Суд: Другий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: дорожнього руху
Дата: 31 серпня 2026 р.
Справа: №577/1891/26
Суддя: Русанова В.Б.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2026 р.Справа № 577/1891/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,
за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10.07.2026, (головуючий суддя І інстанції: Буток Т.А.) по справі № 577/1891/26
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України , Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції Національної поліції України третя особа: Інспектор 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Маленко Руслан Андрійович
про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 6889341 від 23.03.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн;
- справу закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування позову зазначив, що керував транспортним засобом в межах встановленого ПДР України швидкісного режиму. Водночас, працівники поліції зупинили його за перевищення швидкості в межах населеного пункту. На вимогу позивача працівник поліції пред`явив докази порушення, зроблені за допомогою портативного лазерного вимірювача невідомої марки, що не пройшов державну сертифікацію та повірку, а файли на ньому не були підписані електронним цифровим підписом. Отже, вказані докази не є належними та допустимими.
Звертав увагу, що в одній полосі руху здійснювали рух й інші транспортні засоби, а отже відсутні підстав вважати, що портативний лазерний вимірювач зафіксував швидкість руху саме транспортного засобу позивача.
Просив врахувати, що прилад, на який здійснювалась фіксація швидкості руху знаходився в руках поліцейського, тоді як належним способом його використання є закріплення стаціонарно вмонтованим способом.
З урахуванням наведеного, вважав, що в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Крім того, наголошував, що працівниками поліції порушено процедуру розгляду справи, а саме не відібрання пояснень у позивача та не надання йому можливості скористатись правовою допомогою.
Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10.07.2026 у задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при не повному з`ясуванні обставин справи та прийняти нове, яким задовольнити позов.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано відсутність у матеріалах справи належних доказів на підтвердження наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Так, вказує, що на відеозаписі з приладу TruCam зафіксовано руху інших ТЗ о в одній полосі руху з автомобілем під керуванням позивача, а отже неможливо достеменно встановити, що швидкість зазначена на приладі відноситься до саме до транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 .
При цьому, суд першої інстанції врахував докази на підтвердження вчинення правопорушення позивачем, які не містять електронного цифрового підпису, а отже не є належними та допустимими.
Також, вважає, що суд першої інстанції не врахував і спосіб, в який здійснювалась фіксація швидкості поліцейським, а саме з рук, що є недопустимим та призводить до похибки.
Посилається, зокрема, на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.04.2026 у справі № 172/2692/25.
Крім того, зауважує на не надання судом першої інстанції жодної оцінки доводам позивача щодо порушення працівниками поліції процедури розгляду справи, а саме не відібрання пояснень у позивача та не надання йому можливості скористатись правовою допомогою.
Департамент патрульної поліції, Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - відповідачі), інспектор 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Маленко Р.А. (далі – третя особа) не надали відзиви на апеляційну скаргу.
Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, позивач просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.
Відповідно до ч. 4 ст.229, ч. 1 ст.308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 23.03.2026 інспектором 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Маленком Р.А. прийнято постанову серії ЕНА № 6889341, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн (а.с. 8).
Згідно постанови, 23.03.2026 о 10:15 у с. Щенедригайлів, траса Н07 231 км, водій, керуючи транспортним засобом Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 в населеному пункті позначеному дорожнім знаком 5.49 «Початок населеного пункту», рухався зі швидкістю 74 км/год, що на 24 км/год перевищує дозволену швидкість руху, чим порушив п. 12.4 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП. Швидкість руху вимірювалась приладом TruCam LTI 20/20 номер ТС008384. Відеофіксація велась на технічний пристрій Motorola Solutions VB400 № 471314.
Позивач, не погоджуючись з постановою по справі про адміністративне правопорушення, оскаржив її в судовому порядку.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та законність дій щодо винесення оскаржуваної постанови.
Надаючи правову оцінку обставинам зазначеної справи, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як встановлено пунктом 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За визначенням ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
На підтвердження перевищення позивачем швидкісного руху відповідачем надано матеріали фото та відеофіксації, зроблені за допомогою приладу TruCam LTI 20/20 номер ТС008384.
Так, на відеозаписі зафіксовано рух 23.03.2026 о 10:15:09 транспортного засобу Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 зі швидкістю 74 км/год.
В свою чергу, на фотознімку, зробленого з цього приладу визначено місце фіксації швидкості руху, а саме: Н07, географічні координати місця фіксації, ліміт швидкості 50 км/год, дату і час фіксації 23.03.2026 о 10:15:09.
Також, відповідачем надано суду відеозапис з бодікамери, яким зафіксовано момент зупинки транспортного засобу під керуванням позивача після фіксації перевищення швидкості руху на прилад TruCam.
Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, наведені вище докази є належними та в сукупності підтверджують перевищення водієм транспортного засобу Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 встановленої ПДР швидкості руху для населених пунктів у с. Щенедригайлів, траса Н07 231 км.
Колегія суддів зазначає, що прилад TruCam LTI 20/20 з серійним номером ТС008384, використаний відповідачем, дозволений для використання на території України, пройшов періодичну повірку, що підтверджується експертним висновком та свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.
З урахуванням наведеного, дані відео та фотофіксації, зроблені за допомогою приладу TruCam є належними та допустимими доказами вчинення правопорушення та правомірно враховані судом першої інстанції.
Щодо сумнівів апелянта стосовно фіксації швидкості руху саме ТЗ позивача з огляду на те, що на приладі зафіксовано рух декількох автомобілів колегія суддів зазначає, що оптичний приціл на відеозаписі наведено саме на автомобіль Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому доказів руху інших ТЗ попереду вищевказаного автомобіля матеріали справи не містять.
Стосовно доводів апелянта про відсутність на наданому відповідачем відеозаписі та фотознімку цифрового підпису, що, на думку останнього, свідчить про його недопустимість, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Згідно ч.ч. 2-3 ст. 99 КАС України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, визначеному законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Таким чином, засвідченню електронним підписом підлягають тільки електронні копії електронних доказів.
Відповідно до ч.2 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» у разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.
Так, відповідач подав до суду першої інстанції електронні докази: відеозапис та фотознімок з лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCam в електронному вигляді через підсистему «Електронний Суд».
Тобто, наданий відповідачем електронний примірник відеозапису та фотознімку є оригіналом в розумінні Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
При цьому, ч. 2 ст. 99 КАС України не містить вимоги щодо надання оригінального носія.
Оскільки відповідач подав електронний доказ в оригіналі, тому чинне процесуальне законодавство не містить вимог щодо його засвідчення електронним підписом.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані суду докази є належними та фіксують перевищення швидкості руху саме транспортним засобом Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 .
Доводи апелянта про заборону ручного розміщення засобів автоматичного фото- і відеотехніки, є неприйнятними з огляду на наступне.
Листом Державного Підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» від 01.07.2025 роз`яснено, що лазерний вимірювач TruCAM відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань.
З наведеного вбачається, що лазерний вимірювач TruCam LTI 20/20 віднесено до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто вказаний прилад конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань.
Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України " Про національну поліцію" поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні.
Отже, колегія суддів зауважує, що використання поліцейськими приладу Тrucam з метою фіксації порушень швидкісного режиму у використаний відповідачем спосіб, не є порушенням вимог чинного законодавства, оскільки ст.40 Закону України " Про національну поліцію" поліцейським надано право використовувати фото- та відеотехніку у визначений цією нормою права спосіб, проте не встановлено заборони діяти в інший спосіб.
Посилання апелянта на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.04.2026 у справі № 172/2692/25 колегія суддів відхиляє з огляду на положення частини 5 статті 242 КАС України, яка передбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що обставини, викладені в постанові про адміністративне правопорушення (перевищення встановленого обмеження швидкості руху) підтверджені належними та допустимими доказами.
Щодо доводів скаржника про порушення працівниками поліції процедури розгляду справи.
Відповідно до ч. ч. 9, 10 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Дослідивши відеозапис з бодікамери, судом апеляційної інстанції встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейським встановлено особу позивача, роз`яснено його права, з`ясовано обставини правопорушення та надано можливість позивачу надати пояснення та скористатись правовою допомогою.
При цьому, жодних клопотань під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивачем не заявлялось.
Таким чином, наявні в справі докази свідчать про розгляд справи про адміністративне правопорушення інспектором патрульної поліції з дотриманням порядку, передбаченого Інструкцією № 1395 .
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а отже постанова від 23.03.2026 прийнята відповідачем правомірно, відповідно до закону в межах повноважень та у спосіб встановлений законодавством.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 286, 308, 310, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10.07.2026 по справі № 577/1891/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua