Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №200/9657/21 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року справа №200/9657/21

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Гаврищук Т.Г., Пивовар І.В., секретар судового засідання – Кобець К.В., за участю представника позивача – Краснопьорової О.С., представника відповідача – Захарченка В.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року (головуючий суддя І інстанції – Черникова А.О.), складену в повному обсязі 17 лютого 2026 року, в адміністративній справі № 200/9657/21 за позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про стягнення заборгованості з бюджету з відшкодування податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Донецького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про стягнення заборгованості з бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду - задоволено; визнано причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновлено цей строк.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року, позов задоволено.

Стягнуто з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у Дніпропетровській області на користь ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за серпень 2014 року в розмірі 1 129 326 грн та пеню, нараховану на суму такої заборгованості, в розмірі 1 174 836, 38 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2024 року зупинено провадження у справі № 200/9657/21 до набрання законної сили рішенням судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів секретаріату Касаційного адміністративного суду у справі № 200/9658/21.

Ухвалою Верховного Суду поновлено касаційне провадження у справі № 200/9657/21, провадження у справі продовжено зі стадії, на якій його було зупинено, призначено касаційний розгляд у порядку письмового провадження.

Постановою Верховного Суду від 04 грудня 2025 року касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задоволено частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року скасовано, а справу № 200/9657/21 направлено на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

В постанові Верховного Суду зауважено, що у цій справі перед судами поставало питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року заяву ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволено. Визнано причини пропуску строку звернення до суду ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» поважними та поновлено позивачу строк звернення до суду із цим позовом.

У постанові від 14 лютого 2024 року Перший апеляційний адміністративний суд, надаючи правову оцінку таким доводам, у повному обсязі підтримав позицію суду першої інстанції про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлення позивачу строку звернення до суду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, податковий орган наголошував на порушенні строку звернення до суду із даним позовом.

Колегія суддів Верховного Суду, скасовуючи рішення першої та апеляційної інстанцій зауважувала, що з урахуванням актуальних правових позицій Верховного Суду визнає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що строк давності у спірних правовідносинах не застосовується, зокрема, з мотивів «триваючого правопорушення», так само щодо зміни правового регулювання механізму бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом запровадження ведення Реєстру та Тимчасового реєстру.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року визнано неповажними підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду з цим позовом. Клопотання Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про залишення позовної заяви без розгляду задоволено. Позовну заяву Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про стягнення заборгованості з бюджету з відшкодування податку на додану вартість залишено без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтуванні апеляційної скарги, зазначено, що податковий орган не може використовувати пропущений строк звернення до суду для легітимізації своєї бездіяльності та уникнення законних зобов`язань з виплати бюджетного відшкодування.

Посилався на практику Верховного Суду та Європейського Суду з прав людини.

Вважає, що строк звернення до суду має бути поновлений, оскільки про порушення своїх прав позивач достеменно дізнався у 2021 році.

Представник позивача в судовому засіданні надала пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просила суд її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вказав на правомірність висновків суду першої інстанції щодо залишення позовних вимог без розгляду.

Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Частинами 1-3статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Слід наголосити на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".

Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

При цьому, особа має вчиняти активні дії з метою з`ясування обставин які виникли, шляхом подання відповідних заяв (звернень).

При цьому, особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації, рішень (наказів) які стали підставою для прийняття спірних рішень (наказів).

З аналізу як положень статті 122 КАС України, вбачається, що строк звернення до суду обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», код ЄДРПОУ 00191129, зареєстровано як юридичну особу, перебуває на обліку у відповідача 1.

Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» подано декларацію з податку на додану вартість за серпень 2014 року із додатками від 22 вересня 2014 року № 9054545550 із сумою відшкодування з бюджету на розрахунковий рахунок підприємства.

Фахівцями Центрального офісу з обслуговування великих платників Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби проведено камеральну перевірку даних задекларованих ПАТ «ММК імені Ілліча» у податковій звітності з податку на додану вартість щодо від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за серпень 2014 року, про що складено акт № 1215/28-10-37-10/00191129 від 22 жовтня 2014 року.

За результатами камеральної перевірки Центральним офісом з обслуговування великих платників Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 листопада 2014 року форми «В1» № 0000303710 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 031 556 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 515 778 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року у справі № 805/759/15-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року та постановою Верховного суду від 15 жовтня 2019 року, визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення рішення Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби Центральний офіс з обслуговування великих платників від 21 листопада 2014 року за № 0000303710, відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 031 556 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 515 778 грн.

Таким чином, враховуючи, що податкове повідомлення-рішення, яким було зменшено вказану суму бюджетного відшкодування ПДВ, скасовано, а рішення суду набрали законної сили, то відповідні суми бюджетного відшкодування є узгодженими та повинні бути відшкодовані підприємству позивача.

Однак, як наголошував позивач, вищевказана сума бюджетного відшкодування на поточний рахунок ПАТ «ММК імені Ілліча» не надходила.

Позивач 30 червня 2021 року звернувся з заявою № 33/100 до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та ГУ ДКС України у Дніпропетровській області з проханням здійснити відшкодування по декларації за серпень 2014 року.

В матеріалах справи відсутня відповідь відповідачів на заяву позивача від 30 червня 2021 року № 33/100, відшкодування узгодженого судом ПДВ також відсутнє.

Крім того, заявлені позивачем у декларації з ПДВ за серпень 2014 року суми бюджетного відшкодування не були відображені відповідачем 1 в жодному реєстрі, які ведуться чи велись за Порядками, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 та від 22 лютого 2016 року № 68, тобто ані в Тимчасовому реєстрі, ані в єдиному Реєстрі заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість узгоджених судом цих сум відшкодування немає.

Надаючи оцінку питанню дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування в певних випадках та захисту прав учасників податкових відносин є Податковий кодекс України (далі - ПК України), який в тому числі регулює і питання порядку здійснення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

За визначенням, наведеним у підпунктах 14.1.18 та 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній станом на час узгодження заборгованості бюджету), бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу; пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Законом №1797-VІІІ у підпункті 14.1.18 слова і цифру "у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу" було виключено.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.8 статті 200 ПК України визначено, що до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних (пункт 200.10 статті 200 ПК України).

Згідно з пунктом 200.12 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу (пункт 200.13 статті 200 ПК України).

За змістом пункту 200.14 статті 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Згідно з пунктом 200.15 статті 200 ПК України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Аналіз вказаних норм свідчить, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику податку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 ПК України нараховується пеня.

Нарахування пені пов`язується саме із недотриманням суб`єктами владних повноважень положень статті 200 ПК України, яка визначає, зокрема, комплекс дій, необхідних для своєчасного повернення сум бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Наведений юридичний факт, у свою чергу, зумовлює виникнення фінансових правовідносин між боржником в особі держави та кредитором - платником податків, права якого порушені саме внаслідок несплати йому відповідної суми. Отже, у даній справі після спливу останнього дня, встановленого законодавством для зарахування на рахунок позивача узгодженої суми відшкодування ПДВ, останній мав дізнатися про порушення свої прав та виникнення підстав для вжиття заходів по їх захисту із обранням відповідного способу.

Відтак, законодавцем надано платнику податків можливість захистити своє право шляхом оскарження не тільки рішення контролюючого органу, а й шляхом оскарження дії чи бездіяльності контролюючого органу.

Направляючи дану справу на новий розгляд Верховний Суд виснував, що враховуючи актуальні правові позиції Верховного Суду є помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що строк давності у спірних правовідносинах не застосовується, зокрема, з мотивів «триваючого правопорушення», так само щодо зміни правового регулювання механізму бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом запровадження ведення Реєстру та Тимчасового реєстру.

У межах нового розгляду справи позивачем подано до суду заяву про поновлення строків звернення до суду із даним позовом, в якій зазначено, що з адміністративним позовом ПРАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА» звернулось до суду 02.08.2021, вважаючи належною датою для відліку строку звернення до суду прийняття 15.10.2019 Верховним Судом постанови по справі № 805/759/15-а.

Наголошено, що враховуючи усталену практику з повернення бюджетного відшкодування, позивач був обізнаний, що таке повернення відбувається виключно після завершення судового розгляду в усіх трьох інстанціях.

Окрім цього, позивач звертав увагу на наявність об`єктивних обставин, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду, та не залежали від волі позивача, а саме діяльність підприємства позивача зазнала суттєвих збитків у зв`язку із циклічним спадом попиту на металопродукцію та підвищенням вартості ресурсів сировини, що відобразилось на фінансових результатах діяльності підприємства; неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Зазначив, що в спірний період з 19 жовтня 2019 року (після завершення касаційного оскарження у справі № 805/759/15-а) по 02 серпня 2021 року (по день звернення з позовом до суду першої інстанції) існувала об`єктивна правова невизначеність, зумовлена причинами, переліченими вище, в тому числі й підтверджена поведінкою відповідачів, як суб`єктів владних повноважень, всі складові якої не були в полі впливу позивача.

Повторно позивач звернув увагу суду, що порушення прав товариства стосовно відшкодування сум ПДВ відповідачем, є триваючим.

Надаючи оцінку доводам, наведеним позивачем у поданому клопотанні та апеляційній скарзі, суд зазначає наступне.

Вирішуючи питання щодо обчислення строку звернення до адміністративного суду слід врахувати практику Верховного Суду з цього питання (яка існувала станом на час виникнення спірних правовідносин), який тривалий час виходив з того, що в силу положень пункту 102.4 статті 102 ПК України контролюючим органам надано право стягнення податкового боргу протягом наступних 1 095 календарних днів з дня виникнення такого податкового боргу.

Оскільки контролюючі органи наділені правом стягнення з платників податків податкового боргу та пені на нього протягом 1 095 днів то, для цілей забезпечення принципів справедливості, рівності і балансу у відносинах між платниками і державою, аналогічне право на стягнення заборгованості з бюджету та пені протягом 1 095 днів повинно бути забезпечено і для платників податків.

Палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла аналогічного правового висновку та у постанові від 14 березня 2019 року (справа №822/553/17) вказала, що позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість з Державного бюджету України може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань, тобто протягом 1 095 днів.

Відтак, і вимоги щодо стягнення заборгованості з бюджету, і вимоги щодо стягнення пені, нарахованої на весь час невиконання суб`єктом владних повноважень встановленого законом обов`язку можуть бути пред`явлені у межах 1 095-денного строку, після спливу якого правовідносини стають стабільними.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника (абзац другий пункту 200.15 статті 200 ПК України).

Відшкодування узгоджених сум ПДВ, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування ПДВ в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування ПДВ, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2019 року (справа №826/7380/15) дійшла правового висновку, що за відсутності належного правого механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного прав є стягнення з Державного бюджету України через відповідне ГУ ДКС України на користь товариства заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

Водночас, праву платника податків на отримання відповідних сум бюджетного відшкодування та пені кореспондує обов`язок останнього із своєчасного звернення до суду за захистом своїх прав у разі їх порушення контролюючим органом та наміру їх захистити. Право на звернення до суду не може бути реалізованим у будь-який невизначений час після його виникнення. Законом встановлено строк давності, за збігом якого вимоги щодо суми податкового зобов`язання як не сплаченої, так і надміру сплаченої чи такої, що підлягає відшкодуванню, у податковому правовідношенні припиняються. Аналогічний підхід до застосування положень статті 102 ПК України в частині встановлення темпоральних меж права платника ПДВ на повернення бюджетного відшкодування викладено і в постанові Верховного Суду від 3 грудня 2020 року (справа №1340/4394/18).

Зміна правового регулювання механізму бюджетного відшкодування ПДВ шляхом запровадження ведення Реєстру та Тимчасового реєстру, на переконання суду, не може вважатись ні підставою для зупинення перебігу строків давності для вимоги про стягнення, ні початком для відліку строку, встановленого статтею 102 ПК України, як то помилково вважає податковий орган.

Окрім цього, суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 9 жовтня 2018 року (справа №817/1828/17), відповідно до якого бюджетне відшкодування за відповідними заявами до 1 квітня 2017 року мало б здійснюватись у раніше визначеному порядку, тобто зі складанням контролюючим органом відповідного висновку та його наданням територіальному органу Державної казначейської служби України.

Також суд бере до уваги посилання позивача на триваючий характер порушення прав та про відсутність механізму отримання зазначеного відшкодування за наслідками відображення відомостей щодо позивача в Тимчасовому реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, оскільки платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом відповідного строку з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Право на отримання бюджетного відшкодування у платника ПДВ виникає щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 56.18 статті 56 ПК при зверненні платника податків до суду щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 254 КАС (в редакції, чинній до 15.12.2017) у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п`ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Суми бюджетного відшкодування, щодо повернення яких позивач заявив позовні вимоги, набули статусу узгоджених в день набрання законної сили Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 по справі № 805/759/15-а.

Початком перебігу строку звернення до суду з вимогою про стягнення пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ є набуття статусу бюджетної заборгованості невідшкодованих сум ПДВ, тобто наступний день, який слідує за датою закінчення строку, визначеного п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України, та з якого фактично і розпочинається нарахування такої пені.

Відповідно до пунктів 200.13 та 200.15 статті 200 ПК України (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Як зазначено вище, податковий орган всупереч зазначених приписів ПК України не подав до органів Державного казначейства висновку після набрання законної сили постановою Донецького окружного адміністративного суду по справі № 805/759/15-а.

Таким чином, після набрання законної сили рішення суду вже набула статусу бюджетної заборгованості і контролюючий орган повинен був подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню ПрАТ «ММК імені Ілліча» не пізніше 23.09.2015, а орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у свою чергу, мав здійснити бюджетне відшкодування, що не було здійснено відповідачами.

При цьому, наявність касаційного провадження не змінює дати, з якої позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав.

Отже, на спірні правовідносини не можуть впливати фактори, пов`язані із започаткуванням діяльності Верховного Суду та припинення розгляду справ Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України.

У зв`язку з цим суд вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги позивача про початок перебігу строку звернення до суду з моменту оприлюднення у жовтні 2019 року рішення касаційного суду в справі № 805/759/15-а, та наступні посилання позивача, що випливають з цього - про запровадження карантину з березня 2020 року, та відповідне продовження строку звернення до суду.

Більш того, позивач не вказав жодних обмежень, встановлених у зв`язку із запровадженням карантину, які б перешкоджали йому звернутися до суду з позовом у встановлений частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства строк.

Вимоги позивача про стягнення бюджетного відшкодування та пені заявлені поза межами строку давності, оскільки право на їх повернення виникло у позивача не пізніше кінця липня 2015 року, а з позовом позивач звернувся у серпні 2021 року, тобто, як з пропуском шестимісячного строку, встановленого ст. 122 КАС України, так і за межами 1095 днів, - строку звернення до суду, який було визначено сталою судовою практикою до 2020 року, наведеною вище, зокрема постановою від 14 березня 2019 року в справі №822/553/17 Палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

З урахуванням цього не можуть бути визнані поважними причини пропуску строку звернення до суду з посиланням на те, що зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах.

При цьому, доводи про незастосування строку звернення до суду з мотивів «триваючого правопорушення», є необґрунтованими, про що зазначено вище в цьому рішенні, в тому числі, з урахуванням практики Верховного Суду, що підлягає застосуванню до спірних тотожних правовідносин.

Необхідність застосування строків звернення до суду з подібними позовами викладена в численних рішеннях Верховного Суду, зокрема наведених вище в цій постанові, в тому числі, палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14.03.2019 (справа №822/553/17), при цьому час ухвалення постанов з таким змістом є більш пізнім, ніж судові рішення, на які послався суд першої інстанції (наприклад, постанови від 22 грудня 2021 року в справі № 360/2526/20, від 30 листопада 2021 року в справі № 280/2868/20, від 3 листопада 2021 року у справі № 0340/1409/18).

Приписами частини першої статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду із цими позовними вимогами та належних обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивачем не наведено та не доведено, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності поважних причин для поновлення строку звернення до суду.

За правилами частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Положеннями пункту 8 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджує висновок суду першої інстанції щодо залишення позовних вимог без розгляду.

Суд не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права в частині залишення позовних вимог без розгляду, з огляду на норми Кодексу адміністративного судочинства України, як і порушення права на доступ до правосуддя.

Згідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Приймаючи викладене до уваги суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та прийнято ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 310, 316, 325, 328, 329, 379 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі № 200/9657/21 – залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі № 200/9657/21 – залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 24 серпня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 31 серпня 2026 року.

Судді А.В. Гайдар

Т.Г.Гаврищук

І.В. Пивовар