Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №280/10586/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 липня 2026 року м. Дніпросправа № 280/10586/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.02.2026 року (головуючий суддя Максименко Л.Я.)

у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідачів Військової частини НОМЕР_2 (Відповідач-1), Військової частини НОМЕР_1 (Відповідач-2) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , 01.12.2025 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до відповідачів Військової частини НОМЕР_2 (Відповідач-1), Військової частини НОМЕР_1 (Відповідач-2), просив:

-визнати протиправною бездіяльність військових частин НОМЕР_2 та НОМЕР_1 щодо не нарахування та виплати одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту відповідно до положень підпункту 8 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі Постанова №704) одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту у розмірі восьми прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законом на 1 січня календарного року (у розмірі 17620,00 грн); стягнення одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту у розмірі десяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законом на 1 січня календарного року (17620,00 грн);

-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (як правонаступника військової частини НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) одноразову грошову допомогу відповідно до положень підпункту 8 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі Постанова №704) одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту у розмірі восьми прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законом на 1 січня календарного року (у розмірі 17620,00 грн); стягнення одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту у розмірі десяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законом на 1 січня календарного року (17620,00 грн).

В обґрунтування позову зазначено, що позивачем ОСОБА_1 було подано рапорт до військової частини НОМЕР_2 про виплату одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту строком на три роки в розмірі восьми прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установленим Законом на 1 січня календарного року, відповідно до вимог підпункту 8 пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців», осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” розділу ХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом МО України від 07.06.2018 року№ 280 (зі змінами). Вказує, що відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 від 30.07.2025 року № 1565/4874 відповідно до спільної директиви Міністра Оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.05.2025 року № Д-321/65/дск “Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України у 2025 році” та Директиви Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України у 2025 році” військова частина НОМЕР_1 є правонаступником військової частини НОМЕР_2 у зв`язку із переформатуванням. Однак, відповідачами виплати здійснено не було. Вважає бездіяльність відповідачів протиправною.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.02.2026 року позов – задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 від 06.06.2025 про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після укладення ними першого контракту.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після укладення ними першого контракту від 06.06.2025 року та прийняти відповідне вмотивоване рішення за результатами розгляду, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині вимог, - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Військової частини НОМЕР_1 (Відповідач-2) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Також зазначено, що позивач пропустив встановлений законом строк звернення до адміністративного суду, оскільки про порушення свого права йому було відомо щонайменше з 06.06.2025, коли ним подано відповідний рапорт до командування військової частини НОМЕР_2 , тоді як до суду з позовом він звернувся лише 01.12.2025. На думку апелянта, позивач мав можливість своєчасно звернутися за правовою допомогою та подати позов у межах строку, встановленого статтею 122 КАС України. Військова частини НОМЕР_1 посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 06.04.2023 у справі №260/3564/22, та зазначає, що перебіг строку звернення до суду починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Вважає, що з урахуванням дати подання позивачем рапорту та розумного строку очікування відповіді на нього строк звернення до суду сплив 06.07.2025. Крім того, відповідач-2 зазначає про відсутність правових підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту. Посилається на положення постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 та наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, відповідно до яких така допомога виплачується визначеним категоріям військовослужбовців, за відсутності обставин, передбачених пунктом 4 розділу XXII зазначеного Порядку. Зазначає, що до рапорту позивача не було додано документів, які б підтверджували відсутність обставин, що виключають право на отримання одноразової грошової допомоги. При цьому, на думку апелянта, з витягу з наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №360 від 31.12.2021 вбачається, що позивач уклав контракт у статусі офіцера запасу у військовому званні майора та раніше проходив військову службу з березня 2014 року по березень 2015 року. Також відповідач-2 звертає увагу на те, що позивачем не надано документів, які б підтверджували не проходження ним служби в інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, а також у правоохоронних органах.

Згідно статті 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Згідно ч.2 ст. 309 КАС України суд апеляційної інстанції ухвалою від 22.06.2026 продовжив строк розгляду даної справи на 15 днів.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено:

30.12.2021 між ОСОБА_1 та Міністром оборони України укладено перший контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на три роки.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №3 від 06.01.2022, солдата запасу ОСОБА_1 , призначеного наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 (по особовому складу) від 30.12.2021 № 117-РС на посаду ВІДПОВІДАЛЬНОГО ВИКОНАВЦЯ ГРУПИ ПЕРСОНАЛУ ШТАБУ КАДРУ ІНФОРМАЦІЯ_3 , ВОС - 901074А, з « 06» січня 2022 року зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення.

06.06.2025 року позивачем було подано рапорт до військової частини НОМЕР_2 про виплату одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту строком на три роки в розмірі восьми прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установленим Законом на 1 січня календарного року, відповідно до вимог підпункту пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” розділу ХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом МО України від 07.06.2018 року№ 280.

У довідці Військової частини НОМЕР_2 від 30.07.2025 року № 1565/4874 вказано, що відповідно до спільної директиви Міністра Оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.05.2025 року № Д-321/65/дск “Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України у 2025 році” та Директиви Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України у 2025 році” військова частина НОМЕР_1 є правонаступником військової частини НОМЕР_2 у зв`язку із переформатуванням.

Доказів надання відповіді на рапорт позивача або виплати йому одноразової грошової допомоги суду не надано.

Позивач вважає протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 (правонаступник Військова частина НОМЕР_1 ), щодо не нарахування та невиплати одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту відповідно до підпункту 8 пункту 6 постанови КМУ №704.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Згідно ч.3 ст.23 Закону №2232-XII під час дії воєнного стану для осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, та військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період строк військової служби може встановлюватися на час до оголошення рішення про демобілізацію або на строки, визначені частиною другою цієї статті.

Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно ст. 9 цього Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Кабінетом Міністрів України 30 серпня 2017 року прийнято постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01 березня 2018 року.

Відповідно до пп.8 п.6 цієї постанови передбачено виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу після укладення ними першого контракту в таких розмірах:

особам рядового складу - вісім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;

особам сержантського і старшинського (молодшого начальницького) складу - дев`ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;

особам офіцерського (середнього, старшого та вищого начальницького) складу - десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.

Згідно п.1 розділу ХХІІ Порядку №260 одноразова грошова допомога військовослужбовцям після укладення ними першого контракту виплачується:

особам, які приймаються на посади рядового складу строком на 3 роки;

особам, які приймаються на посади сержантського і старшинського складу строком на 3 роки і більше;

особам, які приймаються на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу строком на 1 рік і більше;

особам, які підписали контракт строком на 5 років і більше, із числа військовослужбовців, призначених на посади осіб сержантського і старшинського складу, осіб офіцерського складу після закінчення вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти (підготовка яких здійснюється за державним замовленням), за умови вступу до виконання обов`язків за цими посадами.

Відповідно до п.3 розділу ХХІІ Порядку №260 виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця після набрання чинності першим контрактом, призначення на посаду та вступу до виконання обов`язків за посадою на підставі наказу командира.

Згідно п.4 розділу ХХІІ Порядку №260 одноразова грошова допомога не виплачується:

особам рядового складу, які в період проходження військової служби за контрактом уклали контракт про проходження військової служби на посадах сержантського та старшинського складу;

особам сержантського та старшинського складу, яких у період проходження військової служби за контрактом прийнято на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу;

особам офіцерського складу, які в період проходження кадрової військової служби в добровільному порядку виявили бажання проходити військову службу за контрактом;

у разі продовження військової служби за новим контрактом;

у разі повторного прийняття на військову службу за контрактом осіб, звільнених з військової служби за контрактом;

у разі підписання контракту для проходження військової служби у Збройних Силах України особами, звільненими з військової служби за контрактом, з інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також зі служби в правоохоронних органах.

З матеріалів справи вбачається, що 30.12.2021 року між позивачем та Міністром оборони України укладено перший контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на три роки.

Також, позивача після укладення контракту зараховано на службу у військову частину НОМЕР_2 , з огляду на що, позивач 06.06.2025 звернувся з рапортом про виплату такої одноразової грошової допомоги саме до командира військової частини НОМЕР_2 .

Водночас, як свідчить довідка Військової частини НОМЕР_2 від 30.07.2025 року №1565/4874 відповідно до спільної директиви Міністра Оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.05.2025 року № Д-321/65/дск “Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України у 2025 році” та Директиви Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України у 2025 році” військова частина НОМЕР_1 є правонаступником військової частини НОМЕР_2 у зв`язку із переформатуванням.

Слід зазначити, що за наявними у справі документами підстав для невиплати одноразової грошової допомоги, визначених п.4 розділу ХХІІ Порядку №260 не встановлено.

Проте, на дату розгляду даної справи будь-яких доказів виплати позивачу одноразової грошової допомоги чи рішення за результатами розгляду його рапорту не надано.

Копія рапорту, наданої до матеріалів справи, свідчить, що останній зареєстрований Військовою частиною НОМЕР_2 06.06.2025 за вх. № 5245, та на ньому наявна резолюція «НГП, НФЕС – опрацювати, підтвердити законність підстав».

Слід зазначити, що відповідно до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, з метою впорядкування та належної організації роботи з рапортами військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, наказом Міністерства оборони від 06.08.2024 №531 затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерстві оборони України.

Цей Порядок визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту. (п.1 розділ І Порядку №531).

Пунктом 2 розділу І Порядку №532 передбачено, що з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника).

Рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації. (п.1 розділу ІІ Порядку №531).

Розділом III Порядку №531 визначені особливості подання та розгляду рапортів у паперовій формі.

У паперовому рапорті військовослужбовець вказує:

найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт;

заголовок “Рапорт”;

суть порушеного питання;

перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади;

військове звання, власне ім`я та прізвище;

дату;

особистий підпис.

Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.

Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.

Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту.

Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.

Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.

Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).

Оскільки відповідачами не надано доказів належного розгляду рапорту позивача та/або вмотивованої відмови, суд доходить висновку, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 , яка є правонаступником Військової частини НОМЕР_2 щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 від 06.06.2025 про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після укладення ними першого контракту та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після укладення ними першого контракту від 06.06.2025 року та прийняти відповідне вмотивоване рішення за результатами розгляду.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в іншій частині задоволенню не підлягають, так як є передчасними, з чим колегія суддів апеляційної інстанції погоджується.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Виходячи з того, що в частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, то в цій частині апеляційний перегляд не здійснювався.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства, що регулює дані правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

З огляду на те, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.04.2026 року відстрочено Військової частини НОМЕР_1 сплату судового збору в сумі 1453 (одна тисяча чотириста п`ятдесят три гривні) 44 коп. за подання апеляційної скарги на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.02.2026 року у справі №280/10586/25 до ухвалення судового рішення по суті апеляційної скарги і відкрито апеляційне провадження у справі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути з відповідача-2 судовий збір в сумі 1453,44 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.02.2026 року у справі №280/10586/25.

Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 – залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.02.2026 року – залишити без змін.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь спеціального фонду Державного бюджету України суму судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1453 (одна тисяча чотириста п`ятдесят три гривні) 44 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова