Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №520/2900/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 р. Справа № 520/2900/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., м. Харків, повний текст складено 23.06.26 по справі № 520/2900/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту – ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач, пенсійний орган), в якому просив суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області врахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.2004р. по 30.09.2004р. та з 01.03.2005р. по 31.12.2005р. в ПНВГІ «Мікрон» та перерахунку пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 01.01.2004р. по 30.09.2004р. та з 01.03.2005р. по 31.12.2005р. в ПНВП «Мікрон» та зробити перерахунок пенсії ОСОБА_1 .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 по справі №520/2900/25 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під.3, пов.2,м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії – частково задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області при розгляді звернення ОСОБА_1 23.12.2024 про зарахування до стажу роботи періоди з 01.01.2004 по 30.09.2004 та з 01.03.2005 по 31.12.2005 в Приватному науково-виробничому підприємстві «Мікрон».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.12.2024 про зарахування до стажу роботи періоди з 01.01.2004 по 30.09.2004 та з 01.03.2005 по 31.12.2005 в Приватному науково-виробничому підприємстві «Мікрон».

В частині інших позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під.3, пов.2,м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 по справі №520/2900/25 заяву представника позивача про встановлення судового контролю по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області протягом тридцяти днів з дня отримання даної ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 року по справі № 520/2900/25.

На виконання вимог вказаної ухвали суду першої інстанції відповідачем подано звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 по справі № 520/2900/25, в якому останній просив суд прийняти та затвердити звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 по справі № 520/2900/25.

В обґрунтування звіту зазначено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 по справі № 520/2900/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 від 23.12.2024 про зарахування до стажу роботи періоди з 01.01.2004 по 30.09.2004 та з 01.03.2005 по 31.12.2005 в Приватному науково-виробничому підприємстві «Мікрон» та прийняло рішення відмовити позивачу у перерахунку пенсії із зарахування періодів роботи з 01.01.2004 по 30.09.2004 та з 01.03.2005 по 31.12.2005 в Приватному науково-виробничому підприємстві «Мікрон», у зв`язку з відсутністю сплати страхових внесків за вищевказані періоди. Тобто, рішення суду у даній справі виконано у повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2026 по справі № 520/2900/25 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виконання Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 року у справі № 520/2900/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії.

Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її незаконність та необґрунтованість просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року про прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виконання судового рішення у справі № 520/2900/25 та направити справу №520/2900/25 до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду на етапі судового контролю за виконанням рішення суду (розгляду звіту відповідача від 21.04.2026 з урахуванням заперечень позивача).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що висновок суду першої інстанції про повне виконання відповідачем рішення суду у даній справі є таким, що не відповідає дійсності, адже у резолютивній частині судового рішення міститься зобов`язання не лише повторно розглянути заяву позивача від 23.12.2024, але і зарахувати до його страхового стажу періоди роботи з 01.01.2004 по 30.09.2004 та з 01.03.2005 по 31.12.2005 в ПНВП «Мікрон». Крім того, на користь цієї версії свідчить зміст мотивувальної частини рішення (з урахуванням ухвали про виправлення описок від 27.01.2026), де суд першої інстанції дійшов однозначного та чіткого правового висновку про необхідність зарахувати спірні періоди роботи до страхового стажу позивача.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечував проти викладених у ній доводів, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану.

Позивачем подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначено, що порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що факт виконання судового рішення підтверджується рішенням управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг Відділу перерахунків пенсій № 2 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.01.2026 № 963430199275, яким повторно розглянуто заяву від 23.12.2024 ОСОБА_1 щодо перерахунку пенсії від стажу на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 у справі № 520/2900/25.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 року у справі № 520/2900/25 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.12.2024 про зарахування до стажу роботи періоди з 01.01.2004 по 30.09.2004 та з 01.03.2005 по 31.12.2005 в Приватному науково-виробничому підприємстві "Мікрон", виконано у повному обсязі.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Приписами статті 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

На виконання приписів статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зауважує, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

В абзаці третьому пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Також, Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України, заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

Метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

На підставі аналізу статей 3, 8, частин 1, 2 статті 55, частин 1 та 2 статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статей 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.

З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З 19 грудня 2024 року набрав чинності Закон України від 21 листопада 2024 року № 4094-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» (далі - Закон № 4094-ІХ), яким статтю 382 КАС України викладено у новій редакції, а КАС України доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.

При цьому, згідно із пунктом 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4094-IX, справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

Так, згідно із частинами 1 та 2 статті 382 КАС України (в редакції Закону № 4094-IX), суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини 1-3 статті 382-1 КАС України, суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали, та не перевищує трьох місяців.

Розгляд звіту про виконання судового рішення повинен бути здійснено судом з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності Законом № 4094-ІХ, в порядку письмового провадження.

Усталеною судовою практикою сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 травня 2021 року у справі № 9901/598/19, які були підтримані в ухвалі від 03 березня 2025 року по справі 160/5259/20.

Колегією суддів встановлено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 року у справі №520/2900/25, яке набрало законної сили 13.01.2026, відповідач був зобов`язаний повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.12.2024 про зарахування до стажу роботи періодів роботи з 01.01.2004 по 30.09.2004 та з 01.03.2005 по 31.12.2005 в Приватному науково-виробничому підприємстві «Мікрон».

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 року у справі №520/2900/25, ГУ ПФУ у Харківській області повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 від 23.12.2024, за наслідками якого прийнято рішення від 30.01.2026 № 963430199275 про відмову у здійсненні перерахунку пенсії за віком з урахуванням зазначених періодів роботи з причини відсутності сплати страхових внесків.

Водночас, на переконання позивача, відповідач повинен був зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 01.01.2004 по 30.09.2004 і з 01.03.2005 по 31.12.2005 в Приватному науково-виробничому підприємстві «Мікрон», оскільки мотивувальна частина судового рішення містить такий висновок.

Разом з цим, судом апеляційної інстанції з мотивувальної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 по справі № 520/2900/25 встановлено, що судом, серед іншого, було зауважено, що матеріали справи не містять доказів існування спору стосовно не зарахування до трудового стажу періоду з 01.01.2004 по 30.09.2004 та з 01.03.2005 по 31.12.2005 найманим працівникам ПНВП “Мікрон”. А відтак, суд не вбачав підстав для задоволення позову в цій частині, адже вважав, що права позивача на час розгляду справи судом Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області не є порушеними. Наданий на звернення позивача лист від 10.01.2025 мав суто інформаційний характер та містив відомості про причини не врахування спірного страхового стажу.

З огляду на вищенаведені обставини та висновки про передчасність вимоги про зарахування до стажу роботи періодів роботи з 01.01.2004 по 30.09.2004 та з 01.03.2005 по 31.12.2005 в Приватному науково-виробничому підприємстві “Мікрон”, судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні такої позовної вимоги ОСОБА_1 , про що вказано як у мотивувальній так і в резолютивній частині судового рішення.

Будь-яких інших судових рішень у даній справі, які б зобов`язували відповідача зарахувати до стажу роботи позивача періоди з 01.01.2004 по 30.09.2004 та з 01.03.2005 по 31.12.2005 в Приватному науково-виробничому підприємстві “Мікрон” судами не приймалось, а сторони на такі обставини не посилаються.

За таких обставин, враховуючи відмову суду першої інстанції у задоволенні позовної вимоги про зарахування до стажу роботи періодів роботи з 01.01.2004 по 30.09.2004 та з 01.03.2005 по 31.12.2005 в Приватному науково-виробничому підприємстві “Мікрон”, відсутні і підстави для неприйняття звіту відповідача про виконання рішення суду у справі №520/2900/25 через не зарахування відповідачем такого періоду при повторному розгляді заяви від 23.12.2024.

Відповідно до частини 1 статті 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Системний аналіз викладеної вище правової норми дозволяє стверджувати, що подання суду звіту про виконання судового рішення та доказів, які підтверджують виконання судового рішення, є підставою для прийняття відповідного звіту.

Враховуючи викладене, оскільки із поданого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області звіту про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 року у справі №520/2900/25 слідує, що відповідачем повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 23.12.2024 про зарахування до стажу роботи періоди з 01.01.2004 по 30.09.2004 та з 01.03.2005 по 31.12.2005 в Приватному науково-виробничому підприємстві «Мікрон» та надано відповідь, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для прийняття такого звіту та не вбачає обставин, за яких для Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області потрібно було б встановити новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, що має наслідком прийняття рішення про відмову у задоволенні вимог апеляційної скарги.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2026 по справі № 520/2900/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко