю відповідає нормам Класифікатора професій. Отже, період роботи позивача з 01.06.1990 по 20.06.1993 на зазначеній посаді безпідставно не був зарахований відповідачем до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років.

Щодо доводів апелянта про дискреційність його повноважень, колегія суддів зазначає, що дискреційними повноваженнями є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

У спірних у цій справі правовідносинах, в разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій, а отже відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд.

Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року – залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії; скасування рішення від 05.08.2025 року № 143350007686 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька