Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №280/2433/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 280/2433/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року в адміністративній справі №280/2433/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів ведення підприємницької діяльності з 22.09.1994 по 22.03.2000 року; з 01.12.2001 по 31.05.2002 року; з 19.06.2002 по 30.04.2003 року; з 01.07.2003 по 31.12.2003 року; з 01.01.2007 по 12.01.2007 року; з 14.01.2009 по 24.04.2009 року, а також у перерахунку пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди ведення підприємницької діяльності з 22.09.1994 по 22.03.2000 року; з 01.12.2001 по 31.05.2002 року; з 19.06.2002 по 30.04.2003 року; з 01.07.2003 по 31.12.2003 року; з 01.01.2007 по 12.01.2007 року; з 14.01.2009 по 24.04.2009 року, у зв`язку із чим повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.02.2026 року та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно не зараховано періоди ведення підприємницької діяльності з 1994 по 2009 роки в загальний стаж для обрахунку пенсії. Зазначає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області порушують справедливий баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням органів Пенсійного фонду України щодо перевірки підстав для призначення пенсії, що є неприпустимим. Проте, стороні позивача вдалося долучити до матеріалів справи наступні докази: свідоцтво про сплату єдиного податку ФОП ОСОБА_1 терміном дії на 2003 рік; свідоцтво про сплату єдиного податку ФОП ОСОБА_1 терміном дії на 2005 рік; свідоцтво про сплату єдиного податку ФОП ОСОБА_1 терміном дії на 2007 рік; свідоцтво про сплату єдиного податку ФОП ОСОБА_1 терміном дії на 2008 рік. Ці документи, хоча й не охоплюють повністю всі спірні періоди підприємницької діяльності, проте мають виключне доказове значення, оскільки свідчать про те, що позивач вжив усіх можливих і доступних заходів для документального підтвердження факту перебування на спрощеній системі оподаткування протягом наступних періодів: з 22.09.1994 по 22.03.2000 року; з 01.12.2001 по 31.05.2002 року; з 19.06.2002 по 30.04.2003 року; з 01.07.2003 по 31.12.2003 року (свідоцтво про сплату ЄП за 2003 рік); з 01.01.2007 по 12.01.2007 року (свідоцтво про сплату ЄП за 2007 рік) ; з 14.01.2009 по 24.04.2009 року. Окрім наданих свідоцтв про сплату єдиного податку, суттєве значення мають відомості з Реєстру застрахованих осіб (форма ОК-5), які охоплюють період з 2000 року по 2009 рік. Позов просить задовольнити.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.05.2026 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено про те, що рішення про відмову в перерахунку пенсії прийнято відповідно до чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач перебуває в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та одержує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

13.02.2026 року представник позивача звернулась до відповідача із заявою в якій просила зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період ведення ним підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування з 22.09.1994 по 22.03.2000 року; з 01.12.2001 по 31.05.2002 року; з 19.06.2002 по 30.04.2003 року; з 01.07.2003 по 31.12.2003 року; з 01.01.2007 по 12.01.2007 року; з 14.01.2009 по 24.04.2009 року; здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з врахуванням включених до страхового стажу періодів ведення підприємницької діяльності.

Відповідач листом № 12962-10087/М-02/8-1000/26 від 02.03.2026 року повідомив, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період ведення підприємницької діяльності з 22.09.1994, оскільки до заяви не долучено документи про те, на якій системі оподаткування перебував пенсіонер та відсутня інформація про сплату страхових внесків.

Позивач не погоджуючись з таким діями відповідача звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Частиною 1 ст. 26 Закону №1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до ч.2 ст.26 цього Закону у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року;

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

За змістом частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, пенсійним органом до страхового стажу позивача не зараховано період ведення підприємницької діяльності, оскільки за цей період відсутні дані про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Для зарахування до страхового стажу вищезазначеного періоду необхідно надати документи про сплату страхових внесків, зокрема, довідку, видану органами Пенсійного фонду України з інформацією, щодо сплати внесків.

Щодо правомірності незарахування пенсійним органом періоду роботи позивача як фізичної особи-підприємця, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ч.3-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування2 (Розділ XV доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом № 2148-VIII від 03.10.2017) до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 року №793 доповнено пункт 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, новим абзацом, зокрема: періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

З огляду на положення вказаних норм права законодавцем передбачена можливість зарахування до страхового стажу періодів ведення підприємницької діяльності, при цьому, період провадження підприємницької діяльності за період з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців незалежно від сум сплачених ними страхових внесків. Для цього достатньо лише надання довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи серія В01 №312580 від 22.09.1994 року позивача зареєстровано як суб`єкта підприємницької діяльності (фізичну особу-підприємця).

Згідно відомостей з Реєстру застрахованих осіб (форма ОК-5) позивачем за період з 2000 року по 2009 рік був сплачений єдиний податок у розмірі 42% відсотки від мінімальної заробітної плати.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявне свідоцтво про сплату єдиного податку від 20.12.2002 терміном дії на 2003 рік; свідоцтво про сплату єдиного податку від 20.12.2004 терміном дії на 2005 рік; свідоцтво про сплату єдиного податку від 18.12.2006 терміном дії на 2007 рік; свідоцтво про сплату єдиного податку від 20.12.2007 терміном дії на 2008 рік.

Крім того, відповідно до листа ГУ ДПС у Київській області від 09.12.2025 року позивач з 22.09.1994 по 21.09.2022 перебував на обліку в ГУ ДПС у Запорізькій області (Мелітопольська ДПІ), з 22.09.2022 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Київській області (Броварська ДПІ). Застосовує спрощену систему оподаткування, а саме: платник єдиного податку 2 групи 20% до розміру мінімальної заробітної плати з 20.01.2012 по теперішній час. Повідомляє, що ІС «Податковий блок» введено в експлуатацію в органах ДПС з 01.01.2013. У зв`язку з чим, надати інформацію за попередній період не вбачається можливим. Щодо довідки про сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування повідомляє таке. Відповідно до пункту 5 Порядку взаємодії органів Державної казначейської служби України та органів Державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2016 № 621 (із змінами та доповненнями) казначейство формує та передає до ДПС: щодня в цілодобовому режимі інформацію про проведені транзакції з аналітичних рахунків за надходженнями та з аналітичних рахунків, на яких відображено інформацію про надходження у гривневому еквіваленті іноземної валюти, зарахованої на рахунки Казначейства, що відкриті в установах банків, в актуальному стані; у день, що настає за звітним для ГУ ДПС Звіт про виконання державного бюджету за доходами та іншими надходженнями і Звіт про виконання місцевих бюджетів за доходами. З огляду на вищезазначене повідомляємо, що до ГУ ДПС у Київській області копії платіжних інструкцій не надходять. Зазначаємо, що послугу з надання довідок не передбачено контролюючим органом. За даними інформаційної системи ДПС України на території обслуговування ГУ ДПС у Київській області у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за період з 01.10.2013 по 05.12.2025 року заборгованість з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування не обліковується.

Отже, здійснення підприємницької діяльності позивача, у період з 01.01.2000 по 22.03.2000 року; з 01.12.2001 по 31.05.2002 року; з 19.06.2002 по 30.04.2003 року; з 01.07.2003 по 31.12.2003 року; з 01.01.2007 по 12.01.2007 року; з 14.01.2009 по 24.04.2009 року, підлягає зарахуванню до його трудового стажу, відповідно, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас вказаним вище Порядком не визначено підстав (порядок) зарахування до страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності позивача за період з з 22.09.1994 по 1 січня 1998 р., оскільки в цьому Порядку йдеться про зарахування періодів підприємницької діяльності до 1 травня 1993 року (для спрощеної системи оподаткування) та до 01 липня 2000 року (для підприємців, які перебували на загальній системі оподаткування).

В той же час, чітко визначеною позицією законодавця є можливість зарахування до страхового стажу період провадження підприємницької діяльності з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003р., при цьому, на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а не на підставі довідки про сплачені страхові внески.

Визначений період по 31 грудня 2003 року обумовлений тим, що з 01.01.2004 набрав чинність Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, яким вперше визначено поняття страхового стажу як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Таким чином, враховуючи те, що позивач, зокрема, здійснював підприємницьку діяльність в період до набрання чинності Законом №1058-IV, а законодавець передбачав можливість зарахування до страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності до 31.12.2013 на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, то враховуючи конституційне право особи на пенсійне забезпечення, а також приймаючи до уваги однаковий правовий статус «суб`єкта підприємницької діяльності» який існував як в період здійснення позивачем підприємницької діяльності так і в період з 01.01.1998 (період зазначений в Законі №1058), суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду здійснення підприємницької діяльності 27.08.1996 року по 1 січня 1998 року на підставі свідоцтва серії В01 №312580 від 22.09.1994 року.

Стосовно витрат на правову допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 05.06.2018 року у справі №904/8308/17 встановлено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно із практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача до суду подано: договір про надання правничої допомоги №1-0310/25 від 03.10.2025; детальний опис послуг наданий адвокатом; квитанції про сплату послуг від 03.10.2025, від 16.02.2026, від 28.01.2026.

Аналізуючи наведені вище докази стосовно правничої допомоги, апеляційний суд зазначає, що позивачу надані послуги з питання оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів ведення підприємницької діяльності з 22.09.1994 по 22.03.2000 року; з 01.12.2001 по 31.05.2002 року; з 19.06.2002 по 30.04.2003 року; з 01.07.2003 по 31.12.2003 року; з 01.01.2007 по 12.01.2007 року; з 14.01.2009 по 24.04.2009 року, а також у перерахунку пенсії. Вказана категорія справ є типовою та поширеною, а спірні правовідносини зрозумілими та нескладними.

Разом з тим, представником позивача жодним чином не обґрунтовано кількість часу, який витрачено на кожну вказану послугу та суму кожної такої послуги, враховуючи типовість та зрозумілість предмету спору.

Колегія суддів звертає увагу, що а ні в договорі про надання правничої допомоги, а ні у доданих до нього документах не зазначено спосіб оплати наданих адвокатом послуг.

З огляду на зазначене, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Таким чином, зважаючи на предмет спору, складність адміністративної справи, яка не є складною та розглянута судом у письмовому провадженні, сталу судову практику щодо аналогічних спорів, апеляційний суд вважає що витрати на правничу допомогу, які визначені в заяві про стягнення витрат на правничу допомогу 15000, 00 грн., так і витрати, визначені судом першої інстанції в додатковому рішенні в розмірі 4000,00 гривень, є не співмірними зі складністю адміністративної справи, обсягом та часом, витраченим на надання правничої допомоги, у зв`язку із чим достатнім та обґрунтованим розміром таких витрат є 1500,00 грн. з відповідача.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що відповідно до статті 317 КАС України існують підстави для зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року в адміністративній справі №280/2433/26- змінити.

В абзаці четвертому резолютивної частини рішення слова та цифри « 4000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 коп.)» замінити словами та цифрами «1500,00 (одна тисяча п`ятсот гривень) гривень 00 копійок».

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко