Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №520/9729/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 р. Справа № 520/9729/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/9729/26

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 , апелянт) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі- ІНФОРМАЦІЯ_4 , перший відповідач), Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі – ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 , другий відповідач), Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 (далі – ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 , третій відповідач), Військової частини НОМЕР_1 (далі – ВЧ НОМЕР_1 , четвертий відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії, оформлену у вигляді довідки військово-лікарської комісії від 05.01.2026 №2026-0105-1842-3223-0, за результатами проведеного 05.01.2026 медичного огляду ОСОБА_1 , ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_8 та протиправною бездіяльність ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_9 , та зобов`язати прийняти рішення про призначення та проведення повторного медичного огляду ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.01.2026 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації «в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

27.04.2026 ухвалою Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 - залишено без руху. Надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви - протягом п`яти календарних днів з моменту отримання даної ухвали, надавши до Харківського окружного адміністративного суду наступні документи:

1) заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати поважні підстави для поновлення строку, з наданням до суду відповідних доказів;

2) уточнену позовну заяву із зазначенням:

- обґрунтування протиправної бездіяльності ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 , в чому вона полягає, на думку позивача;

- суб`єкта владних повноважень, якого позивач просить зобов`язати прийняти рішення про призначення та проведення повторного медичного огляду ОСОБА_1 : ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_11 чи ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_12 ;

- точних реквізитів наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 , який оскаржується: з адміністративно-господарської діяльності від 23.01.2026 №50 "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період" чи з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації від 05.01.2026 №50 "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період";

- номеру та дати наказу командира Військової частини НОМЕР_1 , який оскаржує позивач в частині зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;

3) належним чином засвідчену копію наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (витягу з нього), який оскаржує позивач в частині зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;

4) докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме: докази, що підтверджують бездіяльність ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_12 ;

5) копію позовної заяви та доданих до неї документів для четвертого відповідача.

14.05.2026, на виконання вимог ухвали суду позивачем надано до суду уточнену позовну заяву з додатками.

20.05.2026 ухвалою Харківського окружного адміністративного суду у задоволенні клопотання про витребування доказів - відмовлено. У задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду - відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 - повернуто позивачу.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про невиконання позивачем вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху в частині обґрунтування протиправної бездіяльності ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_12 та надання доказів на підтвердження відповідних обставин. Вказує, що станом на день повторного звернення до суду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_12 не прийнято рішення за результатами розгляду його скарги, а надано лише відповідь у вигляді листа, у зв`язку з чим апелянту не зрозуміло, які ще докази він мав надати на підтвердження такої бездіяльності. Вважає, що на стадії вирішення питання про відкриття провадження суд позбавлений можливості оцінювати достатність, належність та допустимість доказів, а перекладення на позивача обов`язку з їх надання на цій стадії є передчасним та необґрунтованим і свідчить про надмірний формалізм.

Щодо незазначення номера та дати наказу командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування позивача до списків особового складу та ненадання його належним чином засвідченої копії апелянт зазначає, що ним заявлялося клопотання про витребування цього документа, у задоволенні якого суд безпідставно відмовив. Вказує, що самостійно отримати цей наказ не мав можливості, оскільки після мобілізації хворів та перебував у стані стресу, був обмежений у діях, комунікаціях та зв`язку, не знав адреси військової частини, не мав зв`язку з її командуванням, не був ознайомлений з наказом про зарахування до частини та не мав можливості подавати рапорти. Адвокатські запити про надання відповідних документів направлялися, у тому числі повторно, однак відповіді на них не отримано.

Зауважує, що це вже третє повернення одного й того самого позову. Первісний позов у справі № 520/4837/26 був поданий своєчасно, однак повернутий з формальної причини — через відсутність номера та дати адвокатського посвідчення в ордері, у чому особиста вина позивача відсутня. Після цього представник позивача без зайвих зволікань повторно звернувся до суду з виправленими недоліками. У справі № 520/5687/26 позов також було повернуто, при цьому недоліки, зазначені в ухвалі про залишення позову без руху, та недоліки, з яких його в подальшому повернуто, були різними.

Посилаючись на постанови Верховного Суду від 24.07.2023 у справі № 200/3692/21 та від 18.04.2025 у справі № 340/1171/24, апелянт зазначає, що вперше звернувся до суду 25.02.2026, тобто в межах установленого строку, а після повернення позовних заяв повторно звертався до суду в розумний строк, без невиправданих затримок та зайвих зволікань. На його думку, такі обставини свідчать про сумлінне та добросовісне ставлення до реалізації права на судовий захист і вчинення усіх можливих та залежних від нього процесуальних дій для своєчасного подання позову. Водночас суд першої інстанції цим обставинам та доказам належної оцінки не надав.

Крім того апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо пропуску місячного строку звернення до суду. Зазначає, що вимоги про скасування постанови ВЛК, оформленої довідкою від 05.01.2026 № 2026-0105-1842-3223-0, та визнання бездіяльності ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_12 заявлені в межах установленого строку. Натомість вимогу про скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування його до списків особового складу вважає похідною від вимог про скасування постанови ВЛК та наказу про призов на військову службу по мобілізації, оскільки без скасування цих рішень у нього відсутні самостійні підстави для скасування наказу про зарахування до списків особового складу.

Крім того, вважає поважними причини пропуску строку звернення до суду, з огляду на обставини проходження військової служби після мобілізації, постійні захворювання та лікування, перебування на базовій військовій підготовці та полігоні, заборону виходу з території військової частини, обмеження у користуванні мобільним телефоном та зв`язку із захисником і родичами, відсутність у нього документів щодо проходження ВЛК, наказу про призов та наказу командира військової частини, а також необхідність отримання цих документів шляхом направлення адвокатських запитів. Вказує, що ці обставини виникли незалежно від його волі та істотно ускладнювали можливість своєчасного звернення до суду.

Щодо відмови у витребуванні доказів зазначає, що у разі неможливості самостійного отримання доказів, які перебувають у відповідачів — суб`єктів владних повноважень, такі докази можуть бути витребувані судом, у тому числі з власної ініціативи. Посилаючись на частину другу статті 77 КАС України, наголошує, що обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на суб`єкта владних повноважень.

Посилаючись на положення статей 3, 19, 55 Конституції України, статей 2, 5, 6 КАС України, практику ЄСПЛ та рекомендації Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, апелянт стверджує, що суд першої інстанції допустив надмірний формалізм та не забезпечив йому реального й ефективного доступу до правосуддя. Наголошує, що неістотні недоліки позовної заяви не повинні бути підставою для її повернення, а питання, які можуть бути з`ясовані під час підготовки та розгляду справи, мають вирішуватися після відкриття провадження.

Відповідачі правом подання відзивів на апеляційну скаргу не скористались.

На підставі положень ст. 312 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті.

При цьому, реалізація особою права на звернення до суду із позовом чи заявою (клопотанням) повинна здійснюватись з дотримання встановленого законодавством процесуального порядку, зокрема, з дотриманням вимог КАС України.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Частиною 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частиною другою статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до положень пунктів 5, 8 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Згідно з ч. 4 ст. 161 КАС України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Частиною 7 ст. 161 КАС України встановлено, що до заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не усунув у повному обсязі недоліки позовної заяви, визначені ухвалою про залишення її без руху, зокрема не навів обґрунтування заявленої вимоги щодо протиправної бездіяльності ВЛК та не надав доказів на підтвердження відповідних обставин, а також не зазначив реквізитів і не надав копії наказу командира військової частини про зарахування його до списків особового складу. При цьому суд відмовив у задоволенні клопотання про витребування таких доказів, дійшовши висновку про недотримання позивачем вимог статті 80 КАС України. Крім того, суд вважав, що спір стосується прийняття та проходження публічної служби, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду, передбачений частиною п`ятою статті 122 КАС України, який позивач пропустив без поважних причин.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації від 05.01.2026 було надано представнику позивача 28.01.2026 у відповідь на адвокатський запит від 19.01.2026. Із позовною заявою у цій справі позивач звернувся засобами поштового зв`язку 17.04.2026.

Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд першої інстанції обмежився співставленням дати отримання представником позивача вказаного наказу із датою звернення до суду з позовом у цій справі та виходив з того, що проходження позивачем військової служби не виключало своєчасного звернення до суду, оскільки його інтереси представляв адвокат.

Водночас позивач, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку, стверджував зокрема, про те, що він неодноразово вживав заходів з метою судового захисту своїх прав та вперше звернувся до суду з відповідним позовом 25.02.2026. У подальшому цей позов було повернуто ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 (справа №520/4837/26), після чого позивач повторно звернувся до суду, однак ухвалою від 24.03.2026 позовну заяву також було повернуто (справа № 520/5687/26).

Колегія суддів зазначає, що повернення раніше поданої позовної заяви не свідчить про безумовну поважність причин пропуску строку при наступному зверненні до суду. Водночас обставини первісного звернення особи до суду, причини повернення позовної заяви, час отримання особою відповідної ухвали, тривалість проміжку між її отриманням та наступним зверненням, а також послідовність вчинення особою дій, спрямованих на усунення недоліків позовної заяви та реалізацію права на судовий захист, підлягають оцінці судом у сукупності з іншими обставинами при вирішенні питання про поважність причин пропуску строку.

Натомість зі змісту оскаржуваної ухвали не вбачається, що судом першої інстанції було встановлено та надано оцінку обставинам попередніх звернень ОСОБА_1 до суду, зокрема датам подання попередніх позовних заяв, датам отримання позивачем або його представником відповідних ухвал суду, проміжкам часу між їх отриманням та повторними зверненнями до суду, а також діям, які вчинялися позивачем та його представником у ці проміжки часу.

З`ясування наведених обставин має істотне значення для оцінки поважності причин пропуску строку звернення до суду, оскільки дає можливість встановити, чи вживав позивач послідовних та своєчасних заходів для захисту своїх прав та чи звертався він повторно до суду без необґрунтованих зволікань після повернення попередньо поданих позовних заяв.

За таких обставин, не з`ясувавши всіх обставин, які мають значення для вирішення питання щодо поновлення строку звернення до суду, та не надавши їм належної оцінки, суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення такого строку.

Крім того, як вбачається з оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, виходив, зокрема, з того, що позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху в частині наведення обґрунтування протиправної бездіяльності ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_9 та надання доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовано відповідну позовну вимогу.

Разом з тим з поданої ОСОБА_1 уточненої позовної заяви вбачається, що, обґрунтовуючи зазначену вимогу, позивач пов`язував протиправну бездіяльність ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_9 із неналежним розглядом його скарги на постанову ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 , оформлену довідкою від 05.01.2026 №2026-0105-1842-3223-0, та на підтвердження відповідних обставин долучив копію відповіді, отриманої за результатами розгляду такої скарги.

Отже, в уточненій позовній заяві позивачем наведено обставини, якими він обґрунтовує протиправну бездіяльність ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_9 , та зазначено, у чому саме, на його думку, така бездіяльність полягає. У зв`язку з чим, висновок суду першої інстанції про невиконання позивачем вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху в цій частині є необґрунтованим.

Колегія суддів звертає увагу, що питання про те, чи становлять наведені позивачем обставини протиправну бездіяльність відповідача, чи свідчить надана ним відповідь про належний розгляд скарги, а також чи є надані докази достатніми для підтвердження заявлених вимог, стосується оцінки обґрунтованості позову та доказів у справі і не може вирішуватися шляхом повернення позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження.

Щодо незазначення позивачем номера та дати наказу командира Військової частини НОМЕР_1 та ненадання його копії колегія суддів зазначає наступне.

Частиною сьомою статті 161 КАС України передбачено, що до заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.

Матеріалами справи підтверджено, що разом з уточненою позовною заявою представником позивача було подано клопотання про витребування у Військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідченої копії наказу командира військової частини в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу.

Отже, враховуючи відсутність у позивача оспорюваного наказу, останнім у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 161 КАС України, заявлено клопотання про витребування такого наказу судом.

Відтак, відсутність у позовній заяві номера та дати оспорюваного наказу, а також ненадання його копії, за умови, що позивач визначив суб`єкта, який видав відповідний акт, зазначив його зміст у частині, яка безпосередньо його стосується, та заявив клопотання про витребування такого наказу, не може бути розцінена як неусунення недоліків позовної заяви, яке унеможливлює відкриття провадження у справі та є підставою для її повернення.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно з частиною четвертою статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Таким чином, відмова суду у задоволенні клопотання про витребування оскаржуваного наказу не свідчить про невиконання позивачем вимог частини сьомої статті 161 КАС України, оскільки за відсутності такого акта у позивача, наведена норма передбачає можливість звернення до суду з клопотанням про його витребування, що позивачем і було зроблено. Водночас відсутність у позивача копії наказу та відомостей про його номер і дату не перешкоджала з`ясуванню цих обставин під час розгляду справи, у тому числі шляхом витребування відповідного доказу судом у порядку, встановленому КАС України.

Отже, висновок суду першої інстанції про неусунення позивачем недоліків позовної заяви в цій частині є необґрунтованим, а відсутність копії оскаржуваного наказу та його реквізитів не могла бути підставою для повернення позовної заяви відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

Посилання суду першої інстанції на те, що до звернення з позовом позивач та його представник не вживали заходів для самостійного отримання копії оспорюваного наказу, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху представником позивача 08.05.2026 направлено до Військової частини НОМЕР_1 адвокатський запит про надання копії відповідного наказу та одночасно заявлено перед судом клопотання про його витребування. Та обставина, що на час вирішення судом цього питання строк для надання відповіді на адвокатський запит ще не сплив, не свідчить про наявність у позивача можливості надати такий доказ самостійно та не може бути підставою для повернення позовної заяви через його ненадання.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги стосовно наявності підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.

За приписами ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позову ОСОБА_1 , у зв`язку з чим ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року по справі № 520/9729/26 підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Керуючись ст. ст. 312, 315, 317, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року по справі № 520/9729/26 - скасувати.

Справу № 520/9729/26 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко