Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №760/2474/24 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/2474/24 2/760/8963/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року Солом`янський районний суд місті Києва в складі:

головуючої судді Усатової І.А.,

за участю секретаря судового засідання Гусак О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом АТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем 29.12.2021 на підставі кредитного договору № 1002059586601 видано кредит у сумі 105384 грн. Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.11.2023 складає 137071,95 грн, з яких: 83089,07 грн - заборгованість за кредитом; 9,66 грн - заборгованість за процентами; 53973,22 грн - заборгованість за комісією.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями обрано суддю Усатову І.А.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 15.03.2024 відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Зважаючи на належне повідомлення відповідачки про розгляд справи, неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Оскільки сторони в судове засідання не викликались, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд здійснює судовий розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 5 вересня 2022 року № 1519/2-5034/11 (№ 61-175сво21) порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того, чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено.

У разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з`явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п`ятої статті 268 ЦПК України).

З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Відтак, суд зазначає датою виготовлення рішення дату складання повного його тексту, незважаючи на те, що вона відмінна від дати судового засідання, на яку було призначено розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

29.12.2021 відповідач підписав заяву № 1002059586601 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Підписанням цієї заяви відповідач підтвердив прийняття ним Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ» у повному обсязі.

Таким чином між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 1002059586601 від 29.12.2021.

Відповідно до умов кредитування, сума кредиту - 105384 грн, строком на 24 місяці, розмір комісії обслуговування кредитної заборгованості 2,99%. розмір процентної ставки 0,010% річних, разова комісія 0,00 % від суми кредиту + 0,00 грн.

На виконання умов кредитування, відповідачу надано кошти в сумі 105384 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № TR.54941308.102036.8810 від 29.12.2021 та випискою по особовому рахунку відповідача за період з 29.12.2021 по 30.10.2023.

Згідно з поданим позивачем розрахунком заборгованості станом на 01.11.2023 складає 137071,95 грн, з яких: 83089,07 грн - заборгованість за кредитом; 9,66 грн - заборгованість за процентами; 53973,22 грн - заборгованість за комісією.

Позивачем на адресу відповідача було надіслано письмову вимогу щодо погашення заборгованості з метою досудового врегулювання спору, однак вимога відповідачем виконана не була.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України визначені умови за яких договір вважається укладеним, а саме договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частинами 1 та 2 статті 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису (частина 1 статті 641 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідно до частини 1, частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно статті 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За правилами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як визначено статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд робить висновок, що між сторонами виникли правовідносини у зв`язку з укладенням Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 1002059586601 від 29.12.2021. Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Водночас відповідачем не надано доказів на спростування факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів, розміру заборгованості за основною сумою кредиту та процентами, а також не надано власного розрахунку заборгованості.

Відтак суд вважає доведеними позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за основною сумою кредиту у розмірі 83089,07 грн та заборгованості за процентами у розмірі 9,66 грн, що разом становить 83098,73 грн.

Разом з тим, щодо вимог про стягнення заборгованості за комісією суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається із заяви № 1002059586601 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та розрахунку заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача 53973,22 грн заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості, яка відповідно до умов кредитування встановлена у розмірі 2,99 %.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Водночас Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, провадження № 61-4202сво22, дійшов висновку, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не зазначено конкретного переліку послуг, які надавалися відповідачу в межах обслуговування кредитної заборгованості та за які встановлено комісію у розмірі 2,99 %, а також не надано доказів фактичного надання відповідачу таких додаткових чи супутніх послуг.

Саме по собі зазначення у договорі розміру комісії за обслуговування кредитної заборгованості без визначення конкретних послуг, за які така комісія справляється, не свідчить про наявність у позивача правових підстав для її стягнення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що умова кредитного договору щодо сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною, а тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за комісією у розмірі 53973,22 грн задоволенню не підлягають.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що при поданні позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, а саме на 60,62 % (83098,73 грн із заявлених 137071,95 грн), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 1468,56 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 19, 81, 141, 142, 258-260, 263-265, 267, 274-279, 435 ЦПК України, статтями 525, 526, 530, 536,599, 626- 638, 1048- 1054 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь АТ «ПУМБ» (ЄДРПОУ 14282829, вул. Андріївська, буд. 4) заборгованість у розмірі 83098,73 грн, яка складається з: 83089,07 грн - заборгованість за кредитом та 9,66 грн - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь АТ «ПУМБ» (ЄДРПОУ 14282829, вул. Андріївська, буд. 4) судовий збір у розмірі 1468,56 грн.

В інших вимогах позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.А. Усатова