Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №340/799/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 340/799/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Семененка Я.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року (суддя Г.М. Момонт)

у справі № 340/799/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому, з урахуванням уточнення, просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 20.01.2025 №112750007091 Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яким відмовлено позивачці в призначенні пенсії за віком та не зараховано до її страхового стажу періоди трудової діяльності з 04.09.1979 по 20.06.1980 та з 01.09.1986 по 16.06.1989;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії за віком, зарахувавши до її страхового стажу періоди трудової діяльності з 04.09.1979 по 20.06.1980 та з 01.09.1986 по 16.06.1989.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії за віком є протиправним та порушує право позивачки на належне пенсійне забезпечення.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову у призначенні пенсії №112750007091 від 20 січня 2025 року;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву позивачки №360 від 13 січня 2025 року про призначення позивачці пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу позивачки періодів її роботи 04 вересня 1979 року по 20 червня 1980 року, з 01 вересня 1986 року по 16 червня 1989 року, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Суд першої інстанції виходив з того, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. На працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком) за формальну неправильність оформлення трудової книжки з вини адміністрації підприємства, яка відповідальна за дотримання правил її ведення.

За встановлених у справі обставин суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу позивачки період роботи з 04.09.1979 по 20.06.1980 за трудовою книжкою, виданою 12.09.1979, та періоду роботи з 01.09.1986 по 16.06.1989 за трудовою книжкою, яка видана 21.01.1983.

Суд першої інстанції вказав, що належним способом захисту порушеного права позивачки є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву позивачки №360 від 13.01.2025 р. про призначення позивачці пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу позивачки періодів її роботи з 04.09.1979 по 20.06.1980 та з 01.09.1986 по 16.06.1989, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Скаржник вказує, що за поданими позивачкою до пенсійного органу документами встановлено, що її страховий стаж складає лише 18 років 3 місяці 25 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком, а отже спірне рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії є правомірним. Відповідач вважає, що позивачці правомірно не зараховано до страхового стажу період роботи з 04.09.1979 по 20.06.1980 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 12.09.1979, адже титульна сторінка не завірена печаткою підприємства, з 01.09.1986 по 16.06.1989 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , адже запис про роботу не завірено підписом відповідальної особи. Відповідач зауважує, що позивачці правомірно не зараховано до страхового стажу період підприємницької діяльності з 10.04.2000 по 31.12.2003 через відсутність даних про систему оподаткування та сплату страхових внесків, період догляду за дитиною 23.06.1984 року народження, адже відсутні дані про отримання паспорту в свідоцтві про народження.

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 13.01.2025 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Заява позивачки та додані до заяви документи розглянуті за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №112750007091 від 20.01.2025, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком позивачці відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю загального страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку.

У вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж позивачки становить 18 років 03 місяці 25 днів. До страхового стажу не зараховано, зокрема: періоди роботи з 04.09.1979 по 20.06.1980 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 12.09.1979, оскільки титульна сторінка трудової книжки не завірена печаткою підприємства, а також з 01.09.1986 по 16.06.1989 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 21.01.1983, оскільки запис про роботу не завірено підписом відповідальної особи, яка здійснила запис.

Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 4 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, до 01 січня 2004 року стаж вимірювався періодом роботи (трудовий стаж), а страховий стаж, який безпосередньо пов`язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 01 січня 2004 року.

Отже, до 01 січня 2004 року трудовий стаж (періоди офіційної роботи, які підтверджені записами в трудовій книжці) автоматично зараховується як страховий стаж.

Відповідно до ст.62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком документи, зокрема: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 Порядку №637 в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Таким чином, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей про періоди роботи, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи.

Як правильно з`ясовано судом першої інстанції та скаржником не спростовано, трудові книжки позивачки НОМЕР_1 та НОМЕР_2 містять відомості про трудову діяльність позивачки у періоди з 04.09.1979 по 20.06.1980 та з 01.09.1986 по 16.06.1989, відповідно.

У вказані періоди трудової діяльності позивачки порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162, положення якої діяли до 29.07.1993.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції №162, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Згідно з пунктом 2.3. Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно з пунктом 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця.

Суд апеляційної інстанції враховує, що оскільки трудові книжки заповнювались роботодавцем, на працівника не може бути покладено обов`язок перевірки правильності їх заповнення. Працівник не може нести відповідальність за правильність записів у його трудовій книжці. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі №423/1881/17.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 11.05.2022 у справі №120/1089/19-а.

Виходячи з встановлених обставин, враховуючи, що трудові книжки позивачки містять відомості про трудову діяльність з 04.09.1979 по 20.06.1980 та з 01.09.1986 по 16.06.1989, записи в трудових книжках про роботу позивачки виконані зрозуміло в хронологічному порядку, узгоджуються між собою, не містять суперечливих даних, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що недоліки записів у трудових книжках, про які вказує пенсійний орган, не впливають на зарахування певних періодів роботи позивачки до її страхового стажу.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову у призначенні пенсії №112750007091 від 20 січня 2025 року є протиправним та підлягає скасуванню, адже пенсійним органом не здійснено належний розрахунок страхового стажу позивачки.

Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Стосовно зазначення в резолютивній частині рішення суду першої інстанції про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області вчинити певні дії суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції допущена описка щодо найменування пенсійного органу (ГУ Пенсійного фонду України в Тернопільській області замість ГУ Пенсійного фонду України в Полтавській області), яка не вливає на суть прийнятого судом першої інстанції рішення і може бути виправлена ним в порядку ст.253 КАС України.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі № 340/799/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя О.В. Головко

суддя Я.В. Семененко