Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №620/879/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року Чернігів Справа № 620/879/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю. О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також – позивач) звернулася до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також – відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з листопада 2025 року по грудень 2025 року включно в розмірі, який військовослужбовець отримувала за займаною посадою до зарахування в розпорядження;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату грошового забезпечення за період з листопада 2025 року по грудень 2025 року, в розмірі, який військовослужбовець отримувала за займаною посадою до зарахування в розпорядження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 починаючи з 01.08.2018 проходить військову службу в Збройних Силах України. 01.11.2025 у зв`язку з відкриттям відносно неї кримінального провадження №12025270000000679 від 23.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 361 КК України, позивача звільнено із займаної посади та з 01.11.2025 зараховано у розпорядження командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » Сухопутних військ Збройних сил України; на час перебування у розпорядженні залишено у списках ІНФОРМАЦІЯ_5 . Під час перебування у розпорядженні військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » Сухопутних військ Збройних сил України, ІНФОРМАЦІЯ_6 , із 01.11.2025 по 31.12.2025 грошове забезпечення позивачу не виплачувалося. У межах зазначеного кримінального провадження до ОСОБА_1 на підставі ухвали слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 01.10.2025 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у визначений період доби з 22:00 год до 06:00 год строком до 27.11.2025, який у подальшому неодноразово продовжено, востаннє – до 28.01.2026. Ураховуючи, що до ОСОБА_1 застосовувався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на визначений період доби, а не цілодобовий, позивач вважає дії відповідача щодо невиплати грошового забезпечення протиправними.

Ухвалою судді Житняк Л.О. від 30.01.2026 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на його необґрунтованість. Зазначив, що позивача виведено в розпорядження на підставі підпункту 13 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі – Положення 1153/2008), і норм про подальше проходження служби особами, виведеними у розпорядження на підставі цього підпункту не міститься. При цьому з приводу виплати грошового забезпечення (рапорт, звернення, скарги, тощо) позивачка та уповноважені нею особи до ІНФОРМАЦІЯ_7 не зверталися.

До суду надійшла відповідь на відзив, у якій ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала. Вказала, що всупереч вимогам законодавства відповідач не надав для ознайомлення наказу про призупинення виплати їй грошового забезпечення. Водночас орган досудового розслідування не звертався до суду з клопотанням про усунення та/або відсторонення позивача від виконання ним своїх службових обов`язків. Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження невиконання ОСОБА_1 службових обов`язків під час застосування до неї зазначеного запобіжного заходу, а також не повідомлено суд про наявність таких доказів. Позивач вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність надходження звернень з приводу виплати грошового забезпечення, оскільки 16.01.2026 ОСОБА_1 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_7 з відповідним рапортом, який було зареєстровано за вхідним № 3/702. Водночас станом на час подання відповіді на відзив зазначений рапорт залишався без розгляду. Крім того, 08.12.2025 позивач подав рапорт до командира військової частини НОМЕР_1 , відповідь на який була отримана 06.01.2026.

24.06.2026 на підставі розпорядження керівника апарату суду №159, відповідно до пункту 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначений повторний автоматизований розподіл справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Скалозубу Ю. О.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Скалозубу Ю. О. від 01.07.2026 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач, починаючи з 01.08.2018 і по теперішній час проходить військову службу у Збройних Силах України, що не заперечується відповідачем.

Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 01.10.2025 щодо ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у період часу з 22:00 год до 06:00 год наступного дня строком до 27.11.2025 включно.

01.11.2025 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 звільнено з займаних посад і зараховано у розпорядження командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » Сухопутних військ Збройних Сил України відповідно до підпункту 13 пункту 116 Положення 1153/2008 (якщо стосовно військовослужбовців застосовано запобіжні заходи кримінального провадження у виді домашнього арешту або тримання під вартою чи за вироком суду застосовані такі покарання, як арешт або тримання в дисциплінарному батальйоні, до скасування чи зміни запобіжного заходу або до винесення судом вироку чи відбування покарання); на час перебування в розпорядженні залишено в списках ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується копіями витягу з наказу начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_9 (по стройовій частині) від 05.11.2025 № 337 та повідомлень про прийняття кадрових рішень наказами командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) ІНФОРМАЦІЯ_7 від 04.11.2025 № 2/700-к, що містяться в матеріалах справи.

08.12.2025 ОСОБА_1 звернулася з рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 , у якому зазначила, що незважаючи на виконання нею службових обов`язків із 01.11.2025, за виключенням нічного чергування, грошове забезпечення за листопад 2025 року нею отримано не було. У зв`язку з чим просила призначити її на рівнозначну посаду для виконання обов`язків військової служби з метою отримання належного грошового забезпечення.

У відповідь на рапорт листом від 29.12.2025 № 502/1/1/4901 позивача повідомлено, що питання про його призначення на посаду буде розглянуто після скасування чи зміни запобіжного заходу або до винесення судом вироку чи відбування покарання.

Разом з тим, згідно з долученою відповідачем до матеріалів справи довідкою про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.11.2025 по 30.06.2026 від 13.07.2026 № 5/2650ф, виданою ІНФОРМАЦІЯ_2 , за листопад та грудень 2025 року позивачу нараховано грошові кошти у розмірі по 1479,35 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Статтею 1-2 Закону № 2011-XII закріплено, що у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

За приписами частини 2 статті 9 Закону № 2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначені Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (далі - Порядок №260).

Судом встановлено, що в спірний період, за який ОСОБА_1 заявлено позовні вимоги щодо виплати їй грошового забезпечення, до останньої відповідно до Кримінального процесуального кодексу України був застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту (на визначений період доби), та відповідно до підпункту 13 пункту 116 – Положення 1153/2008 01.11.2025 позивача звільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України.

Відповідно до абзаців 2-3 Закону №2232-XII початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, поданих відповідно до частини п`ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Згідно з підпунктом 13 пункту 116 Положення 1153/2008 зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається, зокрема, у разі якщо стосовно військовослужбовців застосовано запобіжні заходи кримінального провадження у виді домашнього арешту або тримання під вартою чи за вироком суду застосовані такі покарання, як арешт або тримання в дисциплінарному батальйоні, до скасування чи зміни запобіжного заходу або до винесення судом вироку чи відбування покарання.

За змістом абзаців 1-2 пункту 1 розділу XXVIII Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці.

Такий порядок виплати грошового забезпечення не стосується військовослужбовців, зарахованих у розпорядження посадових осіб (які мають право призначення на посади) відповідно до підпунктів 12-1 та 13 пункту 116, а також пункту 122 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.

Згідно з пунктом 15 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом.

Відносини з приводу виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, усуненим від виконання службових обов`язків, відстороненим від виконання службових повноважень або відстороненим від посад, а також тим, яких взято під варту чи які перебувають під домашнім арештом, а також за час відбування покарання на гауптвахті та в дисциплінарних частинах, врегульовані розділом XXIX Порядку № 260.

Згідно з пунктом 3 розділу XXIX Порядку № 260 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, щодо яких відповідно до Кримінального процесуального кодексу України застосовано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту (цілодобово), призупиняється з дня взяття під варту або направлення під цілодобовий домашній арешт до дня повернення до виконання службових обов`язків за посадою.

Однак, в межах спірних правовідносин до позивача був застосований не цілодобовий домашній арешт, а домашній арешт на визначений період доби з 22 год 00 хв. до 06 год 00 хв.

Таким чином, передбачених пунктом 3 розділу XXIX Порядку № 260 підстав, які б надавали відповідачу право не виплачувати позивачу в спірний період грошового забезпечення під час розгляду справи встановлено не було.

Водночас, відповідно до пункту 6 XXIX Порядку № 260 визначений у цьому розділі порядок виплати грошового забезпечення також стосується і військовослужбовців, зарахованих у розпорядження посадових осіб (які мають право призначення їх на посади) відповідно до підпунктів 12-1 та 13 пункту 116, а також пункту 122 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.

Згідно з абзацом 1 пункту 2 розділу XXIX Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовцям, які відповідно до Кримінального процесуального кодексу України відсторонені від посад, виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з дня, наступного після відсторонення від посади, до дня повернення до виконання службових обов`язків за посадою.

Суд враховує долучену відповідачем до матеріалів справи копію довідки про нараховане грошове забезпечення позивачу за період з 01.11.2025 по 30.06.2026 від 13.07.2026 № 5/12650ф, зі змісту якої вбачається факт нарахування на картковий рахунок ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 1479,35 грн – за листопад 2025 року, та 1479,35 грн – за грудень 2025 року.

ІНФОРМАЦІЯ_3 було здійснено ОСОБА_1 нарахування грошового забезпечення за період з листопада 2025 року по грудень 2025 року у відповідності до вимог розділу XXIX Порядку № 260. При цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів на спростування зазначених обставин.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист (частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України).

З аналізу вказаних правових норм слідує, що судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. При цьому, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин.

Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

Згідно з частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Дата складення повного рішення суду - 31.08.2026.

Суддя Ю. О. Скалозуб