Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №160/4848/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/4848/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року в адміністративній справі №160/4848/26 за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – відповідач 1, ГУ ПФУ у Львівській області), відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі – відповідач 2, ГУ ПФУ в Одеській області), в якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, ЄДРПОУ 13814885 від 06.02.2026 за №045750035789 про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в призначенні пенсії за віком від 29.01.2026;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, ЄДРПОУ 20987385, від 23.01.2026 за №0457500035789 про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в призначенні пенсії за віком від 16.01.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, ЄДРПОУ 13814885, зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , періоди навчання з 01.09.1983 по 30.06.1984 (10 місяців 2 дні до призову на строкову військову службу) та з 01.09.1986 по 13.06.1990 (3 роки 9 місяців 13 днів після звільнення зі строкової військової служби), а також періоду роботи з 14.10.1993 по 08.09.1995;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, ЄДРПОУ 20987385, зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , періоди навчання з 01.09.1983 по 30.06.1984 (10 місяців 2 дні до призову на строкову військову службу) та з 01.09.1986 по 13.06.1990 (3 роки 9 місяців 13 днів після звільнення зі строкової військової служби), а також періоду роботи з 14.10.1993 по 08.09.1995.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що досягнувши пенсійного віку, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявами від 16.01.2026 та 29.01.2026 про призначення пенсії за віком на підставі ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Заяви було розглянуто за принципом екстериторіальності та у результаті Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком. Також, не зараховано до страхового стажу позивача періоди навчання з 01.09.1983 по 30.06.1984, з 01.09.1986 по 13.06.1990 та роботи з 14.10.1993 по 08.09.1995. Зі спірними рішеннями позивач не погоджується, що стало підставою для звернення до суду з цією позовною заявою.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2026 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії №0457500035789 від 23.01.2026.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії №045750035789 від 16.04.2026, прийнятого на заміну рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії №045750035789 від 06.02.2026.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди навчання з 01.09.1983 по 30.06.1984, з 01.09.1986 по 13.06.1990 та період роботи з 14.10.1993 по 08.09.1995.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 16.01.2026, з урахуванням висновків суду у даній справі та з урахуванням зарахованих періодів роботи та навчання до страхового стажу ОСОБА_1 , та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.

У задоволені іншої частини позовних вимог, - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено про те, що

Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

16.01.2026 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком, на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №0457500035789 від 23.01.2026.

В обґрунтування означеного рішення відповідачем-2 зазначено, що пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років. Вік заявника 60 років 2 місяці. Необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», становить 32 роки. Страховий стаж особи становить 29 років 11 місяців 22 дні. Результати розгляду документів, додатних до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди:

- навчання з 01.09.1983 по 01.09.1993, згідно довідки від 18.12.2025 №15/197, оскільки у довідці відсутні підстави відрахувань, у зв`язку з призовом на військову службу та відновленням, у зв`язку з закінченням військової служби. Також, зазначений період перетинається з періодами роботи;

- роботи з 14.10.1993 по 08.09.1995, оскільки у трудовій книжці відсутня назва організації, яка внесла запис до трудової книжки, що суперечить пункту 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58;

- ведення підприємницької діяльності з 01.10.2025 по 22.12.2025, оскільки в Індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні нарахування та сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з тим, що відсутній необхідний страховий стаж – 32 роки.

29.01.2026 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком, на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №0457500035789 від 06.02.2026.

В обґрунтування рішення зазначено, що необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 32 роки. Страховий стаж особи становить 29 років 11 місяців 22 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано:

- навчання з 01.09.1983 по 01.09.1993, згідно довідки від 18.12.2025 №15/197, оскільки у довідці відсутні підстави відрахування, у зв`язку з призовом на військову службу та відновленням, у зв`язку з закінченням військової служби. Також, зазначений період перетинається з періодами роботи;

- роботи з 14.10.1993 по 08.09.1995, оскільки у трудовій книжці НОМЕР_2 відсутня назва організації, яка внесла запис до трудової книжки, що суперечить пункту 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58. Для зарахування необхідно надати уточнюючу довідку про період роботи, видану на підставі первинних документів;

- ведення підприємницької діяльності з 12.09.1995 по 31.12.1998, згідно довідки №5853/6/04-36-24-14-19 від 27.01.2026, оскільки відсутня інформація про сплату страхового внеску на пенсійне страхування; страховий стаж з 01.01.1999 зараховано згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування;

- ведення підприємницької діяльності з 01.10.2025 по 22.12.2025, оскільки в Індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні нарахування та сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №045750035789 від 16.04.2026 на заміну рішення від 06.02.2026.

В обґрунтування рішення зазначено, що необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 32 роки. Страховий стаж особи становить 29 років 11 місяців 22 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано:

- навчання з 01.09.1983 по13.06.1990, згідно Диплому ТВ №780470, оскільки період перетинається з періодом проходження військової служби з 02.07.1984 по 24.06.1986 (військовий квиток серії НОМЕР_3 ). Надану уточнюючу довідку про період навчання від 18.12.2025 №15/197 не враховано, оскільки у довідці відсутні підстави відрахування у зв`язку з призовом на військову службу та відновлення у зв`язку з закінченням періоду проходження військової служби;

- роботи з 14.10.1993 по 08.09.1995, оскільки у трудовій книжці НОМЕР_2 відсутня назва організації, яка внесла запис до трудової книжки, що суперечить пункту 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58. Для зарахування необхідно надати уточнюючу довідку про період роботи, видану на підставі первинних документів;

- ведення підприємницької діяльності з 12.09.1995 по 31.12.1998, згідно довідки №5853/6/04-36-24-14-19 від 27.01.2026, оскільки відсутня інформація про сплату страхового внеску на пенсійне страхування; страховий стаж з 01.01.1999 зараховано згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування;

- ведення підприємницької діяльності з 01.10.2025 по 22.12.2025, оскільки в Індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні нарахування та сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Позивач зі спірними рішеннями про відмову у призначенні пенсії за віком не погоджується, що стало підставою для звернення до суду з цією позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За приписами частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На час первісного заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (Інструкція №162).

Відповідно до пунктів 2.2., 2.3. Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні -у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Записи виконуються арабськими цифрами (число та місяць двозначними). Наприклад, якщо робітника або службовця прийнято на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 року) записується: « 1984.05.01», у трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 року: « 05.01.84».

Записи виконуються акуратно, пір`яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.

Відповідно до п. 2.11 та 2.12 Інструкції відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

В подальшому наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 року №58 затверджена нова Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (Інструкція №58).

До трудової книжки вносяться, зокрема: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення (п. 2.2. Інструкції №58).

За вимогами пунктів 2.3., 2.4. Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 05 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується « 05.01.1993».

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до пунктів 1-2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших-документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Отже, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній застосовуються норми Порядку №637 щодо підтвердження трудового стажу.

Судом встановлено, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 від 15.11.1991 містить наступні записи щодо спірного періоду роботи:

- 14.10.1993 – прийнятий на роботу інженером електриком, наказ №3 від 16.10.1993 (запис №8);

- 08.09.1995 – звільнений за згодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України, наказ №6 від 08.09.1995 (запис №9).

Апеляційний суд зазначає, що на особу не може перекладатись обов`язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.

Висновки аналогічного характеру викладені в постанові Верховного Суду від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а, від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Водночас, за змістом наведених норм відповідальним за заповнення трудової книжки є уповноважений орган.

За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Поряд із цим суд зауважує, що особа не може відповідати за правильність та повноту оформлення її трудової книжки та бухгалтерських документів уповноваженою особою і, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини уповноваженого органу не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах або обрахунку страхового стажу.

Висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 року по справі №687/975/17.

При цьому, суд враховує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи стосовно якої її оформлено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Таким чином, здійснення записів у трудовій книжці та їх належне оформлення законодавцем покладено на роботодавця, а не на працівника, отже, відповідальність за можливе не вчинення такого запису або його неналежне оформлення не може бути перекладена на працівника та призводити до позбавлення його права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судому постановах від 02 лютого 2018 року у справі №677/277/17, від 26 червня 2019 року у справі №423/3762/16-а, від 11 липня 2019 року у справі №683/737/17, від 09 серпня 2019 року у справі №654/890/17, від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.

Отже, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, а на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Неточність в записах в трудовій книжці та інших документах не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу, що дає особі право на призначення пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Разом з тим, наявність сумнівів у відповідача відповідно до зазначеного законодавства, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.

Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №127/9055/17.

Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17, від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а, від 23 жовтня 2019 року у справі №263/3783/17, від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17, від 20 січня 2021 року у справі №588/647/17, від 18 листопада 2022 року у справі №560/3734/22 та інших.

Окрім того, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 року у справі №638/18467/15-а та від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а.

В той же час, відповідачем не подано жодного доказу про вжиття певних заходів з метою отримання інформації щодо достовірності інформації зазначеної у трудовій книжці позивача, натомість відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи позивача.

Стосовно зарахування періодів навчання до страхового стажу позивача.

Згідно із п.«д» ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до п.8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Зі змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії №0457500035789 від 23.01.2026 судом встановлено, що підставою для відмови у зарахуванні спірних періодів навчання, а саме: з 01.09.1983 по 01.09.1993 слугувало те, що у довідці від 18.12.2025 №15/197 відсутні підстави відрахувань, у зв`язку з призовом на військову службу та відновленням, у зв`язку з закінченням військової служби, а також перетин періоду навчання з періодами роботи.

Зі змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії №045750035789 від 16.04.2026, прийнятого на заміну спірного рішення від 06.02.2026, судом встановлено, що підставою для відмови у зарахуванні спірних періодів навчання, а саме: з 01.09.1983 по13.06.1990 слугував перетин періоду навчання згідно Диплому НОМЕР_4 з періодом проходження військової служби з 02.07.1984 по 24.06.1986 (військовий квиток серії НОМЕР_3 ), неврахування уточнюючої довідки про період навчання від 18.12.2025 №15/197, оскільки у довідці відсутні підстави відрахування у зв`язку з призовом на військову службу та відновлення у зв`язку з закінченням періоду проходження військової служби.

Суд із такими доводами відповідачів не погоджується, адже, як вбачається із військового квитка позивача серії НОМЕР_3 від 07.08.1990, у період з 02.07.1984 по 24.06.1985 останній був призваний на військову службу до Збройних Сил СРСР, що стало підставою для переривання навчання, яке продовжилось з 01.09.1986.

Суд також зазначає, що період з 02.07.1984 по 24.06.1986 зарахований до страхового стажу позивача як військова строкова служба, про що свідчить форма РС право.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду його навчання з 01.09.1983 по 30.06.1984 та з 01.09.1986 по 13.06.1990.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року в адміністративній справі №160/4848/26 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року в адміністративній справі №160/4848/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко