Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №194/1671/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3404/26 Справа № 194/1671/25 Суддя у 1-й інстанції - Соколова Ю. І. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Красвітної Т.П., Халаджи О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників, цивільну справу №194/1671/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2025 року, ухвалене у складі судді Соколової Ю.І.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» звернувсяь до Тернівського міського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» посилається на те, що 05 квітня 2019 року між ним та ОСОБА_1 , за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи в електронній формі, було укладено договір позики на умовах не відновлювальної кредитної лінії №67183.

Згідно з умовами договору, позивач надав позичальнику кредит в розмірі 5000 грн. на умовах строковості, поворотності та оплатності, зі стандартною процентною ставкою 1,5% в день та підвищеною процентною ставкою у випадку прострочення терміну платежу — 3%.

Зазначив, що позивач не відкриває рахунки споживачам фінансових послуг та не здійснює їх обслуговування, тому з метою перерахування коштів позичальникам позивач уклав договір з надавачем платіжних послуг – ТОВ «ФК «Елаєнс», яким, у результаті платіжної операції на картковий рахунок позичальника було успішно перераховано кошти у сумі 5000 грн. на умовах строковості, поворотності та оплатності.

Відповідно до змісту довідки наданої платіжним оператором, у результаті платіжної операції на картковий рахунок позичальника, було успішно перераховано кошти у сумі 5000 грн.

Відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання за договором, у зв`язку із чим має заборгованість в розмірі 25249,50 грн., з яких: 5000 грн. - заборгованість за позикою; 20249,50 грн. - заборгованість по процентам та комісії.

У зв`язку з чим просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у сумі 25249,50 грн, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2423 грн та понесені витрати на правничу допомогу у сумі 5000 грн.

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2025 року позовні вимоги ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» заборгованість за договором позики №67183 від 05 квітня 2016 року у розмірі 7189,50 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 5000 грн., заборгованість за відсотками - 14,50 грн., комісія за користування позикою – 2175 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» судовий збір у сумі 689,75 грн., витрати на правничу допомогу у сумі 1423,50 грн.В задоволенні іншої частини позовних вимог — відмовлено.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що оскаржене рішення є необґрунтованим, не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України, висновки суду не відповідають обставинам справи. Суд порушив та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що він взагалі заперечує сам факт укладення договору позики, вважає необґрунтованими позовні вимоги.

Зазначає, що позивачем не надано належних доказів укладення договору позики та перерахування грошових коштів.

Стверджує про недоведеність позивачем права вимоги як кредитора, відсутність заборгованості, неправомірне нарахування процентів після спливу строку дії договору, неправомірне нарахування комісії.

Посилається на пропуск позивачем строку позовної давності.

У зв`язку з чим просив рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2025 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ»,скориставшись своїм правом, подав через свого представника відзив, в якому вважає апеляційну скаргу безпідставною та невмотивованою. Аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди позивача з ухваленим у справі судовим рішенням.

Позивач зазначає, що укладений між ним та відповідачем договір позики в електронному вигляді через інформаційно комунікаційну відповідає нормам законів України «Про електронну комерцію», «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні довірчі послуги».

З метою перерахування коштів позичальникам, позивач уклав договір з надавачем платіжних послуг - ТОВ «ФК «Елаєнс» (ТМ «ФОНДІ»), яке є компанією, що мала право на надання платіжних послуг. На підставі договору №04/08-17-ПК від 04 серпня 2017 року ТОВ «ФК «Елаєнс» (ТМ «ФОНДІ») надавало ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» послуги з переказу фізичним особам грошових коштів, без відкриття рахунку. Відповідно до змісту довідки наданої платіжним оператором, у результаті платіжної операції на картковий рахунок позичальника, було успішно перераховано кошти.

Наголошує, що довідка ТОВ «ФК «Елаєнс» містить ключові реквізити (платник, отримувач за іменем, дата, сума, номер транзакції) і у сукупності з договором та розрахунком є належним доказом надходження коштів. Отже, грошові кошти було перераховано на картковий рахунок відповідача.

Звертає особливу увагу на те, що у випадку якщо відповідач заперечує належність йому карти/рахунку чи призначення платежу, це є питанням доказування, яке відповідач має підтвердити документально. Відповідач у відзиві не надав жодного документа, який би доводив, що карта з наведеним у довідці маскуванням належить іншій особі або що перерахування здійснено з інших підстав.

З розрахунку заборгованості, вбачається, що підвищену комісійну винагороду позикодавець нараховував саме як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України за правилами, визначеними пунктом 5.3 договору позики, який розміщено у розділі «відповідальність сторін», а не як відсотки за правомірне користування кредитом.

Кредитним договором було передбачено комісію як плату, яка встановлюється за користування позикою після настання строку погашення. З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідачем у встановлений договором строк не погашено

Умовами договору позики, нарахування та сплата комісії визначена сторонами кредитування та безпосередньо узгоджена з позичальником шляхом підписання договору позики, а тому платежі за комісією правомірно включені до заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача.

Стверджує, що строк позовної давності обраховується з 04 червня 2018 року (дата початку прострочення зобов`язання), однак з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року він був зупинений на строк дії карантину, а з 24 лютого 2022 року зупинився на період дії воєнного стану, і був зупиненим до 04 вересня 2025 року. Тоді як до суду з позовом позивач звернувся 22 жовтня 2025 року, тобто в межах строку позовної давності.

У зв`язку з чим просив рішення рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2025 року залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.

Судом встановлено, 05 квітня 2019 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений договір позики №67183, за умовами якого ОСОБА_1 отримав 5000 грн. на строк до 04 травня 2019 року, з фіксованою процентною ставкою 0,01% в день від поточного залишку позики (п. 1.1.2.1 Договору).

Комісія складає у відповідності до п. 1.1.2.2 Договору - 1,5% в день від початкового розміру позики.

Нарахування процентів та комісії здійснюється на фактичну кількість календарних днів користування позикою (п. 1.1.3 та 1.1.4).

Підвищена комісійна винагорода у випадку прострочення терміну платежу – 3,0% в день від суми позики за кожен день прострочення (п. 5.3).

Договір та його складові містить підпис ОСОБА_1 в якості позичальника, відтворений за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору.

У пункті 10 Договору позики зазначені реквізити сторін, а саме: прізвище, ім`я, по батькові позичальника, паспортні дані, РНОКПП, місце реєстрації.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором позики №67183 від 05.04.2019 за період з 05 квітня 2019 року по 01 серпня 2025 року у ОСОБА_1 утворився борг у розмірі 27124,99 грн. (а.с.13-16).

Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ», суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є доведеними у розмірі 7189,50 грн, яка складається з: 5000 грн. - тіла кредиту; 2175 грн. – комісійна винагорода, та 14,50 грн. проценти за користування позикою, відмовивши у стягненні іншої частини заборгованості за відсотками у зв`язку із спливу строку кредитування.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» при цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З матеріалів справи вбачається, 05 квітня 2019 року між ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №67183, згідно п.1.1 якого ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» надає ОСОБА_1 позику, а позичальник зобов`язується повернути позику та грошову винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, в національній грошовій одиниці України гривні, в сумі та в строк встановлений цим договором.

Відповідно до Розділу 1 договору позики сторони домовились, що за цим договором сума позики становить 5000 грн. зі сплатою процентів в розмірі 0,01 % в день від поточного залишку позики, комісії в розмірі 1,5 % в день від початкового розміру позики зі строком повернення позики (термін платежу) 14 травня 2019 року. Позика надається позичальнику в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок позичальника).

Відповідно до п.2.2. договору датою укладення договору є дата перерахування суми кредиту на банківський рахунок позичальника.

У розділі 10 договору позики зазначено, що позичальник підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором /57216776/, а позикодавець в особі директора /6ае376сd28сеас62/.

У листі №67183 від 01 вересня 2025 року ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» повідомляє ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» про те, що у результаті платіжної операції, ініційованої ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ», на картковий рахунок отримувача було успішно перераховано грошові кошти. Деталі транзакції (платіжної операції): 1) платник коштів ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ», 2) отримувач коштів: ОСОБА_1 , 3) номер транзакції в системі: 1119576827, 4) номер операції: 140210852, дата проведення платежу: 05.04.2019 року, 6) сума платежу 5000, 7) валюта платежу: гривня UAH, 8) платіжний засіб (метод): карта, 9) банк емітент платіжної картки отримувача коштів PRIVATBANK, 10) номер банківської картки отримувача коштів НОМЕР_1 (а.с. 20).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача перед позивачем на дату подання позову складає 25249,50 грн., з яких: 5000 грн. - заборгованість за позикою; 20249,50 грн. - заборгованість по процентам та комісії.

Переглядаючи справу та надаючи оцінку поданим позивачем доказам, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Так, в матеріалах справи відсутні докази надання позивачем ТОВ «ФК «Гелексі» грошових коштів відповідачу в межах відкритої кредитної лінії шляхом їх перерахування на картковий рахунок позичальника.

З цього приводу, на підтвердження виконання переказу кредитних коштів відповідачу, ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» надало суду лист №67183 від 01 вересня 2025 року ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС», в якому повідомлено позивача ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» про перерахування грошових коштів відповідачу ОСОБА_1 у розмірі 5000 грн. на картку отримувача НОМЕР_1 .

Оцінюючи зазначений доказ позивача, суд апеляційної інстанції не може віднести його до належних та допустимих доказів здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів відповідачу. Він не є первинними бухгалтерськими документами, не містять даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кошти, що позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» коштів в сумі 5000 грн на картковий рахунок, який належить саме ОСОБА_1 .

Зі змісту договору позики №№67183 від 05 квітня 2019 року також відсутні ті обставини, що сторони домовились про те, що грошові кошти на виконання умов договору будуть перераховані позивачем саме на банківський рахунок № НОМЕР_1 , який належить позичальнику.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції товариством не заявлялося клопотання про витребування у АТ КБ «Приватбанк» інформації про власника банківської картки, на яку, за його твердженням, здійснювалося перерахування коштів та не надало суду інших документів, які б належним чином доводили б факт здійснення фінансової операції, пов`язаної з переказом отриманих в межах кредитної лінії коштів на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 .

Таким чином, позивачем не надано належних доказів на підтвердження переказу коштів на рахунок ОСОБА_1 на підставі договору позики №№67183 від 05 квітня 2019 року, а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність відповідного рахунку відповідачу.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24 червня 2021 року у справі №686/19271/19, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухобліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг.

Посилання позивача на те, що довідка ТОВ «ФК «Елаенс» містить ключові реквізити (платник, отримувач за іменем, дата, сума, номер транзакції) і у сукупності з договором та розрахунком є належним доказом надходження коштів, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки зазначена довідка не є первинним бухгалтерським документом, вона не містять даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кошти, повного номеру картки, що позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» коштів в сумі 5000 грн. на картковий рахунок, який належить саме ОСОБА_1 .

Посилання позивача на те, що у випадку якщо відповідач заперечує належність йому карти/рахунку чи призначення платежу, це є питанням доказування, яке відповідач має підтвердити документально, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки доведення умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з ухваленням нового рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за недоведеністю, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження переказу коштів на рахунок ОСОБА_1 на підставі договору позики №№67183 від 05 квітня 2019 року, а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність відповідного рахунку відповідачу.

Відповідно пунктів 3 та 4 частина 1 статі 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З позивача на користь відповідача слід стягнути судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 3633,60 грн.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — задовольнити.

Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2025 року у цивільній справі №194/1671/25 - скасувати.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики — відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ» (ЄДРПОУ 41229318) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 3633,60 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено17 червня 2026 року.

Судді: