Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №520/376/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 р. Справа № 520/376/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 (головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі № 520/376/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колотекс»

до Харківської митниці

про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Колотекс» (далі – ТОВ «Колотекс», позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці (далі – відповідач), в якому просило суд з урахуванням уточненої позовної заяви від 06.02.2026:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA807000/2025/000388/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA807200/2025/000521.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про відсутність у митного органу правових підстав для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та застосуванні другорядного (резервного) методу визначення митної вартості, оскільки позивачем до декларації митної вартості були додані усі необхідні документи, що підтверджують митну вартість товару..

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Колотекс» до Харківської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови задоволено повністю:

визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості №UA 807000/2025/000388/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA807200/2025/000521, прийняті Харківською митницею;

ухвалено стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колотекс» за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Державної митної служби України сплачений судовий збір у розмірі 6731,78 грн.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи відповідачем не доведено, що подані відповідно до частини другої статті 53 МК України позивачем як декларантом документи, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд зазначив, що підставою коригування митної вартості відповідачем вказана: неможливість здійснення митного оформлення товарів, в зв`язку з невірним визначенням їх митної вартості та нібито не підтвердження всіх її складових. При цьому відповідачем конкретно не зазначено які саме конкретні дані та числові значення на їх думку не внесені до митної вартості товару, а загальне посилання на статті Митного Кодексу України не є обґрунтуванням подібних донарахувань. Таким чином, митним органом не було доведено обставин, які б давали підстави для сумнівів щодо достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митних деклараціях.

Враховуючи те, що позивачем як до митного органу, так і до суду під час вирішення спірних правовідносин надано документи (докази), що підтверджують складові митної вартості, а отже підтверджують правомірність та повноту такої митної вартості, законність обрання декларантом саме першого методу визначення митної вартості, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення №UA 807000/2025/000388/2 про коригування митної вартості товарів прийняте відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню. Враховуючи обставини того, що саме прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то останнє також підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Харківська митниця звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 по справі № 520/376/26 та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОТЕКС».

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає про те, що вимога позивача про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є неналежним та неправильним способом захисту прав позивача, оскільки скасування оскаржуваної картки відмови не поновлюватиме митну декларацію, за якою було вперше заявлено до митого оформлення товари позивача, бо ці товари вже оформлено у митному відношенні та випущено у вільний обіг за іншою митною декларацією. Отже, оскаржувана картка відмови вичерпала свою дію фактом її виконання позивачем шляхом здійснення декларування товарів за новою митною декларацією.

Щодо оскарження рішення про коригування митної вартості № UA807000/2025/000388/2 від 16.12.2025 апелянт зауважує, що з огляду на спрацювання профілю ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості та у зв`язку з тим, що у поданих документах мітяться розбіжності, у митного органу виникли підстави вважати, що в наданих документах зазначені недостовірні відомості. Скаржник зауважує, що до митного оформлення не надавалась експортна митна декларація з датою експорту та відмітками митних органів країни відправлення. Крім того, позивачем не доведено правильність розподілу транспортних витрат за межами митної території України: коносамент не містить підпису уповноваженої особи перевізника (капітана, судноплавного агента), що може свідчити про його нечинність; відсутній банківський платіжний документ на підтвердження факту оплати транспортно-експедиційних послуг; відповідно до встановленої інформації з мережі Інтернет контейнер простояв 7 днів в порту, з чого слідує понесення додаткових витрат на зберігання / перевантаження товару в порту, проте такі не зазначені в транспортному рахунку; не зазначена графа 20 – географічний пункт, до якого понесені витрати на транспортування товарів, що порушує вимоги наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599.

На вимогу митниці декларантом не надано витребуваних документів, які чітко ідентифікували оцінювані товари та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору у зв`язку з чим було застосовано другорядний метод. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, Харківська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2025/000388/2 від 16.12.2025 за резервним методом та зазначила у даному рішенні, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими.

Крім того, апелянт вказує, що позивачем неправильно розрахована та оплачена сума судового збору за подання позовної заяви з урахуванням загального розміру різниці митних платежів за задекларованою митною вартістю та скоригованою митницею (246919,05 грн). Сума, що підлягала сплаті за подання позовної заяви становить 3703,79 грн (2963,03 грн з урахуванням коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору), водночас позивачем сплачено 6731,78 грн.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу положень частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції..

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розгляд апеляційної скарги здійснюється з урахуванням перебування головуючого судді Мінаєвої К.В. у період з 27.07.2026 по 21.08.2026 у щорічній відпустці відповідно до наказу Другого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2026 №2.2-06/268.

V. Обставини, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 22.07.2025 між Jiangyin Hengheng International Co., LTD та позивачем укладено контракт №2207/2025, відповідно до якого постачальник зобов`язується здійснити поставку текстильної продукції для виробництва сумок. Умовами контракту передбачено, що загальна кількість, асортимент, номенклатура, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру, визначається сторонами у специфікаціях та інших товаросупровідних документах, що є додатками до контракту.

Розділом 3 укладеного Контракту визначено, що Товар передається в тарі/упаковці Виробника. Сторони погодили та прямо визначили це в укладеному Контракту, що тара поверненню не підлягає. Отже вартість упаковки включена в первісну вартість партії товару та окремо оплаті і зарахуванню до митної вартості не підлягає. Відповідна інформація була наявна у митниці під час прийняття рішення, оскільки декларантом було надано контракт при декларуванні товару.

Постачання товару відбувалось на умовах EXW Інкотермс 2010. Умови поставки EXW Інкотермс 2010 / «Франко завод» (вказана назва місця заводу або іншого підприємства) свідчить про те, що продавець/постачальник здійснює поставку/відвантаження товару, коли він передає його в розпорядження покупця в узгодженому раніше місці: на своєму виробництві (заводі або фабриці), на складі, в магазині і т.д.

При цьому відповідальність продавця закінчується в момент передачі товару, що поставляється безпосередньо покупцеві або залученої покупцем компанії-перевізнику.

Строк поставки кожної конкретної партії Товару узгоджується Сторонами у відповідній Специфікації. Після підписання специфікації, Постачальник направляє Покупцеві рахунок (інвойс) на здійснення оплати.

Вказане відповідає пункту 5.10 укладеного Контракту, відповідно до якого одночасно із Товаром, Постачальник передає наступні товарно – супровідні документи - коносамент або телекс – реліз; інвойс, пакувальний лист; інші документи на вимогу покупця.

Після попереднього узгодження, остаточна кількість товару та інші дані були відображені в Специфікації № 1 від 09.10.2025 року, відповідно до якої до постачання передбачалась тканина у кількості 444 рулонів, на загальну суму 13736,39 доларів США.

На підставі узгодженої партії, для подальшої оплати та здійснення поставки, сторонами узгоджено для оплати інвойс № H – F25008 – 3 від 09.10.2025.

Відповідно до інвойсу, поставка товару відбувалась в порядку застосування умов інкотермс EXW Шанхай, тобто включенню до митної вартості імпортованого товару підлягають витрати на транспортування від місця навантаження в місті Шанхай до митної території України.

З метою подальшого виконання умов Контракту та транспортування товару, було складено коносамент (Bill of Lading) № ZHSE25100245 - 2 від 15.10.2025 року, відповідно до якого перевезення партії товару відбувалось в рамках загального контейнеру MSKU0335289. Транспортування товару здійснювалось в два етапи (морським та автомобільним транспортом) та в складі одного контейнеру MSKU0335289. Маршрут транспортування контейнеру MSKU0335289 відбувався по маршруту із порту міста Шанхай (Китай) в порт міста Констанца (Румунія) та в подальшому із міста Констанца до митного посту Орлівка, як митної території України.

Перевезення морським транспортом здійснювалось в рамках укладеного Контракту № 05/25 від 05.08.2025 року. Предметом укладеного Контракту є надання Замовнику (ТОВ «КОЛОТЕКС») комплексу послуг із перевезення морським, залізничним транспортом, експедиторських послуг у портах, тощо.

Із метою оплати наданих послуг, в адресу позивача було виставлено інвойс DN 0508, відповідно до якого до оплати була виставлена сума у розмірі 6 842, 00 доларів США за транспортування товару в складі загального контейнеру MSKU0335289. Вказані документи надавались при митному оформленні та в повному обсязі враховані при визначенні загальної суми митної вартості товарів. Остаточна вартість транспортування морським транспортом визначалась в залежності від кількості місць, ваги, та врахована у складі загальних витрат на транспортування.

Наступним етапом доведення всіх складових митної вартості є документальне підтвердження витрат на транспортування товару автомобільним транспортом. Із цією метою між позивачем та ПП «Інтервід» було укладено Договір № 01/01 – 21 від 01.01.2021 року. Відповідно до умов укладеного Договору Клієнт (ТОВ «КОЛОТЕКС») доручає, а Експедитор зобов`язується організувати за рахунок Клієнта транспортно – експедиційне обслуговування.

По результатам наданих послуг було сформовано та виставлено до оплати рахунок №Ін 00-002522 від 12 грудня 2025 року, відповідно до якого оплаті підлягали послуги по транспортуванню товару автомобільним транспортом. Перевезення товару автомобільним транспортом, маршрут та зміст вантажу, підтверджуються CMR накладною, яка також надавалась при митному оформленні і відповідає заявленому маршруту

16.12.2025 до митного поста «Барабашово» Харківської митниці позивачем (ЄДРПОУ 41891481) була подана до митного контролю та митного оформлення електронна ЕМД №UA807200/2025/019238 (25UA807200019238U4) на 4 товари, що надійшли на адресу ТОВ «КОЛОТЕКС» за зовнішньоекономічним контрактом з JIANGYIN HENGHENG INTERNATIONAL CO., LTD, THE WANGS LANE, ZONGUAN VILL., ZHOUZHUANG TOWN, JIANGSU, CHINA.

У графі 43 ЕМД №25UA807200019238U4 від 16.12.2025 позивачем зазначено основний метод визначення митної вартості за ціною угоди, який передбачено ст. 57, 58 МКУ. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод – за ціною договору (вартість операції).

До даної митної декларації, як встановлено із інформації, що міститься в гр. 44 МД, уповноваженою особою позивача до митного оформлення були подані наступні документи:

1. Пакувальний лист (Packing list) б/н від 09.10.2025.

2. Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №H-F25008-3 (2) від 09.10.2025.

3. Коносамент (Bill of lading) №ZHSE25100245-2 від 15.10.2025.

4. Автотранспортна накладна (Road consignment note) №5289 10.12.2025.

5. Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) №H-F25008-3 (2) від 09.10.2025.

6. Статус особи, яка подає митну декларацію №2.

7. Банківський платіжний документ, що стосується товару №87 від 08.12.2025

8. Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №DN#0508 від 04.12.2025.

9. Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №Ін00 002522 від 12.12.2025.

10. Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно експедиційних послуг №88 від 08.12.2025.

11. Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №02 від 12.12.2025

12. Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікація №1 09.10.2025.

13. Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №2207/2025 від 22.07.2025.

14. Договір про надання послуг митного брокера №36 від 06.09.2024.

15. Договір (контракт) про перевезення №_05_/25 від 05.08.2025.

16. Договір (контракт) про перевезення № 01/01-21 від 01.01.2021.

17. Інші некласифіковані документи 15.12.2023

З підстав спрацювання системи ризиків, згенерованих АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, митним органом запропоновано надати позивачу додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів.

У відповідь на повідомлення митниці декларантом 16.12.2025 надіслано лист, в якому зазначено прохання про прийняття рішення про завершення митного оформлення.

За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів Харківською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 16.12.2025 №UA807000/2025/000388/2, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів скоригована митницею за другорядним (резервним) методом визначення митної вартості.

У вказаному рішенні зазначено про встановлення розбіжностей за результатами опрацювання поданих до митного оформлення, а саме:

- наявні рішення про визначення митної вартості за ідентичним/подібним товарам по даному підприємству;

- відсутня митна декларація країни відправлення з відмітками митних органів країни відправлення та датою експорту;

- відсутні каталоги, специфікації, загальній прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- коносамент від 15.10.2025 №ZHSE25100245-2 не містить підпису уповноваженої особи перевізника (капітана, судноплавного агента), що може свідчити про нечинність такого коносаменту;

- декларантом не надано транспортний договір з агентом, зазначеним в коносаменті від 15.10.2025 №ZHSE25100245-2;

- відсутній банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг згідно рахунку від 12.12.2025 №Ін00-002522, що суперечить умовам договору від 01.01.2021 №01/01-21 та вимогам Наказу МФУ від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення»;

- за відкритою інформацію з мережі Інтернет (сайт www.maersk.com/tracking) контейнер MSKU0335289, відповідно до маршруту Shanghai Китай - Constanta Румунія (згідно коносаменту № ZHSE25100245-1) 24.11.2025 було вивантажено з судна Salahuddin/541W у порту Port Said Terminal та перевантажено 01.12.2025 на судно Max Schulte/549N, тобто контейнер № MSKU0335289 простояв в порту 7 днів, таким чином вбачаються додатково понесені витрати на зберігання/перевантаження товару в порту, однак вищевказані витрати не зазначені у транспортному рахунку від 04.12.2025 № DN#0508, таким чином, відомості стосовно такої складової митної вартості як транспортування не підтвердженні документально, не визначені кількістю та достовірно, що суперечить положенням пункту 2 частини другої статті 52, частинам другої, дев`ятої, десятої та двадцять першої статті 58 МКУ;

- не заповнена гр. 20, а саме: «Після тексту „Витрати на транспортування до” зазначається літерний код альфа-2 відповідно до Класифікації країн світу країни (адміністративно-територіальної одиниці у складі країни, що має власний літерний код за цією Класифікацією), на території якої міститься географічний пункт, до якого понесені витрати на транспортування товарів, наведені у цій графі, через пропуск – назва цього географічного пункту…», що порушує вимоги наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599.

Митна вартість товару визначена за резервним методом, становить: товар №1 – 3,96 дол. США/кг х 7224 кг = 28 607,04 дол. США; товар №2 – 3,97 дол. США/кг х 1027,6 кг = 4 079,57 дол. США; товар №3 – 3,97 дол. США/кг х 825 кг = 3 275,25 дол. США; товар №4 – 3,97 дол. США/кг х 420 кг = 1 667,40 дол. США.

На підставі вказаного рішення відповідач оформив Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2025/000521, в якій зазначено про неможливість завершення митного оформлення у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 16.12.2025 №UA807000/2025/000388/2.

Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся з позовом до суду.

VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, Митного кодексу України (далі – МК України), інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 МК України, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів

Згідно з частиною першою статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини першої статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з частиною першою статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Стаття 49 МК України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною першою статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частиною першою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

За нормами частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

За правилами частини шостої статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частинами першою-третьою, шостою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Відповідно до статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З урахуванням викладеного вище, очевидним є висновок, що у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини для витребування додаткових документів, ненадання яких унеможливлювало б визначення саме митної вартості товару, що ввозиться, за ціною договору (основний метод) відповідно до статті 58 МК України.

За визначенням, наведеним у частині першій статті 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини дванадцятої статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 07.05.2020 у справі № 826/10527/17, від 02.06.2022 у справі №460/2674/20, від 16.08.2022 у справі №240/10401/19, від 25.11.2022 у справі №813/2733/17, від 01.03.2023 у справі №420/18880/21, від 16.06.2023 у справі №825/2410/16, від 21.09.2023 у справі № 520/18432/21, від 27.12.2024 у справі №140/20717/23, від 16.01.2025 у справі №160/939/24, від 20.02.2025 у справі №160/33340/23, від 23.04.2025 у справі №160/12189/24.

Дослідивши зазначені в оскаржуваному рішенні від 16.12.2025 №UA807000/2025/000388/2 розбіжності в отриманих митницею документах, суд апеляційної інстанції зауважує наступне.

Стосовно наявності рішень про визначання митної вартості за ідентичним товаром по даному підприємству (на підтвердження чого відповідачем до відзиву на позовну заяву було долучено витяг з ЦБД ЄАІС) колегія суддів зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості, що узгоджується з актуальною правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.05.2025 по справі № 380/25301/23.

Сама по собі відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості, у зв`язку з чим доводи митниці в цій частині підлягають відхиленню.

Щодо відсутності митної декларації країни відправлення з відмітками митних органів країни відправлення та датою експорту колегія суддів зауважує, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Крім того, копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України.

Однак у цій справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

З матеріалів справи встановлено, що декларантом до митної декларації було надано рахунок-фактура (iнвойс) № H-F25008-3 (2) від 09.10.2025, за яким здійснювалась відповідна операція. Так, рахунок-фактура є доказом операцій купівлі-продажу товарів або послуг та належить до групи документів, які є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту.

Слід зазначити, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість.

При цьому будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації, чи відсутність її зазначення, не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це може бути обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.

Наведений висновок відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постановах від 17.09.2021 у справі №826/1690/18, від 03.05.2023 у справі № 140/6689/20, від 02.10.2025 у справі №140/12559/23.

Щодо відсутності каталогів, загальних прейскурантів (прайс-листів) виробника товару колегія суддів враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27.01.2022 по справі № 810/3667/15, відповідно до якого каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а отже у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.

Крім того, відповідно до позиції Верховного Суду, викладено в постанові від 01.12.2023 по справі № 810/3766/16, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів (каталогів, специфікацій, загальних прейскурантів (прайс-листів) виробника товару за відсутності у митниці підстав для витребування додаткових документів та належного (об`єктивного) обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, якщо таких документів не надано, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування відповідачем іншого, зокрема, резервного методу визначення митної вартості товару.

Колегія суддів зауважує, що до переліку додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Водночас, положення цієї статті передбачають можливість надання на підтвердження митної вартості товарів не лише прайс-листа виробника, а й інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Щодо відсутності підпису уповноваженої особи перевізника (капітана, судноплавного агента) на коносаменті, що викликає сумніви щодо чинності такого коносаменту, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень частини другої статті 53 Митного кодексу України коносамент не є тим документом, який підтверджує митну вартість товарів. Зазначення будь-яких вартісних характеристик товару у коносаменті взагалі не передбачено, а отже виявлені митницею недоліки у цьому документі не можуть впливати на визначення митної вартості товару. Відсутність же у коносаменті підпису перевізника не може свідчити про його недійсність, оскільки товар був прийнятий до перевезення, доставлений та виданий у місці призначення.

До того ж, як встановлено колегією суддів, наданий до митного органу коносамент від 15.10.2025 №ZHSE25100245-2 є телекс-релізом оригіналу коносамента, тобто електронним повідомленням, яке відправляється цією лінією або її агентом в порту навантаження в їх офіс в порту вивантаження електронною поштою або по операційній програмі суднохідної компанії, інформуючи тим самим про те, що вантажовідправник або експортер здав один або всі оригінали коносамента, які були видані лінією в порту відвантаження і що товар може бути виданий конкретному вантажоотримувачу без надання ним оригіналу коносамента. Оскільки коносамент був виданий в електронній формі за допомогою телекс-релізу, то вказані обставини виключають можливість проставлення відміток (підпису капітана, судноплавного агента) на коносаменті, у зв`язку з чим вказана розбіжність є необґрунтованою.

Стосовно ненадання декларантом належних документів на підтвердження транспортних витрат (договору з агентом, зазначеного в коносаменті, банківського платіжного документу на підтвердження факту оплати транспортно-експедиційних послуг) слід зауважити наступне.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів є, зокрема: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Крім того, в розділі ІІІ «Правил заповнення декларації митної вартості» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №599) вказано про те, що в графі 20 декларації митної вартості (ДМВ) зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ). Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, а також інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг у відповідності до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Таким чином, підтвердженням транспортних витрат є документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

При цьому, перелік транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, наведений у розділі ІІІ Правил №599 не є вичерпним.

Колегія суддів зазначає, що законом не визначено доказ (докази), виключно якими імпортер повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому рахунок на оплату транспортних послуг, довідка про транспортні витрати, договір про надання транспортних послуг є допустимими доказами для підтвердження витрат на перевезення.

Аналогічні висновки щодо законодавчого визначення переліку документів, якими підтверджуються транспортні витрати в межах заявленої імпортером митної вартості товарів викладений у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 по справі № 804/16553/14.

Судом встановлено, що на підтвердження транспортних витрат позивач надав митному органу: автотранспортну накладну №5289 10.12.2025, рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №DN#0508 від 04.12.2025, №Ін00-002522 від 12.12.2025, банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно експедиційних послуг №88 від 08.12.2025, довідку про транспортні витрати від 12.12.2025 №02, договір перевезення №_05_/25 від 05.08.2025, договір транспортно-експедиторського обслуговування №01/01-21 від 01.01.2021.

Транспортування товару здійснювалось в два етапи (морським та автомобільним транспортом) та в складі одного контейнеру MSKU0335289.

Організацію автомобільного перевезення товару ТОВ «Колотекс» здійснювало ПП «Інтервід» на підставі договору транспортно-експедиторського обслуговування №01/01-21 від 01.01.2021, за умовами якого клієнт доручає, а експедитор зобов`язується організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надання інших транспортно-експедиторських послуг клієнтові за погодженням сторін.

Пунктом 2.1 вказаного договору експедитор зобов`язується, зокрема, за плату та за рахунок клієнта надати комплекс послуг з організації ТЕО вантажів клієнт на умовах, узгоджених сторонами, а також надавати інші послуги клієнтові за погодженням сторін. При необхідності для виконання своїх зобов`язань за договором, укладати від свого імені та за рахунок клієнта договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання терміналами, та ін.організаціями. Документом, що підтверджує наявність і зміст такого договору з транспортними організаціями, являється транспортний документ (накладна) – коносамент (B/L), автомобільна транспортна накладна.

Відповідно до пункту 2.2 зазначеного вище експедитор має право, серед іншого, укладати від свого імені договори та інші угоди з транспортними, експедиторськими та ін.організаціями для виконання своїх зобов`язань за цим договором.

12.12.2025 Приватним підприємством «Інтервід» виставлено позивачу на рахунок на оплату № Ін00-002522 на суму 76321,94 грн, за надання наступних послуг: компенсація послуг з організації розвантажувальних робот, портових витрат за межі митної території України 18656,03 грн; міжнародне автоперевезення вантажу за маршрутом порт Констанца – м/п Орлівка, Україна 34599,55 грн; міжнародне автоперевезення вантажу за маршрутом м/п Орлівка, Україна – м. Харків, Україна 23066,36 грн.

Крім того, Приватним підприємством «Інтервід» складено довідку про транспортні витрати від 12.12.2025 №02, в якій вартість наданих транспортно-експедиторських послуг відповідає сумам, зазначеним у рахунку № Ін00-002522 від 12.12.2025.

Організацію морського перевезення товару ТОВ «Колотекс» (замовник) здійснювала компанія «NEW ORIGIN CHINA LIMITED» (агент) на підставі договору №_05_/25 від 05.08.2025, предметом якого є надання замовнику послуг перевезення вантажів морським, залізничним та автомобільним транспортом, експедиторських послуг у портах та організації перевантаження на судно, надання інформаційно-консультаційних послуг щодо розробки найкращих транспортних маршрутів та інших послуг відповідно до замовлення клієнта.

Згідно з пунктом 2.1 вказаного договору агент зобов`язується, зокрема, надавати замовнику експедиторські послуги в морських портах на його замовлення; організовувати перевантаження вантажів у портах та подальше перевезення морським, залізничним та автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 2.2 зазначеного вище договору замовник зобов`язується своєчасно надсилати агенту замовлення на затребувані послуги, надсилати вантажні документи та всю необхідну інформацію чи вантаж; вчасно оплачувати всі рахунки агента за виконану роботу.

04.12.2025 компанією «NEW ORIGIN CHINA LIMITED» виставлено позивачу на рахунок на оплату № DN#0508 на суму 6842 дол.США, з яких перевезення морським транспортом 4500 дол.США, витрати та наземне перевезення 2342 дол.США.

ТОВ «Люкс-Карго» складено довідку для пред`явлення в митні органи про розподіл транспортних витрат між ВМД, що транспортувалися в одному контейнері, від 16.12.2025 за вих.№16122025-01, за змістом якої транспортні витрати по перевезенню вантажу вагою 22834,10 кг для ТОВ «Колотекс» у контейнері MSKU0335289 за коносаментами HB/L NO: ZHSE25100245-1, ZHSE25100245-2 складають: морське перевезення Шанхай, Китай – Константа, Румунія – 289040,98 грн на підставі рахунку № DN#0508 від 04.12.2025. При цьому страхування вантажу не проводилось.

Наведені вище документи надавались митному органу під час митного оформлення ввезеного товару, що не заперечується відповідачем. При цьому всі складові, сторони, пункти призначення та контейнер в повній мірі співпадають та розбіжностей між собою не містять, що дає змогу в повній мірі підтвердити та визначити митну вартість імпортованого товару з урахуванням витрат на транспортування.

Разом з тим, доводи митниці стосуються ненадання до митного оформлення документів щодо транспортування товару, які не впливають на числові значення та вартість транспортування, а фактично лише підтверджують договірні відносини між перевізником та експедитором, тому ненадання таких документів не перешкоджало митному органу перевірити числові значення складових митної вартості, в тому числі транспортної складової.

Таким чином, зазначені посилання митного органу є необґрунтованими, оскільки із наданих позивачем первинних документів встановлено відповідність обставин надання послуг щодо транспортування товару умовам, які передбачені договором транспортно-експедиторського обслуговування, що не дає підстав для сумнівів у достовірності заявлених декларантом відомостей в цій частині.

Щодо зауваження митниці про те, що декларантом понесені витрати на зберігання (вивантаження/навантаження) товару, однак такі не зазначені у транспортному рахунку, з посиланням на відомості з сайту www.maersk.com/tracking колегія суддів зазначає наступне.

Тривалість перевезення контейнера сама по собі не доводить наявності додаткових витрат, адже на строки транспортування можуть впливати численні фактори (логістика перевізника, консолідація вантажів, погодні умови, затримки в портах тощо), які не свідчать автоматично про виникнення додаткових витрат, що підлягають включенню до митної вартості. Між тим, як підтверджено Верховним Судом у постанові від 12.02.2026 у справі № 460/5068/24, митниця не наділена повноваженнями на втручання у господарські відносини договірних сторін та тлумачення умов правочинів.

За твердженням позивача, всі складові витрат на перевезення, вказані у рахунку на оплату транспортних послуг, а також довідці про транспортні витрати. Натомість, відповідачем не спростовано наведених обставин та не надано жодних доказів на підтвердження понесення ТОВ «Колотекс» додаткових витрат, окрім тих, що визначені зазначеними вище документами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про надання позивачем всіх необхідних документів на підтвердження транспортних витрат.

Посилання митного органу на те, що декларантом не заповнена графа 20 ДМВ після тексту «Витрати на транспортування до» зазначається літерний код альфа-2 відповідно до класифікації країн світу країни (адміністративно-територіальної одиниці у складі країни, що має власний літерний код за цією Класифікацією), на території якої міститься географічний пункт, до якого понесені витрати на транспортування товарів, наведені у цій графі, через пропуск - назва цього географічного пункту, що суперечить вимогам наказу Мінфіну від 24.05.2012 №599, колегія суддів не приймає та вважає їх формальними та такими, що не впливають на правильність визначення митної вартості товару.

Також колегія суддів зауважує, що відомості з АСАУР носять допоміжний інформаційний характер та не є безперечним доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 24.10.2024 у справі № 804/1779/16.

Суд апеляційної інстанції підсумовує, що для митного оформлення імпортованого товару позивач надав документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України. Подані документи містять достовірні числові дані, які підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 МК України.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 19.06.2024 по справі № 460/1143/19 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу не підтверджували вартості, так як не містили всіх відомостей щодо складових вартості імпортованого товару, суд відхиляє, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що декларантом надано до контролюючого органу необхідні документи, а відповідачем, у свою чергу, не наведено обґрунтованих підстав для витребування у позивача додаткових документів та подальшого прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Також суд наголошує, що резервний метод не вимагає від митного органу доведення подібності (аналогічності) товарів, однак зазначений метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях і це ґрунтування повинне бути підтвердженим в рішенні про коригування митної вартості.

Водночас оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару не містить пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У вказаному рішенні не зазначено докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

При цьому, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення (подібного, а не аналогічного товару) не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, а тому не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що позивач під час митного оформлення надав необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів, водночас відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасування рішення Харківської митниці від 16.12.2025 №UA807000/2025/000388/2.

Стосовно картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною дванадцятою статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі в відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Оформлення карток відмови регулюється розділом VIII Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631. Так, відповідно до пунктів 8.1 - 8.2, 8.5 розділу VIII наведеного Порядку, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного ст. 255 МК України для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову. У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову. Картка відмови, оформлена як електронний документ, або електронний примірник картки відмови на паперовому носії надсилається Декларанту електронним повідомленням, засвідченим КЕП посадової особи митного органу, яка прийняла рішення про відмову.

Таким чином, коригування митної вартості слугує підставою для видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Отже, визнання протиправним рішення про коригування митної вартості автоматичне тягне протиправність картки відмови в прийнятті митної декларації.

У постанові від 23.07.2021 у справі № 820/3979/17 Верховний Суд зазначив, що оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, то вимога про визнання її протиправною правомірно визнана судами обґрунтованою.

За обставинами справи картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2025/000521 складена у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості від 16.12.2025 №UA807000/2025/000388/2, яке визнано судом протиправним, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстави для визнання протиправною та скасування зазначеної вище картки відмови.

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, але орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Стосовно доводів апеляційної скарги про помилкове стягнення з апелянта сум судового збору у розмірі 6731,78 грн колегія суддів зазначає наступне.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16 березня 2020 року у справі №1.380.2019.001962 вказала, що розрахунок належного до сплати судового збору при оскарженні рішень про коригування митної вартості товарів має здійснюватися виходячи з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена оскаржуваними рішеннями.

Суд наголошує на тому, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є взаємопов`язаними однаковими правовідносинами, відтак вказані рішення у випадку їх спільного оскарження розцінюються як одне ціле.

Під час розгляду справи встановлено та не заперечується сторонами, що загальний розмір різниці митних платежів за митною вартістю, задекларованою платником та скоригованою митницею, становить 246919,05 грн.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з матеріалами справи позивач з адміністративним позовом звернувся до суду у січні 2026 року.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання адміністративного позову майнового характеру суб`єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи, що позовну заяву було подано до суду через систему «Електронний суд», ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви становила 2963,03 грн (246919,05 грн х 1,5% х 0,8).

Під час звернення до суду з позовом позивачем було сплачено судовий збір на суму 6731,78 грн (про що свідчать копії платіжних інструкцій від 22.12.2025 № 1706 та № 1707), тобто в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Разом з тим, суд першої інстанції не врахував факт надміру сплаченого судового збору позивачем та стягнув судовий збір у розмірі 6731,78 грн.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що надміру сплачений судовий збір підлягає поверненню позивачу на підставі заяви, поданої відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Натомість, суд першої інстанції невірно застосував норми процесуального права, що призвело до помилкового висновку про стягнення на користь позивача сплаченого судового збору в повному розмірі, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.

Згідно з приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до пункту 4 частини першої, частин четвертої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення, водночас неправильно вирішив питання розподілу судових витрат, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розподілу судових витрат шляхом викладення третього абзацу резолютивної частини тексту судового рішення в оновленій редакції, а в іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської митниці задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 по справі №520/376/26 змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колотекс» за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці витрати на оплату судового збору в розмірі 2963,03 грн (дві тисячі дев`ятсот шістдесят три гривні 03 копійки).».

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 по справі № 520/376/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко