Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №520/23057/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 р.Справа № 520/23057/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.

представника позивача Мосейчук А. І., представника відповідача Бойка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛАДОПРОМ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., м. Харків, повний текст складено 17.04.26 у справі № 520/23057/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛАДОПРОМ"

до Державної організації «УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ОФІС ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА ІННОВАЦІЙ»

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХЛАДОПРОМ" (надалі також – позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної організації «УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ОФІС ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА ІННОВАЦІЙ» (надалі також – відповідач, УКРНОІВІ), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії УКРНОІВІ щодо внесення змін до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно 30 класу МКТП Свідоцтва на знак для товарів і послуг № 19356 від 16 квітня 2001 року, а саме зазначення після товару «морозиво» інформації: «крім вершкового морозива в шоколадній глазурі або ароматизованому покритті» та публікації про це в офіційному бюлетні «Промислова власність» № 29, том 2;

- зобов`язати УКРНОІВІ виключити з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг інформацію з 30 класу МКТП після товару «морозиво»: «крім вершкового морозива в шоколадній глазурі або ароматизованому покритті» щодо Свідоцтва на знак для товарів № 19356 від 16 квітня 2001 року та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетні «Промислова власність».

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 закрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛАДОПРОМ" до Державної організації «УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ОФІС ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА ІННОВАЦІЙ».

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛАДОПРОМ" залишено без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 у справі № 520/23057/25 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 12.02.2026 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛАДОПРОМ" задоволено частково. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року скасовано, а справу №520/23057/25 направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За висновками Верховного Суду суди мали б з`ясувати чи не є заявлені вимоги у цій справі такими, що повинні розглядатися у межах судового контролю за виконанням судового рішення у господарській справі № 910/6518/19, на виконання якого фактично здійсненні УКРНОІВІ оскаржувані дії, хоча й позивач у повній мірі це не визнає. Без з`ясування цих обставин оцінка правової природи суті спору та, відповідно, визначення підсудності спору (предметної юрисдикції), є передчасними.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року закрито провадження у справі № 520/23057/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛАДОПРОМ" до Державної організації «УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ОФІС ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА ІННОВАЦІЙ» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Роз`яснено позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати зазначену ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що суд першої інстанції не врахував вимоги Верховного Суду, викладені у постанові від 12.02.2026; проігнорував відсутність у позивача статусу сторони виконавчого провадження № 78118424 для застосування механізму судового контролю за виконанням судового рішення Господарського суду м. Києва від 21.12.2023 у справі № 910/6518/19 на підставі наказу від 18.09.2024, чим фактично позбавив ТОВ «ХЛАДОПРОМ» права на доступ до правосуддя; не дослідив чи є предметом оскарження у справі № 520/23057/25 діяння, рішення державного виконавця/посадової особи органу державної виконавчої служби/приватного виконавця; не надав належної оцінки тому, що предметом позову у справі № 520/23057/25 є перевірка правомірності самостійних дій УКРНОІВІ, як суб`єкта владних повноважень, щодо внесення змін до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, хоча й обставини невиконання рішення у господарській справі спонукали позивача до звернення до адміністративного суду з позовом у цій справі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а оскаржуване рішення ухваленим із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Вирішуючи питання про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини в межах цієї справи виникли у зв`язку з незгодою позивача з діями відповідача, вчиненими на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі № 910/6518/19, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 та постановою Верховного Суду від 30.05.2024, тому такі правовідносини мають бути вирішені в порядку судового контролю за виконанням судового рішення в межах справи № 910/6518/19.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Статтею 15 Закону України від 02 червня 2016 року за № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404-VIII) визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Суд установив, що у межах цієї справи позивач оскаржує дії Державної організації «УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ОФІС ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА ІННОВАЦІЙ» щодо внесення змін до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно 30 класу МКТП Свідоцтва на знак для товарів і послуг № 19356 від 16 квітня 2001 року, а саме, зазначення після товару «морозиво» інформації: «крім вершкового морозива в шоколадній глазурі або ароматизованому покритті» та публікації про це в офіційному бюлетні «Промислова власність» № 29, том 2.

Водночас, із матеріалів справи та пояснень сторін, викладених у заявах по суті справи, слідує, що рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі № 910/6518/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 та постановою Верховного Суду від 30.05.2024, припинено дію свідоцтва України № 19356 на знак для товарів і послуг «КАШТАН», власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Хладопром», в частині товарів 30 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг "морозиво", а саме: "вершкове морозиво в шоколадній глазурі або ароматизованому покритті", у зв`язку з перетворенням його в загальновживане позначення після подання заявки m99020539 від 22 лютого 1999 року та зобов`язано Державну організацію "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо припинення дії свідоцтва України № 19356 в частині товарів 30 класу МКТП "морозиво" (а саме "вершкове морозиво в шоколадній глазурі або ароматизованому покритті") та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені Промислова власність.

На виконання зазначеного судового рішення Господарським судом міста Києва видано наказ від 18.09.2024 про примусове виконання рішення у справі № 910/6518/19 (а.с. 27 т. 2).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 у справі № 910/6518/19, яка набрала законної сили 13.05.2025, задоволено заяву Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" про роз`яснення судового рішення від 21.12.2023, роз`яснено рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 та констатовано, що після набрання ним законної сили, обсяг правової охорони торговельної марки «КАШТАН» за свідоцтвом України № 19356 надається товарам 30 класу МКТП перелік яких наступний: «кава, чай, какао, цукор, рис, тапіока, саго, замінники кави; борошно та зернові продукти, хліб; солодощі, морозиво, крім вершкового морозива у шоколадній глазурі або ароматизованому покритті, мед, сироп мелясовий; дріжджі, пекарські порошки; сіль, гірчиця; оцет, приправи; прянощі; харчовий лід; всі товари, що включені до 30 класу, за виключенням печива», тобто обсяг правової охорони торговельної марки «КАШТАН» щодо інших товарів 30 класу МКТП, які підпадають під родове поняття «морозиво» судом не припинено.

Також матеріали справи містять відомості про відкриття Печерським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавчого провадження від 20.05.2025 № 78118424 з приводу примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 у справі № 910/6518/19.

Матеріали справи містять лист Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" № 4699/2801-01-2025 від 02.06.2025, поданий до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у межах виконавчого провадження № 78118424, в якому Державна організація "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (боржник) просила відкласти виконавчі дії на 10 робочих днів на підставі статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 28, 29 т. 2), за результатами розгляду якого старшим державним виконавцем було відкладено проведення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 за № 9110/6518/19 до 10.07.2025 (постанова від 26.06.2025 ВП № 78118424).

Державною організацією "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" на виконання вимог постанови від 20.05.2025 про відкриття виконавчого провадження №78118424, з урахуванням постанови від 26.06.2025 про відкладення проведення виконавчих дій за виконавчим провадженням № 78118424, а також ухвали суду від 13.05.2025 про роз`яснення судового рішення, 08.07.2025 виконано відповідне рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі № 910/6518/19, а саме: внесено до Реєстру зміни щодо припинення дії свідоцтва України № 19356 на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі № 910/6518/19 в частині товарів 30 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг «морозиво» (а саме «вершкове морозиво в шоколадній глазурі або ароматизованому покритті») та здійснено публікацію вказаних змін в Бюлетені 16.07.2025 за № 29.

Разом з цим, як зазначає позивач та наполягав на цьому у судовому засіданні, 08.07.2025, самостійно, вийшовши за межі повноважень, відповідача здійснив зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо Свідоцтва № 19356 від 16.04.2001 та додав після товару «морозиво» інформацію: «крім вершкового морозива в шоколадній глазурі або ароматизованому покритті». Зазначені оскаржувані дії не є виконанням виконавчого документа – наказу від 18.09.2024, а є зміною реєстрових відомостей, здійсненою поза межами виконавчого документа та без належної правової підстави - яка здійснена поза межами повноважень та у спосіб/порядок, не передбачений законом.

Тобто, як зауважує позивач, оскаржувані дії не є виконанням судового рішення від 21.12.2023 у справі № 910/6518/19 у примусовому порядку на підставі наказу від 18.09.2024 у справі № 910/6518/19, а є протиправними діями, які суперечать як приписам судового акта, так і власним попереднім заявам УКРНОІВІ про неможливість виконання рішення на підставі наказу Господарського суду м. Києва від 18.09.2024 у справі № 910/6518/19. Рішення Господарського суду м. Києва від 21.12.2023 у справі № 910/6518/19, на підставі якого видано наказ Господарського суду м. Києва від 18.09.2024 та на підставі якого відкрито ВП № 78118424, не передбачало як доповнення товарами, яким не надано правову охорону, так і виключення після доповнення відповідних товарів, тобто не передбачало зміни переліку товарів у здійснений 08.07.2025 УКРНОІВІ спосіб/порядок.

Саме наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у цій справі, а тому висновок суду першої інстанції про те, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з незгодою позивача з діями відповідача, вчиненими на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі № 910/6518/19, є помилковими.

Колегія суддів наголошує на тому, що у справі № 520/23057/25 предметом розгляду є надання оцінки правомірності чи протиправності дій УКРНОІВІ, як суб`єкта владних повноважень, щодо внесення змін до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг. Такі дії з унесення змін мають владний управлінський характер та вчиняються у межах реалізації публічно-владних функцій.

Такі дії, як зауважував апелянт, не є виконанням рішення Господарського суду м. Києва від 21.12.2023 у справі № 910/6518/19 на підставі виконавчого документа – наказу від 18.09.2024, оскільки зазначене судове рішення, зокрема, не містить приписів щодо зміни переліку товарів у Свідоцтві № 19356 у спосіб/порядок, визначений 08.07.2025 відповідачем, як і не містить покладення відповідного зобов`язання на УКРНОІВІ, що підтверджено і безпосередньо відповідачем, зокрема, у листі державному виконавцю від 02.06.2025 за № 4699/2801-01-2025, що судом першої інстанції враховано не було.

Також суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спірні правовідносини між сторонами перейшли до стадії виконання судового рішення у справі № 910/6518/19 та мають вирішуватися саме у межах судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 910/6518/19.

Так, порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, постановлених в порядку господарського судочинства, врегульовано положеннями розділу VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень» Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України).

Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.

Статтею 339-1 ГПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч. 1 ст. 340 ГПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Також, частиною 1 статті 345-1 ГПК України передбачено, що суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у господарських справах: про захист ділової репутації; що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції; в інших спорах немайнового характеру.

Отже, Господарським процесуальним кодексом України встановлено порядок виконання судових рішень у господарських справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду або в разі незгоди з порядком його виконання.

Разом з цим такі дії вчиняються сторонами виконавчого провадження, зокрема, стягувачем.

За матеріалами справи позивач у цій справі (ТОВ "ХЛАДОПРОМ") не є стороною вказаного виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 18.09.2024, виданого у справі № 910/6518/19.

Отже, ураховуючи те, що ТОВ "ХЛАДОПРОМ" не є стороною відповідного виконавчого провадження і не наділене процесуальними правами щодо оскарження дій/рішень виконавця у порядку статті 339-1 ГПК України та щодо звернення до господарського суду із заявою про зобов`язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення відповідно до статті 345-1 ГПК України, висновок суду першої інстанції про можливість розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства є помилковим.

Окрім того, згідно з частиною першою статті 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

З огляду на наведені положення статті 339 ГПК України та частини першої статті 287 КАС України цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Наведені висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 823/359/18.

Отже, колегія суддів уважає, що висновок суду першої інстанції про закриття провадження у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛАДОПРОМ" до Державної організації «УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ОФІС ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА ІННОВАЦІЙ» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії не відповідає приписам норм процесуального права та є передчасним.

За змістом частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З огляду на наведені вище правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції не врахував усі ці обставини та при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про закриття провадження у справі, а тому ухвалене судове рішення на підставі вимог статті 320 КАС України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно з приписами ст. 139 КАС України розподіл судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції буде здійснено судом за наслідками ухвалення відповідного судового рішення. Доручення судом апеляційної інстанції суду першої інстанції здійснити розподіл судових витрат, про що просить позивач в апеляційній скарзі, нормами КАС України не передбачене.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛАДОПРОМ" задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2026 по справі № 520/23057/25 скасувати

Справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛАДОПРОМ" до Державної організації «УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ОФІС ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА ІННОВАЦІЙ» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова

Повний текст постанови складено 31.08.2026