Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №636/8828/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 р. Справа № 636/8828/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Катунова В.В.

суддів: Фоміної Л.О. , Мінаєвої К.В.

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 22.06.2026 (суддя Філіп`єва В.В., вул. Адміністративна, 6, м. Зміїв, Харківська область, 63404) по справі № 636/8828/24

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту Управління патрульної поліції в Полтавській області , Інспектора 2 взводу 3 роти 1 батальйону управління патрульної поліції в Полтавській області старшого лейтенанта поліції Карпенка Владислава Вадимовича

про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Зміївського районного суду Харківської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, Інспектора 2 взводу 3 роти 1 батальйону управління патрульної поліції в Полтавській області старшого лейтенанта поліції Карпенка Владислава Вадимовича, в якому просила суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №3185059 від 03.10.2024 року, складену стосовно ОСОБА_1 за ч.1 статті 122 КУпАП, та закрити провадження у справі про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях позивача.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 22.06.2026 позов задоволено.

Скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 3185059 від 03.10.2024, складену інспектором 2 взводу 3 роти 1 батальйону управління патрульної поліції в Полтавській області старшим лейтенантом поліції Карпенко Владиславом Вадимовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 статті 122 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн 00 коп..

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за ч.1 статті 122 КУпАП - закрити на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі та порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Зміївського районного суду Харківської області від 22.06.2026 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що порушення позивачем правил дорожнього руху підтверджено належними та допустимими доказами.

Позивач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що, згідно з постановою серії ЕНА № 3185059 від 03.10.2024, винесеною інспектором 2 взводу 3 роти 1 батальйону управління патрульної поліції в Полтавській області старшого лейтенанта поліції Карпенком В.В., позивач 03.10.2024 о 10:13:55 год. на автодорозі М-03 306 км в населеному пункті м. Решетилівка на автомобілі «FORD FOCUS», державний номерний знак НОМЕР_2 , зі швидкістю 84 км/год у населеному пункті, де дозволяється рухатися зі швидкістю не більше 50 км/год, чим перевищив максимальне обмеження швидкості руху на 34 км/год. Швидкість фіксувалась на прилад «TruCam LTI20/20 тс 000776», чим порушила п. 12.4. ПДР – порушення швидкісного режиму в населеному пункті. У зв`язку з наведеним позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладений штраф у розмірі 340,00 грн.

Не погоджуючись з постановою серії ЕНА № 3185059 від 03.10.2024, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позов дійшов висновку про недоведеність відповідачем наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно зі статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.3 ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Пунктом 12.4. Правил визначено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.

Відповідно до частини 1 статті 122 КУпАП, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками встановлено відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі статтею 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, зокрема, передбачені частиною 1 статті 122.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

При цьому, за приписами пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 № 1408/27853 (далі - Інструкція № 1395), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно з пунктом 2 Розділу IV «Постанова по справі про адміністративне правопорушення» Інструкції № 1395, зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Законодавством передбачено зміст постанов у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, зазначення в постанові відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судовим розглядом встановлено, що оскаржуваною постановою позивач визнаний винним у тому, що в населеному пункті, де дозволяється рухатися зі швидкістю не більше 50 км/год, рухався із швидкістю 84 км/год, чим перевищив максимальне обмеження швидкості руху на 34 км/год. У зв`язку з наведеним позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, накладений штраф у розмірі 340,00 грн..

На підтвердження правомірності дій поліцейського до матеріалів справи надано роздруківку зображення TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС000776), дата: 03.10.2024, час 10:18:02, де рухаються 4 транспортні засоби, модель та реєстраційні номери яких не відображуються (а.с.51)

Так, на фотознімку (File: 1727950682_8С000_1003_101802.jmf) зафіксовано рух чотирьох транспортних засобів у м. Решетилівка (дорога Київ-Харків-Довжанський). У свою чергу, як вбачається з вищезазначеного фотознімку, попереду їдучій автомобіль рухався зі швидкістю 84 км/год, при встановленому ліміті швидкості 50 км/год, дату і час фіксації (03/10/2024, 10:18:02) а також географічні координати місця вчинення правопорушення - 49°34`52.41" N; 34°5`06.84" Е.

Крім того, з дослідженого під час судового розгляду відеозапису з приладу «TruCAM» № ТС000776 (1727950682_8C000_1003_101802.avi) неможливо ідентифікувати транспортний засіб, рух якого зафіксовано та таким приладом, державний номерний знак, марку автомобіля. Вказаний відеозапис охоплює період часу, тривалість якого менше двох секунд.

Разом із тим, як вбачається з оскаржуваної постанови (Серія ЕНА № 3185059 від 03.10.2024), у графі 7 «До постанови додаються» зазначено "відео з бодікамери 470804, фото трукам". У свою чергу, відеозапис, на який посилається відповідач («TruCAM» № ТС000776), та який не зазначений в оскаржуваній постанові, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення В. Яковченко адміністративного правопорушення.

Доказів порушення саме позивачем ОСОБА_1 як водієм транспортного засобу пункту 12.4 Правил дорожнього руху, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 статті 122 КУпАП , надані відеозаписи не містять, інших доказів наявності підстав для складення оскаржуваної постанови, як і взагалі відомостей про складення такої постанови, матеріали відео не містять.

Колегія суддів зазначає, що будь-яких інших доказів вчинення позивачем даного адміністративного правопорушення відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого, відповідно до процесуального законодавства, покладено обов`язок доведення правомірності своїх рішень та дій, не надано.

Відповідно до правової позиції, яка міститься в постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року по справі №177/525/17 факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

При цьому колегія суддів враховує, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем у справі не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статтею 122 КУпАП.

Оскільки обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, не підтверджені належними доказами, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 3185059 від 03.10.2024.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Колегія суддів також враховує позицію Європейського Суду з прав людини, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04), згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

У відповідності до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 22.06.2026 по справі № 636/8828/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя В.В. Катунов

Судді Л.О. Фоміна К.В. Мінаєва