Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №480/7219/21 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 р.Справа № 480/7219/21

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,

за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.

заявника - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеконоференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 30.06.2026, (головуючий суддя І інстанції: А.І. Сидорук) по справі № 480/7219/21

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області

про зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2018 з сум грошового забезпечення, відповідно до вимог Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, яка набрала чинності з 01.03.2018, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій в розмірах, установлених законодавством та зазначених у довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.11.2020 № 52135 та з урахуванням фактично виплачених сум, а також відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області 200 000,00 грн на відшкодування завданої ОСОБА_1 моральної шкоди.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.11.2021, яке набрало законної сили позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо не здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № 52135 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, що враховується для перерахунку пенсії з 01.04.2019.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 № 52135, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 змінено спосіб і порядок виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 у справі №480/7219/21 на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 137 647,18 грн.

23.05.2026 ОСОБА_1 подав заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, в якій просив:

- встановити судовий контроль за виконанням ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 у справі № 480/7219/21;

- забезпечити виконання судового рішення згідно вимог ст. 129-1 Конституції України та зобов`язати ДКС у 3-денний термін стягнути кошти в сумі 137 647,18 грн одним платежем з власних коштів ГУ ПФУ;

- зобов`язати ГУ ПФУ та ГУ ДКС подати до суду звіт про виконання ухвали суду, яка вимагає вчинення певних дій;

- попередити начальника ГУ ПФУ в Сумській області та начальника ГУ ДКС у Сумській області про повну матеріальну та кримінальну відповідальність за умисне невиконання судового рішення відповідно до ст. 382 КК України;

- накласти на начальника ГУ ПФУ в Сумській області та начальника ГУ ДКС у Сумській області штраф за невиконання ухвали від 21.04.2026 у максимальному розмірі на підставі ч. 2 ст. 382 КАС України при не виконанні ухвали суду від 21.04.2026 за спливом 3-денного терміну після набрання цією ухвалою законної сили.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 заяву задоволено частково.

Встановлено судовий контроль за виконанням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 у справі № 480/7219/21.

Зобов`язано особисто керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області подати протягом 90 днів до суду звіт про виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 у справі № 480/7219/21, який повинен відповідати вимогам норм частин 2 та 3 ст.382-2 КАС України.

У задоволенні інших вимог заяви ОСОБА_1 відмовлено.

19.06.2026 ОСОБА_1 повторно подав заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, в яких просив, зокрема:

- встановити судовий контроль за виконанням ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 у справі № 480/7219/21;

- визнати офіційний лист керівника ГУ ПФУ в Сумській області Савісько О.В. від 15.04.2026 про неможливість виплати коштів – офіційно поданим боржником звітом про повне невиконання ухвали суду від 21.04.2026;

- забезпечити виконання судового рішення згідно вимог ст. 129-1 Конституції України та зобов`язати начальника ГУ ДКС у Сумській області Приходько Л.В. у 3-денний термін стягнути кошти в сумі 137 647,18 грн одним платежем з власних коштів ГУ ПФУ та встановити контроль за виконанням судового рішення;

- попередити начальника ГУ ПФУ в Сумській області ОСОБА_2 та начальника ГУ ДКС у Сумській області Приходько Л.В. про повну матеріальну та кримінальну відповідальність за умисне невиконання судового рішення відповідно до ст. 382 КК України;

- накласти на начальника ГУ ПФУ в Сумській області та начальника ГУ ДКС у Сумській області штраф за невиконання ухвали від 21.04.2026 у максимальному розмірі;

- половину стягнутих штрафів спрямувати на користь заявника як стягувача.

В обґрунтування заяв зазначив, що пенсійним органом не виконано судове рішення, а саме не проведено ОСОБА_1 виплату заборгованості з пенсії в розмірі 137 647,18 грн, стягнуту судом на підставі ухвали суду від 21.04.2026.

Звертав увагу, що органом Казначейства не вчиняються дії з метою безспірного списання коштів з рахунків ГУ ПФУ на користь стягувача, ігноруються листи та запити ОСОБА_1 , що свідчить про ухилення як ГУ ПФУ так і ГУ ДКС у виконанні ухвали суду від 21.04.2026.

Зауважував, що подав повторно вищевказані заяви через не розгляд належним судом його попередніх заяв про встановлення судового контролю.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 у задоволенні заяви відмовлено.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповне встановлення обставин справи, просив її скасувати та прийняти нову про задоволення заяви про встановлення судового контролю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що заява від 19.06.2026 розглянута неналежним складом суду з умисним приховуванням та не розглядом заяв ОСОБА_1 про відвід суду.

Звертає увагу, що судом залишено поза увагою прохання заявника встановити судовий контроль саме за виконанням ухвали суду від 21.04.2026, а не рішення, не надано оцінки доводам ОСОБА_1 щодо не проведення пенсійним органом виплат із заборгованості на його користь, яка стягнута на підставі ухвали від 21.04.2026.

Зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що заява від 19.06.2026 не є тотожною попередній заяві, оскільки стосується також негайного накладення штрафів на керівників ГУ ПФУ так і ГУ ДКС, тоді як відповідної вимоги раніше ним не заявлялось.

Зауважує, що судом першої інстанції проігноровано висновки апеляційного суду, викладені в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2026 щодо вичерпання дії судового рішення від 16.11.2021 з огляду на зміну способу та порядку його виконання на підставі ухвали від 21.04.2026.

Просить врахувати лист органу казначейства від 09.07.2026 як доказ на підтвердження необхідності встановлення судового контролю за ухвалою суду від 21.04.2026, з якого вбачається категорична відмова ГУ ПФУ виконувати вказане судове рішення, неможливість органу казначейства здійснити безспірне списання коштів з огляду на відсутність у боржника відкритих рахунків та повідомлення про виплату йому заборгованості з пенсії в порядку черговості за бюджетною програмою 3504040, в якій позивач перебуває під номером 14 842.

Вважає, що в даному випадку стягувач ніколи не отримає належних йому коштів, враховуючи його похилий вік (76 років).

Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач) не надало відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні апелянт підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент подання заяви судом вже постановлено ухвалу від 29.06.2026, якою встановлено судовий контроль за виконанням судового рішення. Натомість, повторне зобов`язання боржника подати до суду звіт про виконання рішення суду не створює додаткових обов`язків для нього, які сприятимуть його виконанню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно частин 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

За правилами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Судом встановлено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 у справі № 480/7219/21зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 № 52135, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 змінено спосіб і порядок виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 у справі №480/7219/21 на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 137 647,18 грн.

В подальшому ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 встановлено судовий контроль за виконанням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 у справі № 480/7219/21.

Зобов`язано особисто керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області подати протягом 90 днів до суду звіт про виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 у справі № 480/7219/21, який повинен відповідати вимогам норм частин 2 та 3 ст.382-2 КАС України.

Тобто, станом на день розгляду повторно поданих позивачем заяв про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, ухвалою суду від 29.06.2026 встановлено відповідний судовий контроль за судовим рішенням, щодо якого змінено спосіб та порядок його виконання.

Доводи апелянта про те, що він просив встановити судовий контроль за ухвалою суду від 21.04.2026, а не за рішенням колегія суддів вважає такими, що не свідчать про помилковість висновків суду першої інстанції щодо відмовлення у задоволенні заяв, оскільки ухвала суду від 21.04.2026 є невід`ємною частиною судового рішення, спосіб виконання якого змінено та під час судового контролю перевірці підлягає виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення від 21.04.2026 з урахуванням ухвали суду від 21.04.2026.

Як наслідок, у суду відсутні підстави для встановлення судового контролю саме за виконанням ухвали суду від 21.04.2026.

Доводи апелянта про не надання судом першої інстанції оцінки його доводам щодо не проведення пенсійним органом виплат із заборгованості на його користь, яка стягнута на підставі ухвали від 21.04.2026 колегія суддів відхиляє, оскільки, в тому числі, з цих підстав судом встановлено судовий контроль на підставі ухвали від 29.06.2026.

Доводи апеляційної скарги про нетотожність заяв з огляду на те, заява, що є предметом розгляду стосується також негайного накладення штрафів на керівників ГУ ПФУ так і ГУ ДКС колегія суддів оцінює критично, оскільки фактично зміст як заяв від 19.06.2026 так і заяви від 23.05.2026 стосується невиконання, на думку ОСОБА_1 , пенсійним органом судового рішення.

Натомість, прохання у заявах негайно накласти штраф на ГУ ПФУ так і ГУ ДКС за його не виконання не є достатньою підставою для повторного вирішення питання щодо встановлення судового контролю.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції проігноровано висновки апеляційного суду, викладені в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2026 щодо вичерпання дії судового рішення від 16.11.2021 з огляду на зміну способу та порядку його виконання на підставі ухвали від 21.04.2026 колегія суддів вважає помилковими, оскільки вищевказаних висновків суд апеляційної інстанції не робив.

Натомість, вказані твердження заявника свідчать про довільне тлумачення постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2026.

Щодо доводів апелянта про обставини невиплати боржником заборгованості, які на його думку не є поважними обставинами невиконання судового рішення колегія суддів зазначає, що вищевказані обставини будуть перевірятись судом під час розгляду звіту пенсійного органу.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви.

Щодо доводів апеляційної скарги про розгляд заяви від 19.06.2026 неналежним складом суду з умисним приховуванням та не розглядом заяв ОСОБА_1 про відвід суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 КАС України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 18 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.

Пунктом 2.3.39 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11 листопада 2024 року № 39 визначено, що передача судової справи раніше визначеному судді, судді-доповідачу проводиться щодо, зокрема, заяви та клопотання з процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень, подані до суду, що розглядав справу.

Відповідно до п. 2.3.43 Положення повторний автоматизований розподіл судових справ між суддями застосовується у випадках визначених законом, а також з метою заміни одного, декількох суддів, всього складу суду, збільшення складу суду в порядку, визначеному підпунктами 2.3.4, 2.3.21 цього Положення.

Згідно з п. 2.3.45. Положення судова справа підлягає повторному автоматизованому розподілу у разі, якщо суддя, в провадженні якого перебувала судова справа, зазначена в підпункті 2.3.39 пункту 2.3 цього Положення, на момент повернення її із суду апеляційної чи касаційної інстанцій не працює в цьому суді або таку судову справу неможливо передати судді з підстав, зазначених у пункті 2.3.3 цього Положення.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення від 16.11.2021 приймав суд у складі судді Воловика С.В.

Указом Президента України №164/2026 від 24.02.2026 «Про призначення судді» Воловика С.В. призначено на посаду судді Шостого апеляційного адміністративного суду.

Тобто, станом на день подання заяви від 23.05.2026, суддя Воловик С.В. в Сумському окружному адміністративному суді не працював.

У зв`язку з цим, заява від 23.05.2026 передана судді Сидоруку А.І. на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

В подальшому, заяви від 19.06.2026 передані судді Сидоруку А.І., з огляду на перебування у нього на розгляді заяви від 23.05.2026.

Доводи апелянта про те, що вищевказані заяви мали бути передані судді Шевченко І.Г., оскільки вказаним складом суду вирішено питання про зміну способу виконання судового рішення колегія суддів вважає помилковими, оскільки справа в порядку виконання судових рішень передається лише судді, який вирішував спір по суті.

В даному випадку, спір вирішено суддею, який не працює у Сумському окружному адміністративному суді, з огляду на що судом правомірно проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, враховуючи вимоги Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

Доводи скаржника про приховування та нерозгляд суддею Сидоруком А.І. його заяв про відвід колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наявні в матеріалах справи відводи є розглянутими як суддею Сидоруком А.І., так і судом, визначеним на підставі ч. 1 ст. 31 КАС України.

Доказів направлення ОСОБА_1 інших заяв до суду, які залишились не розглянутими, скаржником не надано.

З огляду на викладене, відсутні підстави вважати, що заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю розглянуті неповноважним складом суду.

Інші доводи та заперечення сторін на правильність висновків суду не впливають. Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив обставини справи, прийняв законне та обґрунтоване судове рішення, у зв`язку з чим ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 312, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 по справі № 480/7219/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова

Повний текст постанови складено 31.08.2026 року