Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №520/12293/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 р. Справа № 520/12293/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Садова М.І., повний текст складено 03.06.26 по справі № 520/12293/26

за позовом ОСОБА_1

до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 )

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з місячного грошового забезпечення станом на день звільнення ОСОБА_1 , перерахованого за механізмом первинної редакції п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704 на виконання рішення по справі №520/23539/25;

- зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату (за вирахуванням раніше отриманих сум) одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з місячного грошового забезпечення станом на день звільнення ОСОБА_1 , перерахованого за механізмом первинної редакції п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704 на виконання рішення по справі №520/23539/25.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху.

Надано позивачу строк протягом десяти днів з вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

29.05.2026 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків, в якій позивач заперечує проти висновків суду щодо пропуску строку звернення до суду. Позивач вважає, що строк звернення до суду не пропущено, оскільки право на перерахунок вихідної допомоги виникло лише після виконання рішення у справі №520/23539/25, а саме з 23.04.2026. Спір підлягає розгляду із застосуванням місячного строку, передбаченого ч.5 ст.122 КАС України. Також позивач заперечує наявність недобросовісної поведінки.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 повернуто позивачу.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 та направити справу до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що внаслідок порушень відповідачем права позивача на належне грошове забезпечення з 20.05.2023 по 27.05.2025, позивачем було подано позов до суду щодо перерахунку грошового забезпечення за механізмом первинної редакції п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704 та виплати перерахованих сум грошового забезпечення, за вирахуванням раніше отриманих сум. Відповідачем відповідне рішення суду по справі №520/23539/25 було виконано, про що свідчать докази перерахунку та виплати. При цьому, розмір вихідної допомоги позивача підлягав приведенню у відповідність грошовому забезпеченню за первинною редакцією п.4 постанови Кабінету Міністрів України, право на що позивач підтвердив у судовому порядку. Позивач вважає, що такі дії відповідач повинен був вчинити після виконання рішення суду по справі №520/23539/25, а саме з 23.04.2026, однак не вчинив. Звертає увагу, що між датою виконання рішення по справі №520/23539/25 (23.04.2026) та датою звернення до суду з цим позовом (15.05.2026) строк звернення до суду, визначений ст.233 КЗпП України, на який вказував суд першої інстанції, не минув. Відтак, усунути недоліки позову у спосіб надання клопотання про поновлення строків звернення до суду є неможливим, позаяк позивач відповідні строки не порушив. Зауважує, що спір у справі пов`язаний з проходженням служби позивачем та його звільненням, тому застосовуються спеціальні місячні строки звернення до суду, які врегульовані ч.5 ст.122 КАС України.

Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.308, ст.312 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що виконання рішення у справі №520/23539/25 не створює нового строку для звернення до суду з вимогами, які могли і повинні були бути заявлені в рамках попередньої справи. Позивач, звертаючись до суду з вимогами щодо грошового забезпечення, мав можливість та повинен був одночасно заявити вимоги, пов`язані з вихідною допомогою, розмір якої залежить від грошового забезпечення.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про повернення позовної заяви, з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства (далі по тексту - КАС України), частиною першою статті 5 якого встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною 1 ст.168 КАС України встановлено, що позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Згідно з п.п. 3, 5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Положеннями статей 160 та 161 КАС України визначено форму та зміст позовної заяви, а також визначено документи, що до неї додаються.

Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Частинами 1, 2 ст.169 КАС України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Частиною 1 ст.118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Згідно з ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 ст.122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.2 ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно зі ст.4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство належить застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Водночас у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-IX внесені зміни до норм КЗпП України.

Зокрема, ч.ч. 1 та 2 ст.233 КЗпП України викладені в новій редакції, згідно якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст.116 КЗпП України).

Предметом позову у цій справі є бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з місячного грошового забезпечення станом на день звільнення ОСОБА_1 , перерахованого за механізмом первинної редакції п.4 постанови Кабінету Міністрів України на виконання рішення по справі №520/23539/25.

Колегія суддів враховує, що умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» (далі по тексту - Закон №2262-ХІІ).

Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби визначена статтею 9 Закону №2262-ХІІ.

За змістом ч.1 ст.9 Закону №2262-ХІІ (в редакції, чинній на момент звільнення позивача) у разі звільнення зі служби, зокрема, за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 років і більше.

Пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 №393 (в редакції, чинній на момент звільнення позивача) визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та осіб, зазначених в абзаці дев`ятому цього пункту, виплачується одноразова грошова допомога в розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та деяким іншим особам (далі по тексту – Інструкція №558).

Пунктом 7 розділу І Інструкції №558 грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачено йому або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

Пунктом 1 глави 8 розділу V Інструкції №558 визначено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців військової служби за призовом осіб офіцерського складу) виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби: за станом здоров`я.

Тобто, на визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні впливає розмір грошового забезпечення.

Як встановлено судовим розглядом, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 у справі №520/23539/25, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2026, зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 20.05.2023 по 27.05.2025 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2024 по 31.12.2024 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" на 1 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2025 по 27.05.2025 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" на 1 січня 2025 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

На виконання вказаного рішення суду, НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) 23.04.2026 виплатив позивачу заборгованість з грошового забезпечення, що підтверджується роздруківкою скріншоту з банківського рахунку позивача.

Позивач зазначає, що після отримання заборгованості з грошового забезпечення звернувся до відповідача з проханням, зокрема, перерахувати і виплатити йому одноразову грошову допомогу при звільненні, з урахуванням раніше виплачених сум, виходячи з належного грошового забезпечення, право на яке підтверджено в судовому порядку у справі №520/23539/25, однак 29.04.2026 отримав відповідь про відсутність підстав для означених дій, що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

З огляду на викладене вище, колегія суддів зазначає, що розмір одноразової грошової допомоги перебуває у прямій залежності від розміру грошового забезпечення, розмір якого в судовому порядку визначено рішенням у справі №520/23539/25, яке набрало законної сили 18.03.2026.

Відтак, позивач про порушення свого права дізнався після набрання законної сили рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 у справі №520/23539/25 – 18.03.2026, та саме з цього часу у нього виникло право на звернення до суду з даним позовом.

Колегія суддів враховує, що позивачем були здійснені дії щодо звернення до відповідача з проханням виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні, виходячи з належного грошового забезпечення, на що він отримав відмову.

14.05.2026 позивач звернувся із позовом до суду для захисту своїх прав у рамках даної справи.

Враховуючи дату набрання рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 у справі №520/23539/25 законної сили (18.03.2026) та дату звернення до суду з адміністративним позовом (14.05.2026), колегія суддів зауважує, що позивачем не пропущено тримісячний строк звернення до суду.

Враховуючи наведене вище у сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про наявність підстав для залишення позову без руху у зв`язку з пропуском строку звернення до суду та, в подальшому, його повернення.

За цим, доводи апеляційної скарги позивача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, приймаються колегією суддів в якості належних.

Інші доводи і заперечення сторін, з урахуванням наведеного, на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, при прийнятті ухвали про повернення позовної заяви, дійшов помилкових висновків, допустивши порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За цим, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

Згідно з ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 308, 312, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 по справі № 520/12293/26 скасувати.

Справу № 520/12293/26 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло