Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №440/16853/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 р. Справа № 440/16853/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Семененко М.О. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков) від 16.07.2026 по справі № 440/16853/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Київській області), в якому просить суд:

визнати протиправною відмову ГУ ПФУ у Київській області у перерахунку призначеної пенсії з урахуванням доходу, отриманого у Товаристві з додатковою відповідальністю «Первомайський електромеханічних завод ім. К.Маркса» за період роботи з листопада 1994 року по червень 2000 року, як зазначено у двох довідках про заробітну плату для обчислення пенсії від 18.09.2014;

зобов`язати ГУ ПФУ у Київській області перерахувати призначену пенсію з урахуванням доходу, отриманого у Товаристві з додатковою відповідальністю «Первомайський електромеханічний завод ім. К.Маркса» за період роботи з листопада 1994 року по червень 2000 року, враховуючи надані дві довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 18.09.2014 - з дня першого звернення за перерахунком пенсії згідно вищезазначених Довiдок (підстава – Заява за перерахунком пенсiї №920 вiд 22.05.2024).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного окружного суду від 16.07.2026 частково задоволено позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, з урахуванням ухвали суду від 29.07.2026 про виправлення описки у рішенні суду.

Визнано протиправною відмову ГУ ПФУ в Київській області у проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії з урахуванням доходу, отриманого у Товаристві з додатковою відповідальністю «Первомайський електромеханічний завод ім. К. Маркса» за період роботи з листопада 1994 року по червень 2000 року, відповідно до довідок про заробітну плату для обчислення пенсії від 18.09.2014.

Зобов`язатно ГУ ПФУ в Київській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з урахуванням доходу, отриманого у Товаристві з додатковою відповідальністю «Первомайський електромеханічний завод ім. К. Маркса» за період роботи з листопада 1994 року по червень 2000 року, відповідно до двох довідок про заробітну плату для обчислення пенсії від 18.09.2014 - з 16.06.2025.

Позовні вимоги ОСОБА_1 за решту спірного періоду - залишено без розгляду.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 грн 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вважає правомірним прийняте рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії. Зазначає, що довідка позивача про заробітну плату від 18.09.2014 за період роботи з листопада 1994 року по червень 2000 року не підтверджена первинними документами, оскільки підприємство, яке її видало, розташоване на тимчасово окупованій території, у зв`язку з чим перевірити достовірність зазначених у ній відомостей неможливо. На думку відповідача, за відсутності результатів такої перевірки правові підстави для проведення перерахунку пенсії відсутні. Крім того, відповідач послався на положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку подання і оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1, зазначивши, що рішення про проведення перерахунку буде переглянуто після надходження акта перевірки поданої довідки.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому проти задоволення заперечував та просив відмовити.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції установлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

21.10.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Київській області із заявою №2054 про перерахунок пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату, виданої Товариством з додатковою відповідальністю «Первомайський електромеханічний завод ім. К. Маркса», за період роботи з 01.11.1994 по 30.06.2000.

На підтвердження своїх вимог позивачем було подано, зокрема, трудову книжку, довідку про заробітну плату для обчислення пенсії від 18.09.2014 за період роботи з листопада 1994 року по грудень 1999 року, довідку про заробітну плату від 18.09.2014 за період роботи з січня 2000 року по лютий 2001 року, наказ про перейменування підприємства, витяг зі статуту підприємства та довідку про перейменування підприємства відповідно до рішення Фонду державного майна України.

За результатами розгляду заяви ГУ ПФУ у Київській області прийнято рішення від 29.10.2025 №164650004270 про відмову у проведенні перерахунку пенсії позивача. У рішенні зазначено, що довідка про заробітну плату не підтверджена первинними документами у встановленому законодавством порядку, а рішення про проведення перерахунку пенсії буде переглянуто після надходження акта перевірки зазначеної довідки.

Не погодившись із діями пенсійного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Частково задовольняючи вимоги, суд першої інстанції виходив про визнання протиправною відмову ГУ ПФУ в Київській області у проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії з урахуванням доходу, отриманого у Товаристві з додатковою відповідальністю «Первомайський електромеханічний завод ім. К. Маркса» за період роботи з листопада 1994 року по червень 2000 року, відповідно до довідок про заробітну плату для обчислення пенсії від 18.09.2014.

У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання ГУ ПФУ в Київській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з урахуванням доходу, отриманого у Товаристві з додатковою відповідальністю «Первомайський електромеханічний завод ім. К. Маркса» за період роботи з листопада 1994 року по червень 2000 року, відповідно до двох довідок про заробітну плату для обчислення пенсії від 18.09.2014 - з 16.06.2025.

В решті позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про залишення без розгляду, у зв`язку з пропуском строку зі зверненням із позовною заявою до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в частині задоволення позову.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 1058-IV).

Статтею 8 Закону № 1058 передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (абзац п`ятий частини першої статті 40 Закону №1058-IV).

Згідно з частиною першою статті 44 Закону України № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України № 1058-IV, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5).

Відповідно до пункту 2.10 Порядку від 25.11.2005 №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Колегія суддів, проаналізувавши наведені норми матеріального права та надавши їм системне тлумачення, дійшла висновку, що необхідною умовою для врахування при обчисленні пенсії заробітної плати, отриманої особою за періоди роботи до 1 липня 2000 року, є підтвердження факту її нарахування первинними документами. Чинне законодавство не передбачає інших способів підтвердження такого заробітку.

Водночас визначальним для вирішення питання щодо включення відповідних сум заробітної плати до заробітку (доходу), з якого обчислюється пенсія, є встановлення факту нарахування на такі виплати внесків на державне соціальне страхування або збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Зазначений правовий підхід узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 709/1448/16-а. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України такий висновок щодо застосування норм права підлягає врахуванню судом при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Отже, за відсутності належного документального підтвердження факту нарахування відповідних сум заробітної плати первинними документами та, відповідно, нарахування на них страхових внесків, правові підстави для врахування такого заробітку при обчисленні пенсії відсутні.

Згідно з пунктом 2.23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.

Зміст зазначених норм права свідчить, що роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у відповідних первинних документах за відповідний період. При цьому, єдиною і обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01.07.2000 є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у спірних правовідносинах викладена у Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 358/1179/17, від 17.04.2018 у справі № 376/2559/17, від 25.09.2018 у справі № 539/1386/17, від 10.07.2019 у справі № 539/2726/16-а, від 05.03.2020 у справі № 539/3234/16-а, від 10.08.2020 у справі № 266/2743/17, від 08.07.2021 у справі № 359/5785/16-а, від 12.11.2021 у справі № 433/1436/17.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме із трудової книжки ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 (а.с.18-19) від 22.08.2017, вбачається, що:

в період з 19.10.1994 по 19.02.2001 позивач працював у Товаристві з додатковою відповідальністю "Первомайський електромеханічний завод ім. К.Маркса".

Крім того, позивачем були надані пенсійному органу також довідка про перейменування підприємства, витяг з уставу ВАТ "ПЕМЗ ім. К.Маркса", довідка про заробітну плату для обчислення пенсії від 18.09.2014 за період з листопада 1994 року по грудень 1999 року (а.с. 17), довідка про заробітну плату для обчислення пенсії від 18.09.2014 за період з січня 2000 року по лютий 2001 року (а.с. 17 зворотній бік).

При цьому, належних доказів недостовірності та неправдивості інформації, що міститься в довідках за вищезазначені періоди роботи позивача матеріали справи не містять, а останні відкликані не були.

Відмовляючи позивачу у врахуванні спірних довідок від 18.09.2014, пенсійний орган не навів жодного обґрунтування - розбіжність даних, невідповідність записам у трудовій книжці, наявність інших доказів, які б спростовували зміст довідок, тощо.

Довідки від 18.09.2014 видані відповідно до вимог щодо ведення бухгалтерського обліку та звітності, містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженою особою, скріплені печаткою та містять посилання на підставу видачі - особові рахунки нарахування заробітної плати.

Водночас, ні Порядком №22-1, ні іншим нормативним документом не визначено вичерпного переліку тих первинних документів, якими повинна підтверджуватись довідка про заробітну плату для обчислення пенсії, а також не передбачено порядок підтвердження довідки про заробіток первинними документами, якщо відомості про заробітну плату відсутні в архівній установі.

Разом з тим, згідно з абз. 1 та 2 ч.3 п. 2.1 Порядку № 22-1 за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року зі зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Відповідно до пункту 2.10 цього ж Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження" м. Первомайськ (перейменовано на Сокологірськ) Луганської області, де знаходиться Товариство з додатковою відповідальністю "Первомайський електромеханічний завод ім. К.Маркса, входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Також згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України", м. Первомайськ (перейменовано на Сокологірськ) входить до переліку населених пунктів, де проводиться антитерористична операція.

Згідно з частинами 1, 2 статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

На підставі частини 1 статті 17 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

гідно зі статтею 18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Разом з цим, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Колегія суддів зазначає, що в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Колегія суддів наголошує, що трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належними та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.

Також, колегія суддів звертає увагу, що підставою для призначення/перерахунку пенсії є відповідний стаж роботи, а не - дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не - правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а.

Крім цього, відповідачу слід врахувати, що у випадку якщо поданих документів про перерахунок пенсії було недостатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформацію щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Така правова позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що в даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права врахування при розрахунку пенсії довідок про заробітну плату від 18.09.2024, виданих Товариством з додатковою відповідальністю "Первомайський електромеханічний завод ім. К.Маркса", що видало відповідні довідки, на території, непідконтрольній Українській владі та неперереєстрації його на території підконтрольній українській владі.

Водночас колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що період роботи позивача на підприємстві, яке на цей час розташоване на тимчасово окупованій території України, припадає на період, коли відповідна територія перебувала під контролем України та входила до складу суверенної території України. За час роботи позивача з отримуваного ним доходу здійснювалася сплата передбачених законодавством податків та інших обов`язкових платежів до Державного бюджету України.

За таких обставин колегія суддів вважає необґрунтованим та таким, що не відповідає принципам справедливості й законності, позбавлення позивача права на врахування заробітної плати, отриманої ним за зазначений період, під час обчислення розміру пенсії.

Разом із тим колегія суддів звертає увагу, що порушення прав позивача у спірних правовідносинах полягає не у прийнятті відповідачем відповідного рішення, а у його бездіяльності, яка виразилася у неврахуванні при обчисленні пенсії ОСОБА_1 відомостей про заробітну плату, зазначених у довідках від 18 вересня 2014 року, виданих Товариством з додатковою відповідальністю «Первомайський електромеханічний завод ім. К. Маркса».

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ефективним та належним способом відновлення порушеного права позивача буде визнанання протиправною відмову ГУ ПФУ в Київській області у проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії з урахуванням доходу, отриманого у Товаристві з додатковою відповідальністю «Первомайський електромеханічний завод ім. К. Маркса» за період роботи з листопада 1994 року по червень 2000 року, відповідно до довідок про заробітну плату для обчислення пенсії від 18.09.2014. та зобов`язатння ГУ ПФУ в Київській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з урахуванням доходу, отриманого у Товаристві з додатковою відповідальністю «Первомайський електромеханічний завод ім. К. Маркса» за період роботи з листопада 1994 року по червень 2000 року, відповідно до двох довідок про заробітну плату для обчислення пенсії від 18.09.2014 - з 16.06.2025.

Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в оскаржуваній відповідачем частині.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті судового рішення у цій справі, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: "а", "б", "в", "г" пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

З огляду на результат апеляційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.2026 по справі № 440/16853/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко З.Г. Подобайло