Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №620/12237/25 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 року Чернігів Справа № 620/12237/25

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю. О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомВійськової частини НОМЕР_1

до ОСОБА_1

про стягнення збитків завданих державі

У С Т А Н О В И В:

Військова частина НОМЕР_1 (далі також – позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі також – відповідач), у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 заборгованість за завдані державі збитки в сумі 1 256 408,15 гривень.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 07.03.2024 ОСОБА_1 зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 . Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 08.03.2024 № 68 його призначено на посаду стрільця 3 піхотного відділення 2 піхотного взводу 1 піхотної роти, на якій він проходив військову службу до 26.11.2024. Наказом командира НОМЕР_3 окремої піхотної бригади від 26.11.2024 № 50-РС позивача звільнено у відставку за станом здоров`я на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку. 09.12.2024 його виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 . У зв`язку з проведенням організаційних заходів та ліквідацією військової частини НОМЕР_2 з 01.01.2025 її особовий склад було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . У липні 2025 року відповідачем на підставі наказу командира від 22.07.2025 № 1435 проведено планову документальну перевірку окремих питань фінансового забезпечення. За її результатами встановлено, що за колишнім військовослужбовцем ОСОБА_1 обліковується дебіторська заборгованість за номенклатурою служби інфраструктурного забезпечення у розмірі 2160,00 грн, служби забезпечення засобами ураження – 147,84 грн та речової служби – 1 254 100,31 грн. Таким чином, станом на 01.07.2025 за ОСОБА_1 обліковувалася дебіторська заборгованість у загальному розмірі 1 256 408,15 грн. За результатами зазначеної перевірки командиром військової частини НОМЕР_1 22.08.2025 видано наказ № 856 «Про результати планової документальної перевірки окремих питань фінансового забезпечення військової частини НОМЕР_1 станом на 01.07.2025», на підставі якого позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 256 408,15 грн.

Ухвалою судді Житняк Л.О. від 16.12.2025 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач подав відзив до суду, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначив, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 на посаді сержанта із матеріального забезпечення 3 навчальної роти НОМЕР_5 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки. Наказом командира військової частини НОМЕР_4 від 08.01.2024 № 9 за результатами службового розслідування його притягнуто до повної матеріальної відповідальності у зв`язку з нестачею військового майна. У подальшому його звільнено із займаної посади, зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 та 08.03.2024 призначено на посаду стрільця 3 піхотного відділення 2 піхотного взводу 1 піхотної роти, 26.11.2024 визнаний непридатним до військової служби та звільнений у відставку. Про притягнення до повної матеріальної відповідальності та наявність заборгованості у розмірі 1 256 408,15 грн відповідач дізнався з листа військової частини НОМЕР_1 від 17.07.2025 № 5899. З наказами про призначення та проведення службових розслідувань, їх матеріалами та наказом про притягнення до матеріальної відповідальності під підпис не ознайомлювався, у зв`язку з чим був позбавлений можливості надати пояснення, заявити клопотання, подати докази та оскаржити результати розслідування. Також зазначив, що військовою частиною НОМЕР_1 до Чернігівського окружного адміністративного суду подавався позов про стягнення з нього 1 256 408,15 грн, який ухвалою суду від 20.08.2025 у справі № 620/8786/25 залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду. На думку відповідача, матеріали службового розслідування не містять належних і допустимих доказів його вини у заподіянні державі шкоди, зокрема доказів закріплення за ним статусу матеріально відповідальної особи, доведення до нього відповідного наказу та інструкції, протиправності його поведінки, причинного зв`язку між його діями та заподіяною шкодою, а також самого факту завдання ним збитків державі. Крім того, за результатами службового розслідування його не було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Відповідач звернув увагу, що матеріали службових розслідувань, які стали підставою для притягнення його до матеріальної відповідальності, військовою частиною НОМЕР_1 до суду не подано. Натомість, за результатами проведеної у військовій частині НОМЕР_1 планової документальної перевірки станом на 01.07.2025 за ним було обліковано дебіторську заборгованість у загальному розмірі 1 256 408,15 грн, а наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.08.2025 № 856 юридичній службі доручено підготувати позов про її стягнення. З огляду на викладене відповідач вважає притягнення його до повної матеріальної відповідальності необґрунтованим та таким, що здійснене без доведення передбачених законом підстав матеріальної відповідальності військовослужбовця.

25.06.2026 на підставі розпорядження керівника апарату суду № 382, відповідно до пункту 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначений повторний автоматизований розподіл справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Скалозубу Ю.О.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Скалозуба Ю. О. від 07.07.2026 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

15.05.2022 ОСОБА_1 був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_4 на посаду сержанта із матеріального забезпечення 2 навчальної роти НОМЕР_6 навчального батальйону (а. с. 47).

Відповідно до копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 15.05.2023 № 121 відповідача призначено на посаду сержанта із матеріального забезпечення 3 навчальної роти НОМЕР_5 навчального батальйону (а. с. 52); з 07.06.2023 ОСОБА_1 призначено на посаду сержанта із матеріального забезпечення 3 навчальної роти НОМЕР_5 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки, що підтверджується копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 07.06.2023 № 142 (а. с. 53).

За фактом нестачі майна речової служби військової частини НОМЕР_4 на суму 2 259 159,20 грн було ініційовано службове розслідування, за результатами якого складено акт № 145 (а. с. 107-116).

Відповідно до змісту вказаного акту службовим розслідуванням був підтверджении? факт виявлення нестачі маи?на речовоі? служби віи?ськовоі? частини НОМЕР_4 , яке було закріплено за сержантом із матеріального забезпечення 3 навчальноі? роти НОМЕР_5 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки старшим сержантом ОСОБА_2 ?лом ОСОБА_3 .

Службовим розслідуванням не було встановлено точних обставин втрати/знищення/розкрадання речового маи?на, нестачу якого зафіксовано під час прийому передачі майна та в інвентаризаціи?них описах (пункт 4.1 акту).

Службовим розслідуванням на підставі наявних матеріалів зроблении? висновок про виявлення нестачі маи?на внаслідок бездіяльності, невиконанні службових обов`язків, безвідповідального відношення до збереження, обліку державного маи?на старшим сержантом ОСОБА_1 , за яким воно було безпосередньо закріплено (пункт 4.2 акту).

Наказом командира військової частини НОМЕР_4 (з основної діяльності) від 08.01.2024 № 9 «Про результати службового розслідування за фактом нестачі військового майна в 3 навчальній роті НОМЕР_5 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки», відповідача притягнуто до повної матеріальної відповідальності на суму 1 427 642,22 грн відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі»; наказано занести до книги обліку нестач суму - 1 479 118,22 грн та стягнути її зі старшого сержанта ОСОБА_1 (а. с. 57-60).

Наказом командира військової частини НОМЕР_4 (з основної діяльності) від 14.02.2024 № 69 «Про результати службового розслідування за фактом нестачі військового майна по службі забезпечення засобами ураження», відповідача притягнуто до повної матеріальної відповідальності на суму 147,84 грн відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі»; наказано стягнути зі старшого сержанта ОСОБА_1 нестачу в сумі 147,84 грн (а. с. 120-124).

Також наказом командира військової частини НОМЕР_4 (з основної діяльності) від 17.02.2024 № 78 «Про результати службового розслідування та встановлення обставин, нестачі інвентаризаційного майна військової частини НОМЕР_4 », відповідача притягнуто до повної матеріальної відповідальності на суму 2160,00 грн відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (а. с. 141-145).

Відповідно до копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 05.03.2024 № 65 відповідача звільнено від займаної посади наказом командира військової частини НОМЕР_7 (по особовому складу) від 27 липня 2023 року № 97-PC і зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 й направлено до нового місця служби до АДРЕСА_1 . З 05.03.2024 виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_4 та знятий з усіх видів забезпечення (а. с. 56).

Згідно з витягом з наказу командира військової частини (по стройовій частині) НОМЕР_2 від 07.03.2024 № 67 старшого сержанта ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , у якій 08.03.2024 наказом № 68 призначено на посаду стрільця З піхотного відділення 2 піхотного взводу 1 піхотної роти (а. с. 7). Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 09.12.2024 № 349 старшого сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення (а. с. 8 – зворот).

Актом приймання-передачі заборгованості з відшкодування завданих державі збитків командиром військової частини НОМЕР_4 передано та т. в. о. командира військової частини НОМЕР_1 прийнято заборгованість із відшкодування завданих державі збитків, яка на день виключення зі списків особового складу старшого сержанта ОСОБА_1 не погашена. Заборгованість у сумі 1 429 950,06 грн виникла за результатами службових розслідувань згідно з наказами командира військової частини НОМЕР_4 , а саме: від 08.01.2024 № 9 у сумі 1 427 642 грн 22 коп. (по майну речової служби), від 14.02.2024 № 69 у сумі 147 грн 84 коп. (майно служби забезпечення засобами ураження (РАО)), від 17.02.2024 № 78 у сумі 2160 грн 00 коп. (майно служби інфраструктурного забезпечення (КЕС)) (а. с. 126).

Відповідно до витягу з книги грошових стягнень і нарахувань фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 по номенклатурі на 2025 рік № 318, сторінка №5, залишок до стягнення зі старшого сержанта ОСОБА_1 становить 1 256 408,15 грн (а. с. 151).

Листом від 06.11.2025 № 8826 військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено відповідача про те, що з метою встановлення фактичного фінансово-економічного стану у військовій частині НОМЕР_1 , на виконання вимог пункту 8.2 наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 280 «Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України» (зі змінами), на підставі наказу командира військової частини (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.07.2025 року № 1435 «Про призначення планової документальної перевірки окремих питань фінансового забезпечення військової частини НОМЕР_1 » військовою частиною НОМЕР_1 було проведено планову перевірку окремих питань фінансового забезпечення військової частини НОМЕР_1 станом на 01.07.2025.

Під час дослідження внутрішньою перевірочною комісією форми звітності «Детальна розшифровка дебіторської заборгованості, яка відображається у бюджетній звітності спеціального фонду за доходами» було встановлено, що за колишнім військовослужбовцем ОСОБА_1 обліковується дебіторська заборгованість за номенклатурою служби інфраструктурного забезпечення (КЕС) - в сумі 2160,00 грн, по службі забезпечення засобами ураження (PAO) - в сумі 147,84 грн, по речовій службі - в сумі 1254 100,31 грн, яка виникла за результатами проведених у військовій частині НОМЕР_4 службових розслідувань за фактами нестачі майна. Станом на 01.07.2025 дебіторська заборгованість за ОСОБА_1 , згідно бухгалтерських регістрів становить 1 256 408,15 грн. (один мільйон двісті п?ятдесят шість тисяч чотириста вісім гривень 15 коп.), що підтверджується витягом із книги грошових стягнень і нарахувань фінансово-економічної служби військової частини. У зв`язку з вищезазначеним відповідачу запропоновано сплатити на рахунок військової частини НОМЕР_1 заборгованість за завдані державі збитки в сумі 1 256 408,15 грн (а. с. 13).

Оскільки заборгованість за завдані державі збитки в розмірі 1 256 408,15 грн залишається невиплаченою відповідачем, військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з вказаним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).

Приписами частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до частини 4 статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі — Статут).

Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Відповідно до пункту 5 Статуту внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (пункт 16 Статуту).

Відповідно до пункту 26 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України” дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджено Наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371 (далі - Порядок №608), який визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Відповідно до норм розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.

В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.

Згідно з розділом VІ Порядку № 608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-IX (далі - Закон № 160-IX).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону № 160-IX матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Відповідно до норм частини 1-2 статті 3 Закону № 160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:

1) наявність шкоди;

2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків;

3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;

4) вина особи в завданні шкоди.

Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.

Згідно з положеннями частини 1 статті 6 Закону № 160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: 1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій; 2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб; 3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин; 4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення; 5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду (частина 1 статті 7 Закону № 160-IX).

Відповідно до положень частини 1 статті 9 Закону № 160-IX завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: 1) дії непереборної сили; 2) необхідної оборони; 3) крайньої необхідності; 4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; 5) виправданого службового ризику; 6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; 7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.

Суд зауважує, що наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою військовослужбовця і настанням шкоди, вина саме у заподіянні шкоди, які згідно вимог Закону №160-ІХ є обов`язковими і необхідними умовами притягнення до повної матеріальної відповідальності.

Матеріали справи свідчать, що висновки військової частини НОМЕР_4 про наявність підстав для притягнення відповідача до повної матеріальної відповідальності ґрунтуються на матеріалах службового розслідування, під час якого був підтверджении? факт виявлення нестачі маи?на речовоі? служби віи?ськовоі? частини НОМЕР_8 , яке було закріплено за сержантом ОСОБА_2 ?лом ОСОБА_3 . Службовим розслідуванням не було встановлено точних обставин втрати/знищення/розкрадання речового маи?на, нестачу якого зафіксовано під час прийому-передачі майна та в інвентаризаціи?них описах. Натомість на підставі наявних матеріалів зроблении? висновок про виявлення нестачі маи?на внаслідок бездіяльності, невиконання службових обов`язків, безвідповідального відношення до збереження, обліку державного маи?на старшим сержантом ОСОБА_1 , за яким воно було безпосередньо закріплено.

Встановлення факту нестачі військового майна та його обліку за конкретним військовослужбовцем саме по собі не є достатнім для покладення на нього матеріальної відповідальності. Позивач повинен довести наявність усіх умов, визначених статтею 3 Закону № 160-IX, а саме: шкоду, конкретну протиправну поведінку відповідача, причинний зв`язок між такою поведінкою та шкодою, а також вину відповідача.

Водночас акт службового розслідування не містить належної конкретизації таких обставин. Із матеріалів службового розслідування вбачається, що комісією встановлено факт нестачі майна, однак не встановлено точних обставин його втрати, знищення або вибуття, жодним чином не зазначено, які саме дії відповідача призвели до виникнення нестачі військового майна. За таких обставин висновок про вину відповідача у виникненні шкоди ґрунтується переважно на факті закріплення за ним майна та подальшому встановленні його нестачі, що саме по собі не є достатнім для доведення усіх передбачених законом умов матеріальної відповідальності.

Суд зазначає, що оскільки мова йде про застосування юридичної відповідальності, то позивач повинен довести склад правопорушення.

Натомість у спірних правовідносинах позивачем не доведена ні протиправна поведінка позивача, ні наявність причинного зв`язку між його протиправною поведінкою і настанням шкоди, вина саме відповідача у заподіянні шкоди, які згідно вимог Закону №160-ІХ є обов`язковими і необхідними умовами притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності.

Службовим розслідуванням не встановлено прямого причинного зв`язку між діями/бездіяльністю відповідача та виконанням ним обов`язків військової служби, а формальне посилання на те, що він був матеріально відповідальною особою, не може бути належним та допустимим доказом притягнення до повної матеріальної відповідальності.

З огляду на наведене в сукупності, суд дійшов висновку, що акт службового розслідування та матеріали розслідування не містять належних та допустимих доказів про те, що саме з вини ОСОБА_1 державі було завдано збитки у зв`язку з неналежним виконанням ним службових обов`язків. Так, позивачем не доведено, у чому конкретно виражалося безвідповідальне відношення до збереження, обліку державного маи?на позивача, та який це причинний зв`язок має з нестачею військового майна.

Згідно з частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 та від 11 липня 2013 року №6-рп/2013.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя вказаної статті).

Таким чином, послуги зі складання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг є різновидом правової допомоги, витрати на яку включаються до складу судових витрат.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 7, 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Також, за змістом частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмету спору.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надані суду ордер та розрахунок послуг згідно договору про надання правничої допомоги № 115 від 25.06.2025 на суму 20000,00 грн.

Суд зазначає, що спір, який виник між сторонами, віднесений Кодексом адміністративного судочинства України до справ незначної складності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг відповідачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), а відтак, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, дійшов висновку про зменшення розміру таких витрат до 10000,00 грн, що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат саме у зазначеному розмірі.

Враховуючи наведене, за рахунок бюджетних асигнувань позивача на користь відповідача мають бути стягнуті судові витрати в розмірі 10000,00 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення збитків завданих державі - відмовити повністю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 10000,00 грн судових витрат.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 .

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Дата складення повного рішення суду - 01.09.2026.

Суддя Ю. О. Скалозуб