Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №643/8658/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 р.Справа № 643/8658/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Фоміної Л.О. , Ральченка І.М. ,

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 01.07.2026 (головуючий суддя І інстанції: Замікула Б. С., пр. Ювілейний, буд.38-є, м.Харків, 61153) по справі № 643/8658/25

за позовом ОСОБА_1

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Салтівського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі – відповідач), в якому просив суд:

визнати протиправною та скасувати постанову в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті про накладення адміністративного стягнення № 005507 від 20.05.2025, якою позивача, як керівника Акціонерного товариства «Харківське кар`єроуправління» (далі – АТ «Харківське кар`єроуправління»), визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 132-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34000 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що відповідачем не з`ясовано і не доведено обставин, які б свідчили про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, а оскаржувана постанова прийнята з порушенням вимог ст. 280, 283 КУпАП, Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 № 512 (далі – Інструкція № 512), а саме: відповідач не вказав, в яких діях (бездіяльності) саме позивача наявні порушення; яке відношення позивач має до описаних в суті порушення обставин; які саме параметри перевищено та інші деталі порушення; не зазначені розрахунки чи інші вихідні дані, які встановив відповідач, перевіряючи наявність порушень та перевищень; не зазначені розпорядчі документи відносно проведення заходів контролю (наказ, направлення, графік проведення перевірок), наслідком проведення яких є винесення оскаржуваної постанови №005507 від 20.05.2025; не зазначений прилад, за допомогою якого проводилося зважування, його відповідність законодавству в сфері стандартизації, метрології та сертифікації; не повідомлено позивача про розгляд справи відносно нього, не забезпечено дотримання прав позивача, передбачених ст. 286 КУпАП, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та накладення стягнення.

Позивач зауважував, що при допустимій вазі двовісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом, яка складає 40 т, фактична вага зазначеного транспортного засобу при перевірці встановлена 46,6 т, перевищення вагового параметру складає 18,7%, а не 22,6%, як зазначено у спірній постанові. Вказане свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення за ч. 3 ст.132-2 КУпАП.

Крім того, на переконання позивача, зважування у русі транспортного засобу, який перевозить сипучий вантаж (пісок), саме по собі не може дати достовірний результат, оскільки маса та розподіл такого виду вантажу можуть змінюватись під час руху транспортного засобу внаслідок технологічних та фізичних факторів. При цьому на даний час відсутня методика виконання вимірювань подільного вантажу, що може переміщуватись по всім осям транспортного засобу під час руху.

Також позивач зазначав, що АТ «Харківське кар`єроуправління» не є замовником послуг та не надає перевізнику вантаж для перевезення, тому у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт» не є вантажовідправником, а є постачальником товару (пісок).

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 01.07.2026 в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки АТ «Харківське кар`єроуправління» як юридична особа не є суб`єктом адміністративної відповідальності за ст. 132-2 КУпАП, належним суб`єктом відповідальності за внесення вантажовідправником недостовірних відомостей до товарно-транспортної накладної є позивач як особа, яка станом на дату виявлення правопорушення виконувала функції одноосібного виконавчого органу АТ «Харківське кар`єроуправління» та відповідно до ст. 51-1 Закону України «Про автомобільний транспорт» відповідала за достовірність відомостей, внесених вантажовідправником до товарно-транспортної накладної. Також дослідивши текст оскаржуваної постанови № 005507 від 20.05.2025, суд першої інстанції встановив її відповідність вимогам статті 283 КУпАП.

Крім того, суд виснував, що матеріалами справи підтверджено, що зважування транспортного засобу здійснювалося з використанням автоматичних ваг для зважування у русі 20ВА-Д-2-1 WWS-0,9, заводський № 2053, які на момент проведення перевірки пройшли повірку, а тому вимірювання здійснено повіреним засобом вимірювальної техніки, придатність якого до застосування підтверджена належним чином.

При цьому суд відхилив доводи позивача про неможливість достовірного встановлення вагових параметрів транспортного засобу у зв`язку з перевезенням сипучого (подільного) вантажу (піску намивного) за відсутності затвердженої методики вимірювання поосьових навантажень сипучих вантажів у русі, оскільки норми п. 22.5 ПДР та Порядку №879 не передбачають винятків або особливого порядку визначення повної маси транспортного засобу залежно від виду (сипучості, подільності) перевезеного вантажу; обов`язок вантажовідправника щодо внесення до товарно-транспортної накладної відомостей про масу вантажу, що відповідають фактичним даним, не залежить від фізичних властивостей вантажу.

Стосовно доводів позивача про недотримання процедури притягнення до адміністративної відповідальності суд першої інстанції зазначив, що в даному випадку протокол не складається, уповноваженою посадовою особою на місці виявлення правопорушення виноситься постанова, при цьому справа про таке правопорушення відповідно до ст. 249 КУпАП розглядається без дотримання вимоги про відкритий розгляд справи в присутності особи, яка притягається до відповідальності. Водночас врахував, що відповідачем позивача було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи завчасно, проте він цією можливістю не скористався.

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень доведено правомірність оскаржуваної постанови.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 01.07.2026 по справі № 643/8658/25; ухвалити нове судове рішення, яким визнати незаконною та скасувати постанову № 005507 від 20.05.2025 про накладення адміністративного стягнення, складену в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті Черсуновим Владиславом Олександровичем про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.132-2 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 34000 грн.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що в порушення вимог статей 280, 283 КУпАП в оскаржуваній постанові відповідач не вказав, в яких діях (бездіяльності) саме позивача наявні порушення; яке відношення позивач має до описаних в суті порушення обставин; які саме параметри перевищено та інші деталі порушення; не зазначені розрахунки чи інші вихідні дані, які встановив відповідач, перевіряючи наявність порушень та перевищень; не зазначені розпорядчі документи відносно проведення заходів контролю (наказ, направлення, графік проведення перевірок), наслідком проведення яких є винесення оскаржуваної постанови №005507 від 20.05.2025; не зазначений прилад, за допомогою якого проводилося зважування, його відповідність законодавству в сфері стандартизації, метрології та сертифікації. З посиланням на пункт 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» апелянт зауважує, що у постанові потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

По-друге, скаржник зазначає, що судом не враховано властивості вантажу, який перевозив транспортний засіб, а саме перевезення піску, що є подільним вантажем та може переміщуватися по всім осям транспортного засобу під час руху. Враховуючи відсутність відповідної методики, відсутні правові підстави визначення перевищення нормативних вагових параметрів транспортних засобів з сипучими вантажами. Перед проведенням зважування не було дотримано час, необхідний для врівноваження сипучого (подільного) вантажу, у зв`язку з чим таке зважування не може дати однозначних та достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу. Наведене свідчить про те, що оскаржувана постанова прийнята без врахування можливої похибки.

По-третє, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності без жодного відображення інших необхідних для проведення відповідних розрахунків відомостей та зазначення застосованих засобів вимірювальної техніки (назви засобу та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, відсоток допустимої похибки, документи про відповідність та / або результати повірки). Відомостей про використання відповідачем зважувального обладнання, щодо якого ним долучено документи, не відображені ні в акті проведення перевірки, ні в акті про перевищення вагових параметрів, ні в довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю. Отже, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що станом на час проведення перевірки та зважування транспортного засобу використане відповідачем зважувальне обладнання перебувало у робочому стані та могло використовуватися для виконання завдань, пов`язаних з вимірюванням.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

29.07.2026 судом отримано відзив Державної служби України з безпеки на транспорті на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Салтівського районного суду м.Харкова від 01.07.2026 – без змін. Зауважує, що в даному випадку перевіреним транспортним засобом є не тягач з трьохвісним причепом, як зазначає позивач, а чотирьохвісний автомобіль з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами, для якого пунктом 22.5 ПДР встановлено 38 т. Оскільки у товарно-транспортній накладній вантажовідправником визначено АТ «Харківське кар`єроуправління», саме вказана особа є суб`єктом відповідальності за ч.3 ст.132-2 КУпАП. Крім того, аргументи позову про прийняття рішення без позивача не підтверджені належним чином, оскільки він отримував повідомлення про розгляд справи. Перевищення нормативно-встановлених законодавством вагового параметру на 22,60% підтверджуються долученими до матеріалів справи документами на виконання вимог ухвали Салтівського районного суду м. Харкова від 04.06.2025. Стосовно доводів апелянта про неврахування властивостей вантажу відповідач з урахуванням Правил №363 зауважує, що навіть при перевезенні неподільного вантажу перевізник зобов`язаний не лише рівномірно розміщувати його в кузові, але й повинен забезпечити таке кріплення вантажу, щоб він не зміщувався під час руху. З урахуванням постанови Верховного Суду від 02.08.2018 по справі №820/1420/17 відповідач вказує про те, що відсутня не лише необхідність застосування методики, затвердженої Мінекономрозвитку, але й будь-яка інша методика для здійснення габаритно-вагового контролю, складовою частиною якого є процес зважування. Крім того, звертає увагу, що у довідці про результати габаритно-вагового контролю вказані відомості про вагове обладнання, яке використовувалось під час рейдової перевірки.

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 01.07.2026 належним чином шляхом вручення їм копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження, про призначення даної справи до апеляційного розгляду, повістки про виклик у судове засідання, призначене на 31.08.2026 о 13:30: позивач - засобами поштового зв`язку, відповідач – в електронній формі в електронному кабінеті учасника справи.

21.08.2026 до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з тим, що 31.08.2026 він буде перебувати у службовому відрядженні, тому не зможе взяти участь у справі.

Колегія суддів відмовила в задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи, вважала можливим здійснити розгляд справи у відсутність у судовому засіданні представника позивача, оскільки явка сторін в судове засідання судом обов`язковою не визнавалася, позивач не був позбавлений права подати додатково письмові пояснення по суті справи або повідомити про наявність інших доказів, які не були раніше подані до суду, якщо б вважав це за необхідне. Крім того, до клопотання про відкладення розгляду справи не долучено жодних доказів на підтвердження вказаних в ньому обставин (перебування у відрядженні).

31.08.2026 судом отримано заяву Державної служби України з безпеки на транспорті про розгляд без участі уповноваженого представника відповідача.

Відповідно до частини третьої статті 268 та частини другої статті 313 КАС України неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Обставини, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28.04.2025 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті затверджено щотижневий графік проведення рейдових перевірок на території Донецької, Луганської та Харківської областей на період з 28.04.2025 по 04.05.2025, на підставі якого видано направлення на рейдову перевірку № НР 003195 від 28.04.2025 старшим державним інспекторам Відділу, у тому числі Пархоменку В.В. та Целогородцеву А.В.

30.04.2025 о 14 год. 55 хв. на ділянці автомобільної дороги М-03 «Київ-Харків-Довжанський», 471 км, під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) державними інспекторами зупинено та перевірено транспортний засіб марки SINOTRUCK, модель ZZ3317N3267E1, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що здійснював перевезення вантажу (пісок намивний) згідно з товарно-транспортною накладною № ПРП-000002126 від 30.04.2025.

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 транспортний засіб SINOTRUCK, державний номерний знак НОМЕР_1 , є спеціалізованим вантажним транспортним засобом (самоскидом) категорії N3, повна маса якого згідно з реєстраційними даними становить 40000 кг, маса без навантаження – 17200 кг, кількість осей – чотири, з яких дві рульові.

За результатами здійсненого державними інспекторами габаритно-вагового контролю з використанням автоматичних ваг для зважування у русі 20ВА-Д-2-1 WWS-0,9, заводський № 2053 (свідоцтво про повірку № 4424, чинне до 10.10.2025), зафіксовано навантаження на осі транспортного засобу: вісь 1 – 6530 кг, вісь 2 – 5500 кг, вісь 3 – 17480 кг, вісь 4 – 17170 кг, що в сумі становить повну масу транспортного засобу 46680 кг (46,68 т), про що складено довідку № 0052776 від 30.04.2025 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт № 0055177 від 30.04.2025 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

Виявлене порушення зафіксовано в акті № АР107408 від 30.04.2025 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно з товарно-транспортною накладною № ПРП-000002126 від 30.04.2025 вантажовідправником вантажу (пісок намивний, кількість 20 місць) є АТ «Харківське кар`єроуправління» (код ЄДРПОУ 01267751, місцезнаходження: Харківська обл., Харківський р-н, смт Безлюдівка, вул. Нагірна, 60), вантажоодержувачем – Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Сплав-500», перевізником – Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 .

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань особою, яка станом на дату виявлення правопорушення виконувала обов`язки генерального директора АТ «Харківське кар`єроуправління» з правом підпису без довіреності, є позивач – ОСОБА_1

06.05.2025 відповідачем сформовано повідомлення № 40312/40/24-25 про виклик для розгляду справи на 20.05.2025 з 10 до 11 год., яке направлено рекомендованим листом на адресу АТ «Харківське кар`єроуправління» (вул. Нагірна, 60, смт Безлюдівка, Харківський р-н, Харківська обл.) та отримано адресатом 09.05.2025, що підтверджується даними відстеження поштового відправлення № 0601143228057.

20.05.2025 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті Черсуновим В.О., розглянувши акт № АР107408 від 30.04.2025, винесено постанову № 005507 про накладення адміністративного стягнення, якою ОСОБА_1 , як керівника АТ «Харківське кар`єроуправління», визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 132-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34000 грн.

Копію постанови разом із супровідним листом № 45144/40/24-25 від 20.05.2025 направлено АТ «Харківське кар`єроуправління» рекомендованим поштовим відправленням № 0601148608966, яке отримано 28.05.2025.

Не погодившись із зазначеною постановою про адміністративне правопорушення позивач звернувся з даним позовом до суду.

VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (по тексту – КУпАП).

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Стаття 8 КУпАП визначає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За приписами частини п`ятої статті 14 Закону України від 30.06.1993 № 3353-XII «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до Закону України «Про дорожній рух» Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі – ПДР України), встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків (пункти 1.3, 1.5 ПДР України).

Відповідно до пункту 1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пункт 22.5 ПДР України встановлює параметри транспортних засобів та їх составів за умови дотримання яких допускається їх рух. Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами».

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Частиною першою статті 132-2 КУпАП встановлено, що внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що не відповідають фактичним даним, які перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри від 5 відсотків до 10 відсотків включно, крім вантажовідправника, який одночасно є перевізником цього вантажу, а так само внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри від 5 відсотків до 10 відсотків включно, за відсутності оформленого дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян, фізичних осіб - підприємців або уповноважених посадових осіб вантажовідправника в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з частиною третьою вказаної норми дії, передбачені частиною першою цієї статті, у разі якщо фактичні дані вантажу або внесені (зазначені) відомості перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків включно, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян, фізичних осіб - підприємців або уповноважених посадових осіб вантажовідправника в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З матеріалів справи встановлено, що предметом оскарження є постанова Державної служби України з безпеки на транспорті про притягнення особи до адміністративної відповідальності у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

За приписами статті 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Частиною першою статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами частини другої статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з товарно-транспортною накладною № ПРП-000002126 від 30.04.2025 вантажовідправником вантажу (пісок намивний, кількість 20 місць) є АТ «Харківське кар`єроуправління», вантажоодержувачем – Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Сплав-500», перевізником – Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 .

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань особою, яка станом на дату виявлення правопорушення виконувала обов`язки генерального директора АТ «Харківське кар`єроуправління» з правом підпису без довіреності, є позивач ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, пов`язані з недодержанням установлених правил, забезпечення виконання яких входить до їхніх службових обов`язків. Оскільки АТ «Харківське кар`єроуправління» як юридична особа не є суб`єктом адміністративної відповідальності за статтею 132-2 КУпАП, суд першої інстанції слушно зауважив, що належним суб`єктом відповідальності за внесення вантажовідправником недостовірних відомостей до товарно-транспортної накладної є позивач як особа, яка станом на дату виявлення правопорушення виконувала функції одноосібного виконавчого органу АТ «Харківське кар`єроуправління» та відповідно до статті 51-1 Закону України «Про автомобільний транспорт» відповідала за достовірність відомостей, внесених вантажовідправником до товарно-транспортної накладної.

Диспозиція статті 132-2 КУпАП пов`язує адміністративну відповідальність вантажовідправника з фактом внесення до товарно-транспортної накладної відомостей про масу вантажу, що не відповідають фактичним даним, встановленим під час габаритно-вагового контролю транспортного засобу.

У товарно-транспортній накладній № ПРП-000002126 від 30.04.2025 зазначено про перевезення піску намивного – 20 м3, 20 місць на суму 8400,00 грн; вид пакування – навал.

Згідно з пунктом 22.5 ПДР України рух транспортних засобів та їх составів на дорогах державного значення допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси щодо вантажних автомобілів: двовісний автомобіль 18 тон; трьохвісний автомобіль 25 (26)* тон; чотирьохвісний автомобіль 32; чотирьохвісний автомобіль з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами 38 тон; щодо комбінованих транспортних засобів: двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом 36 тон; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40 тон; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом 40 тон; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 42 тони; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 44 тони; щодо автопоїздів: двовісний або трьохвісний автомобіль з двовісним або трьохвісним причепом 40 тон.

За результатами здійсненого державними інспекторами габаритно-вагового контролю встановлено перевищення визначених законодавством габаритно-вагових норм, а саме: загальна маса транспортного засобу склала 46,68 т при допустимих 38 т (22,60% перевищення).

На підтвердження здійснення вимірювання навантаження на вісь відповідачем долучено до матеріалів справи: талон від 30.04.2025 про зважування транспортного засобу марки SINOTRUCK, державний номерний знак НОМЕР_1 ; довідку № 0052776 від 30.04.2025 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт № 0055177 від 30.04.2025 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

Відповідно до талону від 30.04.2025 про зважування транспортного засобу зафіксовано навантаження на осі транспортного засобу: вісь 1 – 6530 кг, вісь 2 – 5500 кг, вісь 3 – 17480 кг, вісь 4 – 17170 кг, що в сумі становить повну масу транспортного засобу 46680 кг.

За змістом довідки № 0052776 від 30.04.2025 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акту № 0055177 від 30.04.2025 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів зафіксовано повну масу транспортного засобу 46,6 тонн при нормативно допустимій 38,0 т.

За таких обставин відповідачем встановлено перевищення нормативно встановленої маси транспортного засобу 8,68 т, що з урахуванням нормативу 38 т складає 22,84 %, тобто розташовується у межах діапазону понад 20 %, але не більше 30 % включно, який зазначено в оскаржуваній постанові (22,60%), що передбачає адміністративну відповідальність за частиною третьою статті 132-2 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 (далі - Правила №363), типи та кількість рухомого складу, потрібного для виконання перевезень вантажів, визначаються перевізником залежно від обсягу і характеру перевезень.

Згідно з пунктами 8.14, 8.15, 8.19 глави 8 Правил № 363 навантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху. Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення. При вантаженні в один автомобіль важких і легких за масою вантажів важкі розміщують унизу, а легкі зверху. Вантажі розміщують так, щоб вага вантажу рівномірно розподілялася між автомобілем і причепом.

Пунктами 12.1, 12.5 глави 12 Правил № 363 передбачено, що при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України. Для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Суд зазначає, що водій, який здійснює вантажні перевезення великоваговим автомобільним транспортом зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Відтак, перевезення сипкого вантажу, який зсувається під час руху, не може бути підставою для висновку про відсутність з боку позивача порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Водночас колегія суддів враховує, що відповідно до пунктів 12, 13 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

На підтвердження здійснення вимірювання навантаження відповідним обладнанням відповідачем до суду першої інстанції було надано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №4424 (чинне до 10.10.2025), відповідно до змісту якого засіб вимірювальної техніки «ваги автомобільні для зважування у русі 20ВА-д-2-1 WWS-0,9» відповідає вимогам ДСТУ OIML R 134-1:2010 «Прилади автоматичні для зважування дорожних транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь. Частина 1. Загальні технічні вимоги та методи випробування» (OIML R 134-1:2010), Сертифікату відповідності № UA.TR.113-0076/17F-20 від 17.09.2020 та технічній документації виробника по кл.т.2 під час визначення маси ТЗ у русі.

Разом з тим, ні у довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0052776 від 30.04.2025, ні в акті № 0055177 від 30.04.2025 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів не вказаний технічний прилад, яким виявлено та зафіксовано порушення, що позбавляє суд можливості дати оцінку відповідності цього приладу параметрам та технічному стану.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 03.12.2019 року у справі №557/322/17.

Технічний прилад, за допомогою якого було проведено зважування транспортного засобу позивача, достовірно встановити неможливо, так як жоден документ з проведеного контролю не містить його реквізитів. Надане свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки не доводить, що саме прилад для зважування транспортних засобів у русі «ваги автомобільні для зважування у русі 20ВА-д-2-1 WWS-0,9» використовувався для зважування транспортного засобу позивача.

Зважаючи на те, що відповідачем не доведено, що зважування вищезазначеного транспортного засобу відбувалося належним приладом, передбаченим для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження, то результати зважування не можуть бути взяті судом як належний доказ на підтвердження перевищення позивачем встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу.

Таким чином, належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 132-2 КУпАП, відповідачем не надано.

Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Наведеним положенням кореспондують норми статті 293 КУпАП, якими регламентовано повноваження органу, який розглядає скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення. Так, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Враховуючи недоведеність відповідачем події адміністративного правопорушення, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 01.07.2026 підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

VІІ. Судові витрати.

Відповідно до частин першої, шостої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат

З матеріалів справи встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 1211,20 грн (квитанція №9380-1445-3909-7984 від 29.05.2025), а також за подання апеляційної скарги у розмірі 1816,80 грн (квитанція до платіжної інструкції №167354673 від 09.07.2026), у зв`язку з чим вказані суми підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 01.07.2026 по справі №643/8658/25 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті № 005507 від 20.05.2025 про накладення адміністративного стягнення ОСОБА_1 у виді штрафу у розмірі 34000 грн у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 132-2 КУпАП, та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді Л.О. Фоміна І.М. Ральченко

Повний текст постанови складено 31.08.2026 року