Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №643/21315/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 р. Справа № 643/21315/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Катунова В.В.

суддів: Фоміної Л.О. , Мінаєвої К.В.

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 17.06.2026 суддя Тимош О.М., по справі № 643/21315/25

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3

про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження у справі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Салтівського районного суду міста Харкова з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 в якій просив суд:

- поновити строк на оскарження постанови ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Харкові №R86003 від 19.09.2025;

- визнати протиправною та скасувати постанову №R86003 від 19.09.2025 про накладення адміністративного стягнення та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутності події та складу такого правопорушення.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 22.11.2025 він отримав на адресу місця проживання як внутрішньо переміщеної особи простим поштовим відправленням через «Укрпошту» відповідь на свою заяву від 04.11.2025 (з датою відправлення від 17.11.2025), постанову №R86003 від 19.09.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, якою ІНФОРМАЦІЯ_5 в АДРЕСА_1 притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн з тих підстав, що він не став на військовий облік після реєстрації як внутрішньо переміщеної особи. Протокол про адміністративне правопорушення не складався, для участі у розгляді матеріалів по справі про адміністративне правопорушення позивач не викликався, з матеріалами справи не знайомився і така можливість йому не надавалась, пояснення з приводу адміністративного правопорушення не надавав. Позивач є інвалідом 3 групи, має відстрочення від призову до кінця мобілізації, дані у мобільному додатку « ІНФОРМАЦІЯ_6 не ухилявся. Про накладення штрафу дізнався з додатку «Дія», коли були заблоковані карткові рахунки та одразу 04.11.2025 звернувся із заявою до відповідача про видачу копії постанови та її скасування. Вважає, що відповідачем грубо порушені вимоги ст. ст. 278, 279 КУпАП, оскільки при розгляді справи про адміністративне правопорушення позивачу не була надана можливість скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, та такі права та обов`язки йому не роз`яснювалися; не були з`ясовані всі обставини щодо направлення повістки, належності способу оповіщення про явку до ТЦК, поважності причин неявки за викликом, жодні докази на підтвердження скоєння позивачем адміністративного правопорушення в постанові не зазначені та до постанови не додані; позивач лише отримав копію постанови поштою. Отже, дії відповідача щодо винесення оскаржуваної постанови є протиправними.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 19.02.2026 залучено як відповідача ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 13.05.2026 залучено як відповідача ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_9 , 21.01.2026 направив до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з таких підстав. Оскаржувана постанова №R86003 від 19.09.2025 є законною та обґрунтованою, з матеріалів справи №R86003 вбачається, що 18.09.2025 ОСОБА_1 через електронний кабінет призовника подав заяву, у якій зазначив, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності. Відповідно до ст. 279-9 КУпАП така заява є належною підставою для розгляду справи без участі особи та винесення постанови. У постанові №R86003 зазначено, що на підставі відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 не став на військовий облік внутрішньо переміщеної особи, чим порушив абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Ці обставини підтверджуються даними реєстру «Оберіг». Таким чином, наявні як подія, так і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП. Також, постанова №R86003 від 19.09.2025 була винесена ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент вчинення адміністративного правопорушення та на момент винесення постанови ОСОБА_1 не перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_10 , тому ІНФОРМАЦІЯ_5 не є належним відповідачем у даній справі.

05.03.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив у задоволенні позову в частині позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_11 відмовити з підстав, що ІНФОРМАЦІЯ_12 не виносив відносно позивача жодного індивідуального акту, який би порушував права та охоронювані законом інтереси позивача, тому є неналежним відповідачем у справі, оскільки не є учасником спірних правовідносин, оскаржувану постанову по справі про адміністративне правопорушення винесено керівником ІНФОРМАЦІЯ_13 . Посилаючись на ст. 235 КУпАП, абз. 2 п. 7, п. 9, п. 10 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, постанову Верховного Суду від 19.10.2022 у справі №522/22225/21, зазначив, що в даному випадку належним відповідачем є ІНФОРМАЦІЯ_14 .

20.05.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на таке. 18.09.2025 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів в розділі «Адміністративні правопорушення» надійшла заява ОСОБА_1 на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій зазначив, що не оспорює допущене правопорушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності. Заява подана позивачем через Електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста через застосунок «Резерв+» з накладенням ЕЦП в порядку ст. 279-9 КУпАП. В ході проведення перевірки за даними Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було виявлено, що відносно військовозобов`язаного направлено електронне звернення №Е3137534 від 07.08.2025 до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення ОСОБА_1 , який вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210 КУпАП, з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення за порушення ним правил військового обліку, а саме за те, що він не став на військовий облік за місцем оформлення ВПО. Вказане електронне звернення було направлено ІНФОРМАЦІЯ_8 внаслідок відпрацювання операторами змін у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що відбулися шляхом електронної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, зокрема, щодо зміни місця проживання (реєстрації) та взяття на облік ВПО військовозобов`язаними. 19.09.2025 при розгляді заяви начальником ІНФОРМАЦІЯ_13 за даними з Реєстру «Оберіг» виявлено, що ОСОБА_1 був взятий на облік ВПО за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, позивач був зобов`язаний перебувати на обліку за місцем перебування на обліку ВПО у ІНФОРМАЦІЯ_15 , натомість надалі продовжував перебувати на обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_13 . Законодавством передбачено, що призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти, освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Рішенням Салтівського районного суду міста Харкова від 17.06.2026 позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження у справі задоволено частково.

Скасовано постанову №R86003 від 19.09.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 000 грн.

Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, направлено на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав заяву ОСОБА_1 про визнання правопорушення, то за таких обставин, постанова №R86003 від 19.09.2025, не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що є підставою для її скасування.

Разом з тим, судом достовірно не встановлено відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а тому підстави для закриття провадження у зв`язку із відсутність події та складу адміністративного правопорушення судом не встановлені.

Суд дійшов висновку про скасування постанови №R86003 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 19.09.2025 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП, і надіслати справу на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_8 . звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 17.06.2026 по справі №643/21315/25 та прийняти нове рішення з врахуванням доводів, викладених у апеляційній скарзі, та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що 18.09.2025 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів в розділі «Адміністративні правопорушення» надійшла заява ОСОБА_1 на начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Заява подана позивачем через Електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста через застосунок «Резерв+» з накладенням ЕЦП, в порядку ст. 279 - 9 КУпАП.

Вказав, що в ході проведення перевірки за даними Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, було виявлено, що відносно військовозобов`язаного направлено електронне звернення за № Е3137534 від 07.08.2025, до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення громадянина ОСОБА_1 , який вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі-КУпАП), з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення, за порушення ним правил військового обліку, а саме «Не став на військовий облік за місцем оформлення ВПО (ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Зазначив, що відповідно до вищевказаних норм чинного законодавства Позивач у 7-денний термін був зобов`язаний прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 для взяття на облік військовозобов`язаних та у подальшому перебувати на обліку у вказаному ІНФОРМАЦІЯ_13 . Однак, ОСОБА_1 цього не зробив, а і надалі продовжував перебувати на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_16 , отже порушив правила військового обліку, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 210 КУпАП.

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 17.06.2026 належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та повістки про виклик у судове засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Відповідно до частини третьої статті 268 та частини другої статті 313 КАС України неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_13 №R86003 від 19.09.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

У постанові зазначено, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 не став на військовий облік як ВПО (ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу»), встановлений абз.7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. У постанові вказано, що 18.09.2025 від ОСОБА_1 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста надійшла заява, в якій останній зазначив, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності (а.с. 32, а.с.57, а.с.75).

03.11.2025 ОСОБА_1 направив заяву на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якій просив оскаржити його штраф за несвоєчасний облік в ТЦК, оскільки не міг звернутися до ТЦК у зв`язку зі станом здоров`я (а.с.59, 72).

Листом №МВ/295 від 06.11.2025 ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомив ОСОБА_1 , що постанова №R86003 від 19.09.2025 була винесена ІНФОРМАЦІЯ_13 , в ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_1 стоїть на військовому обліку з 08.10.2025 (а.с.33, зворот а.с.57, а.с.73).

Постанова №R86003 від 19.09.2025 була направлена поштою ОСОБА_1 17.11.2025 (зворот а.с.58).

Відповідно до довідки №6343-5003304693 від 28.05.2024 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 з 28.05.2024 (а.с.19, зворот а.с.60).

Відповідно до витягу з АІТС «Оберіг» ОСОБА_1 з 02.10.2003 перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_13 ( ІНФОРМАЦІЯ_17 ) за місцем постійного проживання за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 . З 28.04.2025 позивач зареєстрований як внутрішньо переміщена особа і фактично проживає згідно з даними реєстру ЄІССС за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.147).

Згідно зі скріншотом з додатку «Резерв +» ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний, 21.10.2025 отримав відстрочку від мобілізації до завершення мобілізації (а.с.35-38).

Згідно з витягу з АІТС «Оберіг» ОСОБА_1 до 08.10.2025 перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_13 ( ІНФОРМАЦІЯ_17 ), з 08.10.2025 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_10 з ідентифікатором НОМЕР_1 , має відстрочку до 02.02.2026 (а.с.74).

Відповідно до даних військового обліку наданих відповідачем, позивач не став на військовий облік за місцем оформлення ВПО, у зв`язку із чим 07.08.2025 до органів Національної поліції направлено електронне звернення для розшуку (а.с. 150).

Не погодившись з постановою №R86003 від 19.09.2025 про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 КУпАП, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до абзацу 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

24.02.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ, яким затверджено Указ Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Слід вказати, що строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.

Частиною 3 ст. 210 КУпАП передбачено, що порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, вчиненні в особливий період тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказана норма є бланкетною та відсилає до інших норм законодавства, якими встановлено певні обов`язки для військовозобов`язаних.

Так, у постанові ТЦК від 19.09.2025 зазначено, що позивач не став на військовий облік як ВПО (ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу»).

Суд першої інстанції зазначив, що позивач у судовому засіданні вказав, що не став на облік, бо лежав та не міг ходити, потім поїхав до Вовчанська. Повістки йому не приходили, через «Резерв» побачив, що перебуває в розшуку.

Відповідно до ч. 4 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).

Отже, законом на позивача покладено обов`язок в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи.

Як вбачається з довідки взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №6343-5003304693 ОСОБА_1 набув статус внутрішньо переміщеної особи 28.05.2024, тобто у строк до 04.06.2024 включно повинен був стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи ( ІНФОРМАЦІЯ_18 ).

Доказів повідомлення відповідного органу територіального центру комплектування та соціальної підтримки про зміну свого місця проживання та прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці для взяття на військовий облік, після прибуття до нового місця проживання у семиденний строк позивачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції надано не було.

Отже, позивач зазначений обов`язок не виконав.

При цьому, 18.09.2025 ОСОБА_1 через застосунок «Резерв+» подав заяву про те, що ним допущено порушення правил військового обліку, а саме: у семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не став на військовий облік у ТЦК та СП за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи, чим порушив вимоги законодавства, відповідальність за що передбачена статтею 210 КУпАП. Факт вчинення адміністративного правопорушення визнаю та надаю згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за моєї відсутності. Підписанням цієї заяви підтверджую, що ознайомлений зі статтею 65 Конституції України та попереджений керівником ТЦК та СП про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 336, 337 ККУ. Дата та час накладення кваліфікованого електронного підпису: 12:15:22 18.09.2025.

Колегія суддів приймає до розгляду вказану заяву від 18.09.2025 подану до суду апеляційної інстанції ІНФОРМАЦІЯ_14 разом із клопотанням, в якому наведені обґрунтування причин поважності неподання доказів до першої інстанції, оскільки відповідачем наведені поважні підстави не подання такої заяви до суду першої інстанції та така заява є суттєвою для розгляду даної справи.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що позивачем у відповіді на відзив поданої до суду першої інстанції не заперечується факт подання заяви про визнання адміністративного правопорушення та про розгляд справи за його відсутність, проте зазначається, що користувачі електронних послуг не мають достатнього досвіду користування мобільним додатком та надають відповіді не свідомо.

Щодо наведених вище доводів позивача колегія суддів враховує, що відповідно до частини першої статті 14-1 Закону України від 16.03.2017 № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» електронний кабінет - це персональний кабінет (захищений відокремлений веб сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов`язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Отже, подання заяви про неоспорення допущеного порушення правил військового обліку (не постановлення на військовий облік як ВПО) через електронний кабінет військовозобов`язаного можливо виключно після проходження електронної ідентифікації, що виключає можливість помилкового направлення заяви та спростовує доводи позивача про несвідомість користування своїм електронним кабінетом у додатку «Резерв +».

Продовжуючи розгляд справи, колегія суддів наголошує, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку та порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву визначений ст. 279-9 КУпАП.

Відповідно до вказаної норми, у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.

Розгляд справ про адміністративне правопорушення, коли особа не заперечує щодо притягнення його до адміністративної відповідальності не передбачає складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Статтею 283 КУпАП визначено вимоги до змісту постанови про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 5 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити також відомості про дату, спосіб надходження та зміст заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, у постанові про накладення адміністративного стягнення мають міститися інформація про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати штрафу, та відомості про те, що постанова вважатиметься виконаною у разі сплати протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу.

Крім цього, ст. 300-3 КУпАП, визначено порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву.

Так, відповідно до вказаної норми, у разі якщо постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, винесена в порядку, передбаченому статтею 279-9 цього Кодексу, та особа протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили сплатила не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу за постановою про накладення адміністративного стягнення, така постанова вважається виконаною.

У разі несплати штрафу особою, яка вчинила правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, протягом 30 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення така постанова підлягає примусовому виконанню.

Як згадувалось вище, що в спірній постанові зазначено, що за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не став на військовий облік як ВПО (ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Також, вказано, що 18.09.2026, користуючись онлайн за стосунком «Резерв+», ОСОБА_1 звернувся із заявою, згідно якої він не оспорює допущене правопорушення та дає згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Таким чином, з урахуванням наведених вище норм чинного законодавства та обставин справи, апеляційний суд вважає, що позивач скористався своїм правом на подання заяви про визнання ним адміністративного правопорушення, яке полягало в тому, що у семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не став на військовий облік у ТЦК та СП за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи, та зазначив, що згідний на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Як зазначалось вище, доказів повідомлення відповідного органу територіального центру комплектування та соціальної підтримки про зміну свого місця проживання та прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці для взяття на військовий облік, після прибуття до нового місця проживання у семиденний строк позивачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції надано не було.

Відтак, колегія суддів вважає, що позивач вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Щодо доводів позивача про те, що відповідачем порушено процедуру винесення постанови, з підстав не складення протоколу та не повідомлення його про розгляд справи про адміністративне правопорушення, колегія суддів зазначає таке.

Пунктом 1 розділу І Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України 01.01.2024 № 3, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.01.2024 за № 36/41381 (далі - Інструкція № 3), ця Інструкція визначає процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Згідно із абзацами третім - п`ятим пункту 1 розділу ІІ Інструкції № 3 протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення, та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності (далі - заява про визнання правопорушення). Заява про визнання правопорушення подається до територіального центру комплектування та соціальної підтримки особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, у строки та способи, передбачені статтею 279-9 КУпАП. Заява про визнання правопорушення повинна містити таку інформацію: прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), контактні дані (номер телефону та/або адресу електронної пошти), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті).

Відповідно до пункту 11 розділу ІІ Інструкції № 3 розглянувши справу про адміністративне правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до статті 283 КУпАП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення (додаток 4) (далі - постанова).

Додатком 6 до Інструкції № 3 затверджено форму постанови по справі про адміністративне правопорушення (за наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності).

Враховуючи подання ОСОБА_1 заяви через Електронний кабінет призовників, військовозобов`язаних та резервістів, від 18.09.2025 щодо того, що він не оспорює допущене правопорушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності, то відповідач правомірно розглянув справу в порядку ст. 279-9 КУпАП, і в такому випадку протокол не складається.

Щодо доводів позивача про те, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення, колегія суддів зазначає наступне.

Як вказано Верховним Судом у постанові від 06 вересня 2021 року у справі №560/2798/19, триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

У контексті наведеного необхідно зазначити, що триваючим правопорушенням є проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених правовою нормою, на противагу триваючому, разовим є порушення, яке виразилося в однократному порушенні вимог Закону, яке не має під собою непереривного невиконання обов`язків визначених правовою нормою.

У спірному випадку позивач був зобов`язаний після спливу семиденного строку з моменту зміни місця проживання повідомити про це орган, де він перебував на військовому обліку, тобто такий безперервно не виконував покладений на нього обов`язок, передбачений законом, відтак правопорушення, вчинене позивачем, кваліфікується як триваюче правопорушення, а тому суд вважає неспроможним аргумент позивача щодо пропуску строку накладення адміністративного стягнення на позивача.

Ураховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що відповідач прийняв законну та обґрунтовану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, однак суд першої інстанції наведені обставини не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваної постанови.

Щодо доводів апеляційної про пропуск позивачем строку звернення до суду, то колегія суддів вважає їх такими, що не впливають на розгляд справи, оскільки судом першої інстанції ухвалою від 09.01.2026 клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду задоволено та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом. Доводів щодо незгоди з даною ухвалою апеляційна скарга не містить.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За змістом частини 2 статті 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою, а висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, а тому рішення Зарічного районного суду м. Суми підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 242, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити

Рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 17.06.2026 по справі № 643/21315/25 - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Катунов

Судді Л.О. Фоміна К.В. Мінаєва

Постанова складена в повному обсязі 01.09.26.