Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №620/2173/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

Суд: Чернігівський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них

Дата: 18 серпня 2026 р.

Справа: №620/2173/26

Суддя: Падій В.В.

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 року Чернігів Справа № 620/2173/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участі секретаря Калюжної В.В.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області, Головне управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просить:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 2582/ ж10/25-01-07-05-01 від 13.02.2026 року на суму 307831.00 грн, винесене Головним Управлінням ДПС у Чернігівській області стосовно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 );

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 2583/ ж10/25-01-07-05-01 від 13.02.2026 року на суму 80797.00 грн, винесене Головним Управлінням ДПС у Чернігівській області стосовно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 );

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 2584/ ж10/25-01-07-05-01 від 13.02.2026 року на суму 1020.00 грн, винесене Головним Управлінням ДПС у Чернігівській області стосовно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ).

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 24.03.2026 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем поданий відзив на позов, в якому заперечує проти задоволення позову з наступних підстав. Перед початком фактичної перевірки позивача з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючого органу на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (п.80.4 ст. 80 Податкового кодексу України) була проведена контрольна розрахункова операція, а саме за готівкові кошти було придбано годинник EDOX 88008 37RGCA GIR за ціною 79 080,00 грн. Продавцем ОСОБА_2 було роздруковано нефіскальний розрахунковий документ - товарний чек №269426 від 16.01.26, роздрукований о 10:50. Розрахункова операція також підтверджується актом проведення контрольної розрахункової операції за місцем реалізації товарів (надання послуг) від 16.01.2026, який гр. ОСОБА_2 підписала, чим підтвердила здійснення розрахункової операції. Відповідно до абз. 7 пункту 81.1 етапі 81 Податкового кодексу України було пред`явлено направлення особі яка фактично проводила розрахункові операції, тобто продавцю ОСОБА_3 з ОСОБА_4 , яка розписалася у направлені із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, дати і часу ознайомлення (11 год, 16 хв. 16.01.2026 р). В порядку п.п. 20.1.48 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області було відкрито застосовано технічний засіб, що має функції відеозапису, та відкрито здійснено відеофіксацію (відеозйомку), під час вручення копії наказу на проведення фактичної перевірки. В подальшому продавець ОСОБА_2 здійснила опис готівкових коштів, що знаходяться на місці проведення розрахунків та роздрукувала Х-звіт (денний) ПРРО ф.п. 4001226522, оформлений як додаток до матеріалів фактичної перевірки і є невід`ємною частиною матеріалів перевірки. В описі готівкових коштів РРО за 16.01.2026 чітко прописано, що готівкові кошти, які знаходились в касі отримані продавцем ОСОБА_2 за реалізовані товари, тим самим продавець підтвердив свій статус матеріально- відповідальної особи та особи, яка здійснює розрахункові операції у вищевказаному магазині. Шляхом аналізу даних, що містяться в описі готівкових коштів, та х-звіті ПРРО ф.п. 4001226522, встановлено не проведення розрахункових операцій через ПРРО ф.п. 4001226522 у готівковій формі на загальну суму 151 356, 00 грн. Таким чином продавець ОСОБА_2 мала достатній час, між проведенням контрольної розрахункової операції об 10 год. 50 хв. та пред`явлення направлень та копії наказу об 11. год. 16 хв., на проведення розрахункової операції через РРО ф.н. НОМЕР_2 з паданням особі яка отримує товар розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції. В ході проведення перевірки встановлено, що на господарському об`єкті в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » здійснюється реалізація товарів, а саме: «годинники всіх видів та їх частини», які входять до переліку груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого остановою КМУ від 16.03.2017 №231. Первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред`явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за погреби). Такі документи надаються особисто або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті). В зв`язку з ненаданням ФОП ОСОБА_1 копій документів, було складено акт ненадання документів на запит (зареєстрованого в ТУ ДПС у Кіровоградській області за №80/11-28-07-04 від 23.01.2026). А тому, в ході перевірки податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем п.85.2 ст. 85 ПКУ (не надання на запит контролюючого органу документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки).

Позивачем подана відповідь на відзив на позов, в якій наголошує на незаконності проведення перевірки, оскільки матеріали та результати доперевірочого аналізу до суду не були надані.

Ухвалою суду від 08.06.2026 вирішено провести розгляд справи №620/2173/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, - за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 14:00 год. 16 червня 2026 року.

Ухвалою суду від 15.06.2026 задоволена заява представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; забезпечено проведення судових засідань, в тому числі, що призначено на 16.06.2026 о 14:00 год, у справі № 620/2173/26 в режимі відеоконференції за участю представника позивача; проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснити за допомогою програмного забезпечення “EasyCon” (https://vkz.court.gov.ua/).

Ухвалою суду від 16.06.2026, занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника відповідача та залучено в якості співвідповідача Головне управління ДПС у Кіровоградській області.

ГУ ДПС у Кіровоградській області подало відзив на позов, в якому заперечують проти позову з наступних підстав. Фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 (п.н. НОМЕР_1 ) проведено працівниками ГУ ДПС у Кіровоградській області з 16.01.2026 по 22.01.2026, на підставі рішення керівника ГУ ДПС у Кіровоградській області, оформленого наказом від 12.01.2026 №57-п «Про проведення фактичної перевірки» на підставі ст.191, п.п.20.1.2, 20.1.4, 20.1.8 - 20.1.11 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп. 80.2.2, п.п. 80.2.7 п. 80.2 ст.80 Податкового Кодексу України, тривалістю не більше 10 діб. Фактичною перевіркою встановлено недотримання ФОП ОСОБА_1 вимог: - п. 1, 2, 12 ст. 3 Закону України від 06.12.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями);- п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України; п.п. 2 п. 6 розд. ІІ Постанови Національного банку України від 29.12.2017 р. №148 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні». Контрольні заходи ГУ ДПС у Кіровоградській області провела, застосовуючи ризикорієнтований підхід та враховуючи рішення Ради національної безпеки і оборони «Про запровадження правових і організаційних заходів щодо мораторію на безпідставні перевірки та втручання державних органів у діяльність бізнесу й стимулювання економічного зростання» введеного в дію Указом Президента України від 21.07.2025 року №538/2025. Відповідно доперевірочного аналізу, щодо можливих фактів порушень норм законодавства при розрахунках із споживачами за адресом місця здійснення діяльності: АДРЕСА_1 , згідно операційного плану суб`єкт господарювання має наступні ризики: п. 4.43 - Наявна інформація про незастосування РРО / ПРРО під час продажу товарів , робіт, послуг та видача документів, що імітують фіскальні касові чеки споживачам; п. 4.51 - Наявна інформація про незначну кількість чеків, створених за добу СГ, які мають зареєстровані РРО/ПРРО, із зазначенням фіскального номеру (не більше ніж 3); п. 4.60 - Наявна інформація про здійснення (декларування) ризикових видів діяльності у сферах організації та проведення азартних ігор; надання фінансових (платіжних) послуг; торгівлі через мережу інтернет; реалізації технічно складних побутових товарів (ТСПТ), що підлягають гарантійному ремонту; реалізації підакцизних товарів; реалізації ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення. Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючого органу на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (п.80.4 ст. 80 Податкового кодексу України) була проведена контрольна розрахункова операція, за готівкові кошти було придбано годинник EDOX 88008 37RGCA GIR за ціною 79080,00 грн. Продавцем ОСОБА_2 було роздруковано нефіскальний розрахунковий документ товарний чек №269426 від 16.01.26, роздрукований о 10:50. Розрахункова операція також підтверджується Актом проведення контрольної розрахункової операції за місцем реалізації товарів (надання послуг) від 16.01.2026 р. який гр. ОСОБА_2 підписала, чим підтвердила здійснення розрахункової операції. Відповідно до абз. 7 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України було пред`явлено направлення особі яка фактично проводила розрахункові операції, тобто продавцю ОСОБА_2 , яка розписалася у направленні на перевіркуіз зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, дати і часу ознайомлення (11 год. 16 хв. 16.01.2026 р). В подальшому продавець ОСОБА_2 здійснила опис готівкових коштів, що знаходяться на місці проведення розрахунків та роздрукувала Х-звіт (денний) ПРРО ф.н. НОМЕР_2 , оформлений як додаток до матеріалів фактичної перевірки і є невід`ємною частиною матеріалів перевірки. В описі готівкових коштів РРО за 16.01.2026 року чітко прописано, що готівкові кошти, які знаходились в касі отримані продавцем ОСОБА_2 за реалізовані товари, тим самим продавець підтвердив свій статус матеріально-відповідальної особи та особи, яка здійснює розрахункові операції у вищевказаному магазині. Шляхом аналізу даних, що містяться в описі готівкових коштів, та Х-звіті ПРРО ф.н. НОМЕР_2 , встановлено не проведення розрахункових операцій через ПРРО ф.н. НОМЕР_2 у готівковій формі на загальну суму 151 356, 00 грн. Таким чином продавець ОСОБА_2 мала достатній час, між проведенням контрольної розрахункової операції об 10 год. 50 хв. та пред`явлення направлень та копії наказу об 11. год. 16 хв., на проведення розрахункової операції через ПРРО ф.н. 4001226522 з наданням особі яка отримує товар розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції. Також в ході перевірки було вручено запит про надання документів від 21.01.2026 №б/н, в якому зазначено, надати належним чином завірені копії документів до 12 год. 00 хв., 22.01.2025 року, наступні документи, зокрема: - копії первинних документів на товар, годинник Epos 35.11.152.20.15.30 та їх облік. В зв`язку з ненаданням ФОП ОСОБА_1 копій документів, було складено акт ненадання документів на запит (зареєстрованого в ГУ ДПС у Кіровоградській області за №80/11-28-07-04 від 23.01.2026). За результатами проведення фактичної перевірки та з урахуванням наданих в ході перевірки матеріалів, перевіряючими складено акт фактичної перевірки від 22.01.2026 №895/11/28/РРО/ НОМЕР_1 , із зазначенням у висновках перевірки порушень ФОП ОСОБА_1 (п.н. НОМЕР_1 ): п. 1, 2, 12 ст. 3 Закону України від 06.12.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями); п.п. 2 п. 6 розд. ІІ Постанови Національного банку України від 29.12.2017 р. №148 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»-п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України.

Позивачем подана відповідь на відзив на позов, яка є аналогічною відповіді на відзив на позов, поданий ГУ ДПС у Чернігівській області. Позивач наголошує на незаконності проведення перевірки, вказує, що матеріали та результати доперевірочого аналізу до суду не були надані.

Учасники справи про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, подали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.

ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою – підприємцем в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань 20.03.2024 за № 2010350010001234125.

З метою дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, дотримання роботодавцем законодавства стосовно укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), порядку розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги), а також тимчасово, на період до припинення або скасування дії воєнного стану в Україні, під час здійснення контролю за дотриманням платниками податків вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 (п.н. НОМЕР_1 ), юридична (податкова) адреса: АДРЕСА_2 на підставі рішення керівника ГУ ДПС у Кіровоградській області, оформленого наказом від 12.01.2026 №57-п «Про проведення фактичної перевірки» на підставі ст. 191, п.п.20.1.2, 20.1.4, 20.1.8 - 20.1.11 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп. 80.2.2, п.п. 80.2.7 п. 80.2 ст.80 Податкового Кодексу України тривалістю не більше 10 діб.

Перед початком фактичної перевірки з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючого органу на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України проведена контрольна розрахункова операція, а саме за готівкові кошти було придбано годинник EDOX 88008 37RGCA GIR за ціною 79080,00 грн, під час якої продавцем ОСОБА_2 роздруковано нефіскальний розрахунковий документ товарний чек №269426 від 16.01.2026 о 10:50.

Також в ході перевірки було вручено запит про надання документів від 21.01.2026 №б/н, в якому зазначено, надати належним чином завірені копії документів до 12 год. 00 хв., 22.01.2025, а саме: копії первинних документів на товар - годинник Epos 35.11.152.20.15.30 та їх облік.

В зв`язку з ненаданням ФОП ОСОБА_1 копій документів посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області складено акт ненадання документів на запит, який зареєстровано в ГУ ДПС у Кіровоградській області 23.01.2026 за №80/11-28-07-04.

За результатами проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_5 та з урахуванням наданих в ході перевірки матеріалів, посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області складено акт фактичної перевірки від 22.01.2026 №895/11/28/РРО/ НОМЕР_1 , із зазначенням у висновках перевірки порушень ФОП ОСОБА_1 (п.н. НОМЕР_1 ):

- пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону України від 06.12.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями);

- підпункту 2 пункту 6 розділу ІІ постанови Національного банку України від 29.12.2017 №148 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»;

-пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України.

Другий примірник акту фактичної перевірки від 22.01.2026 №895/11/28/ РРО/ НОМЕР_1 вручено 23.01.2026 під підпис, після ознайомлення з викладеними в ньому висновками перевірки, продавцю магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_2 , яка зазначила у п.4.1 даного акту незгоду з викладеними у акті висновками перевірки.

В подальшому ГУ ДПС у Кіровоградській області відповідно до пункту 86.5. статті 86 Податкового Кодексу України та Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведені та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДПС від 04.09.2020 №470, матеріали фактичної перевірки господарського об`єкту – магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 (РНОК ПП НОМЕР_1 ), разом з розрахунком штрафних санкцій, направлено листом від 27.01.2026 №225/7/11-28-07-04-04 за основним місцем обліку платника податків – до ГУ ДПС у Чернігівській області, для розгляду та прийняття рішення згідно вимог чинного законодавства.

ФОП ОСОБА_5 подані заперечення до акту перевірки від 22.01.2026 № 895/11/28/РРО/ НОМЕР_3 , проте висновки викладені в акті фактичної перевірки залишені без змін згідно висновку від 11.02.2026 № 14/11-28-07-04-3690601927.

На підставі акту фактичної перевірки від 22.01.2026 №895/11/28/ РРО/ НОМЕР_1 ГУ ДПС у Чернігівській області винесені податкові повідомлення-рішення від 13.02.2026 №2582/ж 10/25-01-07-05-01 на суму штрафної санкції 307 831,00 грн, №2583/ж10/25-01-07-05-01 на суму штрафної санкції 80 797,00 грн, №2584/ж 10/25-01-07- 05-01 на суму штрафної санкції 1 020,00 грн.

Вищевказані ППР надіслані засобами поштового зв`язку ФОП ОСОБА_5 за юридичною адресою: АДРЕСА_3 , які отримані позивачем 23.02.2022 згідно повідомлення про вручення поштового відправлення.

Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 13.02.2026 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, і просити про їх захист.

Таким чином з наведеного вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.

Отже обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у наявності в особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто обов`язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Суд наголошує, що дослідження правомірності прийняття рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень повинно здійснюватися на момент їх прийняття (вчинення) та не може обґрунтовуватись юридичною правильністю (правомірністю) таких актів із урахуванням подій, які сталися, або могли статися у майбутньому.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, ОСОБА_1 є фізичною особою — підприємцем та оскаржує податкові повідомлення-рішення, якими до нього застосовано штрафні санкції саме як до фізичної особи — підприємця.

Водночас позовну заяву подано до суду від імені фізичної особи, без зазначення статусу фізичної особи — підприємця, що свідчить про невизначеність процесуального статусу позивача та невідповідність сторони спору характеру спірних правовідносин.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 18.03.2026 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу визначитися з процесуальним статусом позивача, проте згідно заяви про усунення недоліків від 24.03.2026 ОСОБА_1 не виявила бажання змінити процесуальний статус позивача з фізичної особи ОСОБА_1 на Фізичну особу – підприємця ОСОБА_1 .

Суд зауважує, що «фізична особа-підприємець» та «фізична особа» мають різний податковий статус залежно від конкретних правовідносин (зокрема, обраної системи оподаткування та мети використання майна), і встановлення цієї обставини має значення для правильного застосування норм матеріального права до спірних правовідносин.

Від фізичної особи чинне законодавство не вимагає реєстрації в податкових органах; статус фізичної особи не пов`язаний із підприємницькою діяльністю, натомість статус фізичної особи-підприємця чинне законодавство вимагає державної реєстрації в податкових органах; передбачає ведення податкового обліку та звітності; відкриває доступ до спрощеної системи оподаткування; встановлює особливі правила відповідальності.

Як слідує з матеріалів ГУ ДПС України у Чернігівській області винесло податкові повідомлення рішення № 2582/ ж10/25-01-07-05-01 від 13.02.2026 на суму 307831.00 грн, № 2583/ ж10/25-01-07-05-01 на суму 80797.00 грн, № 2584/ ж10/25-01-07-05-01 на суму 1020.00 грн саме стосовно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), а не фізичної особи ОСОБА_1 .

За таких обставин суд вважає, що у спірних правовідносинах права фізичної особи ОСОБА_1 не порушені відповідачем при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову повністю.

Щодо незаконності проведення фактичної перевірки у ФОП ОСОБА_5 суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі – ПК України, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), визначаючи, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).

Одним з видів податкового контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавств відповідно до статті 75 ПК України є право контролюючих органів на проведення камеральної, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичної перевірки.

Такі перевірки мають свої особливості щодо сфери правового регулювання, підстав для їх призначення, проведення, оформлення результатів та прийнятих за її наслідками рішень.

Так підпунктом 75.1.3. пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України.

На відміну від всіх інших передбачених законом перевірок фактична перевірка здійснюється без будь-якого попередження платника податку (особи) відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України.

Водночас попри відсутність необхідності попередження платника про проведення фактичної перевірки закон встановлює підстави та обов`язкові умови (обставини), що є необхідною передумовою для її здійснення. Перелік підстав, які зумовлюють проведення фактичної перевірки, окреслений у відповідних підпунктах пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Суд звертає увагу на правове формулювання пункту 80.2 статті 80 ПК України, контекст якої передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки. Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України закріплені обов`язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.

У цій справі в основу проведення фактичної перевірки платника податків відповідачем покладено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України (правова підстава).

За приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: 80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; 80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Отже єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбачених підпунктами 80.2.2 та 80.2.7. пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування; жодних інших підстав ця норма не встановлює.

Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.

Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об`єктів податкового контролю, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації - «яка свідчить про можливі порушення» - дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.

Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов`язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23 вказав, що «аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів. Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

Реалізуючи мету, з якою ця справа розглядається у складі Судової палати, Верховний Суд формулює такий правовий висновок, який має забезпечити єдині підходи до оцінки правомірності наказів про призначення фактичних перевірок. У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, який містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.».

Застосовуючи такі висновки до спірних у цій справі правовідносин, суд перевіряючи питання наявності обґрунтованої підстави для проведення перевірки на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, виходить з того, що інформацією, у зв`язку з якою прийнято спірний наказ, стали підготовлені відповідачем матеріали доперевірочного аналізу.

Згідно доперевірочного аналізу щодо можливих фактів порушень норм законодавства при розрахунках із споживачами за адресом місця здійснення діяльності: місто Кропивницький, вулиця Велика Перспективна, буд. 48, згідно операційного плану суб`єкт господарювання має наступні ризики: п. 4.43 - наявна інформація про незастосування РРО / ПРРО під час продажу товарів , робіт, послуг та видача документів, що імітують фіскальні касові чеки споживачам; п. 4.51 - наявна інформація про незначну кількість чеків, створених за добу СГ, які мають зареєстровані РРО/ПРРО, із зазначенням фіскального номеру (не більше ніж 3); п. 4.60 - наявна інформація про здійснення (декларування) ризикових видів діяльності у сферах організації та проведення азартних ігор; надання фінансових (платіжних) послуг; торгівлі через мережу інтернет; реалізації технічно складних побутових товарів (ТСПТ), що підлягають гарантійному ремонту; реалізації підакцизних товарів; реалізації ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення.

Тобто зі змісту наказу про проведення фактичної перевірки від 12.01.2026 №57-п вбачається правова підстава для призначення перевірки, а саме, зокрема, посилання на підпункт 80.2.2 ПК України.

Відповідно, твердження позивача про зворотне не відповідає дійсності.

Обсяг зазначеної у наказі інформації у повному обсязі відповідає вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України, а тому посилання представника позивача на його протиправність через неналежне оформлення не відповідає дійсності.

При цьому суд відхиляє посилання представника позивача на інші правові позиції Верховного Суду, оскільки правовідносини у тих справах не є подібними до цієї справи.

При цьому суд враховує, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду не відступав від висновків, викладених у постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23.

Щодо порушення позивачем п.1, п.2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265/95-ВР, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг та дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі суд зазначає наступне.

Згідно статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані, зокрема:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Фізичні особи - підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги.

Невиконання вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачає відповідальність у вигляді фінансових санкцій.

Зокрема, відповідно до пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг) або неповну суму розрахунку при організації та проведенні азартних ігор; непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків суми, на яку здійснено продаж товарів (робіт, послуг) та/або розрахунки при організації та проведенні азартних ігор з порушеннями, встановленими цим пунктом, - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків суми, на яку здійснено продаж товарів (робіт, послуг) та/або розрахунки при організації та проведенні азартних ігор з порушеннями, встановленими цим пунктом, - за кожне наступне порушення.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що на суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі покладається обов`язок проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій, а також в обов`язковому порядку надавати особі, яка отримує товар (послугу) розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі.

Недотримання таких вимог тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 17 Закону №265/95-ВР.

При цьому відповідальність суб`єкта господарювання за порушення вимог Закону №265/95-ВР наступає у разі, якщо фактичною перевіркою встановлено, що розрахункові операції на повну суму не проведено через РРО, або розрахункові документи (фіскальний чек) не надано покупцю товару.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою – підприємцем в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань 20.03.2024 за № 2010350010001234125.

Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 (п.н. НОМЕР_1 ), юридична (податкова) адреса: АДРЕСА_2 на підставі рішення керівника ГУ ДПС у Кіровоградській області, оформленого наказом від 12.01.2026 №57-п «Про проведення фактичної перевірки» на підставі ст. 191, п.п.20.1.2, 20.1.4, 20.1.8 - 20.1.11 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп. 80.2.2, п.п. 80.2.7 п. 80.2 ст.80 Податкового Кодексу України тривалістю не більше 10 діб.

Згідно матеріалів справи у позивача згідно товарного чеку від 22.12.2025 придбано за готівкові кошти годинник Epos за ціною 80 797,00 грн, на який не було позивачем видано фіскальний чек та згідно баз даних СОД РРО дана розрахункова операція 22.12.2025 не проведена через РРО.

Також перед початком фактичної перевірки з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючого органу на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України проведена контрольна розрахункова операція, а саме за готівкові кошти було придбано годинник EDOX 88008 37RGCA GIR за ціною 79080,00 грн, під час якої продавцем ОСОБА_2 роздруковано нефіскальний розрахунковий документ товарний чек №269426 від 16.01.26 о 10:50.

Розрахункова операція також підтверджується Актом проведення контрольної розрахункової операції за місцем реалізації товарів (надання послуг) від 16.01.2026, який гр. ОСОБА_2 підписала, чим підтвердила здійснення розрахункової операції.

Також з матеріалів справи слідує, що особі яка фактично проводила розрахункові операції, тобто продавцю ОСОБА_3 з ОСОБА_4 , пред`явлено наказ та направлення на перевірку, в якому остання розписалася у направлені із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, дати і часу ознайомлення, а саме 16.01.2026 об 11 год. 16 хв.

В подальшому продавець ОСОБА_2 здійснила опис готівкових коштів, що знаходяться на місці проведення розрахунків та роздрукувала Х-звіт (денний) ПРРО ф.п. 4001226522, оформлений як додаток до матеріалів фактичної перевірки і є невід`ємною частиною матеріалів перевірки. В описі готівкових коштів РРО за 16.01.2026 прописано, що готівкові кошти, які знаходились в касі отримані продавцем ОСОБА_2 за реалізовані товари, тим самим продавець підтвердив свій статус матеріально- відповідальної особи та особи, яка здійснює розрахункові операції у вищевказаному магазині.

Шляхом аналізу даних, що містяться в описі готівкових коштів, та х-звіті ПРРО ф.п. 4001226522, встановлено не проведення розрахункових операцій через ПРРО ф.п. 4001226522 у готівковій формі на загальну суму 151 356, 00 грн.

Отже шляхом співставлення денних х-звіту РРО ФН 4001226522 та опису готівкових коштів, що знаходяться на місці проведення розрахунків відповідачем під час перевірки встановлено не проведення позивачем розрахункових операцій через РРО в готівковій формі та не було видано фіскальний чек, а видано розрахунковий документ невстановленої форми.

За таких обставин суд вважає, що продавець ОСОБА_2 мала достатній час, між проведенням контрольної розрахункової операції об 10 год. 50 хв. та пред`явлення направлень та копії наказу об 11. год. 16 хв. на проведення розрахункової операції через РРО ф.н. 4001226522 з наданням особі, яка отримує товар, розрахунковий документ, встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції.

Отже матеріалами справи підтверджується, що зазначені розрахункові операції через РРО не проводились, відповідні розрахункові документи відразу після покупки продавцем не видано.

Факт вчинення фахівцями контролюючого органу перед початком фактичної перевірки контрольних розрахункових операцій задокументовані належними і достатніми документами.

Суд враховує, що зважаючи, що вся інформація з фіскальних чеків зберігається в СОД РРО, вона може бути оглянута на веб-порталі Державної податкової служби за посиланням: https://cabinet.tax.gov.ua/cashregs/check, з використанням електронного сервісу «Пошук фіскального чека».

Тобто інформація з фіскального чеку та інформація з веб-порталу Державної податкової служби має бути ідентичною щодо фіскальних номерів документів та РРО, дати та часу проведення операції, найменування товару, його кількості та ціни, суми операції, тощо. Зокрема, розрахункова операція щодо придбання годинника, була здійснена проте його електронна копія не передана до ДПС України та відсутня в системі обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі по тексту - СОД РРО).

Таким чином, перевіркою встановлено, що в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 (п.н. 3690601927), відбувається реалізація товарів без застосування програмного реєстратора розрахункових операцій та без видачі розрахункового документа встановленого зразка.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення № 2582/ж10/25-01-07-05-01 від 13.02.2026 на суму 307831.00 грн (80797,00 грн + 151 356,00 грн х 150% = 227 034,00 грн) згідно розрахунку штрафних санкцій за актом фактичної перевірки від 22.01.2026), винесене Головним Управлінням ДПС у Чернігівській області стосовно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) правомірно, у відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України.

Щодо порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР та пункту 85.2. статті 85 ПК України суд зазначає наступне.

Згідно пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з Порядком ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 №496, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.2021 за № 1411/37033 ФОП зобов`язані вести форму ведення обліку товарних запасів - документи, які підтверджують облік та походження товарів. Облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку. Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації. Форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі. Записи у Формі обліку ведуться в хронологічному порядку надходження або вибуття товарів. Заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об`єктах) відсутні:

1) первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку;

2) відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи;

3) первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи.

Форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об`єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах.

Форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред`явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).

Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такої ФОП.

Відповідно до підпунктів 20.1.9. пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю.

Згідно пункту 85.2. статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (пункт 85.6. статті 85 ПК України).

В ході проведення перевірки встановлено, що на господарському об`єкті в магазині «Секунда» здійснюється реалізація товарів, а саме: «годинники всіх видів та їх частини», які входять до Переліку груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2017 №231.

Згідно матеріалів справи у позивача згідно товарного чеку від 22.12.2025 придбано за готівкові кошти годинник Epos за ціною 80 797,00 грн, на який не було позивачем видано фіскальний чек та згідно баз даних СОД РРО дана розрахункова операція 22.12.2025 не проведена через РРО.

Як слідує з матеріалів справи в ході перевірки уповноваженій особі – продавцю ОСОБА_2 вручено запит про надання документів від 21.01.2026 №б/н, в якому вказано надати належним чином завірені копії документів до 12 год. 00 хв. 22.01.2025, зокрема: копії первинних документів на товар- годинник Epos 35.11.152.20.15.30 та їх облік.

В зв`язку з ненаданням ФОП ОСОБА_1 копій документів на товар- годинник Epos 35.11.152.20.15.30 та їх облік, посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області складено акт ненадання документів на запит, який зареєстровано в ГУ ДПС у Кіровоградській області 23.01.2026 за №80/11-28-07-04.

Статтею 20 Закону №265/95-ВР передбачено, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Отже ненадання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, визначено самостійною підставою для застосування штрафної санкції, при цьому Законом №265/95-ВР уведено обов`язок суб`єктів господарювання надавати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів.

Згідно пункту 121.1 статті 121 ПК України визначено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Суд зауважує, що на початок проведення перевірки документи, а саме копії первинних документів на товар- годинник Epos 35.11.152.20.15.30 та їх облік не були надані ФОП Циганок посадовим особам контролюючого органу, що підтверджується актом ненадання документів на запит, який зареєстровано в ГУ ДПС у Кіровоградській області 23.01.2026 за №80/11-28-07-04.

За таких обставин податкові повідомлення рішення №2583/ ж10/25-01-07-05-01 від 13.02.2026 на суму 80797.00 грн та № 2584/ ж10/25-01-07-05-01 від 13.02.2026 на суму 1020.00 грн, прийняті Головним Управлінням ДПС у Чернігівській області у відповідності до вимог частини 2 статті 19 Конституції України, а отже відсутні правові підстави для визнання їх протиправними.

Суд відхиляє твердження позивачки, що реалізація годинника Epos за ціною 80 797,00 грн, яка відбулась 22.12.2025 взагалі не має відношення до проведеної перевірки 16.01.202, оскільки перевіряємий період перевірки встановлений відповідно до п. 102.1 ст.102 ПК України, в якому, зокрема, зазначено, що у разі виявлення порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення, що вказано в наказі на перевірку № 57-к від 12.01.2026.

Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі. Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши фактичні обставини справи, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на всі аргументи учасників справи, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Отже з врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про правомірність прийняття контролюючим органом оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень – рішень, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підстави для розподілу судових витрат згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки в позові відмовлено повністю.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст виготовлено 01 вересня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ – 44094124).

Відповідач: Головне управління ДПС у Кіровоградській області (вул. В. Перспективна, буд. 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, код ЄДРПОУ - 43995486)

Суддя В.В. Падій

Оригінал: reyestr.court.gov.ua