Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №336/2382/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 336/2382/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 05 травня 2026 року (суддя Савеленко О.А.) в адміністративній справі №336/2382/26 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя з позовом до Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем не порушувалися правила дорожнього руху, в його діях склад адміністративного правопорушення відсутній, що виключає підстави для перевірки посвідчення водія на право керування транспортним засобом, реєстраційного документу та застосування до нього адміністративного стягнення.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 05 травня 2026 року у задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи підтверджено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке останнього спірною постановою притягнуто до адміністративної відповідальності.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач не порушив вимог ПДР, а тому у поліцейського були відсутні підстави для зупинення транспортного засобу позивача. Також було порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

У відзив на апеляційну скаргу відповідач просив залишити її без задоволення, зазначаючи що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи свідчать про те, що зі змісту постанови серії ЕНА № 6750045 від 02.03.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч.1 ст. 126 КУпАП, складеної відносно позивача , 17.02.2026 о 10 годині 00 хвилин в м. Запоріжжя, вул. Скворцова, 1, позивач не пред`явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в ньому, чим порушив вимоги п.2.4 а Правил дорожнього руху України. Дії кваліфіковано за ч.1 ст.126 КУпАП.

З відеозапису, долученого позивачем до позовної заяви вбачається, що на відеозаписі зафіксовані події, які мали місце 17.02.2026 за участю позивача та працівника поліції. На вказаному відеозаписі зафіксовано процес спілкування працівника поліції з позивачем, пояснення причини зупинки, порядок розгляду справи, розгляд заявлених позивачем клопотань.

З долученого до відзиву відеозапису з боді камери поліцейського вбачається, що на вказаному відеозаписі зафіксовані події, які мали місце 17.02.2026 за участю позивача та працівників поліції, у тому числі й ОСОБА_2 . Події відбувались на блок посту, місцезнаходження якого відображено в оскаржуваній постанові. Позивач, рухаючись через блок пост, був зупинений працівником поліції, який після зупинки надав вимогу позивачу пред`явити документи, а саме посвідчення водія. При цьому працівник поліції пояснив, що на блок посту здійснюються фільтраційні заході на в`їзді у місто Запоріжжя. На прохання позивача повідомити підстави, на яких поліцейський вимагає надати документи, працівник поліції повідомив, що перевірка здійснюється на підставі відповідних постанов КМУ, норм Закону України «Про національну поліції України». В ході розмови позивач відмовлявся повідомити свої особисті дані, називався видуманими іменами, вимагав у працівників поліції надати посвідчення, що останні виконали. У подальшому поліцейський повідомив, що своїми діями позивач порушив п.2.4 а ПДР України у зв`язку з чим підлягає притягненню до адміністративної відповідальності. На початку розгляду справи поліцейським були роз`яснені позивачу його права (час відеозапису 11:11:57). В ході розгляду справи позивач заявляв письмові клопотання, у тому числі й щодо надання відеозапису з бодікамери поліцейського та про відкладення розгляду справи для залучення адвоката. Поліцейським було відмовлено у задоволенні клопотання про надання відеозапису на місці через відсутність на даному етапі розгляду справи такої технічної можливості (час відеозапису 11:23:28, 11:24:12). Клопотання про відкладення розгляду справи було задоволено поліцейським частково та поліцейський повідомив про відкладення розгляду справи, вручив позивачу повідомлення про дату та місце розгляду справи (02.03.2026) (час відеозапису 13:02:46). З відеозапису, на якому відтворені події, які мали місце 02.03.2026 вбачається, що позивач , належним чином повідомлений під особистий підпис, за місцем розгляду справи у призначений час та місце не з`явився, у зв`язку з чим справу було розглянуто у його відсутність.

Факт повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи підтверджується письмовим повідомленням про запрошення до підрозділу поліції на 02.03.2026 о 09 годині 30 хвилин для розгляду справу про адміністративне правопорушення. У повідомленні вказано, що у разі неприбуття та відсутності клопотання про відкладення розгляду справи справа розглядатиметься відповідно до вимог ст.268 КУпАП. Вказане повідомлення вручено позивачу під особистий підпис.

Згідно із заявою позивача від 02.03.2026, адресованою до УПП в Запорізькій області, останній просив про перенесення розгляду справи 02.03.2026 у зв`язку із хворобою. На заяві міститься відмітка рукописна про підписання заяви ЕЦП. До заяви додано документ за наслідком огляду позивача лікарем 02.03.2026, медичний висновок № 1111-КАН2-6ТНР-8КТЗ від 02.03.2026, протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, роздрукований лист формату А4, на якому вказано: «Лист для поліцейському Кузьменко С.О.» Оксана Чернявська 2 березня 2026,08:02:35», вкладення « 20260302075119.pdf.asice.zip».

05.03.2026 позивач звернувся до начальника УПП в Запорізькій області з письмовою заявою про надання копії постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності.

19.03.2026 заступником начальника Управління патрульної поліції в Запорізькій області надано письмову відповідь позивачу про те, що клопотання, надіслане ним було зареєстровано та розглянуто вже після розгляду справи, призначеної на 02.03.2026.

Вважаючи спірну постанову протиправною, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

За наслідками перегляду справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Як зазначено вище, у спірному випадку позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП.

Частина 1 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

Обов`язок водія мати при собі та пред`явити на вимогу поліцейського посвідчення водія передбачено пп.2.1, 2.4 ПДР України.

Так, відповідно до пп. 2.1 а, б) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон).

Згідно із п.2.4 а) ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Отже, не пред`явлення водієм на вимогу поліцейського посвідчення водія на право керування транспортним засобом, становить склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.126 КУпАП.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Спірним у цій справі є питання правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП України за непред`явлення позивачем, який керував транспортним засобом, для перевірки посвідчення водія відповідної категорії.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до статті 32 цього Закону поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, зокрема, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII водій зобов`язаний мати при собі посвідчення водія та на вимогу поліцейського - пред`явити його.

Отже, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такий документ.

Позивач як на один із доводів позовних вимог вказував на відсутність правових підстав для зупинки інспектором його транспортного засобу та, як наслідок, безпідставність вимоги пред`явлення документів на автомобіль та посвідчення водія.

Суд апеляційної інстанції вважає помилковими такі доводи позивача, оскільки Закон України «Про національну поліцію» та Правила дорожнього руху встановлюють обов`язок водія, після зупинки транспортного засобу, на вимогу поліцейського пред`явити для перевірки документи незалежно від того, які обставини слугували підставою для зупинки його транспортного засобу.

Словосполучення «особа вчинила або має намір вчинити правопорушення», що міститься в п.2 ч.1 ст.32 Закону України «Про Національну поліцію» надає змогу поліцейському вимагати в особи пред`явлення нею документів незалежно від факту вчинення або ймовірного вчинення правопорушення.

Таким чином, ненадання водієм посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб створює склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.126 КУпАП.

Стосовно доводів позивача про те, що справу розглянуто 02.03.2026 без його участі, оскільки з долучених позивачем письмових доказів до позовної заяви не вбачається, що документи про перебування позивача на лікарняному та клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із хворобою були направлені до УПП в Запорізькій області завчасно, оскільки відсутня інформація про час відправлення електронного листа.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає про отримання даного клопотання та його розгляд вже після розгляду справи.

З долученого представником відповідача відеозапису за 02.03.2026 вбачається, що працівником поліції було уточнено в УПП в Запорізькій області явку Чернявського С.В. та надходження від нього клопотань до канцелярії УПП в Запорізькій області (09:42:29, 09:44:11). Після підтвердження факту неявки позивача (або його захисника) за місцем розгляду справи та відсутності клопотань, інспектором 1 взводу 3 роти 2 батальйону УПП в Запорізькій області Кузьменко С.О. було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП.

Так, після заявленого клопотання про відкладення розгляду справи 17.02.2026 позивач мав достатньо часу для залучення захисника, про що виявив намір 17.02.2026 та формування відповідної правової позиції відносно інкримінованого йому правопорушення до моменту розгляду справи. Крім того, як зазначено в інформації за фактом огляду сімейного лікаря датою початку захворювання позивача є 01.03.2026, тобто останній мав можливість повідомити УУ в Запорізькій області завчасно до розгляду справи.

З цих підстав суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 05 травня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова

суддя Ю. В. Дурасова