Вирок від 27 серпня 2026 р. у справі №760/2070/23 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/2070/23 1-кп/760/1271/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року Солом`янський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі:

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_10 ,

захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у м.Києві кримінальне провадження №12022100120000140 від 08.10.2022 року щодо ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Северодонецьк Луганської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; раніше судимого 09.08.2024 року вироком Київського районного суду м.Харкова за ч.2 ст.15, ч. 4 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ч. 4 ст.70 КК України визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 5 років 6 місяців, -

в с т а н о в и в :

Так, ОСОБА_10 , 07 жовтня 2022 року, приблизно о 20 год. 50 хв., перебуваючи біля виходу станції метро «Вокзальна» КП «Київський метрополітен» в м. Києві, помітив поблизу себе раніше невідому громадянку, яку в подальшому встановлено як ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якої в лівій кишені пальто, в яке вона була одягнена, знаходився мобільний телефон. В цей час у ОСОБА_10 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме мобільного телефону, який знаходився у кишені верхнього одягу ОСОБА_13 , в умовах воєнного стану в Україні, який введено в дію відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, строк дії якого було продовжено з 23 серпня поточного року строком на 90 діб згідно з Указом Президента України №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12 серпня 2022 року, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року №2500-IX. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, будучи обізнаним, що з 24.02.2022 на території України введений воєнний стан, ОСОБА_10 07 жовтня 2022 року, приблизно о 20 годині 50 хвилин, перебуваючи біля виходу зі станції метро «Вокзальна» КП «Київський метрополітен» у м.Києві, наблизився впритул ззаду до потерпілого ОСОБА_13 , діючи таємно, переконавшись в тому, що за його злочинними діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, шляхом вільного доступу дістав своєю правою рукою із лівої кишені куртки, в яку була одягнена ОСОБА_13 , мобільний телефон марки «iPhone 12» чорного кольору, IMEІ НОМЕР_1 , вартістю 22000 грн. 00 коп., в чохлі зеленого кольору. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_10 поклав викрадений ним у ОСОБА_13 мобільний телефон марки «iPhone 12» до кишені куртки, в яку був одягнений на той час, та з місця вчинення злочину зник, маючи реальну можливість розпорядитися викраденим майном на власний розсуд. Злочинним діями ОСОБА_10 завдав потерпілому ОСОБА_13 матеріальної школи на суму 22000 грн. 00 коп., яку в подальшому було відшкодовано шляхом повернення ОСОБА_13 її мобільного телефону.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_10 за ч.4 ст.185 КК України, а саме як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Також встановлено, що потерпіла ОСОБА_13 повідомлялася про дату, час і місце судових засідань у даному кримінальному провадженні в порядку, визначеному КПК України, в судові засідання не з`являлася, цивільний позов не пред`явила, подала до суду заяву проводити судовий розгляд без її участі, стосовно покарання ОСОБА_10 своєї позиції не висловила.

Відповідно до положень ст.325 КПК України суд, заслухавши думку учасників судового провадження, встановив можливість за відсутності потерпілого з`ясувати всі обставини під час судового розгляду та вирішив проводити судовий розгляд без потерпілого.

У відповідності до ч.3 ст.349 КПК України, оскільки під час судового розгляду судом було встановлено, що встановлені у даному кримінальному провадженні обставини ніким не оспорюються та проти цього не заперечують учасники судового провадження, то було визнано недоцільним дослідження доказів щодо таких обставин.

При цьому, судом було з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності їх позиції відсутні, а також було роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

На підставі вищенаведеного суд вирішив обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 підтвердив вищенаведені обставини, а також підтвердив, що в жовтні 2022 року, перебуваючи біля виходу станції метро «Вокзальна» КП «Київський метрополітен», в м. Києві, викрав мобільний телефон через свій скрутний матеріальний стан, загальну суму викраденого в розмірі 22000 грн. 00 коп. не оспорює.

Також ОСОБА_10 зазначив, що свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, визнає повністю та щиро розкаюється у вчиненому.

Суд виходить з ч.1 ст.62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Як передбачено ч.2 ст.17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Зміст доведеності винуватості особи у вчиненні злочину поза розумним сумнівом закріплено, зокрема, в практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якою цей Суд підтверджує, що критерієм, який застосовується при оцінюванні доказів, є доведення «поза розумним сумнівом», що може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справі «Авшар проти Туреччини», «Рудяк проти України»).

Згідно з п.22 постанови Верховного Суду від 04.07.2018 року в справі № 688/788/15-к стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Виходячи з вищенаведеного суд на підставі стандарту доведення поза розумним сумнівом доходить висновку про визнання ОСОБА_10 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно з ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_10 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України (тяжкий злочин), його стадію (закінчений злочин).

Виходячи з пп.1, 5 ч.1, ч.2 ст.66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання, судом визнано щире каяття обвинуваченого ОСОБА_10 , вчинення ним кримінального правопорушення внаслідок скрутного матеріального становища.

Обставин, що відповідно до вимог ч.1 ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Як передбачено ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

У зв`язку з цим суд також ураховує, що ОСОБА_10 під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом, на обліку у лікаря - психіатра не перебуває, офіційно не працевлаштований, утриманці відсутні, раніше судимий 09.08.2024 року вироком Київського районного суду м.Харкова за ч.2 ст.15, ч. 4 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців, на підставі ч. 4 ст.70 КК України визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 5 роки 6 місяців, а тому суд доходить висновку, що лише фактичне відбування ОСОБА_10 покарання в умовах ізоляції здатне досягти мети покарання як кари, виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

На підставі вищевикладеного та враховуючи відсутність фактичної завданої злочином майнової шкоди, те, що ОСОБА_10 хворіє на шийну лімфаденопатію реактивного ґенезу з 2-ох боків, кл. гр.Іб, суд доходить висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, встановленої ч.4 ст.185 КК України, строком 5 (п`ять) років, визначений вироком вид та міра покарання є необхідними та достатніми для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

За вищевказаних обставин суд також вважає, що щире каяття обвинуваченого, вчинення ним кримінального правопорушення внаслідок скрутного матеріального становища істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, а тому підстав для застосування ст.ст.69, 75 КК України судом не встановлено.

Крім того, суд виходить з наступних приписів ст.70 КК України:

- при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань (ч.1);

- за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу (ч.4).

На підставі вищенаведеного, суд ухвалює призначити ОСОБА_10 остаточне покарання шляхомпоглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним вироком Київського районного суду м.Харкова від 09.08.2024 року, у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років та 6 (шість) місяців,. Оскільки ОСОБА_10 відбуває покарання за вироком Київського районного суду м.Харкова від 09.08.2024 року, в строк даного покарання слід зарахувати покарання, повністю відбуте за вироком Київського районного суду м.Харкова від 09.08.2024 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, з 09.08.2024 року включно.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахуванню в строк остаточного покарання підлягає строк попереднього ув`язнення ОСОБА_10 за вироком Київського районного суду м.Харкова від 19.05.2023 року з 26.11.2021 по 29.11.2021 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі; за вироком Київського районного суду м.Харкова від 09.08.2024 з 01.04.2023 по 18.05.2023 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі; в даному кримінальному провадженні з 05.01.2023 по 09.01.2023 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_10 рахувати з дня набрання даним вироком законної сили.

Виходячи з ч. 11 ст. 182 КПК України припинити щодо ОСОБА_10 дію запобіжного заходу у виді застави та покладених на нього у зв`язку з цим обов`язків.

Повернути заставодавцю ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заставу в розмірі 49 620 (сорок девять тисяч шістсот двадцять) грн.

Питання щодо речових доказів вирішити у порядку, передбаченому ст.100 КПК України.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений.

Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.

На підставі вищенаведеного та керуючись стст.2, 50, 63, 65-67, 185 КК України, ст.ст.2, 4, 5, 100, 182, 325, 349, 368 - 370, 373, 374, 395, 532 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч.4 ст.70 КК України призначити ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним вироком Київського районного суду м.Харкова від 09.08.2024 року, у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років та 6 (шість) місяців.

Строк відбуття покарання ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з дня набрання даним вироком законної сили.

На підставі ч.4 ст.70 КК України в строк даного покарання зарахувати покарання, повністю відбуте за вироком Київського районного суду м.Харкова від 09.08.2024 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, з 09.08.2024 року включно.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати в строк остаточного покарання ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк попереднього ув`язнення за вироком Київського районного суду м.Харкова від 19.05.2023 року з 26.11.2021 по 29.11.2021 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі; за вироком Київського районного суду м.Харкова від 09.08.2024 з 01.04.2023 по 18.05.2023 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі; в даному кримінальному провадженні з 05.01.2023 по 09.01.2023 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Речові докази:

- мобільний телефон «iPhone 12» чорного кольору, IMEІ НОМЕР_1 , в чохлі зеленого кольору,- залишити у розпорядженні потерпілої ОСОБА_13 .

Припинити щодо ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у виді застави та покладених на нього у зв`язку з цим обов`язків.

Повернути заставодавцю ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІПН НОМЕР_2 ), заставу в розмірі 49 620 (сорок дев`ять тисяч шістсот двадцять) грн. 00 коп. (рахунок (IBAN): НОМЕР_3 ; Банк: АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Солом`янський районний суд міста Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1