Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №760/26078/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/26078/25 2/760/6057/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Усатової І.А.

за участю секретаря - Омельяненко С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом і просить стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви і до досягнення дитини повноліття.

Посилається в позові на те, що сторони у зареєстрованому шлюбі не перебували, однак проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Від спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_3 , яка після припинення спільного проживання сторін проживає разом із позивачкою та перебуває на її утриманні. Позивачка зазначає, що відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, від виконання обов`язку щодо її утримання ухиляється, домовленості між сторонами щодо сплати аліментів не досягнуто. У зв`язку з цим просить суд стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої доньки у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття, а також стягнути судові витрати.

Ухвалою суду від 02.10.2025 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.

19.01.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що не ухиляється від виконання обов`язку щодо утримання спільної неповнолітньої доньки та з моменту її народження добровільно надавав матеріальну допомогу на її утримання. Зазначив, що щомісячно перераховував кошти на банківську картку дитини, а після пред`явлення позову, не знаючи про наявність судового спору, продовжував надавати матеріальну допомогу, зокрема у період з жовтня по грудень 2025 року перерахував на утримання доньки 23 000 грн, що, на його думку, підтверджує належне виконання ним батьківського обов`язку. Також зазначав, що позивачка не повідомила суд про наявність у нього іншої неповнолітньої дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання якого він також сплачує аліменти на підставі судового наказу Народицького районного суду Житомирської області від 12.01.2026 у справі № 284/9/26, а також про те, що на його утриманні перебуває дружина, яка не працює у зв`язку з перебуванням у відпустці по догляду за дитиною.

Відповідач зазначав, що при визначенні розміру аліментів необхідно врахувати його матеріальне становище, наявність іншої неповнолітньої дитини та інших осіб, які перебувають на його утриманні, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) та визначити розмір аліментів у 1/8 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Крім того, просив поновити строк на подання відзиву, оскільки копію позовної заяви з додатками отримав лише 25.12.2025, а також відмовити у стягненні з нього витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

16.01.2026 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що позивач не погоджується з доводами відповідача та вважає їх необґрунтованими. Зазначає, що хоча відповідач протягом останніх трьох років перераховував кошти на банківську картку дитини, такі кошти використовувалися дитиною на власні потреби та не покривали навіть половини щомісячних витрат на її утримання. При цьому вказує, що з моменту народження дитини до 2023 року відповідач матеріальної допомоги на її утримання фактично не надавав.

Також представник позивача зазначає, що кошти, які відповідач перераховував безпосередньо на банківську картку дитини, не можуть вважатися належним виконанням обов`язку щодо утримання дитини, оскільки будь-які домовленості між сторонами щодо такого способу сплати аліментів були відсутні. Крім того, банківська картка була оформлена відповідачем, який мав доступ до рахунку та контролював рух коштів.

Крім цього, представник позивача зазначає, що відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували його скрутне матеріальне становище або неможливість сплачувати аліменти у заявленому позивачем розмірі. Вказує, що наявність у відповідача іншої дитини сама по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів, а також звертає увагу на те, що відповідач є працездатною особою, має стабільний дохід та займає керівну посаду, тоді як доказів істотного погіршення його матеріального становища суду не надано.

Також зазначає, що відповідач не брав участі у вихованні дитини, не займався її навчанням, лікуванням та розвитком, а всі обов`язки щодо її виховання та утримання фактично виконувала позивач. При цьому позивач ніколи не перешкоджала відповідачу у спілкуванні з дитиною чи участі у її вихованні.

Посилаючись на викладене, представник позивача просить суд відхилити доводи, наведені у відзиві, визнати, що перерахування коштів безпосередньо на банківську картку дитини не є належним виконанням обов`язку щодо її утримання, врахувати відсутність участі відповідача у вихованні та забезпеченні дитини, а позовні вимоги про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача задовольнити у повному обсязі.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 5 вересня 2022 року № 1519/2-5034/11 (№ 61-175сво21) порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того, чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено.

У разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з`явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п`ятої статті 268 ЦПК України).

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши подані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 31.07.2024 Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києві), актовий запис №4068.

Частиною 2 ст. 51 Конституції України закріплено обов`язок батьків по утримуванню дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст.180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При встановленні розміру аліментів, суд керується вимогами ст.182 СК України та роз`ясненнями, які містяться в Постанові пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Згідно зі ст. 183 Сімейного Кодексу України частина заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.

Пленум Верховного Суду України в п. 17 своєї Постанови від 15.05.2006 року №3 роз`яснив судам, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

Частиною 2 ст.18 СК України передбачено, що суд застосовує ті способи захисту прав або інтересів учасників сімейних відносин, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.

Згідно з п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, схваленої резолюцією 44-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 р., ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р. № 789 - ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 27 Конвенції ООН про права дитини, дає кожній дитині право на рівень життя, необхідній для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціально розвитку. Батьки або інші особи які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Суд визначає розмір аліментів в кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи.

Згідно з частиною першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. У зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абзац другий частини третьої статті 181 СК України).

При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Відповідні правові висновки містяться і в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 643/11949/19 (провадження №61-2698св21).

Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов`язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині першій статті 182 СК України: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ч. 2 зазначеної статті розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Зважаючи на те, що аліменти - це платіж, спрямований саме на утримання дитини, який повинен бути достатнім для цього, разом з тим, він повинен бути співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов`язання, яке є в обох із батьків, і має бути рівним, та покликаний захистити інтереси дитини в коштах у розмірі, необхідному для її життєдіяльності, збереження достойного рівня життя, який необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, її гармонійного розвитку, з врахуванням визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для дитини, її потреб, зважаючи на обов`язок обох батьків брати участь в матеріальному утриманні дитини, суд вважає, що збільшення розміру аліментів забезпечить найбільш необхідні потреби дитини, належні умови проживання дитини, її гармонійний розвиток, і при цьому дитина сторін буде захищеною та буде отримувати матеріальне утримання від батька, з яким не проживає, що гарантовано як нормами національного, так і нормами міжнародного законодавства, які наведено вище.

Суд вважає, що факт відсутності у батька або матері можливості надавати дітям відповідного розміру утримання має доводитися сторонами відповідно до правил ст. ст. 12, 81 ЦПК України в контексті обов`язку батьків по утриманню дітей, поєднаного з презумпцією можливості батьків його забезпечувати, що витікає із свідомого рішення батьків народити дітей, яке нерозривно пов`язано з існуючою спроможністю батьків належним чином їх утримувати.

Щодо доводів відповідача про наявність у нього іншої неповнолітньої дитини та перебування на його утриманні дружини, яка не працює у зв`язку з перебуванням у відпустці по догляду за дитиною, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 182 СК України наявність у платника аліментів інших дітей, а також непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина є обставинами, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів.

Водночас, відповідно до статей 12, 81 ЦПК України саме відповідач, посилаючись на зазначені обставини як на підставу для зменшення розміру аліментів, повинен довести їх належними та допустимими доказами. Проте відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження перебування у нього на утриманні дружини, її непрацездатності, а також необхідності її матеріального утримання саме за рахунок відповідача. Сам факт перебування дружини у відпустці по догляду за дитиною не свідчить про її непрацездатність.

Також відповідачем не надано доказів фактичного здійснення ним витрат на утримання іншої дитини у розмірі, який би свідчив про неможливість сплачувати аліменти на користь позивачки у заявленому розмірі.

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19 червня 2026 року у справі № 705/3924/24, відповідно до якої наявність чинного судового рішення про стягнення аліментів на користь іншого стягувача має юридичне значення при вирішенні питання щодо стягнення аліментів з того самого платника, оскільки визначений судом розмір аліментів може впливати на виконання ним іншого аліментного зобов`язання. Водночас сама по собі наявність іншого аліментного зобов`язання не звільняє платника від обов`язку утримувати кожну зі своїх дітей та не зумовлює автоматичного зменшення розміру аліментів, який визначається судом з урахуванням усіх обставин, передбачених статтею 182 СК України.

За таких обставин наведені відповідачем посилання на наявність іншої дитини та дружини, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, самі по собі не можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів з 1/4 до 1/8 частини усіх видів його заробітку (доходу), оскільки відповідних обставин, які б свідчили про недостатність його матеріального становища для виконання обов`язку щодо утримання дитини, судом не встановлено.

За правилами ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Визначення такого часу днем пред`явлення позову передбачено для аліментів, які присуджуються вперше. У всіх інших випадках, в тому числі у разі зміни як способу так і розміру їх стягнення, стягнення аліментів відбувається за загальним правилом - з дня набрання рішенням законної сили.

Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення аліментів, на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Посилання відповідача на здійснення ним добровільних грошових переказів на утримання дитини, у тому числі на перерахування у період з жовтня по грудень 2025 року 23 000 грн, не спростовують необхідності визначення судом розміру аліментів. При цьому відповідачем не надано доказів наявності між сторонами домовленості щодо розміру та порядку сплати таких коштів як аліментів.

Саме по собі незазначення у платіжному документі призначення платежу «аліменти» не є безумовною підставою для висновку про те, що відповідні кошти не були спрямовані на утримання дитини. Верховний Суд у постановах від 10 серпня 2023 року у справі № 206/2658/22 та від 8 квітня 2024 року у справі № 522/19803/15-ц виходив із того, що такі платежі можуть бути враховані за наявності сукупності обставин, які дають змогу встановити їх аліментне призначення, зокрема систематичності платежів, відповідності періоду їх здійснення періоду сплати аліментів та відсутності доказів інших грошових зобов`язань між сторонами.

Водночас у постанові від 5 серпня 2025 року у справі № 390/2379/24 Верховний Суд зазначив, що при розрахунку заборгованості зі сплати аліментів не можуть автоматично зараховуватися платежі, призначення яких не дає можливості ідентифікувати їх як сплату аліментів. Зокрема, платежі із зазначенням «переказ власних коштів» без додаткової конкретизації не можуть бути автоматично зараховані як сплата аліментів.

Таким чином, визначальним є не лише формальне зазначення чи незазначення у платіжному документі слова «аліменти», а встановлення за сукупністю доказів фактичного призначення відповідних коштів та того, чи свідчать вони про виконання саме аліментного обов`язку.

У цій справі відповідач здійснював перекази на банківську картку дитини, а не на користь позивачки як одержувачки аліментів. Крім того, відповідачем не надано доказів домовленості між сторонами щодо такого способу та порядку виконання обов`язку з утримання дитини, а з платіжних документів не вбачається, що відповідні кошти були визначені саме як аліменти. За таких обставин наведені відповідачем платіжні документи самі по собі не дають достатніх підстав для висновку про належне виконання ним аліментного обов`язку.

При цьому Верховний Суд у постанові від 10 серпня 2023 року у справі № 206/2658/22 окремо звернув увагу на відмінність платежів на користь стягувача від переказів на банківську картку неповнолітньої дитини, зазначивши, що такі перекази не свідчать про належне виконання аліментних зобов`язань, оскільки аліменти стягуються на користь матері, яка є стороною виконавчого провадження.

За таких обставин сам факт здійснення відповідачем грошових переказів у зазначений період не свідчить про належне виконання ним обов`язку щодо утримання дитини у визначеному законом розмірі та не є підставою для відмови у задоволенні позову або зменшення визначеного судом розміру аліментів.

А тому суд не приймає до уваги доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву.

Водночас, суд звертає увагу, що аліменти на утримання дитини є гарантією виконання кожним з батьків свого обов`язку забезпечувати дитину, надавати їй можливість на користування всіма благами соціального забезпечення, належним харчуванням, житлом, розвагами, надати їй захист і піклування, які необхідні для її благополуччя. При цьому, виходячи з положень чинного законодавства, доступ дитини до даних благ не залежить від перебування батьків у шлюбі.

Обов`язок відповідача утримувати свою дитину ґрунтується на законі, а рішення суду в цьому контексті лише змушує відповідача до виконання цього обов`язку у примусовому порядку, тому відповідач повинен був вживати заходів для своєчасного перерахування аліментів. Положеннями частини 1 статті 179 Сімейного кодексу України визначено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Наявність заборгованості зі сплати аліментів свідчить про те, що дитина була позбавлена майна, що належить їй за законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.3 ч.1 ст.5 Закону України « Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Таким чином, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

Керуючись ст.ст. 7, 141, 155, 180, 181, 182, 192, 195, 196 СК України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 3, 11, 12, 13, 141, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.06.2025, і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: І.А. Усатова