Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №440/13654/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 р. Справа № 440/13654/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Семененко М.О. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Петрова, повний текст складено 21.04.26 по справі № 440/13654/25

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, а саме просила: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.07.2025 №00097760705 на суму 1020,00 грн; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.07.2025 №00097790705 на суму 46582,00 грн.Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 у задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 відмовлено.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу , вважає , що суд не дослідив всебічно усі зібрані у справі докази; поза увагою залишилися ключові аргументи позивача. Апелянт зазначає, що облік товарних запасів здійснювався належним чином відповідно до вимог законодавства, а факт реалізації необлікованих товарів контролюючим органом не встановлено. На момент проведення фактичної перевірки ФОП була відсутня у магазині, тому не мала фізичної можливості надати документи щодо обліку та походження товарів, які зберігалися за місцем провадження господарської діяльності. Документи, що підтверджують належне ведення обліку товарних запасів, були подані разом із запереченнями на акт перевірки та адміністративною скаргою, однак контролюючий орган їх належним чином не врахував. У зв`язку з цим апелянт вважає застосування штрафних санкцій у розмірі 10 423 грн безпідставним та просить скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Також , апелянт не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо правомірності застосування штрафних санкцій у розмірі 1 020 грн за ненадання документів, оскільки контролюючим органом не доведено належного вручення ФОП запиту від 10.06.2025 про надання документів. Зазначає, що відповідач не надав доказів направлення такого запиту безпосередньо ФОП поштою, через Електронний кабінет або його особистого вручення під підпис. Посилання суду на отримання запиту продавцем апелянт вважає необґрунтованим, оскільки продавець у письмовій доповідній заперечила факт отримання такого запиту. Крім того, копія запиту містить очевидні виправлення дати його складання з 16.06.2025 на 10.06.2025, що ставить під сумнів достовірність цього доказу. За таких обставин апелянт вважає, що факт ненадання документів на законну вимогу контролюючого органу не доведений, а застосування штрафу у розмірі 1 020 грн є безпідставним. Апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо доведеності порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР. Зазначає, що хоча під час контрольної закупки на суму 189 грн розрахунковий документ не був виданий, за іншими операціями на суму 14 472 грн фіскальні чеки покупцям видавалися. Водночас, контролюючим органом не надано самих фіскальних чеків для підтвердження відсутності в них обов`язкового реквізиту, а наведена в додатку до акта таблиця не дає можливості перевірити їх зміст. Відтак апелянт вважає недоведеним факт відповідного порушення та безпідставним нарахування штрафної санкції у розмірі 21 708 грн. Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо порушення пункту 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР та зазначає, що копія фіскального чека була надана контролюючим органом лише разом із відзивом на позов, а не долучена до акта перевірки. При цьому, зазначення коду УКТ ЗЕД 2203000100 замість 2203001000 є технічною помилкою в одній цифрі, яка не перешкоджає ідентифікації товару та свідчить про фактичне використання режиму програмування РРО. За таких обставин апелянт вважає, що сама по собі технічна помилка в одній цифрі коду УКТ ЗЕД за відсутності перешкод для ідентифікації товару не свідчить про невикористання режиму програмування, а застосування штрафної санкції у розмірі 5 100 грн є необґрунтованим та непропорційним. Просить суд скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 року повністю, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 задовольнити повністю. Вирішити питання про розподіл судових витрат понесених позивачем під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій.

ГУ ДПС у Полтавській області подала до суду додаткові пояснення , вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Податковий орган вважає податкові повідомлення-рішення правомірними, оскільки під час фактичної перевірки встановлено проведення розрахункових операцій без їх повного відображення через РРО на суму 6 234 грн, невідповідність фіскальних чеків вимогам щодо зазначення цифрового значення штрихового коду акцизної марки на суму 14 472 грн, неправильне зазначення коду УКТ ЗЕД у чеку на пиво, наявність необлікованих товарних запасів на суму 10 423 грн та ненадання документів, витребуваних запитом від 10.06.2025. ГУ ДПС зазначає, що запит про надання документів був вручений продавцю магазину 10.06.2025, що підтверджується її підписом, а перевірка завершена 19.06.2025, тобто вимоги пункту 85.4 статті 85 ПК України дотримані. Надані ФОП разом із запереченнями документи були розглянуті, унаслідок чого висновки щодо необлікованих товарів частково скасовано на суму 7 259 грн. Щодо інших порушень податковий орган посилається на дані СОД РРО та електронні копії фіскальних чеків як належні докази. Також, ГУ ДПС посилається на правові висновки Верховного Суду, зокрема у постановах від 03.10.2023 у справі № 420/534/20, від 07.02.2023 у справі № 640/9880/19, від 27.06.2024 у справі № 580/4890/23 та від 09.09.2024 у справі № 280/6832/23.

Колегія суддів, вислухавши суддю – доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що ГУ ДПС у Полтавській області на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.5 (здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напої, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального) п. 80.2 ст. 80, п. 82.3 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями, далі - ПК України), на підставі наказу ГУ ДПС у Полтавській області від 17.06.2025 №1962-П та направлень від 09.06.2024 №3456, №3457, від 19.06.2025 №3741 з метою контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, з 10.06.2025 проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 , що здійснює діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 12.12.2023 по дату закінчення перевірки.

Перед початком фактичної перевірки продавцю магазину - особі, що проводить розрахункові операції у ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_4 пред`явлено копію наказу, направлення на проведення фактичної перевірки та службові посвідчення.

Продавець магазину ОСОБА_4 відмовилася від підпису в направленнях, про що складені відповідні акти про відмову від підпису у направленнях на перевірку платником податків та/або посадовими (службовими) особами платника податків (його представниками або особами, які фактично проводять розрахункові операції) від 10.06.2025 №530/16-31/РРО/ НОМЕР_1 , від 19.06.2025 №569/16/31/РРО/ НОМЕР_1 .

Результати фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 оформлені актом фактичної перевірки від 19.06.2025 №8381/16/31/РРО/ НОМЕР_1 , згідно з висновками якого встановлено порушення:

- п. 1 ст. 3 Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995 "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (зі змінами та доповненнями, далі - ЗУ № 265/95-ВР), а саме, суб`єктом господарювання не забезпечено проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій на повну суму покупки;

- п. 1, 2 ст. 3 ЗУ №265/95-ВР, а саме, суб`єктом господарювання не забезпечено проведення розрахункових операцій на повну суму покупки через РРО із створенням у паперовій та/або електронній формі та наданням особам, які отримують товар розрахункових документів встановленої форми та змісту, а саме: фіскальні чеки не містять обов`язкового реквізиту цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку;

- п. 11 ст. 3 ЗУ №265/95-ВР, а саме, суб`єктом господарювання не забезпечено проведення розрахункової операції через програмний реєстратор розрахункових операцій з використання режиму програмування найменування товарів (для підакцизних товарів), із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів;

- п. 12 ст. 3 ЗУ № 265/95-ВР, а саме, суб`єктом господарювання не забезпечено ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації та реалізацію лише тих товарів, що відображені в такому обліку;

- пп. 16.1.12 п. 16.1 ст. 16, п. 85.2 ст. 85 ПК України, а саме, платник податків не надав посадовим (службовим) особам контролюючого органу у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

ФОП ОСОБА_1 , не погодившись з висновками фактичної перевірки та скориставшись правом передбаченим пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 та п. 86.7 ст. 86 ПК України, подала заперечення від 30.06.2025 (вх. ГУ ДПС у Полтавській області №41832/6/16-31 від 30.06.2025) на акт фактичної перевірки від 19.06.2025 №8381/16/31/РРО/ НОМЕР_1 , в яких зазначила лише про незгоду з допущенням нею порушення п. 12 ст. 3 ЗУ № 265/95-ВР (про незгоду із іншими порушеннями норм чинного законодавства, зазначеними у акті фактичної перевірки, ФОП ОСОБА_1 не висловила), а також надала форму ведення обліку товарних запасів і прибуткові накладні на товар, що знаходиться в реалізації.

Комісією з питань розгляду заперечень ГУ ДПС у Полтавській області проаналізовано надані до заперечення документи, а саме: форму ведення обліку товарних запасів і прибуткові накладні на товар, що знаходиться в реалізації. Проведеним аналізом встановлено часткове надання прибуткових накладних на товар, що зазначений в описі, на загальну суму 7259,00 гривень.

За результатам розгляду заперечення ГУ ДПС у Полтавській області складено висновок №138/16-31-07-05-02/ НОМЕР_1 від 10.07.2025 про скасування в частині порушення ведення у встановленому законодавством порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та здійснення продажу лише тих товарів, які відображені в такому обліку на загальну суму 7259,00 грн, в іншій частині висновок залишено без змін.

На підставі акта перевірки, з урахуванням висновку за результатами розгляду заперечення на акт фактичної перевірки, ГУ ДПС у Полтавській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.07.2025 №00097760705 про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1020,00 гривень та від 14.07.2025 №00097790705 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 46582,00 гривні.

Не погодившись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, ФОП ОСОБА_1 подала скаргу від 25.07.2025 №б/н до ДПС України (вх. ДПС України №2921/С/6 від 28.07.2025).

За результатом розгляду скарги ДПС України залишила без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 14.07.2025 №00097760705, від 14.07.2025 № 00097790705, а скаргу ФОП ОСОБА_1 без задоволення (рішення ДПС України від 17.09.2025 № 26992/6/99-00-05-03-02-06).

Позивач, вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення від 14.07.2025 №00097760705 та від 14.07.2025 №00097790705, звернулася до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність застосування по позивача штрафних санкцій за порушення порядку здійснення розрахункових операцій відповідно до винесених відповідачем податкових повідомлень-рішень та відсутність підстав для їх скасування, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування та повернення в разі переплати, права та обов`язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (надалі - ПКУ).

Згідно з пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 ПКУ контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПКУ контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПКУ фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПКУ.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПКУ).

Відповідно до пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПКУ фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Відповідно до п. 80.7. ст. 80 ПКУ фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Таким чином, приписи пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України містять дві підстави проведення перевірки.

Стаття 81 ПКУ визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПКУ посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

В наказі про призначення фактичної перевірки зазначається зокрема найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета та підстави для проведення перевірки.

Згідно з п. 82.3 ст. 82 ПКУ тривалість перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб. Продовження строку таких перевірок здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 5 діб.

З матеріалів справи вбачається , що ГУ ДПС у Полтавській області на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.5 (здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напої, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального) п. 80.2 ст. 80, п. 82.3 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями, далі - ПК України), на підставі наказу ГУ ДПС у Полтавській області від 17.06.2025 №1962-П та направлень від 09.06.2024 №3456, №3457, від 19.06.2025 №3741 з метою контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, з 10.06.2025 проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 , що здійснює діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 12.12.2023 по дату закінчення перевірки.

Перед початком фактичної перевірки продавцю магазину ОСОБА_4 , як особі, яка проводить розрахункові операції у ФОП ОСОБА_3 , пред`явлено копію наказу, направлення на проведення фактичної перевірки та службові посвідчення.

Продавець магазину ОСОБА_4 відмовилася від підпису в направленнях, про що складені відповідні акти про відмову від підпису у направленнях на перевірку платником податків та/або посадовими (службовими) особами платника податків (його представниками або особами, які фактично проводять розрахункові операції) від 10.06.2025 №530/16-31/РРО/ НОМЕР_1 , від 19.06.2025 №569/16/31/РРО/ НОМЕР_1 .

Пунктом 85.2 ст. 85 ПКУ передбачено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з п. 85.4 ст. 85 ПКУ при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Крім того, п. 85.8 ст. 85 ПКУ встановлено, що посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Згідно з п. 121.1 ст. 121 ПКУ незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 2040 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що перевіркою ФОП ОСОБА_1 за місцем провадження діяльності: АДРЕСА_1 , встановлено ненадання посадовим (службовим) особам контролюючого органу у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки та зазначені у запиті про надання документів та їх належним чином завірених копій від 10.06.2025, а саме, до перевірки не надано: виписок з розрахункового рахунку, на який надходять кошти з банківського платіжного терміналу; форму ведення обліку товарних запасів, згідно Порядку №496 та прибуткових накладних на товар, що знаходиться в реалізації.

Вказане зафіксовано у акті, який засвідчує факт ненадання у визначений у запиті строк (ненадання у повному обсязі) документів (копій документів), пояснень, довідок, інформації, тощо від 19.06.2025 №571/16-31-07-05-02/ НОМЕР_1 , що є порушенням ФОП ОСОБА_1 пп. 16.1.12 п. 16.1 ст. 16, п. 85.2 ст. 85 ПКУ.

Слід зазначити, що у запиті про надання документів та їх належним чином завірених копій від 10.06.2025, копія якого долучена до матеріалів справи, міститься підпис особи, яка проводила розрахункові операції у ФОП ОСОБА_1 продавця ОСОБА_4 з відміткою про отримання останньою такого запиту 10.06.2025 під особистий підпис.

З огляду на викладене, судом критично оцінюються доводи ФОП ОСОБА_1 у позовній заяві стосовно того, що жодної вимоги або запиту про надання документів та їх переліку їй не направлялося та не вручалося, оскільки такий запит було вручено продавцю магазину ОСОБА_4 .

Також, колегія суддів зазначає , що положення статті 85 ПК України регулюють взаємодію контролюючого органу не лише безпосередньо з ФОП, а й з особами, які фактично здійснюють розрахункові операції у місці проведення перевірки, тому відсутність особистого підпису ФОП на запиті сама по собі не свідчить про те, що такий запит не був вручений та що у платника податків не виник обов`язок щодо його виконання.

Крім того, запит про надання документів та їх належним чином завірених копій вручено продавцю ОСОБА_4 10.06.2025, а фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 завершено 19.06.2025.

Тобто, зазначене свідчить, що передбачений п. 85.4 ст. 85 ПК України обов`язок вручення запиту на отримання копій документів не пізніше, ніж за 5 робочих днів до дати закінчення перевірки, контролюючим органом дотриманий.

Верховний Суд у постанові від 03.10.2023 у справі №420/534/20 зазначив, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами п. 44.6 ст. 44 ПК України до їх відсутності.

Аналогічне правозастосування викладено у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №160/8441/18, від 28.10.2021 у справі №802/880/18-а, від 06.09.2022 у праві №640/772/21, від 14.12.2022 у справі № 640/637/19, від 07.02.2023 у справі №640/9880/19.

Також, суд відмічає, що за висновками постанови Верховного Суду від 27.06.2024 у справі №580/4890/23, колегія суддів погодилася із висновками суду апеляційної інстанції щодо того, що визначене п. 86.7 ст. 86 ПК України право платника податку подати додаткові документи і пояснення разом із запереченнями на висновки завершеної податкової перевірки, не звільняє його від визначеного п. 85.2 ст. 85 ПК України обов`язку надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Суд касаційної інстанції зазначив, що надання запитуваних документів поза межами проведеного контрольного заходу - разом із запереченнями на акт перевірки, не спростовує ненадання означених документів у визначений податковим органом строк при здійсненні контролю.

Посилання апелянта на те, що на момент проведення перевірки він був відсутній у магазині, не звільняє його від виконання встановленого законом обов`язку щодо ведення обліку товарних запасів та забезпечення наявності документів за місцем реалізації товарів.

Саме суб`єкт господарювання несе обов`язок організувати господарську діяльність таким чином, щоб документи, передбачені законодавством, могли бути надані контролюючому органу під час перевірки.

Факт відсутності ФОП у місці проведення перевірки не є самостійною підставою для невиконання вимог пунктів 12 статті 3 Закону №265/95-ВР та 85.2 статті 85 ПК України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності застосування у спірному випадку до ФОП ОСОБА_1 штрафної (фінансової) санкції податковим повідомленням-рішенням від 14.07.2025 №00097760705 на суму 1020,00 грн за порушення пп. 16.1.12 п. 16.1 ст. 16, п. 85.2 ст. 85 ПКУ.

Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій податковим повідомленням-рішенням від 14.07.2025 №00097790705, колегія суддів зазначає наступне.

Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі - ЗУ № 265/95-ВР) визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до ст. 2 Закону № 265/95-ВР розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Згідно з п. 1 ст. 3 ЗУ № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється.

Відповідно до п. 2 ст. 3 ЗУ № 265/95-ВР суб`єкти господарювання зобов`язані надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Відповідальність за порушення п. 1, 2 ст. 3 ЗУ № 265/95-ВР передбачена п. 1 ст. 17 ЗУ № 265/95-ВР, який визначає, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції, за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах - у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг) або неповну суму розрахунку при організації та проведенні азартних ігор; непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

100 відсотків суми, на яку здійснено продаж товарів (робіт, послуг) та/або розрахунки при організації та проведенні азартних ігор з порушеннями, встановленими цим пунктом, - за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків суми, на яку здійснено продаж товарів (робіт, послуг) та/або розрахунки при організації та проведенні азартних ігор з порушеннями, встановленими цим пунктом, - за кожне наступне порушення.

Отже за невидачу (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання, застосовується штрафна санкція у розмірі 100 відсотків проданого товару за порушення, вчинене вперше, та у розмірі 150 відсотків проданого товару за порушення, вчинене повторно.

Матеріалами справи підтверджується, що під час фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 за місцем провадження діяльності: АДРЕСА_1 встановлено, що суб`єктом господарювання не забезпечено проведення розрахункових операцій на повну суму покупки через реєстратор розрахункових операцій (РРО) на загальну суму 6234,00 гривень, а саме, у готівковій формі на суму 4482,00 грн (сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків, згідно опису грошових коштів становить 4572,00 грн, сума готівкових коштів, яка зазначена в денному Х-звіті РРО складає 90,00 грн, відповідно сума не проведення складає: 4572,00 – 90,00 = 4482,00 грн), а також у безготівковій формі на суму 1752 грн (сума безготівкових розрахунків згідно Х-звіту банківського платіжного терміналу становить 1752,00 грн, сума безготівкових розрахунків проведених через РРО, згідно Х-звіту РРО, складає 0,00 грн, відповідно сума не проведення складає 1752,00 грн).

У позовній заяві позивачем визнається та обставина, що 10.06.2025 перевіряючими проведена контрольна закупка на суму 189,00 грн і, дійсно, продавчиня на дану суму не надала в паперовому вигляді або в електронній формі розрахункових документів встановленої форми та змісту.

Позивачкою зазначені обставини належними та допустимими доказами не спростовані.

При цьому, сам факт невидачі розрахункового документа під час контрольної закупки на суму 189 грн позивачкою не заперечується.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність порушення пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР та правомірністю застосування штрафну (фінансову) санкцію у відповідності до п. 1 ст. 17 ЗУ № 265/95-ВР у сумі 9351,00 грн (у розмірі 150 відсотків проданого товару за порушення, вчинене повторно).

Також, під час фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 за місцем провадження діяльності: АДРЕСА_1 встановлено, що згідно електронних копій розрахункових документів, що надходять до органу державної податкової служби по дротових та/або бездротових каналах зв`язку, встановлено проведення розрахункових операцій на повну суму покупки через РРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі та наданням особам, які отримують товар розрахункових документів встановленої форми та змісту на загальну суму 14472,00 грн, а саме, фіскальні чеки не містять обов`язкового реквізиту цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (серії та номеру).

Детальна інформація по розрахунковим операціям, здійсненим з порушенням, наведена у додатку № 1 до акту фактичної перевірки від 19.06.2025 №8381/16/31/РРО/ НОМЕР_1 .

Поряд з цим, форма та зміст фіскального касового чека на товари (послуги) (далі - фіскальний чек) та інших розрахункових документів, надання покупцю яких є обов`язковим, встановлені Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 08 червня 2021 року №329) (далі - Положення № 13).

Вимогами Положення № 13 зазначено, що обов`язковими реквізитами фіскального чека, зокрема, є: цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9).

У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий (п. 3 розд. І Положення № 13).

Питання щодо дотримання вимог до змісту розрахункових документів, а також можливості використання контролюючим органом інформації з СОД РРО як доказу під час фактичної перевірки було предметом дослідження Верховного Суду при розгляді справ №500/6845/21 та №280/6832/23, за результатами якого сформульовано відповідні правові висновки у постановах від 02.02.2023 та від 09.09.2024 відповідно.

Так, згідно з частиною першою статті 8 Закону № 265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з пунктом 2 розділу 2 Положення № 13 визначено обов`язкові реквізити фіскального касового чека на товари (послуги), який повинен містити, в тому числі: код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7); цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9).

Пунктом 3 розділу І Положення № 13 передбачено, що установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Отже, розрахунковим може вважатися лише документ, який відповідає вимогам зазначеного Положення.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 02.02.2023 у справі №500/6845/21, відсутність у фіскальному чеку цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої означає, що такий документ не відповідає вимогам законодавства та не може вважатися належним виконанням обов`язку, передбаченого пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Крім того, у постанові від 09.09.2024 у справі №280/6832/23 Верховний Суд зазначив, що інформація, яка міститься у Системі обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (СОД РРО), відображає дані про проведені розрахункові операції та реквізити фіскальних чеків і може використовуватися контролюючими органами під час проведення фактичних перевірок.

Верховний Суд дійшов висновку, що використання контролюючим органом інформації з інформаційних систем ДПС, зокрема електронних копій розрахункових документів, отриманих через СОД РРО, є належною реалізацією повноважень у сфері податкового контролю. Така інформація може бути самостійною підставою для встановлення обставин порушення законодавства під час фактичної перевірки.

Інформація, яка зберігається в СОД РРО відображає всі дані про проведені розрахункові операції та реквізити фіскального чека.

Аналіз наведених норм податкового законодавства свідчить про те, що використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків.

При цьому використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки.

Таким чином, використана ГУ ДПС у Полтавській області під час проведення фактичної перевірки інформація з бази даних СОД РРО є належним та допустимим доказом для підтвердження порушень ФОП ОСОБА_1 .

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29 травня 2025 року по справі №280/2549/24, від 17 лютого 2026 року по справі №300/8824/23, яка в силу частини 5 статті 242 КАС України є обов`язковою для врахування.

У цій справі акт фактичної перевірки від 19.06.2025 №8381/16/31/РРО/ НОМЕР_1 містить відомості, отримані із СОД РРО, щодо проведених розрахункових операцій та реквізитів відповідних фіскальних чеків.

Отже, з огляду на наведені правові висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає, що інформація з СОД РРО, використана контролюючим органом під час фактичної перевірки, є належним та допустимим доказом у справі та правомірно врахована судом першої інстанції при оцінці доведеності встановлених порушень.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах зазначених вище в даній постанові.

Враховуючи вказане, посилання позивача в апеляційний скарзі на позицію Верховного Суду у постанові від 16 травня 2024 року у справі №520/4564/23 є помилковим, оскільки врахуванню підлягає остання позиція Верховного Суду.

Доводи апелянта про те, що контролюючим органом до акта фактичної перевірки не було долучено копії відповідних фіскальних чеків, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до статей 72–74 Податкового кодексу України доказами в адміністративній справі є, зокрема, відомості, отримані контролюючим органом у встановленому законом порядку, а належність, допустимість та достатність таких доказів підлягають оцінці судом.

Згідно зі статтями 72, 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому суд не обмежений виключно паперовою формою доказів та оцінює кожен доказ окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як встановлено судом, відомості щодо проведених розрахункових операцій, їх дати, часу, суми та реквізитів сформованих фіскальних чеків були отримані контролюючим органом із СОД РРО в електронній формі.

Таким чином, сам по собі факт відсутності паперових копій фіскальних чеків безпосередньо серед додатків до акта фактичної перевірки не свідчить про неналежність, недопустимість чи недостовірність відомостей, отриманих контролюючим органом із СОД РРО. Вказані відомості підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами відповідно до вимог статті 90 КАС України та не спростовують установлених контролюючим органом за результатами перевірки обставин.

Отже, доводи апелянта щодо необхідності обов`язкового долучення до акта фактичної перевірки саме паперових копій відповідних фіскальних чеків є безпідставними, оскільки юридичне значення має не форма відображення відповідної інформації, а законність її отримання, належність, допустимість, достовірність та достатність для підтвердження встановлених обставин.

Враховуючи вищенаведене , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності застосування податковим органом штрафної (фінансової) санкції до позивача у відповідності до п. 1 ст. 17 ЗУ № 265/95-ВР у сумі 21708,00 грн (у розмірі 150 відсотків проданого товару за порушення, вчинене повторно) за порушення п. 1, 2 ст. 3 ЗУ № 265/95-ВР .

Слід зазначити, що у розрахунку штрафних (фінансових) санкцій до податкового повідомлення-рішення від 14.07.2025 №00097790705 (за результатами фактичної перевірки акт від 19.06.2025 № 8381/16/31/РРО/ НОМЕР_1 ) вказано, що за порушення п. 1, 2 ст. 3 ЗУ № 265/95-ВР застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 150% (вперше - 11.12.2023).

Так, перший випадок порушення ФОП ОСОБА_1 п. 1, 2 ст. 3 ЗУ № 265/95-ВР, який встановлено податковим органом, відбувся під час фактичної перевірки, результати якої оформлено актом від 11.12.2023 № 12619/16/31/РРО/ НОМЕР_1 , за наслідками якого винесено податкове повідомлення-рішення від 26.12.2023 № 00122610705 та фінансова санкція по якому застосована у розмірі 100 відсотків проданого товару.

Таким чином, за наступні випадки порушення суб`єктом господарювання п. 1, 2 ст. 3 ЗУ № 265/95-ВР, які були виявленні податковим органом під час спірної фактичної перевірки, результати якої оформлено актом від 19.06.2025 №8381/16/31/РРО/ НОМЕР_1 , на підставі висновків якого винесено податкове повідомлення-рішення від 14.07.2025 №00097790705, фінансова санкція застосована вже у розмірі 150%, як за повторні порушення.

Отже, застосування податковим повідомленням-рішенням від 14.07.2025 №00097790705 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 150 відсотків вартості товарів, проданих з порушенням, є обґрунтованим.

Також, під час фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 за місцем провадження діяльності: АДРЕСА_1 , встановлено, що суб`єктом господарювання не забезпечено проведення розрахункових операцій через РРО для підакцизних товарів з використанням режиму попереднього програмування найменування товарів із зазначенням коду товарної під категорії згідно з УКТ ЗЕД, а саме, згідно чеку РРО від 10.06.2025 № 6870001 об 08 год. 04 хв. 20 сек. реалізовано 2 літри пива "Оболонь світле розливне кег 30л" по ціні 45,00 грн за літр з неправильним зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД 2203000100 (правильний код УКТ ЗЕД для даного товару - 2203001000).

Копія чеку РРО від 10.06.2025 № 6870001 долучена контролюючим органом до відзиву на позовну заяву.

Відповідно до п. 11 ст. 3 ЗУ №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

Отже, правильне зазначення коду УКТ ЗЕД є складовою встановленого законом режиму програмування підакцизного товару.

Відповідальність за це порушення передбачена п. 7 ст. 17 ЗУ № 265/95-ВР, згідно з яким за порушення вимог ЗУ № 265/95-ВР до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – уразі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.

У встановленому під час перевірки чеку зазначено код 2203000100, тоді як правильним кодом для реалізованого товару є 2203001000.

Таким чином, у розрахунковому документі зазначено неправильний код товарної підкатегорії, що свідчить про неналежне виконання передбаченого законом обов`язку щодо програмування підакцизного товару.

Посилання апелянтки на те, що допущена помилка є технічною та не перешкоджає ідентифікації товару, не спростовує встановленого факту зазначення у розрахунковому документі іншого коду УКТ ЗЕД.

Верховний Суд у постанові від 04.02.2026 у справі №560/5815/24, аналізуючи аналогічні правовідносини, виходив із обов`язковості зазначення у фіскальному чеку коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД та визнав відсутність такого обов`язкового реквізиту порушенням вимог пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.

За наведених обставин колегія суддів не вбачає підстав для висновку про те, що допущена позивачкою помилка є такою, що не має правового значення, оскільки обов`язок щодо правильного зазначення коду УКТ ЗЕД прямо передбачений законом.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду у справі №500/5316/21 не спростовує цього висновку, оскільки правова оцінка у кожній справі залежить від конкретних установлених обставин та змісту допущеного порушення.

Водночас Верховний Суд у постанові від 09.09.2024 у справі №280/6832/23 звертав увагу на обов`язковість дотримання вимог Закону №265/95-ВР щодо реквізитів розрахункових документів та програмування підакцизних товарів.

Посилання апелянта на непропорційність застосованої фінансової санкції не може бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, оскільки розмір відповідальності за відповідне порушення встановлений безпосередньо законом, а контролюючим органом фінансову санкцію застосовано у передбаченому законодавством розмірі.

Враховуючи вищенаведене , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності застосування штрафної (фінансової) санкції у відповідності до п. 7 ст. 17 ЗУ № 265/95-ВР у сумі 5100,00 грн податковим повідомленням-рішенням від 14.07.2025 №00097790705 за порушення позивачем п. 11 ст. 3 ЗУ № 265/95-ВР ..

Щодо не забезпечення ФОП ОСОБА_1 ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації та реалізацію лише тих товарів, що відображені в такому обліку, суд зазначає наступне.

Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 №496, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.11.2021 за №1411/37033 (далі Порядок № 496), розроблений відповідно до Закону №265/95-ВР, ПКУ, Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №375.

Порядок № 496 визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до Закону зобов`язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такого ФОП.

За визначеннями, наведеними в пункті 2 Розділу І Порядку №496:

документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи;

первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов`язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП.

У первинних документах, що засвідчують знищення, втрату або використання товарів на власні потреби, зазначається вартість товару за ціною придбання, підтвердженою обліком товарів, визначеним цим Порядком, та не зазначаються реквізити постачальника і отримувача товару;

місце продажу (господарський об`єкт) - стаціонарний або будь-який пересувний об`єкт, у тому числі транспортний засіб, частина пересувного чи стаціонарного об`єкта, у тому числі транспортного засобу, де здійснюються розрахункові операції під час продажу товарів (надання послуг);

місце зберігання - стаціонарний або будь-який пересувний об`єкт, у тому числі транспортний засіб, частина пересувного чи стаціонарного об`єкта, у тому числі транспортного засобу, земельна ділянка, де зберігаються товарні запаси, що належать ФОП;

товарні запаси - сукупність товарів, що утримуються ФОП для подальшого продажу (надання послуг).

Пункт 1 розділу ІІ Порядку №496 передбачає, що облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку.

ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об`єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об`єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об`єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об`єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід`ємною частиною такого обліку.

Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.

Заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об`єктах) відсутні:

1) первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку;

2) відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи;

3) первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи (пункт 9 розділу ІІ Порядку №496).

Згідно з пунктом 10 розділу ІІ Порядку №496 форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об`єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах.

Такі документи щомісячно групуються в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку та/або підшиваються для подальшого зберігання разом із Формою обліку, в якій інформацію про такі документи відображено.

Відповідно до пункту 11 розділу ІІ Порядку №496 форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред`явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).

Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такої ФОП.

Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.

Пунктом 12 ст. 3 ЗУ № 265/95-ВР визначено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Так, під час фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 за місцем провадження діяльності: АДРЕСА_1 , суб`єкту господарювання було запропоновано надати до перевірки форму ведення обліку товарних запасів, згідно Порядку № 496 та прибуткові накладні на товар, що знаходиться в реалізації та, відповідно, проведено вибірковий опис товару, що знаходиться в реалізації на суму 17682,00 грн.

Документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів на початок проведення перевірки та до дати її закінчення так і не були надані платником.

Таким чином, перевіркою встановлено, що суб`єктом господарювання не забезпечено ведення, у порядку встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та реалізацію лише тих товарів, що відображені в такому обліку, згідно опису залишків товару, встановлено надлишок товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 10423,00 грн (з урахуванням висновку за результатами розгляду заперечення №138/16-31-07-05-02/ НОМЕР_1 від 10.07.2025).

Відповідальність за вказане порушення передбачена ст. 20 ЗУ № 265/95-ВР, згідно з якою до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У постанові Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №280/6422/22 колегія суддів наголосила на тому, що 01.08.2020 набрав чинності ЗУ "Про внесення змін до Закону № 265/95-ВР", де ст.20 Закону № 265/95-ВР викладена у новій редакції, в якій передбачено відповідальність суб`єкта господарювання не лише за реалізацію не облікованих товарів, а і за ненадання документів, які підтверджують облік товарів. Тобто, ненадання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу визначено самостійної підставою для застосування штрафної санкції. При цьому, зазначеним Законом було уведено обов`язок суб`єктів господарювання надавати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів. Зміни до Закону №265/95-ВР передбачають розширене коло обов`язків суб`єкта господарювання та збільшену кількість підстав, за яких може бути накладено відповідальність.

Варто також зазначити, що ключовим елементом норми п. 12 ст. 3 ЗУ № 265/95-ВР (щодо обов`язку суб`єкта господарювання надати облікові документи) та ст. 20 Закону № 265/95-ВР є словосполучення "товарні запаси, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу", тобто платник податку зобов`язаний надати документи щодо товарів, які безпосередньо на момент перевірки знаходяться у місці продажу, а не за весь період, що охоплений перевіркою.

Тобто, первинні документи на товари мають зберігатися в місці продажу (господарському об`єкті) до моменту вибуття (реалізації, списання тощо) останньої одиниці товару, відображеної в первинних документах.

Згідно з матеріалами справи фахівцями контролюючого органу було вручено особі, яка здійснювала розрахункові операції у магазині позивача розрахункову операцію (продавцю ОСОБА_4 ) запит про надання документів, в якому, в тому, числі вимагалось надати форму обліку товарних запасів для ФОП.

Разом із тим, позивачем не було надано документи, які підтверджують облік товарів, що знаходились у місці продажу (господарському об`єкті) магазині за адресою: АДРЕСА_1 , а також документи, що підтверджують походження такого товару.

Щодо доводів апелянта про неможливість надання під час фактичної перевірки документів, що підтверджують облік товарних запасів відповідно до Порядку №496, у зв`язку з їх зберіганням за податковою адресою, а не за місцем фактичного провадження господарської діяльності, колегія суддів зазначає таке.

Вказані доводи не спростовують встановленого контролюючим органом порушення. Пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР покладає на суб`єкта господарювання обов`язок забезпечити ведення обліку товарних запасів та їх реалізацію відповідно до встановленого порядку. При цьому Порядок №496 передбачає ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

Отже, обов`язок щодо організації належного обліку товарних запасів покладається безпосередньо на суб`єкта господарювання і не залежить від того, де фактично зберігаються документи. Саме ФОП має забезпечити можливість підтвердження походження та обліку товарів, які перебувають у місці їх реалізації, під час проведення контролюючим органом перевірки.

Посилання апелянта на те, що відповідні документи зберігалися за податковою адресою, а ФОП була відсутня у місці проведення перевірки, не свідчить про виконання вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР та не звільняє суб`єкта господарювання від встановленої законом відповідальності.

Крім того, під час розгляду заперечень на акт перевірки контролюючим органом були досліджені надані ФОП документи, за результатами чого висновок про порушення було частково скасовано на суму 7259 грн. Відтак доводи апелянта про те, що подані документи взагалі не були враховані, спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність порушення пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР у частині товарних запасів на суму 10423 грн.

Посилання апелянта на те, що контролюючим органом не встановлено факту продажу необлікованих товарів, колегія суддів вважає необґрунтованим.

Порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР пов`язується не виключно з фактом реалізації необлікованого товару, а й із невиконанням суб`єктом господарювання обов`язку щодо належного ведення обліку товарних запасів та забезпечення наявності документів, що підтверджують їх облік і походження, за місцем реалізації.

Як убачається з матеріалів справи, під час фактичної перевірки контролюючим органом проведено вибірковий опис товарних залишків на загальну суму 17682 грн, за результатами якого встановлено наявність товарів, щодо яких належні документи, що підтверджують їх облік та походження, надані не були. За результатами розгляду заперечень ФОП частину поданих документів було враховано, у зв`язку з чим суму встановленого порушення зменшено до 10423 грн.

Отже, висновок контролюючого органу про порушення пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР ґрунтується на результатах безпосереднього дослідження фактичних залишків товарів та зіставлення їх із наданими документами, а не на припущеннях. Відсутність встановленого факту реалізації конкретного необлікованого товару сама по собі не спростовує факту порушення вимог щодо належного ведення обліку товарних запасів.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ФОП ОСОБА_1 допущено порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, у зв`язку з чим контролюючим органом правомірно застосовано передбачену статтею 20 цього Закону фінансову санкцію у розмірі 10423,00 грн, оформлену податковим повідомленням-рішенням від 14.07.2025 №00097790705.

Таким чином доводи позивача, викладені в позовній заяві та в апеляційній скарзі щодо неправомірності спірних податкових повідомлень-рішень не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, на підставі наявних доказів, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів звертає увагу заявника апеляційної скарги, що відтворення у апеляційній скарзі тексту постанов Верховного Суду не може вважатися належним обґрунтуванням неврахування судом висновків Верховного Суду. Формальне посилання на постанови Верховного Суду щодо оцінки того чи іншого аргументу, який до того ж зроблено на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних у матеріалах справи доказів, не є засвідченим застосуванням судами норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Судом з`ясовано, що аналіз висновків суду першої інстанцій у цій справі та в наведених апелянтом рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

Формальне посилання на постанови Верховного Суду щодо оцінки того чи іншого аргументу, який до того ж зроблено на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних у матеріалах справи доказів, не є засвідченим застосуванням судами норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Таким чином, суд, переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 по справі № 440/13654/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко І.С. Чалий