Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №760/24550/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/24550/25 2/760/5917/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі

головуючого судді - Усатової І.А.,

при секретарі - Омельяненко С.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просить: - стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову до суду - 03.09.2025 і до досягнення ОСОБА_3 23 років; - стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) понесені нею витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

В обґрунтування позову зазначила, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві 19 липня 2007 року, актовий запис № 1716.

Вказала, що після розірвання шлюбу відповідач не брав належної участі у матеріальному забезпеченні дочки, у зв`язку з чим рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 12.09.2014 з нього були стягнуті аліменти на утримання дитини до досягнення нею повноліття.

Також зазначила, що ОСОБА_3 досягла повноліття та продовжує навчання на денній формі навчання в Українському державному університеті імені Михайла Драгоманова, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги. Донька проживає разом із позивачкою та перебуває на її утриманні.

Вказала, що позивачка самостійно несе витрати, пов`язані з навчанням, проживанням та забезпеченням дочки, тоді як відповідач матеріальної допомоги на її утримання не надає, хоча має можливість це робити.

Враховуючи викладене, просила стягнути з відповідача аліменти на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, а також понесені судові витрати.

Ухвалою судді від 05.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

10.11.2025 до суду надійшов відзив відповідача, у якому останній заперечує проти задоволення позову, посилаючись на відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження продовження навчання повнолітньої доньки, зазначаючи, що єдиним достовірним підтвердженням такого факту, на його думку, є витяг з Єдиної державної електронної бази з питань освіти, який позивачем до позовної заяви не долучено. Також відповідач вказує на відсутність доказів потреби доньки у матеріальній допомозі у зв`язку з навчанням, доходів позивача та доньки, а також розрахунків, які б підтверджували недостатність наявних у них коштів для забезпечення витрат, пов`язаних із навчанням.

Крім того, відповідач зазначає, що питання вибору навчального закладу та контрактної форми навчання з ним не погоджувалося, хоча він має статус учасника бойових дій, у зв`язку з чим його донька, на думку відповідача, має право на державну цільову підтримку для здобуття освіти. Посилається також на те, що має тяжкий стан здоров`я внаслідок отриманого під час виконання бойового завдання поранення, тривалого лікування, визнання непридатним до військової служби та необхідності подальшої реабілітації, що, на його думку, свідчить про відсутність у нього можливості сплачувати заявлені позивачем кошти.

Відповідач також посилається на те, що у період з липня 2024 року по вересень 2025 року сплатив позивачу понад 600 000 грн аліментів, при цьому, за його твердженням, станом на 01.05.2025 заборгованість за аліментами була відсутня, а в подальшому ним була здійснена переплата у розмірі 57 437 грн 94 коп., яка, на його думку, могла бути використана для оплати навчання доньки.

Окремо відповідач зазначає, що повнолітня донька фактично проживає не разом із позивачем, а за іншою адресою у Бучанському районі Київської області, у зв`язку з чим ставить під сумнів наявність у позивача права на звернення до суду з відповідним позовом. Також звертає увагу суду на наявність у нього двох інших неповнолітніх дітей та розгляд іншої цивільної справи щодо стягнення з нього аліментів на їх утримання.

01.12.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача заперечує проти доводів відповідача щодо відсутності підстав для стягнення аліментів на повнолітню доньку, яка продовжує навчання. Зазначає, що факт навчання ОСОБА_3 підтверджується довідкою з ЄДЕБО та студентським квитком, а можливість пільгового переведення на бюджетну форму навчання не усуває обов`язку батька утримувати дитину та не гарантує фактичного отримання бюджетного місця.

Представник позивача також заперечує проти посилань відповідача на сплату ним понад 600 000 грн та наявність переплати аліментів, зазначаючи, що кошти були спрямовані, зокрема, на оплату навчання та інші потреби доньки, а переплата виникла внаслідок неправильного розрахунку заборгованості органом ДВС. Крім того, вказує, що відповідач тривалий час не сплачував аліменти, а його доводи про погіршення майнового стану вже були предметом розгляду у справі № 760/7638/24, за результатами якої у задоволенні позову про зменшення аліментів було відмовлено.

Також представник позивача заперечує проти доводів про окреме проживання матері та доньки, зазначаючи, що вони мають спільне місце реєстрації та проживання. Вказує, що позивач та її донька не мають достатніх власних доходів, тоді як відповідач не надав доказів неможливості сплачувати аліменти.

У зв`язку з цим представник позивача просить задовольнити позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання.

18.12.2025 до суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача, у яких останній заперечує проти задоволення позову, посилаючись на наявність у доньки відповідача як дитини учасника бойових дій права на державну цільову підтримку для здобуття вищої освіти, зокрема першочергове переведення з контрактної на бюджетну форму навчання та можливість отримання одноразової державної допомоги на навчання.

Представник відповідача зазначає, що позивач не надала доказів звернення доньки до закладу освіти для отримання зазначених пільг або доказів відмови у їх наданні, а тому, на його думку, не довела необхідності матеріальної допомоги. Також вказує, що вакантні бюджетні місця можуть з`явитися у разі відрахування чи надання академічної відпустки іншим студентам, у зв`язку з чим донька відповідача має можливість скористатися правом на першочергове переведення.

Крім того, представник відповідача стверджує, що позивач до звернення до суду не повідомляла відповідача про необхідність матеріального утримання доньки та не надала належних доказів її фінансової потреби. З огляду на це вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, просить відмовити у задоволенні позову.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Згідно з частиною третьою статті 199 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Таким чином, для виникнення у батьків обов`язку щодо утримання повнолітньої дочки, сина, які продовжують навчання, необхідна наявність сукупності юридичних фактів, а саме: досягнення дитиною повноліття, продовження нею навчання, потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі та можливість батьків надавати таку допомогу.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дочкою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , актовий запис № 1716 від 19.07.2007.

На момент звернення позивачки до суду ОСОБА_3 досягла повноліття, однак не досягла 23-річного віку.

Факт навчання ОСОБА_3 підтверджується довідкою № 242/25 від 01.09.2025, відповідно до якої вона навчається в Українському державному університеті імені Михайла Драгоманова на І курсі Педагогічного факультету за денною формою навчання (контрактна форма), строк навчання - з 01.09.2025 по 30.06.2029. Крім того, до матеріалів справи долучено документи з Єдиної державної електронної бази з питань освіти та студентський квиток.

Посилання відповідача на те, що єдиним належним доказом навчання може бути виключно витяг з Єдиної державної електронної бази з питань освіти, суд відхиляє, оскільки цивільне процесуальне законодавство не встановлює виключного переліку документів, якими може підтверджуватися факт навчання. Наведені докази підлягають оцінці судом у сукупності.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 навчається за денною формою, що об`єктивно обмежує можливість повноцінного працевлаштування та самостійного забезпечення всіх необхідних потреб. Сам факт продовження повнолітньою дитиною навчання за денною формою не означає автоматичного виникнення права на аліменти, однак у сукупності з іншими встановленими у справі обставинами свідчить про наявність потреби у матеріальній допомозі, якщо дитина не має достатніх власних коштів для забезпечення необхідних витрат.

Позивачкою зазначено, що вона самостійно несе витрати, пов`язані з навчанням, проживанням, харчуванням, проїздом та іншими потребами доньки, а відповідач після досягнення нею повноліття належної матеріальної допомоги не надає. Відповідач, заперечуючи проти позову, не надав доказів того, що ОСОБА_3 має достатній самостійний дохід, який дозволяє їй самостійно забезпечувати свої потреби у період навчання. Посилання відповідача на те, що позивачкою не підтверджено розмір усіх витрат на утримання доньки, не спростовують встановленої судом потреби повнолітньої дитини у матеріальній допомозі.

Відповідно до частини першої статті 200 Сімейного кодексу України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі та (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Відповідно до статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Щодо посилань відповідача на право ОСОБА_3 як дитини учасника бойових дій на державну цільову підтримку для здобуття освіти, суд зазначає наступне. Наявність у повнолітньої дитини права на отримання передбачених законом пільг у сфері освіти не припиняє обов`язку батьків щодо її утримання, встановленого статтею 199 Сімейного кодексу України. Відповідачем не надано доказів того, що ОСОБА_3 фактично отримує таку державну підтримку в обсязі, який забезпечує її матеріальні потреби, пов`язані з навчанням та проживанням. Так само відповідачем не доведено, що ОСОБА_3 була фактично переведена на бюджетну форму навчання, отримує соціальну стипендію або іншу державну допомогу, яка б повністю забезпечувала її матеріальні потреби. Саме по собі посилання на можливість отримання державної підтримки не є доказом її фактичного отримання та не свідчить про відсутність у повнолітньої дитини потреби у матеріальній допомозі з боку батьків.

Суд також не приймає доводи представника відповідача про необхідність попереднього звернення позивачки або її доньки до закладу вищої освіти для реалізації права на відповідні пільги як обов`язкової передумови звернення до суду з позовом про стягнення аліментів. Закон не покладає на повнолітню дитину обов`язку спочатку використати всі можливі види державної підтримки, а лише після їх вичерпання звертатися за утриманням до батьків.

Щодо доводів відповідача про відсутність у нього можливості надавати матеріальну допомогу, суд зазначає таке. Відповідач посилається на тяжке поранення, отримане під час проходження військової служби (опік 36% поверхні тіла), тривале - майже річне - стаціонарне лікування, визнання його непридатним до військової служби, звільнення із Збройних Сил України та необхідність подальшої реабілітації. Ці обставини підтверджені відповідними медичними документами, довідкою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 15.09.2025 № 10/553 і випискою з військового квитка.

Умовою виникнення обов`язку з утримання повнолітньої дитини за статтею 199 Сімейного кодексу України є не відсутність будь-якого доходу платника аліментів як така, а наявність у нього об`єктивної можливості надавати матеріальну допомогу з урахуванням стану здоров`я, працездатності та інших обставин, передбачених статтею 182 цього Кодексу. Суд враховує, що станом на час ухвалення рішення відповідач визнаний непридатним до військової служби та проходить оформлення пенсії, однак наведені обставини свідчать про тимчасове обмеження, а не про повну і постійну втрату працездатності чи джерел доходу. Відповідачем не надано медичного висновку про встановлення інвалідності або стійкої втрати працездатності, який виключав би можливість отримання ним доходу в розмірі, достатньому для часткового виконання обов`язку з утримання доньки. За таких обставин суд вважає, що встановлені у справі обставини стану здоров`я відповідача підлягають врахуванню як фактор, що впливає на визначення розміру аліментів у межах, встановлених законом, але не є самостійною підставою для повного звільнення відповідача від обов`язку з утримання повнолітньої дочки.

Доводи представника позивача про те, що обставини матеріального стану відповідача були предметом судового розгляду у справі № 760/7638/24, за результатами розгляду якої у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів було відмовлено, судом враховуються. Разом з тим преюдиційне значення відповідно до статті 82 ЦПК України мають лише ті обставини, які були встановлені судовим рішенням у справі, що набрало законної сили, та за умови участі у відповідній справі тих самих осіб або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Тому суд бере до уваги встановлені у зазначеній справі обставини лише в тій частині, у якій вони мають значення для вирішення цього спору та безпосередньо встановлені судовим рішенням.

Щодо наявності у відповідача двох інших неповнолітніх дітей суд зазначає, що ця обставина відповідно до статті 182 Сімейного кодексу України підлягає врахуванню при визначенні розміру аліментів. Разом з тим наявність у платника аліментів інших дітей сама по собі не звільняє його від обов`язку утримувати повнолітню дочку, яка продовжує навчання. Відповідачем не надано достатніх доказів того, що виконання ним обов`язку щодо утримання ОСОБА_3 у заявленому розмірі є для нього об`єктивно неможливим або призведе до неможливості належного утримання інших його дітей. Щодо посилання відповідача на наявність іншої цивільної справи про стягнення з нього аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей суд зазначає, що сама наявність судового спору не свідчить про встановлення обов`язку відповідача сплачувати аліменти у певному розмірі та не підтверджує його неможливість виконувати обов`язки щодо утримання інших дітей.

Щодо доводів відповідача про проживання ОСОБА_3 окремо від позивачки суд зазначає таке. Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 30.07.2021 та Витягом з реєстру Київської територіальної громади № 2025/012769259 від 02.09.2025 ОСОБА_3 зареєстрована разом із ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд бере до уваги долучений відповідачем до відзиву лист Служби у справах дітей Солом`янської районної у м. Києві адміністрації від 03.11.2025, у якому зафіксовано отримане 28.10.2025 пояснення позивачки щодо фактичного місця проживання доньки за іншою адресою ( АДРЕСА_2 ), внаслідок чого заяву відповідача було перенаправлено за належністю до служби у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області. Разом з тим суд зазначає, що вказаний лист є документом, який фіксує проміжний етап розгляду звернення в рамках окремої, позасудової процедури, і сам по собі не встановлює остаточно факту постійного проживання дитини за іншою адресою станом на час звернення позивачки до суду з цим позовом та на час ухвалення рішення; відомості про результати перевірки, ініційованої відповідачем, відповідно до самого відзиву, суду не надані. Наведені у листі відомості створюють обґрунтований сумнів щодо адреси фактичного проживання дитини, однак не спростовують офіційних відомостей про реєстрацію місця проживання, які є валідними доказами за відсутності інших остаточних висновків компетентного органу. За таких обставин суд враховує зазначені у листі відомості як обставину, що підлягає оцінці нарівні з іншими доказами, але вважає, що за сукупністю наявних у справі документів (реєстрація за спільною адресою, відсутність остаточного висновку служби у справах дітей за результатами перевірки) відповідачем не спростовано належним чином факту спільного проживання позивачки з донькою, необхідного для виникнення права позивачки на звернення до суду відповідно до частини третьої статті 199 Сімейного кодексу України.

Щодо переплати аліментів у розмірі 57 437,94 грн суд зазначає, що відповідно до наданого Вишневим відділом державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області розрахунку така переплата обліковується станом на 11.08.2025. Разом з тим зазначена сума стосується виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 12.09.2014 про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 до досягнення нею повноліття. Обов`язок батьків щодо утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, передбачений статтею 199 Сімейного кодексу України, має інші правові підстави виникнення та не є продовженням аліментного зобов`язання, яке існувало до досягнення дитиною повноліття. Тому наявність переплати за попереднім аліментним зобов`язанням сама по собі не свідчить про виконання відповідачем обов`язку щодо утримання повнолітньої дочки після досягнення нею повноліття.

Відтак судом встановлено наявність усіх передбачених статтею 199 Сімейного кодексу України умов для виникнення у відповідача обов`язку щодо утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд виходить із положень статті 200 Сімейного кодексу України, відповідно до якої розмір аліментів на повнолітню дочку, сина визначається у твердій грошовій сумі та (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, передбачених статтею 182 цього Кодексу.

Позивачка просить визначити розмір аліментів у частці від усіх видів заробітку (доходу) відповідача у розмірі 1/4 частини щомісячно.

Водночас, визначаючи конкретний розмір аліментів, суд відповідно до статей 182, 199, 200 Сімейного кодексу України враховує не лише потребу повнолітньої дочки у матеріальній допомозі та факт її навчання, а й матеріальне та сімейне становище платника аліментів, стан його здоров`я, наявність у нього інших дітей, а також можливість надання утримання другим з батьків.

Як встановлено судом, відповідач має двох інших неповнолітніх дітей, стан його здоров`я погіршився внаслідок отриманого під час проходження військової служби поранення, він визнаний непридатним до військової служби та проходить оформлення пенсії. Зазначені обставини, хоча і не звільняють відповідача від обов`язку щодо утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, мають істотне значення при визначенні розміру такого утримання.

За таких обставин, з урахуванням встановленої потреби ОСОБА_3 у матеріальній допомозі у зв`язку з навчанням, її денної форми навчання, матеріального та сімейного стану відповідача, стану його здоров`я, наявності у нього інших неповнолітніх дітей, а також необхідності забезпечення балансу інтересів усіх осіб, яких відповідач зобов`язаний утримувати, суд вважає, що стягнення аліментів у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно є достатнім для часткового забезпечення потреб повнолітньої дочки та водночас посильним для відповідача.

Визначений судом розмір аліментів у 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача відповідає положенням статей 182, 199, 200 Сімейного кодексу України, є таким, що враховує конкретні обставини справи та забезпечує розумний баланс між потребами повнолітньої дочки і матеріальними можливостями відповідача.

Відповідно до частини першої статті 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. З огляду на те, що позов подано до суду 03.09.2025, аліменти підлягають стягненню з відповідача саме з цієї дати.

Водночас відповідно до статті 199 Сімейного кодексу України право повнолітньої дочки на утримання припиняється у разі припинення навчання. За таких обставин аліменти підлягають стягненню з 03.09.2025 до припинення ОСОБА_3 навчання, але не довше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

Позивачкою заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

Судом встановлено, що зазначені витрати підтверджуються договором про надання правничої допомоги № 02/09 від 02.09.2025, актом №1 приймання-передачі наданих послуг від 02.09.2025, а також платіжною інструкцією № C2HM-EO2H-COEX-O5HC від 02.09.2025 про оплату гонорару.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Враховуючи викладене, зважаючи на характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності та розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суд приходить до висновку, що заявлені позивачкою витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн є обґрунтованими, співмірними зі складністю справи та обсягом наданої правничої допомоги, а тому підлягають відшкодуванню відповідачем у повному обсязі.

Згідно із ч. 6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Тому з відповідача слід стягнути 807,47 грн. судового збору в дохід держави.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 268, 430 ЦПК України, статтями 180, 182, 191, 199, 200 СК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду - 03.09.2025 та до закінчення навчання, але не більше чим до досягнення нею 23 років.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь держави судовий збір у сумі 807,47 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І.А. Усатова