Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №480/9313/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 р.Справа № 480/9313/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Фоміної Л.О. ,

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Голови Шосткинської міської ради Ноги Миколи Петровича на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2026 (головуючий суддя І інстанції: І.Г. Шевченко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602) по справі № 480/9313/24

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Шосткинської міської ради , Голови Шосткинської міської ради Ноги Миколи Петровича

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст заяви та її обґрунтування.

29.12.2025 до Сумського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю.

В обґрунтування заяви зазначала, що в порядку примусового виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 у справі №480/9313/24 державним виконавцем здійснено виїзд за адресою та складено відповідь, з урахуванням якої було закінчено виконавче провадження. Заявник наголошує, що при повторному розгляді заяви на виконання рішення суду її не було запрошено, чим порушено право особистої участі у перевірці поданої заяви. Крім того, у відповіді та листі Клишківського старостинського округу від 29.10.2025 за вих.№95 різні власники будинку за АДРЕСА_1 . Отже, відповідач (боржник) не врахував висновків, яких дійшов суд в рішенні суду, що свідчить про невиконання останнього. Зазначені обставини, на думку заявника, є підставою для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

ІІ. Зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2026:

встановлено голові Шосткинської міської ради Нозі Миколі Петровичу новий строк для подання звіту про виконання судового рішення від 18.08.2025 в адміністративній справі №480/9313/24 - на три місяці з дня отримання копії цієї ухвали суду;

накладено на голову Шосткинської міської ради ОСОБА_2 штраф у розмірі 66 560,00грн. (двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), з яких 33280,00грн. стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та 33280,00грн. до Державного бюджету України;

роз`яснено голові Шосткинської міської ради Нозі Миколі Петровичу, що звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити відомості, визначені ч.2 ст.382-2 Кодексу адміністративного судочинства України та до звіту суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення мають бути додано документи, визначені ч.3 ст.382-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що ухвала суду від 27.01.2026 про встановлення строку для подання звіту про виконання судового рішення була направлена голові Шосткинської міської ради Нозі Миколі Петровичу та отримана 12.02.2026, у зв`язку з чим останнім днем строку на подання головою Шосткинської міської ради Ногою Миколою Петровичем звіту про виконання рішення суду у цій справі є 13.05.2026. Разом з тим, станом на 19.05.2026 від голови Шосткинської міської ради Ноги Миколи Петровича до суду не надходило ні засобами поштового зв`язку, ні засобами електронного зв`язку, що відповідно до ч.10 ст.382-3 КАС України є підставою для встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, голова Шосткинської міської ради Нога Микола Петрович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2026 у справі №480/9313/24 про накладення штрафу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що в межах примусового виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 у справі №480/9313/24 до відкриття виконавчого провадження було розглянуто звернення ОСОБА_1 та направлено їй відповідь, внаслідок чого постановою державного виконавця закінчено виконавче провадження у зв`язку з фактичним та у повному обсязі виконанням рішення. Вказана постанова державного виконавця стягувачем Кобизькою Н.В. не оскаржена. Незважаючи, що остання стадія адміністративного судочинства закінчилася фактичним виконанням судового рішення, ухвалою суду за заявою стягувача був встановлений судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов`язано подати звіт про його виконання. При цьому, зі змісту ухвали суду встановлено, що виконавче провадження закінчено фактичним його виконанням.

Крім того, скаржник зауважив, що у заяві про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення стягувач повинна була зазначити ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження. Між тим, суд першої інстанції переклав обов`язок з подання матеріалів виконавчого провадження на боржника, витребуючи їх у останнього.

Апелянт наголосив, що суд проігнорував, що подання стягувачем заяви про встановлення судового контролю після закінчення виконання судового рішення є маніпулятивним та не спрямованим на реальний захист прав, а має ознаки зловживання, вводячи в оману та неодноразово звертаючись з приводу одного і того самого питання, відповідь на яке їй неодноразово була надана. Здійснення процедури судового контролю після отримання судом відомостей про закінчення виконавчого провадження фактичним виконанням судового рішення є необґрунтованим та безпідставним.

Застосовуючи штраф за неподання звіту, суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам виконання судового рішення, належним чином не обґрунтував, чому він вважає, що судове рішення досі невиконане, попри наявну у матеріалах справи постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження фактичним виконанням.

Крім того, в межах даної справи боржником визначено голову ШМР, а не орган, тому притягнення його як керівника органу, який не є учасником цієї справи – Шосткинської міської ради, до даного виду відповідальності оскаржуваним судовим рішенням суперечить вимогам закону.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції учасників справи.

27.07.2026 до суду надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу, в якому вона вважає, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи. Ухвала суду про встановлення судового контролю жодним з учасників судового розгляду не оскаржувалась. Посилання апелянта про залучення голови Шосткинської міської ради до розгляду справи не впливає на законність оскаржуваної ухвали, оскільки саме судове рішення не оскаржувалось. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції – залишити без змін.

24.08.2026 судом отримано клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи без її присутності та долучення до розгляду документів.

Учасники справи повідомлені про перегляд ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження, про призначення даної справи до апеляційного розгляду та повісток про виклик на 31.08.2026 об 14:00.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2026 задоволено клопотання голови Шосткинської міської ради Ноги Миколи Петровича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за участю представника.

У судовому засіданні представник голови Шосткинської міської ради Ноги Миколи Петровича наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги, просив скасувати оскаржувану ухвалу.

V. Обставини, встановлені судом.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 у справі №480/9313/24, яке набрало законної сили 18.09.2025, позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Шосткинської міської ради , голови Шосткинської міської ради Ноги Миколи Петровича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволено частково:

визнано протиправною бездіяльність голови Шосткинської міської ради Ноги Миколи Петровича, яка полягає у неналежному розгляді заяви ОСОБА_1 від 10.09.2024 у встановленому Законом України “Про звернення громадян” порядку та строки;

зобов`язано голову Шосткинської міської ради Ногу Миколу Петровича розглянути заяву позивача від 10.09.2024 та надати обґрунтовану відповідь у порядку встановленому Законом України «Про звернення громадян», з урахуванням висновків суду;

ухвалено стягнути з Виконавчого комітету Шосткинської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 1211грн 20коп;

у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

29.12.2025 до Сумського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 задоволено заяву ОСОБА_1 та встановлено голові Шосткинської міської ради Нозі Миколі Петровичу строк для подання звіту про виконання судового рішення від 18.08.2025 у справі №480/9313/24 на три місяці з дня отримання копії цієї ухвали суду.

Копію вказаної ухвали засобами поштового зв`язку направлено на адресу голови Шосткинської міської ради Ногою Миколою Петровичем та отримано 12.02.2026.

У зв`язку з неподанням звіту у встановлений судом строк ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2026:

встановлено голові Шосткинської міської ради Нозі Миколі Петровичу новий строк для подання звіту про виконання судового рішення від 18.08.2025 в адміністративній справі №480/9313/24 - на три місяці з дня отримання копії цієї ухвали суду;

накладено на голову Шосткинської міської ради ОСОБА_2 штраф у розмірі 66 560,00 грн, з яких 33280,00 грн стягнути на користь ОСОБА_1 та 33280,00 грн до Державного бюджету України.

VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною першою статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин другої та третьої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Згідно з частиною другою та третьою статті 14 КАС України постанови і ухвали суду в адміністративній справі, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine) №29439/02 від 26 квітня 2005 року та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine) №1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника суб`єкта владних повноважень.

Якщо суб`єктом владних повноважень є колегіальний орган і судовим рішенням такого суб`єкта владних повноважень зобов`язано вчинити певні дії, суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення кожного з членів такого колегіального органу, до чиїх повноважень, завдань чи функцій належить забезпечення виконання такого судового рішення.

У силу вимог частин першої-п`ятої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Згідно з частиною десятою статті 382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини сьомої статті 382-3 КАС України ухвалу суду про накладення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції за правилами статті 149 цього Кодексу.

Таким чином, у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, на суд покладається обов`язок вжити заходи реагування шляхом накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 23.04.2020 у справі №560/523/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.

Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.

Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює.

Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Аналогічний висновок наведено Верховним Судом у постанові від 10.02.2022 у справі №160/13013/19.

Колегія суддів встановила, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 у справі №480/9313/24, яке набрало законної сили 18.09.2025, зобов`язано голову Шосткинської міської ради Ногу Миколу Петровича розглянути заяву позивача від 10.09.2024 та надати обґрунтовану відповідь у порядку встановленому Законом України «Про звернення громадян», з урахуванням висновків суду.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 задоволено заяву ОСОБА_1 та встановлено голові Шосткинської міської ради Нозі Миколі Петровичу строк для подання звіту про виконання судового рішення від 18.08.2025 у справі №480/9313/24 на три місяці з дня отримання копії цієї ухвали суду.

Копію вказаної ухвали засобами поштового зв`язку направлено на адресу голови Шосткинської міської ради Ногою Миколою Петровичем та отримано 12.02.2026, тобто останнім днем строку на подання звіту про виконання рішення суду у цій справі є 13.05.2026.

Разом із тим станом на момент постановлення оскаржуваної ухвали (19.05.2026) будь-який звіт про виконання рішення суду відповідачем не подано, клопотань про продовження встановленого строку чи повідомлень про наявність обставин, які об`єктивно унеможливлювали своєчасне виконання процесуального обов`язку, до суду першої інстанції не надходило.

За змістом статей 382-2, 382-3 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень звіту у встановлений судом строк або подання такого звіту з порушенням встановленого строку без поважних причин суд встановлює новий строк для подання звіту, а також накладає штраф на керівника відповідного суб`єкта владних повноважень.

Отже, з наведеного слідує, що процесуальною підставою для застосування штрафу у даному випадку стало саме неподання відповідачем звіту у строк, визначений судом, а не сам факт невиконання рішення суду.

Апелянт посилається, зокрема, на те, що суд першої інстанції безпідставно встановив судовий контроль та зобов`язав подати звіт, оскільки рішення суду є виконаним в порядку примусового виконання, про що свідчить факт закінчення виконавчого провадження.

Разом з тим, колегія суддів вважає такі доводи помилковими, оскільки приписами частини четвертої статті 382 КАС України визначено, що відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви, а отже й ухваленню рішення судом про її задоволення.

Аналіз норми статті 382 КАС України в її системному взаємозв`язку з нормами статті 372 цього Кодексу, дозволяє стверджувати, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися за наявності для цього підстав, безвідносно до факту відкриття виконавчого провадження щодо виконання відповідного судового рішення (ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 813/5500/14, від 01.12.2021 у справі № 200/3958/19-а, від 11.05.2023 у справі № 640/9835/20).

Оскільки виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється як добровільно (самим боржником), так і в примусовому порядку (органами державної виконавчої служби), то судовий контроль за виконанням судового рішення безпосередньо не залежить від тієї обставини, чи відкрито станом на час вжиття заходів такого контролю виконавче провадження та чи звертався позивач до державного виконавця з виконавчим листом.

Звернення позивача до суду на підставі статті 382 КАС України та примусове виконання рішення суду у порядку виконавчого провадження є окремими самостійними процедурами, спрямованими на виконання судового рішення, та можуть застосовуватися одночасно, а тому посилання апелянта на те, що виконавче провадження закінчено, у розумінні статті 382 КАС України не є підставою, яка обмежує право заявника на подачу заяви про встановлення судового контролю задля забезпечення виконання рішення суду, а отже, суд в цій частині припустився довільного тлумачення норм процесуального права.

Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 02.07.2026 у справі № 990/282/24.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що на час постановлення судом ухвали від 19.05.2026 встановлений судом строк для подання звіту сплив, звіт про виконання рішення суду відповідачем не подано, а тому суд першої інстанції мав передбачені законом підстави для встановлення нового строку та накладення штрафу.

Стосовно доводів апелянта про те, що притягнення голови Шосткинської міської ради як керівника органу, який не є учасником цієї справи – Шосткинської міської ради, до даного виду відповідальності суперечить вимогам закону, то суд апеляційної інстанції вважає такі необґрунтованими, оскільки у силу вимог частини десятої статті 382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень. Враховуючи, що рішенням суду в межах даної справи саме голову Шосткинської міської ради Ногу Миколу Петровича було зобов`язано вчинити певні дії, надалі вказаній особі встановлено строк для подання звіту, який не було подано, судом першої інстанції накладено штраф на керівника суб`єкта владних повноважень у відповідності до вимог частини десятої статті 382-3 КАС України.

Аргументи скаржника щодо безпідставного залучення до участі у справі як другого відповідача голови Шосткинської міської ради Ноги М.П. ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 колегією суддів також відхиляються, оскільки вказаним відповідачем рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 не оскаржувалось, останнє набрало законної сили 18.09.2025, а тому є обов`язковим до виконання.

Висловлені в судовому засіданні представником голови Шосткинської міської ради Ноги М.П. щодо необґрунтованого встановлення судового контролю та зобов`язання подати звіт фактично зводяться до незгоди із висновками суду, викладеними в рішенні Сумського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 у справі №480/9313/24, яке набрало законної сили, однак не спростовують наявності правових підстав для встановлення нового строку для подання звіту та накладення на керівника відповідного суб`єкта владних повноважень штрафу відповідно до частини десятої статті 382-3 КАС України.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, судом надано відповіді на всі ключові питання спору.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про встановлення нового строку для подання звіту про виконання судового рішення та накладення на голову Шосткинської міської ради Ногу Миколу Петровича штрафу у зв`язку з неподанням звіту у встановлений строк відповідно до частини десятої статті 382-3 КАС України.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване судове рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Голови Шосткинської міської ради Ноги Миколи Петровича залишити без задоволення.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2026 по справі №480/9313/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді І.М. Ральченко Л.О. Фоміна

Повний текст постанови складено 01.09.2026 року