Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №440/5069/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 р. Справа № 440/5069/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 01.05.2026, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, м. Полтава, повний текст складено 01.05.26 у справі № 440/5069/26

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

третя особа: Військово-юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), третя особа: Військово-юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати дисциплінарне стягнення «Догана», накладене 26.03.2026 на викладача кафедри права Національної безпеки та правової роботи Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Колдашова Артура Олеговича наказом №75 від 26.03.2026 Т.В.О. начальника Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Шубіним Юрієм Володимировичем;

- зобов`язати Військово-юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого обліковувати як скасоване в судовому порядку дисциплінарне стягнення «Догана» накладене 26.03.2026 на викладача кафедри права Національної безпеки та правової роботи ОСОБА_1 , з моменту набрання законної сили рішенням суду про скасування дисциплінарного стягнення «Догана» накладеного на викладача кафедри права Національної безпеки та правової роботи ОСОБА_1 .

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року позовну заяву залишено без руху в зв`язку із невідповідністю останньої вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України. Для усунення недоліків встановлено п`ятиденний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачеві.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу, прийняти нову про відкриття провадження у справі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що у справі ОСОБА_2 виступає не фізичною особою, а посадовою особою органу публічного адміністрування (публічним службовцем), яка на момент прийняття їм рішення про притягнення до юридичної відповідальності (дисциплінарної) іншого публічного службовця був призначеним ТВО начальника Військово юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого та виконував обов`язки за визначеною посадою, мав певні юридичні та адміністративні повноваження, які формалізував наказом начальника Військово юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого №75 від 26.03.2026. Тому в даному випадку ОСОБА_2 є належним відповідачем в цій справі як публічний службовець органу публічного адміністрування (суб`єкт владних повноважень). Позивачем було чітко визначений статус відповідача як «ТВО начальника Військово юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого» та надані докази (витяг із наказу начальника Військово юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого) того, що ОСОБА_2 виконував зазначені обов`язки у визначений термін часу.

У додаткових поясненнях позивач зазначає, що у даному випадку суд першої інстанції дійшов надмірно формального висновку щодо статусу відповідача, не врахувавши зміст спірних правовідносин та характер оскаржуваних дій. Фактично суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що спір виник у зв`язку з проходженням військової служби, оскаржується дисциплінарне стягнення, оформлене наказом посадової особи, позовні вимоги стосуються дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, відповідач реалізовував владні управлінські функції як тимчасово виконуючий обов`язки начальника Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.

У відзивах на апеляційну скаргу відповідач та третя особа просять залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін, оскільки вважають доводи позивача безпідставними, а оскаржуване судове рішення ухваленим із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

У відповіді на відзив ОСОБА_2 позивач зауважує, що спір виник саме у зв`язку зі здійсненням відповідачем владних управлінських функцій щодо підлеглого йому військовослужбовця. У спірних правовідносинах ОСОБА_2 виступав не як приватна фізична особа, а як посадова особа та суб`єкт владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України.

У додаткових поясненнях представник Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого зазначає, що ОСОБА_1 у своїй позовній заяві від 26.04.2026 не вказує відповідачем конкретний орган державної влади, орган місцевого самоврядування або посадову особу, який (яка), на його думку, порушив(ла) його права як суб`єкт владних повноважень, а вказує лише фізичну особу. До того ж, у своїй позовній заяві позивач, визначаючи відповідачем одного суб`єкта – фізичну особу, а позовні вимоги формулює таким чином, що вони адресовані та стосуються іншого суб`єкта - військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого в особі його керівника, як посадову особу (який відповідачем не зазначений).

У додаткових поясненнях, поданих 18.05.2026, позивач зауважує, що предметом спору є оскарження індивідуального адміністративного акта — наказу № 75 від 26.03.2026 про накладення дисциплінарного стягнення «догана», виданого тимчасово виконуючим обов`язки начальника Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Шубіним Юрієм Володимировичем, а також похідні вимоги щодо правових наслідків виконання рішення суду. Таким чином, спір виник у зв`язку із проходженням позивачем публічної (військової) служби та стосується реалізації відповідачем ОСОБА_2 (посадовою особою) владних управлінських функцій під час прийняття ним індивідуального правового акту.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Судом установлено, що до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Військово-юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року зазначений позов залишено без руху та надано позивачу строк для виправлення недоліків позовної заяви - п`ять днів з моменту отримання копії ухвали шляхом:

- подання до Полтавського окружного адміністративного суду позовної заяви, оформленої відповідно до вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, із зазначенням змісту позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року надіслана судом до електронного кабінету позивача та отримана останнім за допомогою системи "Електронний суд" 28.04.2026 о 23:54.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року позовну заяву повернуто позивачу з тих підстав, що у встановлений судом строк вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачем не виконано та недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не усунуто.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За приписами частин 1, 2, 3 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

За приписами ч. 9 ст. 120 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, ухвала про залишення позовної заяви без руху має містити не лише виявлені недоліки, але й спосіб їх усунення. Невиконання належним чином вмотивованої ухвали у спосіб та у строк, визначений судом, тягне за собою наслідок у вигляді повернення такої заяви.

Як слідує з матеріалів справи, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року позивачу надано термін для усунення недоліків позовної заяви – п`ять днів з моменту отримання копії ухвали.

Зазначена ухвала надіслана судом до електронного кабінету позивача та отримана останнім за допомогою системи "Електронний суд" 28.04.2026 о 23:54.

Згідно з абз. 2 п. 5 ч. 6 ст. 251 КАС України, якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, днем вручення вказаної ухвали слід уважати 29.04.2026, а тому останнім днем для усунення недоліків позовної заяви, з урахуванням 5 - ти денного строку, є 04.05.2026.

Таким чином ухвала про повернення позову мала бути прийнята не раніше 05.05.2026, тоді як прийнята 01.05.2026, тобто до спливу встановленого судом строку для усунення недоліків позовної заяви.

Разом із тим, суд першої інстанції, ставлячи питання про залишення позовної заяви без руху, підставою невідповідності позовної заяви вимогам статті 160 КАС зазначив те, що у поданій позовній заяві ініціатор звернення, визначаючи відповідачем одного суб`єкта, позовні вимоги формулює до двох суб`єктів. Окрім того, відповідачем зазначена фізична особа.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання вимог ухвали суду від 28.04.2026 позивачем 01.05.2026 через систему “Електронний суд” направлено до суду першої інстанції заяву про усунення недоліків, в якій, зокрема, зазаначено, що ОСОБА_2 виступає не фізичною особою, а посадовою особою органу публічного адміністрування (публічним службовцем), яка на момент прийняття ним рішення про притягнення до юридичної відповідальності (дисциплінарної) іншого публічного службовця був призначеним ТВО начальника Військово юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Зазначене дисциплінарне стягнення було формалізуване наказом начальника Військово юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого №75 від 26.03.2026 за підписом ОСОБА_2 . Тому в даному випадку ОСОБА_2 є належним відповідачем в цій справі як публічний службовець органу публічного адміністрування (суб`єкт владних повноважень).

Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, зауважив, що у позовній заяві (в адміністративному судочинстві) суб`єкт владних повноважень (орган державної влади, орган місцевого самоврядування, посадова особа) зазначається як відповідач із чітким визначенням його статусу. Проте, замість суб`єкта владних повноважень із чітким визначенням статусу, відповідачем вказано фізичну особу, яка не зазначена як посадова особа.

Водночас колегія суддів уважає за необхідне зауважити, що відповідно до пунктів 4, 5, 9 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві має бути зазначений зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а у разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

При цьому КАС не передбачає конкретну форму викладу позовних вимог, а наділяє позивача правом визначати учасників справи та довільно викласти зміст позовних вимог спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Отже, стаття 160 КАС не конкретизує вимоги щодо змісту позовної заяви, який викладається позивачем в довільній формі. Головним є те, щоб позовна заява містила виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, достатність яких в подальшому має бути оцінена судом в ході судового розгляду справи по суті.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не позбавлений можливості з`ясувати обставини справи в установлений законом спосіб.

Адміністративне судочинство здійснюється на засадах (принципах) змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі (п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС).

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС).

Суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі не має права давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, доказам та встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги.

Після відкриття провадження у справі суд першої інстанції в разі наявності підстав, визначених адміністративним процесуальним законодавством, може провести підготовче судове засідання, у якому мають бути з`ясовані всі питання, визначені статтею 173 КАС України, зокрема, щодо остаточної визначеності предмета спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів тощо.

Окрім того, за приписами статті 48 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Водночас обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.

З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Разом з цим колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним, залучення співвідповідача. Заміна відповідача, залучення співвідповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.

Проте суд першої інстанції вищезазначених вимог процесуального закону не дотримався та, повертаючи позовну заяву, не з`ясував хто є належним відповідачем у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про повернення позовної заяви позивачу з тих підстав, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви в строк, встановлений ухвалою суду.

Колегія суддів наголошує, що статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).

Право на ефективний засіб юридичного захисту гарантовано ст. 13 Конвенції, в якій зазначається: кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали від 01 травня 2026 року про повернення позовної заяви порушено право позивача на звернення до суду за захистом його прав, свобод та інтересів, передбачених ст. 4 КАС України.

Суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, яке призвело до постановлення незаконної ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню в справі.

Доводи апеляційної скарги колегією суддів приймаються в якості належних.

За змістом ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Оскільки вимоги апелянта сформульовані в інший спосіб, ніж передбачені нормами ст. 320 КАС України повноваження апеляційного суду за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

З огляду на порушення судом норм процесуального права, що призвело до обмеження права позивача у доступі до правосуддя, колегія суддів уважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 01.05.2026 у справі № 440/5069/26 - скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Військово-юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова