Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №200/7228/23 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: осіб, звільнених з публічної служби

Дата: 31 серпня 2026 р.

Справа: №200/7228/23

Суддя: Любчич Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 р. Справа № 200/7228/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 200/7228/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) через свого представника звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просив суд змінити спосіб і порядок виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.01.2024 у справі №200/7228/23 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 нарахованої суми доплати пенсії за період з квітня 2019 року по березень 2024 року в розмірі 136 702,02 грн.

30.06.2026 ухвалою Харківського окружного адміністративного суду по справі № 200/7228/23 заяву представника позивача про зміну способу виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Донецькій області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії - залишено без задоволення.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 та прийняти постанову, якою задовольнити заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі. Розгляд справи просив здійснювати без участі позивача та його представника.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував положення частини третьої статті 378 КАС України у редакції Закону № 4094-IX, згідно з якими невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення щодо пенсійних виплат протягом двох місяців із дня набрання ним законної сили є самостійною підставою для зміни способу і порядку його виконання шляхом стягнення відповідних виплат. Наголошує, що рішення суду залишається невиконаним у частині виплати 136 702,02 грн, тоді як розмір цієї заборгованості визначений самим відповідачем та підтверджений його листом від 25.05.2026 № 0500-0203-8/55811, до якого додано помісячний розрахунок нарахованих і виплачених сум. Тому апелянт вважає необґрунтованим висновок суду про відсутність документального підтвердження заяви та зазначає, що зміна способу виконання рішення із зобов`язання нарахувати й виплатити пенсію на стягнення вже нарахованої суми не змінює суті судового рішення і не створює нового грошового зобов`язання. У зв`язку з чим просить скасувати оскаржувану ухвалу та змінити спосіб і порядок виконання рішення шляхом стягнення з відповідача нарахованої заборгованості у розмірі 136 702,02 грн.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін. Зазначив, що рішення суду виконується відповідно до Порядку № 821 у межах бюджетних призначень, а саме протягом жовтня 2025 року - червня 2026 року позивачу частково виплачувалася нарахована заборгованість, залишок якої станом на 01.07.2026 становить 136 570,02 грн. На думку відповідача, підстави для зміни способу виконання рішення відсутні, оскільки затримка виплати зумовлена недостатнім бюджетним фінансуванням, а зміна зобов`язання здійснити виплату на стягнення конкретної суми не забезпечить фактичного поновлення права позивача та не усуне залежності виплати від наявності відповідних бюджетних асигнувань. Крім того, ГУ ПФУ в Донецькій області не має відкритих в органах Казначейства рахунків, що унеможливлює виконання рішення у запропонований позивачем спосіб.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.01.2024 по справі №200/7228/23 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Донецькій області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Донецькій області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі довідки ГУ ДСНС України у Донецькій області від 11.10.2023 №1514 про розмір грошового забезпечення. Зобов`язано ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити з 01.04.2019 обчислення, перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ГУ ДСНС України у Донецькій області від 11.10.2023 №1514 про розмір грошового забезпечення із врахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2024 апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Донецькій області - залишено без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.01.2024 - залишено без змін.

Вищевказане рішення суду набрало законної сили 20.03.2024.

На виконання вказаного рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.01.2024 по справі №200/7228/23, відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивачу та нараховано заборгованість за період з 01.04.2019 по 31.03.2024 в сумі 137 668,07 грн. Згідно відповіді ГУ ПФУ в Донецькій області від 25.05.2026, копія якої міститься в матеріалах справи, протягом 2025 та 2026 років відповідно до Порядку № 821 Головним управлінням проведено виплату коштів на погашення заборгованості в межах бюджетних призначень у загальній сумі 966,05 грн. Таким чином, виплата доплати пенсії за рішенням суду за період з 01.04.2019 по 31.03.2024 у загальній сумі 136 702 грн (137668,07 – 966,05) буде здійснена в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат відповідно до Порядку № 821.

Відмовляючи у задоволенні вимог заяви позивача, поданої у порядку статті 378 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що зміна способу та порядку виконання судового рішення допускається лише за наявності виняткових обставин, які істотно ускладнюють його виконання або роблять неможливим виконання у спосіб, визначений судом. Судом враховано, що відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача за період з 01.04.2019 по 31.03.2024 та визначив суму недоплаченої пенсії у розмірі 137 668,07 грн, а протягом 2025–2026 років частково погашав відповідну заборгованість у межах бюджетних призначень. Водночас суд зазначив, що сторонами не надано актуального розрахунку належних позивачу пенсійних виплат станом на 30.06.2026 з урахуванням уже виплачених сум, а відповідачем - доказів фактичного здійснення зазначених виплат. У зв`язку з чим, суд визнав заяву про зміну способу та порядку виконання судового рішення передчасною і документально не підтвердженою та дійшов висновку про відсутність обґрунтованих і доведених підстав для її задоволення.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

В силу приписів статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон - 1404-VІІІ), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 3 статті 33 Закону № 1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI), виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

За приписами статті 7 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Тобто з наведеного вище вбачається, що звернення до суду у зазначеній категорії справ є обов`язком державного виконавця, який виникає через два місяці з дня відкриття виконавчого провадження за умови, що рішення суду не виконане, а стягувач не чинить перешкоди провадженню виконавчих дій.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.

Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені статтею 378 КАС України.

Водночас, з 19 грудня 2024 року набрав чинності Закон України від 21 листопада 2024 року № 4094-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» (далі - Закон № 4094-ІХ), яким статтю 378 КАС України викладено у новій редакції, а КАС України доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.

При цьому, згідно із пунктом 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4094-IX, справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

Так, відповідно до частини 1 статті 378 КАС України (в редакції Закону № 4094-IX) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувана чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (абзац 1 частини 3 статті 378 КАС України).

Згідно із абзацом 2 частини 3 статті 378 КАС України (в редакції Закону № 4094-IX), невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Отже, за змістом вказаної норми КАС України з 19.12.2024 у справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг, невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення протягом двох місяців з дня набрання останнім законної сили є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення, зокрема шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Колегія суддів враховує, що справа, яка переглядається, є справою з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.01.2024 у справі № 200/7228/23, яке набрало законної сили 20.03.2024, відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 року по 31.03.2024 року та визначено суму недоплаченої пенсії в розмірі 137668,07 грн., що підтверджується розрахунком на доплату пенсії за пенсійною справою №N/A 5/178 та листом ГУ ПФУ в Донецькій області від 25.05.2026.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач стверджує, що протягом 2025-2026 років відповідно до Порядку № 821 Головним управлінням проведено виплату коштів на погашення заборгованості в межах бюджетних призначень у жовтні – в розмірі 187,35 грн., у листопаді - в розмірі 187,35 грн, у грудні 2025 року - в розмірі 187,35 грн., у лютому 2026 року - в розмірі 103,00 грн., в березні 2026 року - в розмірі 101,00 грн.; в квітні 2026 року – в розмірі 100 грн.; в травні 2026 року – в розмірі 100 грн.; в червні 2026 року – в розмірі 132 грн. Залишок пенсійних виплат нарахованих згідно рішення суду за минулий період станом на 01 липня 2026 року складає 136570,02 грн.

Наведене також підтверджується наданим на виконання ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2026 витягом з пенсійної справи ОСОБА_1 , а саме розрахунком заборгованості з пенсійних виплат відповідно до рішення суду від 17.01.2024 №200/7228/23.

Позивач у поданій до суду першої інстанції заяві про зміну способу і порядку виконання судового рішення, а також в апеляційній скарзі зазначає, що розмір невиплаченої йому заборгованості становить 136 702,02 грн.

Водночас із наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.01.2024 у справі № 200/7228/23 відповідачем упродовж жовтня — грудня 2025 року та лютого — червня 2026 року виплачено позивачу частину нарахованої заборгованості в загальному розмірі 1 098,05 грн, зокрема у червні 2026 року — 132 грн.

Отже, розмір невиплаченої позивачу заборгованості як станом на час подання апеляційної скарги, так і станом на час ухвалення цієї постанови становить 136 570,02 грн, а не 136 702,02 грн, як зазначає позивач. Визначаючи розмір заборгованості, позивач не врахував виплачені йому у червні 2026 року кошти в сумі 132 грн.

Таким чином, незважаючи на здійснення відповідачем перерахунку пенсії на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.01.2024 у справі № 200/7228/23 та часткове погашення нарахованої заборгованості, вказане судове рішення в частині виплати позивачу 136 570,02 грн залишається невиконаним понад два місяці з дня набрання ним законної сили.

За таких обставин спірні правовідносини підпадають під дію абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України.

Колегія суддів наголошує, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Тобто, в будь-якому разі, судове рішення, ухвалене на користь позивача, має бути виконане.

Колегія суддів вважає помилковими мотиви суду першої інстанції, покладені в основу відмови у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення, оскільки положеннями абзацу 2 частини 3 статті 378 КАС України в редакції Закону № 4094-IX чітко перебачено, що невиконання судового рішення у справах про пенсійні виплати протягом двох місяців є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Враховуючи викладене та те, що з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили минуло більше двох місяців, однак фактичну виплату заборгованості здійснено не було, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни способу і порядку виконання судового рішення шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої заборгованості з пенсійних виплат у розмірі 136 570,02 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з підпунктом 1, 4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 по справі № 200/7228/23 скасувати та ухвалити постанову, якою задовольнити частково заяву позивача про зміну способу та порядку виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.01.2024 по справі №200/7228/23.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року по справі № 200/7228/23 - скасувати.

Ухвалити постанову, якою заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення – задовольнити частково.

Змінити спосіб та порядок виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року по справі № 200/7228/23 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, будинок 3, ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року по справі № 200/7228/23 суму нарахованої доплати пенсії в розмірі 136 570 (сто тридцять шість тисяч п`ятсот сімдесят) гривень 02 коп.

В іншій частині заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення задишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua