Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №160/2360/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/2360/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року в адміністративній справі №160/2360/26 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначені і виплаті одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (витяг з протоколу № 69/в від 01.08.2025 затверджений заступником Міністра оборони України від 04.08.2025) ОСОБА_1 у зв`язку з наступним оглядом (переоглядом) органами МСЕК та встановлення ІІІ групи інвалідності та зміни її причинного зв`язку на травму пов`язану із захистом Батьківщини, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги із розрахунку 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 року;

- зобов`язати Міністерство оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітряних Сил, буд. 6; код ЄДРПОУ 00034022) призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) у зв`язку з наступним оглядом (переоглядом) органами МСЕК та встановленням ІІІ групи інвалідності та зміни її причинного зв`язку на травму пов`язану із захистом Батьківщини, згідно Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, виходячи з розрахунку 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернувся до відповідача із заявою та пакетом документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, однак рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, оформленим протоколом від 01.08.2025 №69/в, отримав відмову у призначенні вказаної допомоги, яку позивач вважає протиправною.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року у справі № 160/2360/26 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову у призначені і виплаті одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (витяг з протоколу № 69/в від 01.08.2025 затверджений заступником Міністра оборони України від 04.08.2025) ОСОБА_1 у зв`язку з наступним оглядом (переоглядом) органами МСЕК та встановлення ІІІ групи інвалідності та зміни її причинного зв`язку на травму пов`язану із захистом Батьківщини, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги із розрахунку 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 року.

Зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути питання щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум ОСОБА_1 у зв`язку із встановлення ІІІ групи інвалідності та зміни її причинного зв`язку на травму пов`язану із захистом Батьківщини.

У задоволенні інших позовних вимог – відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Солдату у відставці ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) якого 10.10.2023 звільнено з військової служби та 30.11.2016 під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю III групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, на підставі довідки МСЕК серія 12ААА № 072748 від 30.11.2016, а 12.08.2024 під час повторного огляду органами МСЕК підтверджена III група інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серія 12ААД № 085575 від 12.08.2024). Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, ОСОБА_1 , звернувся із заявою для призначення одноразової грошової допомоги 20.02.2025, а III група інвалідності йому встановлена 30.11.2016, тобто понад трирічний термін та під час переогляду в 2024 році група інвалідності не підвищилась i зміна причинного зв`язку не дає право на виплату в більшому розмірі , підстав для призначення одноразової грошово, допомоги немає.

Позивач правом на подання відзиву не скористався.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

30.11.2016 ОСОБА_1 вперше визнаний особою з інвалідністю 3 групи у зв`язку з пораненням, травмою, контузією, захворюванням пов`язаним з участю в бойових діях та перебуванням на територіях інших держав, де велись бойові дії.

27.02.2022 ОСОБА_1 на виконання вимог Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_2 .

26.04.2022 ОСОБА_1 під час виконання бойового завдання знаходячись у с. Новосілка Донецької області отримав поранення у вигляді: «Вибухової травми, ЗЧМТ, посттравматична енцефалопатія ІІ ст., стійкий помірний астено-вегетативний синдром. Акубаротравматичне ураження вух у вигляді хронічної двобічної сенсоневральної приглухуватості зі сприйняттям шепітної мови 4 метри кожним вухом», що підтверджується Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 60 від 12.09.2022, яка видана командиром військової частини НОМЕР_2 .

17.01.2023 на підставі свідоцтва про хворобу № 1085, складеного гарнізонною військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_3 , яке затверджене 20 Регіональною військово-лікарською комісією, ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з переоглядом через 6 місяців.

07.09.2023 ОСОБА_1 повторно оглянутий військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_3 , за наслідком чого складено свідоцтво про хворобу № 2921 від 16.09.2023 Регіональною військово-лікарською комісією.

У свідоцтво про хворобу № 2921 від 16.09.2023 зазначено, що наслідки вибухової травми (26.04.2022), ЗЧМТ, струсу головного мозку, акубаротравми у вигляді енцефалопатії 2 ст.складного генезу(постравматична – ЧМТ, контузія, 1988, ДРА, дискуляторна атеросклеротична) з розсіяною дрібноосередковою симптоматикою, стійких помірно виражених лікворно-гіпертензивного, астеноневротивного синдромів, двобічної хронічної сенсоневральної приглухуватості зі сприйняттям шепітної мови 3 метра кожним вухом. Симптоматична артеріальна гіпертензія 1 ст. СНО. Ангіопатія сітківки. Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини» та визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

14.08.2024 на підставі акту огляду медико-соціальної експертної комісії визнаний особою з інвалідністю 3 групи, у зв`язку з травмою пов`язаною із захистом Батьківщини.

21.02.2025 ОСОБА_1 подано заяву та копії документів щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності 3 групи, у зв`язку з травмою, пов`язаною з захистом Батьківщини.

Згідно витягу з протоколу № 69/в від 01.08.2025 комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум встановлено, що солдату у відставці ОСОБА_1 , якого 10.10.2023 звільнено з військової служби та 30.11.2016 під час первинного огляду органами МСЕК визнаного особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, на підставі довідки МСЕК серія 12ААА № 072748 від 30.11.2026, а 12.08.2024 під час повторно огляду органами МСЕК підтверджена ІІІ група інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серія 12 ААД № 085575 від 12.08.2024).

Враховуючи, що ОСОБА_1 звернувся із заявою для призначення одноразової грошової допомоги 20.02.2025, а ІІІ група інвалідності йому встановлена 30.11.2016, тобто понад трирічний термін та під час переогляду в 2024 році група інвалідності не підвищувались і зміна причинного зв`язку не дає право на виплату в більшому розмірі, підстав для призначення одноразової грошової допомоги немає.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі ст.41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі по тексту - Закон № 2232-XII), виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (далі по тексту - Закон №2011-ХІІ), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом «б» частини першої статті 16-2 Закону №2011-ХІІ (у реакції на час виникнення правовідносин) передбачено, що 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I,II групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги врегульований статтею 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який вперше запроваджений з 01 січня 2014 року шляхом доповнення Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» статтею 16-3 (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04 липня 2012 року № 5040-VI).

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, врегульовано Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою КМУ від 25.12.2013 року №975 (далі - Порядок №975).

Пунктом 3 Порядку №975 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

- у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності;

- у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

З огляду на це, встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до законодавства.

Згідно із пунктом 8 Порядку №975 (в редакції на момент встановлення позивачу ступеня втрати особою професійної працездатності) та абзацу 1 зазначеного пункту, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

Згідно із пунктом четвертим статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ, яка набрала чинності з 01 січня 2014 року, якщо військовослужбовцю, військовозобов`язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв`язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII (який набрав чинності з 01 січня 2017 року) пункт четвертий статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ доповнено абзацом другим, яким передбачено: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».

Змістовно абзац другий частини четвертої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється.

Обидві ці норми (абзац перший та другий пункту четвертого статті 16-3 Закону №2011-ХІІ) передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності.

Таким чином, у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Як встановлено судом першої інстанції, група інвалідності у 2016 році була встановлена позивачу внаслідок іншої травми, але також пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, однак фактично причина травми, отриманої у 2016 році, відрізняються від тієї, що була одержана у 2022.

Відтак, отримання ІІІ групи інвалідності у 2025 пов`язане із захистом Батьківщини, та є самостійною підставою для виплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2025.

Причинно - наслідковий зв`язок між отриманою позивачем у 2016 травмою та встановленням йому ІІІ групи інвалідності у 2025 відповідачем не доведений і з наявних доказів не вбачається.

Отже, встановлення у 2025 групи інвалідності не пов`язане із первісною причиною встановлення групи інвалідності у 2016, оскільки наявними документами підтверджено, що встановлення ІІІ групи інвалідності у 2025 обумовлене отриманим у 2022 бойовим пораненням.

Враховуюче наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що визначена у пункті четвертому статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» заборона щодо виплати одної грошової допомоги може мати місце лише у разі спливу дворічного строку саме після первинного встановлення інвалідності чи втрати працездатності через одне й те ж ушкодження здоров`я, а не внаслідок різних подій.

Вищезазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 26.04.2023 року (справа № 520/12925/2020), від 10.05.2023 року (справа №140/9040/20).

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач під час прийняття оспорюваного рішення не врахував вищевикладені дані, а тому прийняв його з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку із чим таке рішення, яке оформлено протоколом № 69/в від 01.08.2025, підлягає скасуванню.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року в адміністративній справі №160/2360/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко