Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №420/21245/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/21245/26

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів – Джабурія О.В.,

– Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу адвоката Вавілова Антона Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними наказів,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2026 року до Одеського окружного адміністративного суду було подано адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_2 ), в якому позивач, з урахуванням збільшення позовних вимог та залучення співвідповідача, просить суд про визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 про мобілізацію ОСОБА_1 , визнання протиправним та скасування наказу командира частини НОМЕР_1 від 09.05.2026 року №368-ос про зарахування до списків особового складу ОСОБА_1 , скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 29.05.2026 року №895-ОС.

Разом з позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони командиру військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) вчиняти дії щодо переведення солдата ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

В обґрунтування заяви позивач зазначав, що якщо командування військовій частині НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) здійснить переведення солдата ОСОБА_1 в іншу військову частину до завершення розгляду справи по суті, це призведе до фактичного виконання спірного рішення до того, як суд дасть йому правову оцінку.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, адвокат Вавілов Антон Євгенович звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 , в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити вимоги заявника щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони командиру військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) вчиняти дії щодо переведення солдата ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що ОСОБА_1 починаючи з 02.04.2024 р., користується правом на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період з підстав, визначених статтею 23 пункт 13 частина 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Апелянт вказує, що позивач був затриманий 08.05.2026 року та за наявності діючої відстрочки був призваний на військову службу за мобілізацією. На думку апелянта, переведення позивача до іншої військової частини може істотно ускладнити виконання рішення суду в разі, якщо позовні вимоги будуть задоволені.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що обраний заявником вид забезпечення позову, за своїм змістом є фактично забороною вчиняти дії щодо виконання відповідних наказів, які можуть бути видані командиром військової частини, що відповідно до пункту 10 частини 3 статті 151 КАС України, не допускається в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Вирішуючи спірне питання в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до вимог частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи може вжити визначені цією статтею заходи забезпечення адміністративного позову.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:

- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачем за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

- очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до частини 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС).

Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Ці підстави є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

При цьому колегія суддів враховує висновки щодо застосування норм права, викладені зокрема у постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року (справа №826/9263/17).

Згідно пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних

Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що для вжиття заходів забезпечення позову необхідні поважні підстави та обґрунтування таких підстав належними доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, заява про забезпечення позову була подана в рамках оскарження процедури мобілізації позивача, оскільки позивач вважає, що на момент мобілізації у нього була наявна діюча відстрочка від призову.

Оцінюючи доводи заяви про забезпечення позову, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених зокрема у постанові від 11 березня 2021 року (справа № 640/23179/19), вирішуючи заяву, суд повинен проаналізувати та оцінити ці доводи заявника щодо «очевидності» ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, при цьому, пропри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.

Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Разом з тим, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що доводи позивача в частині протиправності наказів відповідачів фактично не є беззаперечними та потребують оцінки під час розгляду справи по суті спору на підставі повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин у справі.

Водночас, апеляційний суд зазначає, що позивач також жодними належними та допустимими доказами не обґрунтовує, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Колегія суддів звертає увагу, що посилання позивача на те, що його може бути направлено для проходження військової служби до іншої військової частини, базуються на припущеннях, які наразі не підтверджено жодним доказом. При цьому, апелянтом не обґрунтовано, як саме направлення до іншої військової частини може зашкодити захисту його прав, зокрема з урахуванням того, що у разі встановлення порушення прав позивача, суд за результатами розгляду справи може вийти за межі позовних вимог та обрати той спосіб захисту порушеного права, який є найбільш ефективним.

Як вбачається зі змісту заяви, стверджуючи про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, позивач наводить винятково припущення щодо ймовірних подальших негативних наслідків. При цьому, жодних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам внаслідок невжиття заходів забезпечення позову, заявник суду не надав.

Не зазначив заявник і які саме дії, направлені на відновлення прав, доведеться вживати в разі невжиття заходів забезпечення позову, не обґрунтував складність вчинення цих дій, а також не підтвердив необхідність несення значних витрат, пов`язаних з відновленням прав.

Також, суд зауважує, що сама лише незгода позивача із наказами суб`єктів владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання таких наказів протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Ймовірна можливість настання негативних наслідків чи порушення прав позивача в майбутньому не може визнаватись достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, доводи позивача не свідчать про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення його прав в такій мірі, що для їх відновлення необхідно було б докласти значних зусиль, або захист цих прав був би неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову.

Таким чином, наведені в заяві про забезпечення позову обґрунтування не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить позивач, без з`ясування фактичних обставин справи матиме наслідком надання судом передчасних правових оцінок по суті пред`явленого позову

Таким чином, Одеський окружний адміністративний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про застосування заходів забезпечення позову.

Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Вавілова Антона Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2026 року – залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними наказів – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька