Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №760/1021/24 — Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

__________________________________________________________________________________________

Провадження 2/760/11809/26

В справі 760/1021/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

01 вересня 2026 року в місті Києві Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Коробенка С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів,

ІІ. Описова частина

У січні 2024 року ОСОБА_3 звернулася до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 87.636,60 грн.

Свої вимоги Позивачка мотивує наступним.

Сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу син залишився проживати разом із Позивачкою.

Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 19.11.2010 у справі № 2-2002/10 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина стягнуто аліменти в розмірі 500,00 грн щомісяця з індексацією відповідно до закону.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 03.06.2019 у справі №760/22031/18 змінено розмір аліментів: з ОСОБА_2 підлягають стягненню аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.08.2018 і до досягнення дитиною повноліття.

Позивачка зазначає, що Відповідач аліментні зобов`язання виконував несвоєчасно, що підтверджується розрахунком нарахування заборгованості по аліментах № 233 від 04.01.2024, виконаним державним виконавцем Кролевецького відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Андруховою І.В. Згідно з цим розрахунком станом на 01.01.2024 заборгованість Відповідача зі сплати аліментів становить 64.292,07 грн, а останній платіж на погашення аліментів здійснено 09.02.2022.

Посилаючись на положення частини 1 статті 196 Сімейного кодексу України, Позивачка просить стягнути з Відповідача неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів у сумі 87.636,60 грн, розмір якої визначено згідно з доданим до позову розрахунком пені станом на 04.01.2024.

Ухвалою суду від 17.01.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

27.05.2024 Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити за необґрунтованістю. Відзив мотивовано тим, що наданий Позивачкою розрахунок пені станом на 04.01.2024 є незрозумілим, складеним із порушенням правил нарахування такої пені, а тому не може братися до уваги, оскільки за його змістом неможливо перевірити правильність нарахування. Крім того, Відповідач вказує, що стягнення пені можливе лише за умови доведеності його вини, а пеня не може перевищувати 100 відсотків заборгованості. На обґрунтування відсутності своєї вини Відповідач зазначає, що з 10.03.2019 по 29.08.2019 та з 25.03.2022 по 30.11.2022 син ОСОБА_5 проживав разом із ним у місті Кролевець Сумської області та перебував на його утриманні, а також що з 01.04.2021 по 31.03.2024 він перебував на обліку в Кролевецькому відділі управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації та отримував допомогу від держави в розмірі 860,00 грн, у зв`язку з чим був позбавлений можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі з незалежних від нього обставин.

У червні 2024 року Позивачка подала відповідь на відзив, в якій просила позов задовольнити в повному обсязі. Позивачка зазначає, що розрахунок пені здійснено з дотриманням вимог частини 1 статті 196 СК України та з урахуванням правової позиції Верховного Суду, на яку посилається Відповідач: розрахунок містить відомості щодо кожного місяця, по якому допущено прострочення платежу, нарахованої та простроченої суми аліментів за місяць, дати початку періоду прострочення, дати фактичного погашення, суми погашення, кількості днів прострочення та суми пені. Щодо доводів про проживання сина з Відповідачем Позивачка вказує, що син є учнем спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 91 з поглибленим вивченням інформатики Шевченківського району міста Києва, що підтверджується довідкою від 03.06.2024 № 103, а зазначені Відповідачем періоди є навчальними. Крім того, Позивачка звертає увагу, що акт про фактичне проживання осіб складено 27.05.2024 про події, які мали місце в 2019 та 2022 роках, а також на те, що на початок повномасштабного вторгнення син перебував у місті Києві, тоді як місто Кролевець розташоване у прифронтовій на той час Сумській області. Позивачка також вказує на суперечливість наданої Відповідачем довідки управління соціального захисту населення, оскільки йдеться про допомогу при народженні дитини. До відповіді на відзив додано довідку спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 91 від 03.06.2024 № 103, пояснення ОСОБА_6 від 07.06.2024, пояснення ОСОБА_7 від 07.06.2024.

Заперечень на відповідь на відзив у порядку статті 180 ЦПК України Відповідач до суду не подав. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін учасники справи не заявляли.

ІІІ. Мотивувальна частина

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані сторонами докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 19.11.2010 у справі № 2-2002/10 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина стягнуто аліменти в розмірі 500,00 грн щомісяця з індексацією відповідно до закону.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 03.06.2019 у справі №760/22031/18, яке набрало законної сили, змінено розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , на 1/4 частину всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.08.2018 і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з розрахунком нарахування заборгованості по аліментах № 233 від 04.01.2024, складеним державним виконавцем Кролевецького відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Андруховою І.В., заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 01.01.2024 становить 64.292,07 грн. З цього розрахунку вбачається, що заборгованість на день відкриття виконавчого провадження становила 9.866,82 грн; за період з жовтня 2019 року по грудень 2023 року Відповідачу нараховано аліменти на загальну суму 81.344,25 грн, а сплачено ним 26.919,00 грн, при цьому останній платіж здійснено 09.02.2022, а протягом усього 2023 року платежів на погашення аліментів не здійснювалося взагалі.

Зазначений розрахунок державного виконавця Відповідачем у судовому порядку не оскаржувався, розмір визначеної в ньому заборгованості Відповідач у відзиві не заперечує.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частинами 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини; батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини 1 статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною 2 статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до частини 4 статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно з частиною 1 статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Стягнення неустойки (пені), передбаченої частиною 1 статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. При цьому необхідно виходити з презумпції вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти на утримання дитини та прострочила виконання зобов`язання, і яка повинна доказувати протилежне.

У Сімейному кодексі України не передбачено випадків, коли вина платника аліментів виключається, у зв`язку з чим підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то він є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави для стягнення неустойки (пені) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 161/5211/22.

Оцінюючи доводи Відповідача про відсутність його вини, суд виходить із наступного.

Твердження Відповідача про те, що з 10.03.2019 по 29.08.2019 та з 25.03.2022 по 30.11.2022 син проживав разом із ним та перебував на його утриманні, обґрунтовані актом про фактичне проживання осіб від 27.05.2024. Суд критично оцінює цей доказ, оскільки акт складено 27.05.2024, тобто через п`ять років та через півтора року після подій, яких він стосується, і містить не фіксацію обставин у момент їх настання, а ретроспективні свідчення мешканців будинку, які не ведуть щоденного обліку фактично проживаючих осіб.

Натомість Позивачкою надано довідку спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 91 з поглибленим вивченням інформатики Шевченківського району міста Києва від 03.06.2024 № 103, якою підтверджується перебування ОСОБА_4 в цьому навчальному закладі за очною формою навчання. Ця довідка ґрунтується на первинній документації навчального закладу - класних журналах, а тому за критеріями достовірності має перевагу над актом про фактичне проживання осіб. Періоди, зазначені Відповідачем, охоплюють навчальні періоди, протягом яких дитина навчалася у місті Києві за очною формою.

Крім того, суд зазначає, що навіть за умови доведеності факту тимчасового проживання дитини з Відповідачем це не звільняло б його від обов`язку виконувати рішення суду про стягнення аліментів. Рішення суду про визначення місця проживання дитини разом із Відповідачем, як і рішення про припинення стягнення з нього аліментів, не ухвалювалися, а виконавче провадження не закінчувалося. Відповідно до частини 2 статті 141 СК України проживання батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Поза цим суд враховує, що періоди, на які посилається Відповідач, охоплюють лише 14 місяців, тоді як прострочення сплати аліментів триває з жовтня 2019 року по грудень 2023 року, а жодного платежу на погашення аліментів після 09.02.2022 Відповідачем не здійснено. Обставин, які унеможливлювали б сплату аліментів протягом решти періоду, Відповідач не наводить.

Довідка управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації від 22.05.2024 про перебування Відповідача на обліку з 01.04.2021 по 31.03.2024 та отримання ним державної допомоги сама по собі не свідчить про відсутність його вини у виникненні заборгованості. Отримання соціальної допомоги не звільняє платника аліментів від обов`язку утримувати дитину та не є доказом вжиття ним усіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов`язання. Жодних доказів об`єктивної неможливості сплачувати аліменти - зокрема щодо стану здоров`я, звернення до державної служби зайнятості з метою працевлаштування, вжиття інших заходів для отримання доходу - Відповідач суду не надав.

За таких обставин суд приходить до висновку, що Відповідач презумпцію своєї вини не спростував, а заборгованість зі сплати аліментів виникла саме з його вини.

Щодо порядку обчислення та перевірки розміру пені суд зазначає наступне.

Зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини 1 статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Такі правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18), а також у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20), на яку посилаються обидві сторони.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 (провадження № 61-11968св21) зазначено, що положення Цивільного кодексу України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин; у Сімейному кодексі України не передбачено, як відбувається погашення вимог за грошовим зобов`язанням, тому в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства, а саме стаття 534 ЦК України. Отже, при здійсненні часткових платежів аліментів такі кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла в попередньому місяці (попередніх місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості, - на погашення платежу за поточний місяць.

Наданий Позивачкою розрахунок пені за прострочення сплати аліментів станом на 04.01.2024 складено саме за наведеною методикою. Розрахунок містить 52 позиції та щодо кожного місяця, по якому допущено прострочення платежу, відображає нараховану суму аліментів за місяць, прострочену суму аліментів за місяць, дату початку періоду прострочення (перше число місяця, наступного за місяцем прострочення аліментів), дату фактичного погашення, суму погашення, кількість днів прострочення, дату, станом на яку нарахування пені досягло 100 відсотків простроченого платежу, та суму пені. Часткові платежі зараховані на погашення заборгованості, яка виникла найдавніше, незалежно від призначення платежу, а нарахування пені за кожним місячним платежем припинено з моменту досягнення 100 відсотків цього платежу.

Суд перевірив наданий Позивачкою розрахунок і встановив, що він є арифметично правильним: сума нарахованої пені за всіма 52 позиціями становить 87.636,60 грн. Пеня за жодним із прострочених місячних платежів не перевищує 100 відсотків відповідного платежу.

Доводи Відповідача про те, що розрахунок є незрозумілим і неперевірним, суд відхиляє. Розрахунок побудований за формулою, яку сам Відповідач наводить у відзиві з посиланням на постанову Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 569/14819/19, є деталізованим за кожним простроченим місячним платежем, а тому піддається перевірці, що й було здійснено судом. Жодної конкретної помилки у розрахунку Відповідач не зазначив, власного контррозрахунку не надав.

Щодо позиції розрахунку на суму 9.866,82 грн, яка становить заборгованість, наявну на день відкриття виконавчого провадження, суд зазначає таке. Пеню на цю суму нараховано як на єдиний платіж, починаючи з 01.10.2019. Такий підхід не погіршує становища Відповідача, оскільки прострочення за окремими періодичними платежами, які увійшли до складу цієї суми, настало раніше, ніж 01.10.2019, і нарахування пені за кожним із них окремо призвело б до більшого, а не меншого розміру пені. Нарахована за цією позицією пеня становить 9.175,97 грн і не перевищує 100 відсотків самої заборгованості, на яку її нараховано.

Вирішуючи питання про застосування встановленого частиною 1 статті 196 СК України обмеження - «не більше 100 відсотків заборгованості», суд виходить із правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі №711/679/21. Верховний Суд зазначив, що якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю, тобто тією, яка існує за всі місяці станом на момент пред`явлення позову чи на інший момент, то при пред`явленні позову за період, коли існувало прострочення, а на момент пред`явлення позову поточна заборгованість відсутня, взагалі не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Тому потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі якщо позивач з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.

У цій справі сукупний розмір заборгованості, на яку нараховувалася пеня, становить 91.211,07 грн і складається із заборгованості на день відкриття виконавчого провадження у сумі 9.866,82 грн та аліментів, нарахованих за період з жовтня 2019 року по грудень 2023 року, у сумі 81.344,25 грн. Заявлений до стягнення розмір пені - 87.636,60 грн - цієї суми не перевищує, а тому підстави для обмеження розміру пені відсутні.

При цьому суд зазначає, що зазначена у підсумковому рядку розрахунку Позивачки сума 64.292,07 грн є непогашеним залишком заборгованості станом на 01.01.2024, а не сукупним розміром заборгованості, на яку нараховувалася пеня, оскільки частина прострочених місячних платежів була погашена Відповідачем із простроченням, що не виключає нарахування пені за період такого прострочення.

Суд також враховує, що згідно з частиною 1 статті 196 СК України пеня нараховується до дня ухвалення судом рішення про її стягнення, тоді як Позивачкою розрахунок здійснено станом на 04.01.2024. Проте відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, а тому суд не вправі вийти за межі заявленої до стягнення суми.

Питання про зменшення розміру неустойки на підставі частини 2 статті 196 СК України судом не вирішується, оскільки Відповідач із відповідним клопотанням до суду не звертався, у відзиві просив відмовити у задоволенні позову повністю та доказів свого матеріального і сімейного стану, які б підлягали врахуванню при вирішенні такого питання, не надав.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню, а стягненню з ОСОБА_2 на її користь підлягає неустойка (пеня) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 87.636,60 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.

Згідно з частиною 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 становив 3.028,00 грн, відтак мінімальний розмір судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становив 1.211,20 грн. Оскільки 1 відсоток ціни позову (87.636,60 х 1 % = 876,37 грн) є меншим за мінімальний розмір судового збору, з Відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1.211,20 грн.

ІV. Резолютивна частина

Керуючись ст.ст. 141, 180, 196 СК України, ст. 534 ЦК України, ст.ст. 4, 5 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд вирішив:

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів у сумі 87.636 (вісімдесят сім тисяч шістсот тридцять шість) гривень 60 копійок.

2. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1.211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Позивачка: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: