Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №280/7459/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 280/7459/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Семененка Я.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року (суддя Ж.М. Чернова)

у справі № 280/7459/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови позивачу у зарахуванні до його страхового стажу для обчислення розміру пенсії періоду роботи з 20.12.1993 по 03.02.1997;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати позивачу до його страхового стажу для обчислення розміру пенсії період роботи з 20.12.1993 по 03.02.1997, у зв`язку із чим перерахувати розмір його пенсії за віком з 01.06.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії пенсійного органу щодо відмови позивачу у зарахуванні до його страхового стажу для обчислення розміру пенсії періоду роботи з 20.12.1993 по 03.02.1997 є протиправними та порушують право позивача на належне пенсійне забезпечення.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Суд першої інстанції виходив з того, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Здійснення записів у трудовій книжці та їх належне оформлення законодавцем покладено на роботодавця, а не на працівника, тому відповідальність за можливе невчинення такого запису або його неналежне оформлення не може бути перекладена на працівника та призводити до позбавлення його права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.

Суд першої інстанції з`ясував, що до страхового стажу позивача не враховано період його роботи з 20.12.1993 по 03.02.1997 відповідно до записів № 10-11 трудової книжки НОМЕР_1 від 17.02.1987, оскільки дата наказу про прийом містить виправлення, запис про виправлення не завірений належним чином. Суд першої інстанції вказав, що можливі порушення у заповненні трудової книжки, зазначені відповідачем, не впливають на факт роботи позивача в спірні періоди та отримання ним загального трудового стажу.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Скаржник вказує, що в трудовій книжці позивача НОМЕР_1 запис №10 за період роботи з 20 грудня 1993 року по 20 лютого 1997 року містить виправлення, що не завірено належним чином підприємством, де працював позивач, а інші документи на підтвердження трудової діяльності позивачем не подано. Відтак, скаржник наполягає, що позивачу правомірно не зараховано до страхового стажу період з 20 грудня 1993 року по 20 лютого 1997, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 20.05.2025 позивач звернувся до пенсійного органу за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Розгляд звернення за принципом екстериторіальності здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області.

За результатом розгляду звернення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області позивачу призначено пенсію за віком з 01.06.2025, до страхового стажу позивача зараховано 34 роки 9 місяців 10 днів.

До страхового стажу позивача не враховано період його роботи з 20.12.1993 по 03.02.1997 відповідно до записів № 10-11 трудової книжки НОМЕР_1 від 17.02.1987 з тих підстав, що дата наказу про прийом містить виправлення, запис про виправлення не завірений належним чином, що підтверджується розрахунком стажу та листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 23.07.2025 № 0800-0205-8/72979.

Позивач, не погодившись з діями Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови позивачу у зарахуванні до його страхового стажу для обчислення розміру пенсії періоду роботи з 20.12.1993 по 03.02.1997, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 4 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, до 01 січня 2004 року стаж вимірювався періодом роботи (трудовий стаж), а страховий стаж, який безпосередньо пов`язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 01 січня 2004 року.

Отже, до 01 січня 2004 року трудовий стаж (періоди офіційної роботи, які підтверджені записами в трудовій книжці) автоматично зараховується як страховий стаж.

Відповідно до ст.62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком документи, зокрема: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 Порядку №637 в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Таким чином, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей про періоди роботи, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи.

Як правильно з`ясовано судом першої інстанції та скаржником не спростовано, трудова книжка НОМЕР_1 містить відомості про трудову діяльність позивача у період з 20.12.1993 по 03.02.1997.

З 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.

За змістом пункту 2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця.

Суд апеляційної інстанції враховує, що трудова книжка заповнювалась роботодавцем і на працівника не може бути покладено обов`язок перевірки правильності її заповнення. Працівник не може нести відповідальність за правильність записів у його трудовій книжці. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі №423/1881/17.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 11.05.2022 у справі №120/1089/19-а.

Виходячи з встановлених обставин, враховуючи, що трудова книжка позивача містить відомості про трудову діяльність з 20.12.1993 по 03.02.1997, записи в трудовій книжці про роботу позивача виконані зрозуміло в хронологічному порядку, узгоджуються між собою, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що недоліки, про які вказує пенсійний орган, не впливають на зарахування певного періоду роботи позивача до його страхового стажу.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови позивачу у зарахуванні до його страхового стажу для обчислення розміру пенсії періоду роботи з 20.12.1993 по 03.02.1997 є протиправними.

Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року у справі № 280/7459/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя О.В. Головко

суддя Я.В. Семененко