Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №520/15755/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 р.Справа № 520/15755/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2026, (головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В.) по справі № 520/15755/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції №22-455/4.2/4.2.4/8-25 від 09.04.2025, виданої станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 01.04.2019 року перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції №22-455/4.2/4.2.4/8-25 від 09.04.2025, виданої станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.04.2019 по день проведення перерахунку.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2025, яке набрало законної сили 23.09.2025 позов задоволено.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 змінено спосіб і порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 у справі 520/15755/25 з зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 01.04.2019 виплачувати пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 09.04.2025 № 22-455/4.2/4.2.4/8-25, виданої станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром пенсії з 01.04.2019 по 31.10.2025 в сумі 84 791,66 грн.

26.06.2026 позивач звернувся до суду із заявою в порядку ст. 382 КАС України, в якій просив зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати до Харківського окружного адміністративного суду письмовий звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/15755/25 від 21.08.2025.

В обґрунтування заяви зазначив, що пенсійний орган на виконання судового рішення провів її перерахунок, проте з березня 2026 р. виплачу пенсію у зменшеному розмірі, а також не виплачує різницю пенсії з підстав відсутності бюджетних асигнувань на вказані цілі та посилаючись на Постанову № 821.

Зауважував, що зміна способу виконання судового рішення не призвела до його повного виконання, як наслідок наявні підстави для встановлення судового контролю у справі №520/15755/25 .

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 у задоволенні заяви відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що твердження заявника щодо безпідставного застосування відповідачем Постанови № 821 при виплаті пенсії стосуються позовних вимог, які не були предметом розгляду в адміністративній справі № 520/15755/25.

Крім того, суд першої інстанції зауважив, що в межах цієї справи судом змінено спосіб виконання судового рішення на стягнення з пенсійного органу заборгованості з пенсії, що виключає підстави для зобов`язання відповідача подавати звіт.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного висновку, просить її скасувати та задовольнити заяву про встановлення судового контролю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не надано жодної оцінки обставинам виконання чи невиконання судового рішення, доводам позивача щодо зменшення розміру його пенсії з березня 2026 р., не виплату різниці з нарахованої на виконання судового рішення пенсії за минулий період.

Вважає, що питання правомірності виплати позивачу різниці пенсії після проведення перерахунку за рішенням суду лише після виділення відповідних коштів в межах бюджетних асигнувань на виконання Постанови № 821 не свідчить про наявність нового спору, як помилково вважав суд першої інстанції.

Крім того, зауважує, що зміна способу виконання судового рішення не є обставиною, що позбавляє суд першої інстанції встановити судовий контроль за його виконанням.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач) не подало відзив на апеляційну скаргу.

Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, позивач просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно частин 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

За правилами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 у справі 520/15755/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 01.04.2019 перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 09.04.2025 № 22-455/4.2/4.2.4/8-25, виданої станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 змінено спосіб і порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 у справі 520/15755/25 на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром пенсії з 01.04.2019 по 31.10.2025 в сумі 84 791,66 грн.

Як вказує позивач, пенсійний орган всупереч судовому рішенню, зокрема, не проводить виплату заборгованості з пенсії, посилаючись на Постанову № 821, а також виплачує з березня 2026 р. пенсію у зменшеному розмірі.

Вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю, суд першої інстанції вважав, що обставини виплати пенсійним органом пенсії ОСОБА_1 з урахуванням Постанови № 821 не охоплювались предметом спору в межах цієї справи.

Крім того, суд першої інстанції врахував, що судом змінено спосіб виконання судового рішення у справі № 520/15755/25 на стягнення з відповідача заборгованості з виплати пенсії в сумі 84 791,66 грн, а отже відсутні підстави для зобов`язання останнього подавати звіт.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

У розумінні частини 1 статті 3 Закону України ''Про гарантії держави щодо виконання судових рішень'' виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Приписами частин 2, 4 вказаної статті Закону України ''Про гарантії держави щодо виконання судових рішень'' передбачено, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України ''Про гарантії держави щодо виконання судових рішень'' закріплено, що заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845), визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 845 безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Водночас, пунктами 24, 49 Порядку встановлено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку. У разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство зберігає виконавчі документи до виконання їх у повному обсязі.

Міністерство фінансів України відповідає за складання Бюджетної декларації та проекту закону про Державний бюджет України, визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, що використовуються для розроблення Бюджетної декларації та проекту Державного бюджету України (частина 2 статті 32 БК України).

Пунктом 9 розділу VI Прикінцевих положень БК України передбачено, що безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань. Списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) на виконання рішень судів здійснюється з часу встановлення щодо таких видатків бюджетних призначень у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет) або у змінах до них.

Отже, рішення суду про стягнення з державного органу коштів, у якого відсутня окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень суду виконується органом казначейства у порядку черговості на підставі виконавчого документу за рахунок виділених коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відтак, суд першої інстанції вірно зазначив, що судове рішення в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області грошової суми у розмірі 84 791,66 грн повинно скеровуватись до органів Казначейства на примусове виконання (без будь-якого волевиявлення боржника чи вчинення ним будь-яких дій) щодо стягнення грошових коштів на користь позивача.

Тобто, станом на дату подання ОСОБА_1 заяви про встановлення судового контролю (26.06.2026), у відповідача відсутні зобов`язання із виплати йому з 01.04.2019 пенсії на підставі довідки Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 09.04.2025 № 22-455/4.2/4.2.4/8-25, оскільки виплата суми такої заборгованості відбувається шляхом безспірного списання коштів з рахунків такого органу, тобто у спосіб та порядок, що перебувають поза межами контролю відповідача - суб`єкта владних повноважень та від його дій або бездіяльності не залежать.

Разом з тим, суд першої інстанції не надав жодної оцінки доводам позивача щодо отримання ним з березня 2026 р. пенсії у меншому розмірі, ніж та, що призначена за судовим рішенням та не дослідив чи свідчать вказані обставини про не виконання пенсійним органом судового рішення.

Крім того, суд першої інстанції залишив поза увагою положення ч. 1 ст. 382 КАС України, в редакції, що діє з 19.12.2024 в частині обов`язку суду встановити судовий контроль за письмовою заявою заявника у справах, зокрема, з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Колегія суддів зазначає, що справа № 520/15755/25 стосується питання перерахунку пенсії, як наслідок, суд першої інстанції, отримавши заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю, мав зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, висновок суду щодо наявності підстав для відмови у задоволенні заяви є помилковим, зробленим без повного та всебічного з`ясування обставин у справі в їх сукупності та перевірки їх доказами.

Отже доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції положень ст. 382 КАС України та не повного встановлення обставин справи знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

За змістом ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Разом з тим, положеннями ч. 1 ст. 382 КАС України закріплено виключну підсудність питання про встановлення судового контролю, а саме суду, який ухвалив судове рішення.

Отже, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальних повноважень зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 у справі 520/15755/25.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, що призвело до неправильного вирішення питання щодо встановлення судового контролю, тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду заяви від 26.06.2026 до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 243, 310, 312, 320, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 по справі № 520/15755/25 скасувати.

Адміністративну справу № 520/15755/25 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 від 26.06.2026.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц

Повний текст постанови складено 31.08.2026 року