Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №280/2778/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 280/2778/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач),

суддів: Чабаненко С.В., Білак С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року в адміністративній справі № 280/2778/26 (головуючий суддя першої інстанції - Стрельнікова Н.В.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 31.03.2026 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.07.2017 року по 26.03.2026 року включно;

- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.07.2017 року по 26.03.2026 року включно у сумі 419202 гривні 44 копійки.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що не виплата середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок у зв`язку із порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення до моменту звільнення спричинить порушення процесуальних строків та призведе до фактичного позбавлення його права на судове оскарження неправомірних дій військової частини у зв`язку із пропуском процесуального строку.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

З військового квитка позивача від 11.05.2010 серії НОМЕР_2 вбачається, що позивач з 13.10.2011 по 05.07.2017 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до наступних записів, позивач продовжує проходження військової служби.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07.11.2025 по справі №280/7360/25 визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 05.07.2017 включно. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 05.07.2017 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у сумі 54602 гривні 76 копійок із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44 за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».

Вказане рішення набрало законної сили 18.12.2025.

На виконання цього рішення Військовою частиною НОМЕР_1 27.03.2026 перераховано та виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення у загальній сумі 51872,64 грн., що підтверджується банківською випискою.

Оскільки розрахунки належних позивачу сум відповідач провів не в день звільнення, то позивач вважає, що має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за період з 06.07.2017 по 26.03.2026 включно, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Відповідно до ч.2 ст.117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Аналіз положень ст. 116, 117 КЗпП України свідчить про те, що вказані статті встановлюють вимоги щодо строку розрахунку при звільненні та відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що з військового квитка позивача від 11.05.2010 серії НОМЕР_2 вбачається, що позивач з 13.10.2011 по 05.07.2017 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до наступних записів, позивач продовжує проходження військової служби.

Зважаючи на те, що у спірних відносинах позивач продовжив проходити військову службу в іншій військовій частині, тобто позивач не був звільнений з військової служби, а був виключений із списків особового складу військової частини у зв`язку з просуванням по службі та переміщенням на нове місце військової служби, де отримує грошове забезпечення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що положення ст.ст.116, 117 КЗпП України не підлягають застосуванню до спірних відносин.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року в адміністративній справі № 280/2778/26 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року в адміністративній справі № 280/2778/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.В. Білак