Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №760/2435/24 — Солом'янський районний суд міста Києва

Суд: Солом'янський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення плати за користування житлом

Дата: 27 серпня 2026 р.

Справа: №760/2435/24

Суддя: Усатова І. А.

Справа №760/2435/24 2/760/9377/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Усатової І.А.

за участю секретаря - Омельяненко С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» звернулося до суду з даним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за спожиту електроенергію у розмірі 3 502,10 грн; 3% річних та інфляційну складову боргу у розмірі 1 638,98 грн та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є обов`язковим виконавцем послуг з електропостачання.

Зазначає, що відповідач мешкає за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з електричної енергії, яку постачає позивач.

Вказує, що відповідач не в повному обсязі виконує зобов`язання по оплаті наданих позивачем послуг, внаслідок чого, станом на 01.01.2019 у останнього утворилась заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 3502,10 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних складає 5141,08 грн.

Оскільки, станом на 01.01.2024 сума заборгованості не сплачена та враховуючи вищенаведене, просить позов задовольнити.

31.01.2024 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу було передано до провадження головуючому судді Усатовій І.А.

19.04.2024 до суду надійшла інформація про зареєстроване місце проживання відповідача.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 04.11.2024 у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали від 04.11.2024, також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд здійснює судовий розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 5 вересня 2022 року № 1519/2-5034/11 (№ 61-175сво21) порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того, чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено.

У разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з`явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п`ятої статті 268 ЦПК України).

З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Відтак, суд зазначає датою виготовлення рішення дату складання повного його тексту, незважаючи на те, що вона відмінна від дати судового засідання, на яку було призначено розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу відповідно до частини першої статті 714 ЦК України одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання.

Згідно з п. 1 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26 липня 1999 року /чинних на момент виникнення спірних правовідносин/ ці Правила регулюють відносини між побутовими споживачами та енергопостачальниками.

Правила обов`язкові для виконання всіма побутовими споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності.

Пунктом 48 Правил передбачено відповідальність споживача за прострочення терміну внесення платежів за електричну енергію.

Згідно з частиною третьою статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Отже, обов`язок з оплати спожитої електричної енергії покладається на особу, яка є споживачем відповідних послуг та має відповідне зобов`язання перед постачальником.

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Частиною другою цієї статті передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості, позивач відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для вирішення справи, а згідно зі статтею 89 цього Кодексу суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за спожиту електричну енергію за особовим рахунком № НОМЕР_1 станом на 01.01.2019 утворилася заборгованість у розмірі 3 502,10 грн.

При цьому інформацією про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи від 19.04.2024 № 111014631 підтверджується, що відповідач була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , до 17.01.2020.

Таким чином, основна заборгованість у розмірі 3 502,10 грн, яку позивач визначає такою, що утворилася станом на 01.01.2019, виникла у період, коли відповідач була зареєстрована за вказаною адресою. Доказів, які б спростовували виникнення зазначеної заборгованості або підтверджували її погашення, матеріали справи не містять.

За таких обставин суд вважає доведеним виникнення у відповідача обов`язку зі сплати основної суми заборгованості у розмірі 3 502,10 грн, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача також 3 % річних та інфляційну складову боргу у розмірі 1 638,98 грн, посилаючись на прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд враховує, що передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3 % річних та інфляційні втрати є наслідком прострочення саме того грошового зобов`язання, існування та належність якого конкретному боржнику мають бути доведені кредитором.

Як убачається з інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи від 19.04.2024 № 111014631, відповідач з 17.01.2020 за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстрована.

Водночас наданий позивачем розрахунок нарахувань за особовим рахунком № НОМЕР_1 , починаючи із січня 2021 року, підтверджує здійснення відповідних нарахувань, однак сам по собі не підтверджує, що такі нарахування були здійснені саме відповідачу та що остання у зазначений період користувалася квартирою, мала право власності чи інше законне право користування нею або залишалася споживачем електричної енергії за вказаним особовим рахунком. Інших належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин позивачем суду не надано.

Сам по собі розрахунок заборгованості за особовим рахунком не є достатнім доказом того, що саме відповідач була споживачем електричної енергії протягом усього періоду, за який позивачем здійснено нарахування, оскільки обов`язок з оплати електричної енергії відповідно до статті 714 ЦК України та статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» покладається саме на споживача.

При цьому з наданого позивачем розрахунку вбачається, що нарахування, на підставі яких визначено заявлені до стягнення 3 % річних та інфляційну складову боргу, здійснювалися до 01.01.2024, тобто за період, який значно перевищує строк, протягом якого факт реєстрації відповідача за відповідною адресою підтверджений матеріалами справи.

За відсутності доказів того, що після 17.01.2020 відповідач залишалася споживачем електричної енергії за вказаною адресою, суд позбавлений можливості встановити наявність у неї відповідного грошового зобов`язання та, відповідно, прострочення його виконання за зазначений період.

Таким чином, позивачем не доведено наявності правових підстав для покладення на відповідача наслідків прострочення грошового зобов`язання у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат за період, за який вони заявлені до стягнення.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 3 502,10 грн та про відмову у задоволенні вимог про стягнення 3 % річних та інфляційної складової боргу у розмірі 1 638,98 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позову судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі

2 062,67 грн.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 322 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 51, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» заборгованість у розмірі 3502,10 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» судовий збір у розмірі 2067,67 грн.

В інших вимогах позову-відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (ЄДРПОУ 41946011, 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 20).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ).

Суддя І.А. Усатова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua