Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №334/3395/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 334/3395/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 10 липня 2026 року у справі №334/3395/26 за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить скасувати постанову від 17 березня 2026 року №77419144/зв про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн за ст. 188-13 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 10 липня 2026 року позов задоволено повністю. Рішення суду мотивовано тим, що визначення хибної дати вчинення ОСОБА_1 інкримінованого правопорушення, унеможливлює його притягнення до адміністративної відповідальності, адже не підтверджує наявності події адміністративного правопорушення. Суд зауважив, що визначення дати вчинення порушення 25.02.2026 року, суперечить і формальній логіці, адже у випадку, як би ОСОБА_1 з`явися 25.02.2026 року, але не прибув до державного виконавця 24.02.2026 року, то його дії б містили формальний склад правопорушення. Також, ці недоліки могли бути виправлені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, однак орган, що розглядав справу не зробив цього.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи. Зазначає про те, що державним виконавцем Берегових В.С. 13.02.2026 підготовлено та направлено виклик в.о. генерального директора АТ «Запоріжжяобленерго» Стасевському А.Л. щодо обов`язкової явки ОСОБА_1 на 24.02.2026 об 11:00 год за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 73 з приводу надання письмових пояснень щодо невиконання вимог виконавчих документів. Попри належне повідомлення, у призначений день ОСОБА_1 до державного виконавця не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив та доказів їх поважності не надав. Скаржник зазначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення від 04.03.2026 №2 як дату вчинення адміністративного правопорушення зазначено 25.02.2026, однак матеріали адміністративної справи в їх сукупності беззаперечно підтверджують, що ОСОБА_1 був викликаний державним виконавцем саме на 24.02.2026, про що свідчать виклик державного виконавця від 13.02.2026, акт державного виконавця від 04.03.2026, протокол про адміністративне правопорушення № 2 від 04.03.2026 тощо. Крім того, ані у позовній заяві, ані під час розгляду справи представник позивача не заперечували факту отримання виклику саме на 24.02.2026 та обізнаності щодо необхідності з`явитися до державного виконавця у визначений день і час. Відповідно до частини другої статті 33 Закону України «Про адміністративну процедуру» перебіг строку починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, отже, датою вчинення адміністративного правопорушення визначено 25.02.2026, тобто наступний день після події - невиконання обов`язку з`явитися за викликом, що виключає будь-яку помилку у зазначенні дати.

Позивач не надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 13.02.2026 головним державним виконавцем складено виклик про необхідність особистої явки генерального директора АТ «Запоріжжяобленерго» ОСОБА_1 до державного виконавця 24.02.2026 11:00 год за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 73 з приводу надання письмових пояснень щодо невиконання вимог виконавчих документів (а.с. 16).

Вищевказаний виклик направлено на офіційну електронну пошту боржника листом відділу від 16.02.2026 №21124/20.1/33-26.

Отримання позивачем вищезазначеного виклику не є спірним.

У зв`язку з не прибуттям генерального директора АТ «Запоріжжяобленерго» Стасевського А.Л. до державного виконавця 24.02.2026 11:00 год за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 73 відповідачем складено протокол №2 щодо наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ст. 188-13 КУпАП (а.с.13).

На підставі вищезазначеного протоколу складено постанову від 17 березня 2026 року №77419144/зв про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн за ст. 188-13 КУпАП (а.с. 9-12).

Не погодившись із постановою від 17 березня 2026 року №77419144/зв ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, щодо розгляду справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 188-13 КУпАП передбачено, що невиконання законних вимог державного виконавця, приватного виконавця щодо усунення порушень законодавства про виконавче провадження, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання недостовірних відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання на вимогу державного виконавця, приватного виконавця декларації про доходи та майно, що подається відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», чи зазначення у такій декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну відомостей, які зазначаються у декларації, неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також неявка без поважних причин за викликом державного виконавця, приватного виконавця тягнуть за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

відповідно до пункту 14 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII державний виконавець має право викликати фізичних, посадових осіб та інших учасників виконавчого провадження з питань, пов`язаних із здійсненням виконавчого провадження.

Державний виконавець реалізуючи надане Законом № 1404-VIII право 13.02.2026 сформував виклик генерального директора АТ «Запоріжжяобленерго» ОСОБА_1 на 24.02.2026 об 11:00 год за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 73 з приводу надання письмових пояснень щодо невиконання вимог виконавчих документів (а.с. 16).

Натомість, позивач 24.02.2026 об 11:00 год не прибув за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 73, причин неможливості прибути за викликом державному виконавцю не повідомив, що є адміністративним правопорушенням відповідальність за яке передбачена статтею 188-13 КУпАП.

Враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів вважає, що постанова від 17 березня 2026 року №77419144/зв про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн за ст. 188-13 КУпАП прийнята відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, колегія суддів вважає таким, що не впливає на законність вищезазначеної постанови твердження позивача про неправильне встановлення дати вчиненого правопорушення, адже з наявних матеріалів справи можливо беззаперечно встановити факт того, що ОСОБА_1 було викликано на 24.02.2026 об 11:00 год за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 73 з приводу надання письмових пояснень щодо невиконання вимог виконавчих документів, та останній у визначений час та день не з`явився, причин неможливості прибути за викликом державному виконавцю не повідомив.

Слід зауважити й на тому, Верховний Суд сформулював універсальний висновок (зокрема в постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 813/1790/18, від 26 березня 2024 року №420/9909/23 та інших) про те, що порушення процедури чи формальні недоліки стають підставою для визнання рішення протиправним лише тоді, коли вони мали безпосередній вплив або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків та зміст рішення.

Зважаючи на те, що за матеріалами справи про адміністративне правопорушення можливо беззаперечно встановити суть та дату вчиненого позивачем правопорушення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 10 липня 2026 року у справі №334/3395/26 задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 10 липня 2026 року у справі №334/3395/26 – скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко