Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №520/119/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 р. Справа № 520/119/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2026, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., м. Харків, повний текст складено 23.02.26 по справі № 520/119/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазавто»

до Харківської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укргазавто» (далі – ТОВ «Укргазавто», Товариство, позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці (далі – відповідач, митний орган), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA 807000/2025/000373/2 від 05.12.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2025/000502;

- стягнути на користь ТОВ «Укргазавто» (Код ЄДРПОУ: 43334887) сплачену суму судового збору в розмірі 13551,79 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (Код ЄДРПОУ 44017626).

В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність складених відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2025/000373/2 від 05.12.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2025/000502, оскільки при здійсненні митного оформлення ввезених на митну територію України товарів за митною декларацією № 25UA807200018501U5 від 04.12.2025 позивачем було надано відповідачу вичерпний перелік як основних так і додаткових документів, які кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товари та їх ціну, підтверджують усі числові значення складових митної вартості і не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Посилаючись на приписи статей 53-54 Митного кодексу України (далі – МК України), стверджував, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити усі складові її числового значення та здійснити перевірку усіх наданих до митного оформлення документів, однак, у спірних правовідносинах відповідач лише обмежився посиланнями на відсутність у наданих Товариством документах усіх необхідних даних для визначення митної вартості за ціною договору та на наявність розбіжностей, проте, жодним чином не конкретизував яким чином це впливає на правильність визначення митної вартості.

На думку позивача, наявність у відповідача обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів, при цьому, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без надання відповідних роз`яснень та обґрунтувань, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Крім того, з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16, стверджував, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, разом з цим, у спірних правовідносинах відповідачем конкретно не зазначено які саме відомості та числові значення на його думку не внесені до митної вартості товару. Водночас, загальне посилання на статті Митного кодексу України не є належним обґрунтуванням здійснених коригувань митної вартості.

Переконував, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, проте не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів, оскільки різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками, що відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.02.2019 по справі № 805/2713/16-а.

Також зазначив, що окрім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен був також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, проте не зробив цього, що свідчить про незаконність рішення контролюючого органу.

Крім того, зауважив, що оформлення товару позивача та випущення його у вільний обіг за новою митною декларацією не позбавляє декларанта права на захист його порушеного права в даній справі незалежно від застосованого ним способу випуску товару у вільний обіг.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 у справі №520/119/26 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазавто» (бульв. Гончарівський, буд.4, оф.5,м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61012, ЄДРПОУ 43334887) до Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61005, код ЄДРПОУ44017626) про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості №UA807000/2025/000373/2 від 05.12.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA807200/2025/000502.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61005, код ЄДРПОУ44017626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазавто» (бульв. Гончарівський, буд.4, оф.5,м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61012, ЄДРПОУ 43334887) сплачений судовий збір в сумі 13551,79 грн (тринадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят одна грн 79 коп.).

Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість та порушення норм процесуального і матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 по справі № 520/119/26.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджував про правомірність складеного відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2025/000373/2 від 05.12.2025, оскільки при здійсненні митного оформлення товарів за митною декларацією № 25UA807200018501U5 від 04.12.2025 відповідачем було виявлено, що надані декларантом до митного оформлення документи містять розбіжності, зокрема, не мають всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що слугувало підставою для здійснення більш ретельної перевірки заявлених позивачем відомостей про вартість імпортованих товарів.

Пояснив, що контроль правильності визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за ЕМД № 25UA807200018501U5 від 04.12.2025, здійснювався посадовими особами митниці відповідно до вимог статті 54 МК України шляхом перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують, а також статей 336, 337, 363 МК України в частині контролю із застосуванням системи управління ризиками.

У результаті порівняння задекларованого за ціною угоди рівня митної вартості оцінюваних товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, було встановлено, що мінімальний рівень митної вартості товару № 1 згідно з ЄАІС становить –1,94 дол. США/кг, а задекларований (заявлений декларантом) рівень митної вартості – 1,6479 дол. США/кг; - мінімальний рівень митної вартості товару № 6 - 5,23 дол. США/кг, а задекларований – 3,6664 дол. США/ кг; - мінімальний рівень митної вартості товару № 13 - 5,76 дол. США/кг, а задекларований – 3,1496 дол. США/ кг; - мінімальний рівень митної вартості товару № 15 - 5,02 дол. США/кг, а задекларований – 3,8641 дол. США/ кг; - мінімальний рівень митної вартості товару № 16 - 3,96 дол. США/кг, а задекларований – 3,0159 дол. США/ кг; - мінімальний рівень митної вартості товару № 25 - 9,28 дол. США/кг, а задекларований – 3,73 дол. США/ кг, що свідчить про заниження позивачем дійсної митної вартості імпортованих товарів.

Зауважив, що спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів щодо можливого заниження митної вартості товарів є обов`язковою до виконання рекомендацією посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи та вже свідчить про наявність обґрунтованого сумніву та є підставою для витребування додаткових документів.

Повідомив, що у зв`язку із вищевикладеним, відповідно до вимог частини 5 статті 55 МК України була проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявною у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у розпорядженні митного органу, за наслідками чого позивача було повідомлено, що він або уповноважена ним особа за власним бажанням можуть подати додаткові, наявні у них документи, для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Однак, декларантом не було надано додаткових документів, тобто не доведено митниці заявлену митну вартість, у зв`язку з чим, Харківською митницею прийнято спірне рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару за методом ідентичних товарів, у відповідності до статті 60 МК України, при прийнятті якого за основу взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься ціновій базі ЄАІС про подібні товари, митне оформлення яких вже здійснено.

З огляду на вищевикладене, вважав, що рішення про коригування митної вартості №UA807000/2025/000373/2 від 05.12.2025 та прийнята на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2025/000502 винесені на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МК України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, тому обставини для їх скасування відсутні.

Додатково зауважив, що судом першої інстанції не враховані аргументи Харківської митниці щодо невірно розрахованої і оплаченої суми судового збору позивачем, що мало наслідком стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці на користь ТОВ «Укргазавто» витрат по сплаті судового збору у розмірі 13551,79 грн замість вірних - 8419,03 грн.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі зовнішньоекономічного контракту ТОВ «Укргазавто» імпортувало на митну територію України автомобільні запчастини та здійснило процедуру митного оформлення.

При декларуванні товарів Харківською митницею за результатами вивчення поданих документів було винесено картку відмови № UA807200/2025/000501 та рішення про коригування митної вартості № UA807000/2025/000373/2.

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та протиправності оскаржуваного рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2025/000373/2 від 05.12.2025, оскільки відповідач, як суб`єкт владних повноважень не надав до суду достатні, беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його правова позиція, та не довів правомірності його дій щодо складення спірного рішення та картки відмови.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набрав чинності з 01.06.2012 (далі – МК України).

Статтею 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).

Згідно з частиною 8 статті 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів.

На виконання статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Положеннями частини 6 статті 54 МК України встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

За правилами частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас, частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови, від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 25 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі № 804/14964/15, від 02 травня 2024 року у справі № 520/22458/23) звертав увагу на те, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.03.2026 по справі № 520/458/25.

Так, зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості товарів колегією суддів встановлено, що виникнення обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості за ціною угоди, митний орган пов`язує з виявленими розбіжностями у документах, поданих для підтвердження митної вартості товару відповідно до статті 53 Митного кодексу України, а також з наявністю цінової інформації в ЄАІС Держмитслужби України щодо подібних/аналогічних товарів митне оформлення яких вже здійснено за ціною вищою ніж рівень митної вартості задекларований позивачем, у зв`язку з чим зроблено висновок про не зазначення всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. З посиланням на приписи статей 54, 55, 57, 58 - 63 МК України, відповідачем зазначено про невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у статті 58 МК України, в частині достовірності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, у тому числі ціни, що була фактично сплачена чи підлягала сплаті.

В якості фактичних підстав для здійснення митним органом коригування митної вартості імпортованих позивачем партій товарів у спірному рішенні вказано, зокрема, про:

- зазначення експертом у наданому звіті про оцінку майна від 04.12.2025 №0001/04122025 про те, що замовник безпосередньо (напряму) отримує товар по контракту у виробника, у зв`язку з чим розбіжність між роздрібною ціною та ціною по Контракту може сягати і 20% і 50% в залежності від партії товару та часу укладення контракту, водночас, згідно з наданими до митного оформлення комерційними документами покупець отримує товар не від виробника, а від посередника, що ставить під сумнів ціни підтверджені експертом;

- не надання декларантом транспортно-експедиційної заявки згідно з пунктом 2.1.4 транспортного договору від 01.08.2025 № 01-08-25;

- не надання декларантом посередницького договору між експедитором та перевізником, що зазначений в CMR № 9451;

- не надання декларантом рахунку від експедитора стосовно витрат на морський фрахт;

- відсутність банківських платіжних документів щодо оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно пункту 3.1 транспортного договору № 01-08-25 (100% передплата, якщо інше не обумовлено в заявці);

- не надання декларантом експортної декларації країни відправлення;

- відсутність каталогів, загальних справжніх прейскурантів (прайс-листів) від виробника товару;

- не надання декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформації щодо угод на ідентичні товари, на подібні товари, щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані;

- відсутність даних щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України.

Надаючи оцінку правомірності рішення про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2025/000373/2 від 05.12.2025 колегія суддів зазначає наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 20.03.2025 між More Kreation Trading Company Limited з однієї сторони (іменоване надалі – продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укргазавто» з іншої сторони (іменоване надалі – Покупець) укладено контракт № 252003 (далі – Контракт) на поставку автомобільних запчастин.

За змістом пункту 1.1. Контракту, продавець поставляє продукцію на умовах FOB – Нінгбо (Китай) або FOB Шанхай (Китай) (згідно з Інкотремс – 2010) – обладнання та запасні частини, далі іменовані «товар», а покупець зобов`язується приймати товари і оплачувати їх відповідно до умов цього Контракту.

Згідно з пунктом 2.1 Контракту ціни на товар встановлюються в доларах США – USD ($) і вказуються в інвойсі, які оформляються на підставі Угоди.

Відповідно до пункту 2.2. Контракту загальна сума контракту становить 2800000 доларів США. Остаточна сума контракту вказується в інвойсі.

В ціну товару включається вартість тари, упаковки, маркування, а також витрати, пов`язані з доставкою товару в порт відвантаження згідно з умовами поставки FOB (пункт 2.3. Контракту).

Аналіз вищенаведених положень Контракту дозволяє дійти висновку, що документом, на підставі якого повинна була визначена вартість товарів та умови поставки при здійсненні їх митного оформлення під час ввезення на митну територію України за митною декларацією № 25UA807200018501U5 від 04.12.2025, є відповідний інвойс.

Так, відповідно до інвойсу № 250409/451 від 04.09.2025 (далі – Інвойс), позивачу поставлялись товари:

- гайка м16х1.5, у загальній кількості 10100 шт., загальною вартістю 707,00 дол. США;

- болт карданного вала, комплект (болт 1 шт. + гайка 1 шт. + гровер 1 шт.), у загальній кількості 4400 шт., загальною вартістю 308,00 дол. США;

- гвинт регулювальний клапанів з гайкою дв. 4216,4213, у загальній кількості 2000 шт., загальною вартістю 300,00 дол. США;

- болт головки блоку циліндра дв. 406, 405, у загальній кількості 1400 шт., загальною вартістю 322,00 дол. США;

- крильчатка системи охолодження дв. 4216 Euro-3 11 лопатей, у загальній кількості 60 шт., загальною вартістю 222,00 дол. США;

- крильчатка системи охолодження дв. 405 11 лопатей, у загальній кількості - 180 шт., загальною вартістю 688,00 дол. США;

- шайба підшипника валу колінчастого дв. 402, 4215, компл. (1 передня+1 задня) у загальній кількості 600 шт., загальною вартістю 500,00 дол. США;

- півкільце підшипника валу колінчастого дв. 406,405 компл . (верхнє 2 шт. + нижнє 2 шт.) у загальній кількості 600 шт., загальною вартістю 500,00 дол. США;

- ШРУС 37419 (компл. 2 шт.) у загальній кількості 200 шт., загальною вартістю 9244,00 дол. США;

- сапун заднього мосту, у загальній кількості 15000 шт., загальною вартістю 1650,00 дол. США;

- краник радіатора, у загальній кількості 2000 шт., загальною вартістю 1040,00 дол. США;

- трійник гальмівних трубок передній, у загальній кількості 2000 шт., загальною вартістю 1260,00 дол. США;

- подовжувач вентиля підкачування колеса L=11.5см, у загальній кількості 2000 шт., загальною вартістю 680,00 дол. США;

- подовжувач вентиля підкачування колеса L=16 см, у загальній кількості 500 шт., загальною вартістю 145,00 дол. США;

- шланг гальмівний передній, задній L=570 мм (компл.), у загальній кількості 1000 шт., загальною вартістю 580,00 дол. США;

- прокладки двигуна (компл. повний), у загальній кількості 250 шт., загальною вартістю 1742,50 дол. США;

- прокладка труби приймальної дв.4215, у загальній кількості 1000 шт., загальною вартістю 170,00 дол. США;

- прокладка труби приймальної, каталізатора дв.405 Euro-3, у загальній кількості 500 шт., загальною вартістю 85,00 дол. США;.

- прокладка колектора 2.8 випускного (цілісна на 4 циліндри) у загальній кількості 200 шт., загальною вартістю 134,00 дол. США;

- прокладка колектора 6BT випускного, у загальній кількості 8 шт., загальною вартістю 1,52 дол. США;

- болт педалі зчеплення в зборі (рем. комплект, болт 1 шт.+ гайка 1шт. + втулка 2 шт.), у загальній кількості 5000 шт., загальною вартістю 550 дол. США;

- болт педалі зчеплення в зборі (рем. компл., болт 1 шт. + вушко 1шт. + гайка 1шт. + втулка 2 шт.), у загальній кількості 5200 шт., загальною вартістю 1716,00 дол. США;

- кошик зчеплення 451 (пелюстк.), у загальній кількості 501 шт., загальною вартістю 8352,65 дол. США;

- диск зчеплення відомий 2121, у загальній кількості 200 шт., загальною вартістю 816 дол. США;

- диск зчеплення відомий 2141, у загальній кількості 100 шт., загальною вартістю 408 дол. США;

- диск зчеплення відомий 10-15, у загальній кількості 100 шт., загальною вартістю 394 дол. США;

- диск зчеплення ведений дв. 406, 402, у загальній кількості 500 шт., загальною вартістю 3100,00 дол. США;

- диск зчеплення відомий 4215, у загальній кількості 500 шт., загальною вартістю 3030,00 дол. США;

- диск зчеплення ведений дв. 406, 402, 4215, у загальній кількості 500 шт., загальною вартістю 3520,00 дол. США;

- втулка осі штовхача педалі, у загальній кількості 20000 шт., загальною вартістю 200,00 дол. США;

- прокладка клапанної кришки 6.7, у загальній кількості 20 шт., загальною вартістю 16,00 дол. США;.

- сальник кришки клапанної, у загальній кількості 1000 шт., загальною вартістю 290,00 дол. США;

- хрестовина карданного валу, у загальній кількості 2000 шт., загальною вартістю 4600,00 дол. США;

- сигнал звуковий великий компл. (1 шт. тон високий + 1 шт. тон низький), у загальній кількості 500 шт., загальною вартістю 1280,00 дол. США;

- сигнал звуковий 24В великий компл. (1 шт. тон високий + 1 шт. тон низький), у загальній кількості 200 шт., загальною вартістю 540,00 дол. США;

- дзеркало зовнішнє верхнє, у загальній кількості 1000 шт., загальною вартістю 1250,00 дол. США;

- скло повторювача поворотів дзеркала компл. (1 шт. праве + 1 шт. ліве), у загальній кількості 300 шт., загальною вартістю 120,00 дол. США;

- скло фари лівий нов. ( пластик), у загальній кількості 50 шт., загальною вартістю 165,00 дол. США;

- скло фари правої новозбр . (пластик), у загальній кількості 50 шт., загальною вартістю 165,00 дол. США;

- ліхтар (цільнометалл.) задній правий\лівий (компл. 2 шт.), у загальній кількості 200 шт., загальною вартістю 1600,00 дол. США;

- ліхтар освітлення номерного знаку, у загальній кількості 500 шт., загальною вартістю 1000,00 дол. США;

- покажчик повороту дзеркала лівий (повторювач), у загальній кількості 500 шт., загальною вартістю 600,00 дол. США;

- покажчик повороту дзеркала правий (повторювач), у загальній кількості 500 шт., загальною вартістю 600,00 дол. США;

- датчик тиску олії аварійний, у загальній кількості 10 шт., загальною вартістю 12,30 дол. США;

- дозувальний блок паливного насоса (ТНВД) 2.8, у загальній кількості 3 шт., загальною вартістю 83,03 дол. США;

- прокладання трубки зливу олії з турбокомпресора, у загальній кількості 100 шт., загальною вартістю 7,00 дол. США;

- ремінь приводу генератора 3.8, у загальній кількості 20 шт., загальною вартістю 66,60 дол. США;

- вкладиш 2.8 шатунний верхній + 0,25 (1 шт.) (ширина 23 мм), у загальній кількості 40 шт., загальною вартістю 23,20 дол. США;

- вкладиш 2.8 шатунний верхній ст. (1 шт.) (ширина 23 мм), у загальній кількості 100 шт., загальною вартістю 54,00 дол. США;

- вкладиш 2.8 шатунний нижній + 0,25 (1 шт.), у загальній кількості 40 шт., загальною вартістю 23,20 дол. США;

- вкладиш 2.8 нижній шатунний СТ ( 1 шт.) (ширина 23 мм), у загальній кількості 100 шт., загальною вартістю 54,00 дол. США;

- вкладиш 2.8 шатунний верхній СТ (1 шт.) (ширина 23 мм), у загальній кількості 200 шт., загальною вартістю 108,00 дол. США;

- вкладиш 2.8 шатунний нижній + 0,25 ( 1 шт.), у загальній кількості 200 шт., загальною вартістю 108,00 дол. США;

- радіатор охолодження 3110 3-х рядний, у загальній кількості 100 шт., загальною вартістю 1770,00 дол. США;

- радіатор охолодження 3110 2-х рядний, у загальній кількості 100 шт., загальною вартістю 1770,00 дол. США;

- радіатор охолодження ст. 3-х рядний, у загальній кількості 100 шт., загальною вартістю 1770,00 дол. США;

- фетр 100х20 кач А чистий, у загальній кількості 2000 шт., загальною вартістю 1380,00 дол. США;

- фетр 100х30 кач А чистий, у загальній кількості 1000 шт., загальною вартістю 980,00 дол. США;

- фетр насадка на дриль 30x40x6 кач. А (уп. 100 шт.), у загальній кількості 4000 шт., загальною вартістю 1840,00 дол. США;

- фетр на липучці 100x10 кач А, у загальній кількості 1000 шт., загальною вартістю 380,00 дол. США;

- фетр на липучці 100x20 кач А, у загальній кількості 2000 шт., загальною вартістю 1770,00 дол. США;

- фетр на липучці 100x30 кач А, у загальній кількості 1000 шт., загальною вартістю 1080,00 дол. США;

- фетр на липучці 125 x 20 мм кач A, у загальній кількості 1000 шт., загальною вартістю 1110,00 дол. США;

- блок фетровий 130x80x20 кач. A (компл 5 шт.), у загальній кількості 500 шт., загальною вартістю 435,00 дол. США;

- блок фетровий 130x80x20 кач. A, у загальній кількості 500 шт., загальною вартістю 280,00 дол. США;

- фетр іглопробивний 1000х1000х40 (1m 2) 48гр кач А, у загальній кількості 50 шт., загальною вартістю 8732,00 дол. США;

- кріплення плівки для теплиць (пластикове) 20 мм, у загальній кількості 3000 шт., загальною вартістю 100,00 дол. США;

- кріплення плівки для теплиць (пластикове) 25 мм, у загальній кількості 10000 шт., загальною вартістю 200,00 дол. США;

- кріплення плівки для теплиць (пластикове) 30 мм, у загальній кількості 10000 шт., загальною вартістю 400,00 дол. США.

Загальна вартість поставки товарів за Інвойсом склала 101034,03 дол. США.

При цьому, слід зазначити, що у звіті про оцінку майна від 04.12.2025 № 0001/04122025 відсутні будь-які посилання на те, що замовник безпосередньо (напряму) отримує товар по контракту у виробника, що свідчить про необґрунтованість таких тверджень митного органу.

Як наслідок, сумніви відповідача з приводу того, що розбіжність між роздрібною ціною та ціною по Контракту може сягати і 20% і 50% в залежності від партії товару та часу укладення контракту, оскільки за наданими комерційними документами покупець отримує товар не від виробника, а від посередника, є такими, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Товари від продавця More Kreation Trading Company Limited за Інвойсом поставлялись позивачу на умовах FOB Ningbo, China, що узгоджується з умовами Контракту.

За правилами Інкотермс 2010 термін FOB «франко-борт» означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. FOB зобов`язує продавця виконати експортне митне оформлення, доставити товари в порт відвантаження, завантажити їх на борт судна, яке вказав покупець.

Обов`язки покупця: доставити товари в порт розвантаження, виконати імпортне митне оформлення.

З наведеного слідує, що за умовами терміну FOB на продавця покладаються обов`язки з митного очищення товару для експорту і всі витрати до перетину товаром поручнів борта судна в порту країни-експортера, а також витрати із завантаження товарів на судно, усі подальші витрати, пов`язані з транспортуванням покладаються на покупця.

Отже, за вказаними умовами поставки декларант зобов`язаний задекларувати всі транспортні витрати з поставки товару, які понесені позивачем з порту Нінгбо (Китай).

Колегією суддів встановлено, що до розрахунку митної вартості товарів за першим методом її визначення за ЕМД № 25UA807200018501U5 від 04.12.2025 декларантом було додано вартість транспортування товару з порту Нінгбо (Китай) до місця ввезення в Україну – м/п Порубне, Україна в контейнері MSKU0335289 за коносаментом TCKU6839451 у розмірі 303597.44 грн, яка складається з транспортних послуг, наданих декларанту експедитором ТОВ «ТГЛ УКРАЇНА» на підставі договору транспортного експедирування № 01-08-25 від 01.08.2025 (далі – Договір ТЕО).

Положеннями статті 12 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” № 1955-IV від 01.07.2004 (далі – Закон № 1955-IV) визначено, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до частин 8, 9, 10 статті 9 Закону № 1955-IV платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Тобто, відповідно до чинного законодавства експедитор має право вчиняти усі необхідні дії щодо забезпечення перевезення товару з пункту відправки до пункту призначення від імені клієнта, укладає з перевізниками відповідні договори, після складання яких має встановлену ціну щодо наданих послуг з перевезення, яка обговорюється та узгоджується з клієнтом.

За приписами розділу ІІІ "Правил заповнення декларації митної вартості", затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" (далі - Правила № 599), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що витрати з транспортування можуть бути підтверджені будь-якими документами, які містять реквізити сторін, суму та умови платежу, відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України, тощо.

Колегією суддів встановлено, що між ТОВ «ТГЛ УКРАЇНА» (далі – експедитор) з однієї сторони та ТОВ «УКРГАЗАВТО» (далі – клієнт) з іншої укладено Договір ТЕО, предметом якого є надання експедитором клієнту транспортно – експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно – імпортних і транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

Відповідно до пункту 3.1. Договору ТЕО послуги експедитора, а також витрати та інші платежі, здійснені експедитором в інтересах клієнта і пов`язані з виконанням цього договору, оплачуються клієнтом на умовах 100% передплати (якщо інше не обумовлено у заявці клієнта, прийнятій на виконання експедитором), на підставі виставленого експедитором рахунку в строк, передбачений пунктом 3.3. цього Договору. У разі виникнення у експедитора додаткових витрат, оплати штрафів та проведення інших платежів в інтересах клієнта і пов`язаних з виконанням цього договору, експедитор виставляє клієнтові додатковий рахунок, що підлягає оплаті клієнтом в строк, передбачений пунктом 3.3 цього договору.

За змістом пункту 3.3. Договору ТЕО клієнт оплачує рахунки експедитора впродовж 3-х банківських днів з дати його виставлення, з переказом вказаних в рахунку сум на розрахунковий рахунок експедитора. Клієнт погоджується, що експедитор має право направити клієнтові рахунок з використанням засобів факсимільного та електронного зв`язку.

Згідно з пунктом 2.1.4 Договору ТЕО експедитор має право отримувати від клієнта доручення, заявку на надання транспортно – експедиторських послуг (далі – заявка), документи та іншу інформацію, необхідну для виконання своїх обов`язків за договором. У разі ненадання клієнтом вищезгаданих документів та іншої необхідної інформації експедитор має право відкласти виконання своїх обов`язків за договором до надання документів та інформації у повному обсязі. При цьому усі витрати, пов`язані зі зберіганням вантажу, простоєм контейнера та/або транспортного засобу і тому подібні відносяться за рахунок клієнта.

З аналізу вищенаведених положень Договору ТЕО вбачається, що основним документом, підтверджуючим вартість транспортно – експедиційних послуг, наданих позивачу експедитором ТОВ «ТГЛ УКРАЇНА» є відповідний рахунок, а отримання від клієнта заявки на перевезення є правом експедитора. При цьому, на переконання колегії суддів, відсутність заявки на перевезення може слугувати підставою для збільшення митної вартості лише у разі понесення декларантом додаткових витрат, пов`язаних зі зберіганням вантажу, простоєм контейнера та/або транспортного засобу, тощо, які були зумовлені відсутністю у експедитора такої заявки.

Разом з цим, матеріали справи не містять доказів понесення позивачем вищезазначених додаткових витрат, у зв`язку з чим, посилання відповідача на не надання декларантом транспортно-експедиційної заявки згідно з пунктом 2.1.4 транспортного договору від 01.08.2025 №0 1-08-25 не може слугувати підставою для коригування митної вартості.

Крім того, з аналізу вищенаведених приписів розділу ІІІ Правил № 599 вбачається, що заявки до договорів з перевізниками не є обов`язковим документом, що підтверджує митну вартість товарів. Стверджуючи про відсутність такого документа, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не зазначив яким саме чином вказані обставини вплинули на достовірність визначення декларантом задекларованої митної вартості.

Колегією суддів встановлено, що на виконання умов Договору ТЕО експедитором ТОВ «ТГЛ УКРАЇНА» складено рахунок – фактуру № СФ-46957 від 25.11.2025 за контейнером (-ами) TCKU6839451, зі змісту якого вбачається, що вартість морського перевезення імпортованих товарів за маршрутом порт Нінгбо, Китай – порт Констанца – Румунія склала 158360,00 грн. А відтак, твердження митного органу про не надання декларантом рахунку від експедитора стосовно витрат на морський фрахт є такими, що спростовані дослідженими матеріалами справи.

Доводи митного органу про відсутність банківських платіжних документів щодо оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно пункту 3.1 транспортного договору № 01-08-25 з огляду на наявну у матеріалах справи платіжну інструкцію № 2223 від 05.12.2025, відповідно до якої позивачем сплачено на рахунок експедитора кошти у розмірі 158360,00 грн за договором № 01-08-25 від 01.08.2025, яка надавалася і до митного оформлення є вочевидь неправдивими.

також, до митного оформлення декларантом надавався рахунок – фактура № СФ-47108 від 03.12.2025 за контейнером (- ами) TCKU6839451, яким підтверджено, що експедитор надав позивачу наступні послуги з перевезення:

- компенсація витрат за межами України – 49629,00 грн;

- міжнародне автоперевезення вантажу DAF FTG CF440 ВН5281ОА н/п НОМЕР_1 за маршрутом порт Констанца, Румунія – м/п Порубне, Україна – 95608,44 грн.

Щодо відсутності банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати вищезазначених транспортно-експедиційних послуг, колегія суддів зауважує, що відповідно до пункту 3.3 Договору ТЕО клієнт оплачує рахунки експедитора впродовж 3-х банківських днів з дати його виставлення, тобто, у спірному випадку до 09.12.2025.

Таким чином, відсутність на дату подання митної декларації (04.12.2025) та на день прийняття спірного рішення про коригування митної вартості (05.12.2025) документів на підтвердження сплати транспортно-експедиційних послуг по доставці товару за маршрутом порт Констанца, Румунія – м/п Порубне, Україна обумовлена їх складанням у часі пізніше, що не є порушенням Наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», та не могло слугувати підставою для коригування митної вартості за резервним методом.

Колегія суддів зауважує, що до митного оформлення було надано також довідку про транспортні витрати з міжнародного перевезення № 23352 від 03.12.2025, якою ТОВ «ТГЛ УКРАЇНА» повідомило, що вартість перевезення контейнеру TCKI6839451 за маршрутом порт Нінгбо (Китай) – Констанца (Румунія) – Харків (Україна) для ТОВ «УКРГАЗАВТО», зокрема до кордону України, складає:

- морське перевезення імпортованих товарів за маршрутом порт Нінгбо, Китай – порт Констанца – Румунія - 158360,00 грн;

- компенсація витрат за межами України – 49629,00 грн;

- міжнародне автоперевезення вантажу DAF FTG CF440 ВН5281ОА н/п ВН4016ХМ за маршрутом порт Констанца, Румунія – м/п Порубне, Україна – 95608,44 грн, що повністю узгоджується з наданими до митного оформлення рахунками експедитора.

Слід зауважити, що відповідач, наполягаючи на наданні додаткових документів щодо понесених витрат саме експедитором під час здійснення перевезення вантажу позивача, зокрема, посередницького договору між експедитором та перевізником, що зазначений в CMR № 9451, не наводить будь-яких розбіжностей в наданих позивачем документах на підтвердження заявленого розміру понесених позивачем витрат на транспортування товару з порту Нінгбо, Китай - Констанца, Румунія до м/п Порубне (Україна). Доказів неправильності обчислення розміру таких витрат відповідачем до суду не надано.

З огляду на викладене, ненадання разом з митною декларацією посередницького договору між експедитором та перевізником, що зазначений в CMR № 9451, за відсутності зазначення яким саме чином вказані обставини вплинули на достовірність визначення декларантом задекларованої митної вартості, не може бути підставою для коригування митної вартості.

Враховуючи, що до митної вартості товару підлягають включенню витрати, понесені декларантом, а не іншими суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування за ініціативою експедитора, вимога митного органу про надання таких додаткових відомостей у даному випадку є безпідставною.

Дослідивши надані до митного оформлення транспортні документи, зокрема, договір ТЕО, рахунки – фактури № СФ-46957 від 25.11.2025 та № СФ-47108 від 03.12.2025, довідку про транспортні витрати з міжнародного перевезення та міжнародну накладну CMR, колегія суддів дійшла висновку, що загальна вартість міжнародного перевезення вантажу за коносаментом TCKI6839451, включаючи всі транспортно-експедиторські витрати за маршрутом від порту Нінгбо, Китай до кордону України – м/п Порубне склала 303597,44 грн та повністю включена ТОВ «УКРГАЗАВТО» до митної вартості товарів, які було заявлено до розмитнення за першим методом.

Розбіжностей у відомостях або неповноту даних про вказані витрати надані позивачем документи не містять.

Надаючи оцінку правомірності застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товарів, колегія суддів виходить з такого.

Порядок коригування митної вартості товарів встановлено статтею 55 МК України. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Однак, як вбачається зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості, відповідач, обґрунтовуючи застосування резервного методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, в порушення вказаних вимог, обмежився лише посиланням на номери та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не відобразивши при цьому пояснень щодо зроблених коригувань з наведенням порівняння обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов за митною декларацією позивача та декларацією, яка використана митним органом при визначенні митної вартості, порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. При цьому, у рішенні не проведено детальне дослідження ЕМД № 25UA100430586721U0 від 10.09.2025, № 25UA807200014687U9 від 02.10.2025, № 25UA110130022235U5 від 20.11.2025, № 25UA504180001638U0 від 06.10.2025, № 25UA100120614565U0 від 13.05.2025 та № 25UA807200017309U0 від 14.01.2025 з доданими до них документами, не наведено вартісні та якісні характеристики товару, що має суттєве значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлюється виходячи не з ваги товару, а з його характеристик, а ідентифікація раніше оформленого митницею товару, на підставі лише зазначених вище відомостей не можлива лише з посиланням на раніше оформлену митну декларацію.

Слід зауважити, що посилаючись в апеляційній скарзі та спірному рішенні про коригування митної вартості на ЕМД № 25UA100430586721U0 від 10.09.2025, № 25UA807200014687U9 від 02.10.2025, № 25UA110130022235U5 від 20.11.2025, № 25UA504180001638U0 від 06.10.2025, № 25UA100120614565U0 від 13.05.2025 та № 25UA807200017309U0 від 14.01.2025, відповідно до яких митна вартість становить товару №1 - 1,94 дол. США/кг, а задекларований (заявлений декларантом) рівень митної вартості – 1,6479 дол. США/кг; - мінімальний рівень митної вартості товару № 6 - 5,23 дол. США/кг, а задекларований – 3,6664 дол. США/ кг; - мінімальний рівень митної вартості товару № 13 - 5,76 дол. США/кг, а задекларований – 3,1496 дол. США/ кг; - мінімальний рівень митної вартості товару № 15 - 5,02 дол. США/кг, а задекларований – 3,8641 дол. США/ кг; - мінімальний рівень митної вартості товару № 16 - 3,96 дол. США/кг, а задекларований – 3,0159 дол. США/ кг; - мінімальний рівень митної вартості товару № 25 - 9,28 дол. США/кг, а задекларований – 3,73 дол. США/ кг, відповідач не надав їх копії до матеріалів справи, що також свідчить про не доведення митним органом правомірності здійснених коригувань.

Колегія суддів наголошує, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18, наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Стверджуючи про наявність рішень про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству відповідач не зазначив ані у рішенні про коригування митної вартості товарів, ані в апеляційній скарзі жодних реквізитів таких рішень та не надав їх копій до матеріалів справи, що унеможливлює перевірку, підтвердження або спростування існування таких обставин під час апеляційного перегляду справи.

Доводи митниці про ненадання позивачем до митного оформлення каталогів, специфікацій, загальних прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Так, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.01.2022 по справі № 810/3667/15, каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а отже у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.

Слід також врахувати висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.12.2023 по справі № 810/3766/16, згідно з яким ненадання декларантом запитуваних митним органом документів (каталогів, специфікацій, загальних прейскурантів (прайс-листів) виробника товару за відсутності у митниці підстав для витребування додаткових документів та належного (об`єктивного) обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, якщо таких документів не надано, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування відповідачем іншого, зокрема, резервного методу визначення митної вартості товару.

Щодо не надання до митного оформлення експортної декларації країни відправлення, колегія суддів зазначає таке.

Згідно частиною 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, 7) копію митної декларації країни відправлення.

Тобто, ці документи, зокрема митна декларація країни відправлення, не входять до переліку обов`язкових документів, які має надати декларант до митного органу.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.05.2015 у справі № 804/9934/13-а, з урахуванням змісту частини 2 статті 53 МК України, декларація країни відправлення не є документом, що підтверджує митну вартість товарів та числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості товару.

Колегія суддів враховує висновок Верховного Суду у постанові від 09.04.2021 у справі № 804/5143/16, згідно з яким неподання перекладу декларації країни експортера та відсутність в останній посилань на підприємство, як імпортера товару, не може бути підставою для невизнання визначеної ним митної вартості, адже частиною 2 статті 53 МК України такий документ не віднесений до обов`язкових для подання й, до того ж, не впливає на митну вартість як таку.

Тобто, відомості з експортної митної декларації митний орган може використовувати лише в якості додаткової довідкової інформації, а тому посилання на них, як на підставу для коригування, заявленої декларантом митної вартості, є хибним.

Щодо доводів митного органу, викладених у спірному рішенні, про не надання декларантом (відсутність у розпорядженні митного органу) інформації щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані та відсутності даних стосовно витрат на оплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток, загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України, прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну, колегія суддів зазначає наступне.

Так, частиною 2 статті 62 МК України визначено, що у разі якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов`язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, таких компонентів: витрат на виплату комісійних, що звичайно сплачуються або підлягають сплаті, чи звичайних торговельних надбавок, які робляться для одержання прибутку та покриття загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду. Товарами одного класу та виду є товари, які підпадають під групу або спектр товарів, що виробляються конкретною галуззю чи сектором промисловості та включають ідентичні або подібні (аналогічні) товари. Термін "товари того ж класу або виду" включає товари, імпортовані з тієї ж країни, що й оцінювані товари, а також товари, імпортовані з інших країн.

Сума прибутку та загальних витрат, до яких належать прямі та непрямі витрати, пов`язані із збутом зазначених товарів, повинна братися в цілому. Числове значення витрат для цілей вирахування цієї суми визначається на основі інформації, поданої декларантом або уповноваженою ним особою, якщо тільки ця інформація не є несумісною з даними, одержаними при продажу в Україні ввезених (імпортованих) товарів того ж класу або виду. У разі якщо інформація, надана декларантом або уповноваженою ним особою, є несумісною з такими даними, сума для обчислення прибутку та загальних витрат може ґрунтуватися на іншій відповідній інформації, а не тій, що надана декларантом або уповноваженою ним особою.

При визначенні комісійних або звичайних прибутків та загальних витрат віднесення товарів до "товарів того ж класу або виду" повинно здійснюватися у кожному конкретному випадку з посиланням на відповідні обставини.

Разом з цим, зі змісту спірного рішення вбачається, що відповідачем вибірково процитовано положення статті 62 МК України, які стосуються методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості, при цьому не наведено жодних посилань на інформацію щодо товарів того ж класу або виду, яка б спростовувала числові значення вартості товарів, зазначені у митній декларації № 25UA807200018501U5 від 04.12.2025.

Крім того, інформація щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані, та дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажом на митній території України не є документом, що підтверджує митну вартість товару та який повинен надаватися позивачем відповідно до положень статті 53 МК України, а відсутність такої інформації у розпорядженні митного органу не може бути належною підставою для коригування митної вартості.

Щодо сумнівів митного органу стосовно відомостей, зазначених у звіті про оцінку майна від 04.12.2025 № 0001/04122025, як підстави для коригування митної вартості товарів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за приписами пункту 8 частини 3 статті 53 МК України митний орган виключно у встановлених цією частиною випадках може витребувати такі додаткові документи як висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, та лише у випадку наявності такого документа.

Колегія суддів наголошує, що відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані позивачем товари, встановлено не у звіті про оцінку майна, а безпосередньо у Інвойсі. При цьому, звіт про оцінку майна від 04.12.2025 №0001/04122025 наданий додатково на підтвердження відсутності заниження митної вартості товару.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 826/7411/15, що підлягає врахуванню в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України, висновки про якісні і вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини є додатковим документом, який подається для підтвердження заявленої митної вартості товарів та повинні оцінюватися у комплексі з іншими документами, поданими позивачем, а інформація, що міститься в таких висновках має виключно інформаційний характер і не може бути визначальною при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товарів, вважає, що вони кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товарів, а зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних обґрунтувань щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для витребування додаткових документів та для коригування заявленої декларантом митної вартості.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності коригування митної вартості ввезеного позивачем товару за резервним методом визначення митної вартості згідно з оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2025/000373/2 від 05.12.2025.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2025/000373/2 від 05.12.2025, винесене відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, тобто всупереч статті 19 Конституції України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, що зумовлює задоволення позовних вимог.

Твердження відповідача про обрання позивачем неналежного способу захисту у виді скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2025/000502, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в цій картці наведено вимоги, виконання яких забезпечує митне оформлення, - подання нової МД з урахуванням відомостей, наведених у рішенні про коригування, з яким позивач не погодився та оскаржив до суду.

Тобто, подання нової митної декларації не було для декларанта повністю добровільним.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про захист права здійснити митне оформлення за митною вартістю, визначеною ним самостійно, а також інтересом, який полягає у одержанні правових підстав для повернення митних платежів, сплачених у зв`язку з прийняттям відповідачем спірного рішення про коригування митної вартості та картки відмови.

Таким чином, у випадку, коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК України, статті 43 Податкового кодексу України та статті 45 Бюджетного кодексу України. Відтак, звертаючись до суду з даним позовом, позивач обрав належний спосіб захисту.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 12.04.2018 по справі № 820/2014/17.

З огляду на вказане, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2025/000502, яка винесена відповідачем у зв`язку з прийняттям спірного рішення про коригування митної вартості, яке визнано судом протиправними, підлягає скасуванню.

Що стосується застережень Харківської митниці в частині стягнутої судом першої інстанції суми судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що при зверненні до суду першої інстанції позивачем заявлені вимоги про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2025/000373/2 від 05.12.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2025/000502.

Ціна позову визначена у сумі 701586,00 грн.

На виконання частини 3 статті 161 КАС України, до позовної заяви додано докази про сплату судового збору у загальному розмірі 13551,79 грн, який і було стягнуто судом першої інстанції при задоволенні позову.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За приписами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16 березня 2020 року у справі № 1.380.2019.001962 сформулював правовий висновок, відповідно до якого при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.

Суд також враховує правові висновки, викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 27.08.2024 по справі № 120/15468/23, згідно з якими, рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є взаємопов`язаними однаковими правовідносинами, відтак вказані рішення у випадку їх спільного оскарження розцінюються як одне ціле. Розрахунок судового збору у випадку оскарження рішення про коригування митної вартості разом з карткою відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення має здійснюватися виходячи лише з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена оскаржуваними рішеннями. Суд не повинен додатково визначати судовий збір за оскарження картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення як немайнову вимогу.

Таку ж правову позицію сформульовано Верховним Судом у постанові від 27.05.2025 у справі № 520/102/24.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, враховує вказані висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів зазначає, що в цьому випадку розмір ставки судового збору за подання позовної заяви (який мав бути стягнутий за результатами розгляду цієї справи) мав визначатися виходячи з розміру ставки, встановленої за подання позову майнового характеру, а ціна позову - як різниця між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена митним органом.

З матеріалів справи встановлено, що у результаті винесення рішення про коригування митної вартості товарів товарів № UA 807000/2025/000373/2 від 05.12.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2025/000502, позивачем здійснено переплату мита та податку на додану вартість у загальному розмірі 701586,00 грн.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою або суб`єктом владних повноважень, ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" станом на 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328,00 грн.

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Врахуючи наведені вище висновки Верховного Суду щодо обрахунку суми судового збору у цій категорії справи, предмет позову, ціну позову, як різницю між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена митним органом в оскаржуваному рішенні (701586,00 грн), а також те, що позовну заяву подано через підсистему «Електронний суд», на користь позивача мали бути стягнуті витрати зі сплати судового збору у розмірі 8419,03 грн (701586,00 грн х 1,5% х коефіцієнт 0,8), натомість, судом першої інстанції розмір таких витрат, які підлягали відшкодуванню, встановлені на рівні 13551,79 грн, що є більшим від належного.

При цьому, колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою щодо повернення іншої частини судового збору (5132,76 грн), як такої, що сплачена у розмірі більшому, ніж встановлено законом, у відповідності до статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1, частини 4 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

З огляду на те, що судом першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин взагалі не встановлено обставин справи, не надано мотивованої оцінки жодній з підстав коригування митної вартості за резервним методом у сукупності з поданими до митного оформлення документами та неправильно здійснено розподіл судових витрат по сплаті судового збору, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 у справі № 520/119/26 слід скасувати з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ч.4 ст.229, ч. 4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Харківської митниці - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 по справі № 520/119/26 - скасувати.

Прийняти постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРГАЗАВТО» до Харківської митниці про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA807000/2025/000373/2 від 05.12.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2025/000502.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (61005, Харківська обл., місто Харків, вул. Миколаївська, будинок 16Б, код ЄДРПОУ: 44017626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазавто» (61012, м. Харків, бульв. Гончарівський, буд. 4, оф. 5, ЄДРПОУ: 43334887) сплачений за подання позовної заяви судовий збір в сумі 8419,03 грн (вісім тисяч чотириста дев`ятнадцять гривень 03 копійки).

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій