Вирок від 31 серпня 2026 р. у справі №758/7735/23 — Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/7735/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.09.2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

в складі

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.05.2023 року за №12023100070001030 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Самарканд, Узбекистан, громадянина республіки Узбекистан, не одруженого, з повною середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, на утриманні малолітніх дітей немає, без місця реєстрації, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

за участю прокурора - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

та його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України,

встановив :

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.

Згідно зі ст. 178 Цивільного кодексу України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права всласності не встановлена судом.

Згідно з постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 № 2471 Х-ІІ, зброя, в тому числі холодна та боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї і боєприпасів до неї) не можуть перебувати у власності громадян.

Однак всупереч вищенаведеним нормативно-правовим актам ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вирішив стати на злочинний шлях та вчинив злочин проти порядку громадської безпеки за наступних обставин.

Так, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник злочинний умисел направлений на незаконне носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне носіння холодної зброї, а саме ножа, ОСОБА_3 , усвідомлюючи заборону вільного носіння холодної зброї та караність вказаного діяння, не маючи передбаченого законом дозволу на носіння зазначеного предмету, в порушення вимог ст. 41, 92 Конституції України, ст.178,328 Цивільного кодексу України, Постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 № 2471 Х-ІІ Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у невстановленої досудовим розслідуванням особи придбав військовий багнет- ніж та розпочав зберігати його при собі до 16.05.2023 року.

У подальшому 16.05.2023 року у період часу о 17 год. 52 хв., за адресою: м. Київ, вул. Оболонська, 21 працівниками поліції у ході проведення затримання у ОСОБА_3 виявлено та вилучено ніж, який відноситься до контактної клинкової холодної зброї колюче-ріжучої дії, виготовлений саморобним способом по типу мисливських ножів загального призначення, який останній носив при собі без передбаченого законом дозволу.

Своїми умисними діями, які виразились у носінні холодної зброї без передбаченого законом дозволу, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 263 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав в повному обсязі, підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті та погодився з правовою кваліфікацією висунутого йому обвинувачення. Зазначив, що 16.05.2023 року, близько 17 год. 50 хв., був зупинений працівниками поліції та видав ніж. У скоєному щиро кається, просив суворо не карати.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд, враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненому злочині, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого, дослідженням даних, що характеризують особу винного. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, вони не викликають сумнівів у добровільності їх позицій. Судом роз`яснено, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд встановив, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 263 КК України як носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд керується вимогами ст. 65-67 КК України і виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст.67 КК України, не встановлено.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує характер і ступінь вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України є нетяжким злочином; обставини, які пом`якшують та відсутність обставин, які обтяжують покарання; дані про особу обвинуваченого, який не одружений, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, не судимий, а тому вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 263 КК України у межах санкції статті у виді обмеження волі із застосуванням ст. 75 КК України із звільненням останнього від відбування покарання з випробуванням.

Суд вважає, що виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 65 КК України саме така міра покарання є необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов у кримінальному проваджені відсутній.

Речові докази вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Згідно ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Як встановлено судом, витрати на проведення судової експертизи №СЕ-19/111-23/25283-ХЗ від 17.05.2023 року складають 1434 грн. 00 коп., які підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 .

Строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту станом на 01.09.2026 року відносно ОСОБА_3 закінчився.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення: з моменту затримання 16.05.2023 року по 13.07.2023 року (звільнення з-під варти у зв`язку із зміною заобіжного заходу) включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Керуючись ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

Згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Початок іспитового строку обвинуваченому ОСОБА_3 обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 16.05.2023 року (згідно протоколу затримання) по 13.07.2023 року ( ухвала суду про зміну запобіжного заходу) включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Речові докази:

- ніж, який поміщено до експертного пакету №0012552 та передано в камеру схову Подільського УП ГУНП у м.Києві - знищити.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення судової експертизи в сумі 1434 грн. 00 грн. (одна тисяча чотириста тридцять чотири грн.) 00 коп.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним Кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.

Суддя: ОСОБА_1