Рішення від 08 лютого 2026 р. у справі №757/61387/24-а — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/61387/24-а

пр. № 2-а-56/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 року м. Київ

Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Гуртової Т.І.,

секретаря судового засідання - Бачинської Д. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

У С Т А Н О В И В :

I. Зміст позовних вимог

1. 18 грудня 2024 року до Печерського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову № 537 від 06 грудня 2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 500 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот) гривень.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 листопада 2024 року позивач отримав повістку № 930 ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4 ) про необхідність прибуття 25 листопада 2024 року о 09:00 годині до вказаного центру з метою проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Проте з 23 листопада 2024 року позивач перебував на лікарняному, відкритому лікарем загальної практики - сімейним лікарем ОСОБА_3 , у зв`язку із гострою респіраторною вірусною інфекцією. Про факт перебування позивача на лікарняному ІНФОРМАЦІЯ_4 був повідомлений адвокатом Домагальським В. М. о 08:30 годині 25 листопада 2024 року шляхом надіслання листа на офіційну електронну адресу цього центру, а також шляхом надіслання рекомендованого листа з повідомленням про вручення на його поштову адресу.

3. Позивач зазначає, що 06 грудня 2024 року його було затримано працівниками ІНФОРМАЦІЯ_5 спільно із працівниками поліції та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_5 , де о 14:45 годині йому вручено протокол № 537 та постанову № 537 від 06 грудня 2024 року. Свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення позивач не визнав, посилаючись на перебування на лікарняному, про що працівники ІНФОРМАЦІЯ_6 були попереджені завчасно.

4. На переконання позивача, оскаржувана постанова не відповідає вимогам статті 283 КУпАП, оскільки в ній відсутні докази обставин вчинення адміністративного правопорушення, а викладені в постанові обставини не відповідають фактичним. Крім того, посадовою особою відповідача не враховано всіх обставин, що мають істотне значення для прийняття рішення у справі, як того вимагає стаття 280 КУпАП, зокрема не перевірено поважності причини неприбуття позивача за викликом. Хвороба, за твердженням позивача, належить до поважних причин неприбуття у розумінні абзацу 3 частини 9 статті 29 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 року № 673.

5. Позивач також просив вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення, накладеного оскаржуваною постановою.

II. Позиція відповідача

6. Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечував та просив залишити постанову № 537 від 06 грудня 2024 року без змін, а позовну заяву - без задоволення. Одночасно відповідач просив поновити строк на подання відзиву, посилаючись на неукомплектованість особового складу та значний обсяг судових проваджень за участю ІНФОРМАЦІЯ_5 .

7. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що обов`язок громадян з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, встановлений абзацом 1 пункту 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Повістку № 930 було направлено позивачу у спосіб, визначений Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (рекомендованим поштовим відправленням № 0911100016969), проте позивач за викликом не прибув.

8. Відповідач посилається на те, що відповідно до частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття, повідомити про причини неявки з подальшим прибуттям у строк, що не перевищує семи календарних днів, чого позивач, на думку відповідача, не зробив.

9. Крім того, відповідач посилається на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 грудня 2024 року у справі № 357/18644/24, якою, за твердженням відповідача, встановлено факт ухилення позивача від призову на військову службу під час мобілізації, та на повідомлення позивачу 08 грудня 2024 року про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 Кримінального кодексу України.

10. Відповідач наполягає, що оскаржувана постанова відповідає вимогам статті 283 КУпАП та формі, затвердженій додатком № 4 до Інструкції, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 01 січня 2024 року № 3, а порушення процедури прийняття акта саме по собі не породжує правових наслідків для його дійсності, якщо не вплинуло на зміст прийнятого рішення.

III. Відповідь на відзив

11. Позивач подав відповідь на відзив на позовну заяву, в якій наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

12. Позивач зазначив, що визначена в повістці календарна дата - 25 листопада 2024 року - припадала на період його перебування у стані тимчасової непрацездатності, про що ІНФОРМАЦІЯ_4 був повідомлений його адвокатом о 08:30 годині 25 листопада 2024 року шляхом безпосереднього звернення листом на офіційну електронну адресу цього центру, а також рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу: АДРЕСА_1 .

13. Оскільки період непрацездатності тривав до 01 грудня 2024 року, подальше прибуття, на переконання позивача, мало відбутися протягом семи календарних днів від зазначеної дати, тобто до 08 грудня 2024 року включно, у зв`язку з чим жодного зі встановлених законом строків ним порушено не було.

14. Заперечуючи проти доводів відповідача щодо ухилення від призову, позивач зазначив, що відмови від отримання повістки з його боку не було, натомість йому було відмовлено у проходженні військово-лікарської комісії з можливістю надання медичних документів на підтвердження наявних захворювань. На підтвердження стану здоров`я позивач послався на довідку військово-лікарської комісії № 2025-0502-1033-2089-7 від 21 травня 2025 року, згідно з якою в нього виявлено, зокрема, гіпертонічну хворобу 2 стадії, гіпертрофію міокарда лівого шлуночка, міжхребцевий остеохондроз, спондильоз і спондилоартроз поперекового відділу хребта, ускладнені протрузіями та екструзіями міжхребцевих дисків з больовим синдромом, хронічний попереково-крижовий радикуліт, подагру та хронічний подагричний артрит.

15. Позивач також зазначив, що 16 грудня 2024 року він самостійно вступив на військову службу до Збройних Сил України, брав участь у бойових діях на Куп`янському напрямку та має статус учасника бойових дій, а доводи відповідача щодо кримінального провадження стосунку до предмета цього спору не мають.

IV. Процесуальні дії у справі

16. Ухвалою судді Печерського районного суду міста Києва від 20 січня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

17. Відзив на позовну заяву подано відповідачем з пропуском встановленого судом строку, у зв`язку з чим відповідачем заявлено клопотання про його поновлення. Вирішуючи це клопотання, суд враховує, що відповідно до частини 2 статті 162 та частини 1 статті 261 КАС України строк для подання відзиву не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Крім того, прийняття відзиву до розгляду відповідає завданню адміністративного судочинства, забезпечує повноту з`ясування обставин справи та не порушує прав позивача, який реалізував право подати відповідь на відзив. За таких обставин суд поновлює відповідачу строк на подання відзиву та бере відзив до уваги.

18. Справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

V. Обставини, встановлені судом

19. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 .

20. ІНФОРМАЦІЯ_4 на ім`я позивача видано повістку № 930 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_1 , кабінет 24) на 09:00 годину 25 листопада 2024 року з метою проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

21. Повістку направлено позивачу поштовим відправленням АТ «Укрпошта» № 0911100016969 з описом вкладення за формою 107, здано до відділення поштового зв`язку 16 листопада 2024 року та доставлено 19 листопада 2024 року. Факт отримання повістки позивач не заперечує і прямо визнає у позовній заяві.

22. З 23 листопада 2024 року позивач перебував у стані тимчасової непрацездатності. Відповідно до медичного висновку про тимчасову непрацездатність № EX3P-M1M69-PTBM-B577 від 23 листопада 2024 року, сформованого в електронній системі охорони здоров`я, період непрацездатності становив з 23 листопада 2024 року по 27 листопада 2024 року. Відповідно до медичного висновку про тимчасову непрацездатність № 9EEC-EKA5-6XTL-3XM1 від 27 листопада 2024 року період непрацездатності становив з 27 листопада 2024 року по 01 грудня 2024 року. Висновки сформовані лікарем загальної практики - сімейним лікарем ОСОБА_3 ; діагнози - гостра інфекція верхніх дихальних шляхів (МКХ-10: J04.0), гострий бронхіт (МКХ-10: J20.9).

23. Обставина перебування позивача у стані тимчасової непрацездатності в період з 23 листопада 2024 року по 01 грудня 2024 року відповідачем не заперечується та прямо визнана ним у відзиві на позовну заяву.

24. 25 листопада 2024 року о 08:30 годині, тобто до настання визначеної в повістці години прибуття, адвокатом Домагальським В. М. в інтересах позивача надіслано до ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомлення про причини неприбуття позивача за викликом - на офіційну електронну адресу вказаного центру, а також рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення на адресу: АДРЕСА_1 . На підтвердження зазначеного позивачем надано копію листа, скріншот підтвердження надсилання електронного повідомлення та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

25. 25 листопада 2024 року позивач до ІНФОРМАЦІЯ_6 не прибув, про що начальником групи персоналу ІНФОРМАЦІЯ_6 підполковником ОСОБА_4 складено акт про неявку за повісткою від 25 листопада 2024 року. У зазначеному акті зафіксовано, що позивач, будучи повідомленим засобами поштового зв`язку про виклик на 09:00 годину 25 листопада 2024 року, не з`явився у визначену дату та час, «порушивши вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", в особливий період».

26. Начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 полковником ОСОБА_5 направлено звернення до начальника Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому, з посиланням на статтю 259 КУпАП, висловлено прохання доставити позивача саме до ІНФОРМАЦІЯ_8 для складення протоколу про адміністративне правопорушення.

27. 06 грудня 2024 року позивача було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 о 13:00 годині. Того ж дня начальником адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_5 капітаном ОСОБА_6 складено протокол № 537 про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, а розгляд справи призначено на 13:50 годину того самого дня.

28. У графі протоколу «Пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу особою, яка притягається до адміністративної відповідальності» зазначено: «Не з`явився у зазначений термін тому, що знаходився на лікуванні».

29. 06 грудня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 полковником ОСОБА_2 винесено постанову № 537 у справі про адміністративне правопорушення, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 500 гривень. Копію постанови вручено позивачу 06 грудня 2024 року.

30. Об`єктивна сторона правопорушення описана в постанові виключно як те, що позивач «не з`явився за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, тим самим порушив вимоги статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", що вчинено в особливий період».

31. Оскаржувана постанова не містить жодних відомостей про заявлену позивачем причину неприбуття, її перевірку чи оцінку, а так само мотивів її відхилення.

32. Згідно з описом документів, що містяться у справі про адміністративне правопорушення № 537, до її матеріалів увійшли: опис документів, протокол № 537, копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків позивача, розписка № 930, опис Укрпошти ф. 107, накладна № 0911100016969, розпорядження щодо оповіщення позивача, акт про неявку за повісткою, звернення щодо доставлення позивача та постанова № 537. Будь-яких медичних документів, а так само документів щодо повідомлення позивачем причин неприбуття, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.

33. Розписка про вручення повістки № 930, що міститься в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, у графі «одержав ____ 2024 р.» дати одержання не містить; зазначено лише спосіб одержання - «поштою».

34. 16 грудня 2024 року позивача призначено на посаду до військової частини НОМЕР_1 у зв`язку із проходженням військової служби, що підтверджується витягом з відповідного наказу. Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням встановленого зразка.

VI. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

А. Щодо дотримання строку звернення до суду

35. Оскаржувану постанову винесено 06 грудня 2024 року, копію її вручено позивачу того ж дня. Позовну заяву, датовану 17 грудня 2024 року, надіслано до суду засобами поштового зв`язку та зареєстровано судом 18 грудня 2024 року. Конверт, з якого можливо було б встановити дату здачі позовної заяви до відділення поштового зв`язку у розумінні частини 6 статті 120 КАС України, до матеріалів справи не долучений.

36. Відповідно до частини 2 статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови). Наведена норма є спеціальною і підлягає застосуванню замість загального строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України.

37. Оскаржувану постанову ухвалено 06 грудня 2024 року, а відтак останнім днем строку звернення до суду було 16 грудня 2024 року. Незалежно від того, якого саме дня - 17 чи 18 грудня 2024 року - позовну заяву було здано до відділення поштового зв`язку, строк звернення до адміністративного суду позивачем пропущено.

38. Заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивач не подавав. Водночас згідно з пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України суд залишає позов без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою з пропуском встановленого законом строку звернення до суду, і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними. Отже, вирішення питання про поважність причин пропуску строку належить до обов`язків суду під час розгляду справи по суті.

39. Оцінюючи причини пропуску строку, суд враховує, що 16 грудня 2024 року, тобто в останній день строку звернення до суду, позивача призначено на посаду до військової частини НОМЕР_1 у зв`язку із проходженням військової служби, що підтверджується витягом з відповідного наказу. Зазначена обставина об`єктивно перешкоджала своєчасному зверненню до суду. Тривалість пропуску строку є незначною, а дії, спрямовані на реалізацію права на судовий захист, вчинено позивачем невідкладно після вступу на військову службу.

40. За таких обставин суд визнає причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, поновлює цей строк та не вбачає підстав для залишення позовної заяви без розгляду. Протилежний підхід становив би надмірний формалізм і непропорційне обмеження права на доступ до суду, гарантованого статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Б. Щодо предмета та меж судового контролю

41. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

42. Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно.

43. За приписами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

44. Суд наголошує, що предметом судового контролю є оскаржувана постанова в тому вигляді та з тим змістом, у якому її прийнято суб`єктом владних повноважень. Суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність свого рішення обставинами, які не були покладені в його основу під час прийняття, а суд не вправі підміняти суб`єкта владних повноважень і доповнювати мотиви оскаржуваного акта.

В. Щодо належності повідомлення позивача про виклик

45. Відповідно до абзацу 1 пункту 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, зокрема для направлення для проходження медичного огляду.

46. Судом установлено, що повістку № 930 направлено позивачу поштовим відправленням із описом вкладення 16 листопада 2024 року та доставлено 19 листопада 2024 року, тобто за шість днів до визначеної в повістці дати прибуття. Факт отримання повістки позивач визнає.

47. За таких обставин суд визнає обґрунтованими доводи відповідача про належне та завчасне повідомлення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 на 09:00 годину 25 листопада 2024 року. Відсутність у розписці про вручення повістки дати її одержання за наведених обставин не має самостійного значення, оскільки відповідна обставина визнана позивачем (частина 1 статті 78 КАС України).

Г. Щодо наявності поважної причини неприбуття

48. Абзацом 3 частини 9 статті 29 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

49. Постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 року № 673 затверджено перелік поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного, до якого віднесено, зокрема, хворобу.

50. Судом установлено, що в період з 23 листопада 2024 року по 01 грудня 2024 року, який охоплює визначену в повістці дату прибуття - 25 листопада 2024 року, позивач перебував у стані тимчасової непрацездатності, що підтверджується медичними висновками, сформованими в електронній системі охорони здоров`я, тобто офіційними електронними документами.

51. Зазначена обставина відповідачем не заперечується та прямо визнана ним у відзиві на позовну заяву, а відтак відповідно до частини 1 статті 78 КАС України доказуванню не підлягає.

52. Отже, причина неприбуття позивача за викликом 25 листопада 2024 року є поважною. За наявності поважної причини неприбуття бездіяльність особи не набуває ознак протиправності, а відтак відсутня подія адміністративного правопорушення.

Ґ. Щодо виконання позивачем обов`язку повідомити про причини неприбуття

53. Частиною 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що у разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

54. Судом установлено, що повідомлення про причини неприбуття надіслано до ІНФОРМАЦІЯ_6 25 листопада 2024 року о 08:30 годині, тобто до настання визначеної в повістці години прибуття і зі значним випередженням встановленого законом триденного строку, при цьому у два самостійні способи - на офіційну електронну адресу вказаного територіального центру та рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення.

55. Наведені докази відповідачем не спростовані; доказів неотримання ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідного повідомлення суду не надано. З урахуванням розподілу обов`язку доказування, встановленого частиною 2 статті 77 КАС України, суд визнає доведеною обставину виконання позивачем обов`язку, передбаченого частиною 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в частині повідомлення про причини неприбуття.

Д. Щодо змісту акта про неявку за повісткою від 25 листопада 2024 року

56. Акт про неявку за повісткою складено 25 листопада 2024 року, тобто в день, визначений у повістці як дата прибуття. У цьому акті констатовано порушення позивачем вимог частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

57. Разом із тим частина 3 статті 22 зазначеного Закону встановлює не обов`язок прибуття як такий, а порядок дій особи, яка за викликом не прибула: повідомити про причини неявки не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу та прибути у строк, що не перевищує семи календарних днів.

58. Станом на 25 листопада 2024 року жоден із зазначених строків не сплив, а отже порушення частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на момент складення акта об`єктивно не могло бути вчиненим. Таким чином, акт про неявку за повісткою від 25 листопада 2024 року фіксує обставини, які на дату його складення не настали, що позбавляє його доказової сили в частині висновку про вчинення позивачем правопорушення.

59. Наведене має істотне значення з огляду на те, що протокол № 537 від 06 грудня 2024 року в частині відомостей про свідків правопорушення прямо посилається на вказаний акт («Свідки правопорушення: згідно акту не явки за повісткою від 25.11.2024 р.»), а оскаржувана постанова ґрунтується на протоколі.

Е. Щодо дотримання відповідачем вимог статей 280, 283 КУпАП

60. Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

61. Згідно зі статтею 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити, зокрема, опис обставин, установлених під час розгляду справи.

62. Судом установлено, що безпосередньо у протоколі № 537 від 06 грудня 2024 року зафіксовано пояснення позивача про те, що він не з`явився за викликом у зв`язку з перебуванням на лікуванні. Отже, посадовій особі відповідача на момент розгляду справи було достеменно відомо про заявлену особою поважну причину неприбуття.

63. Попри це оскаржувана постанова не містить ані відтворення зазначеного пояснення, ані результатів його перевірки, ані мотивів його відхилення. Жодних дій, спрямованих на перевірку заявленої причини (витребування медичних документів, надання особі часу для їх подання, направлення запиту до ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо надходження повідомлення про причини неприбуття), посадовою особою відповідача не вчинено, що підтверджується описом документів справи про адміністративне правопорушення № 537.

64. Суд також враховує, що позивача доставлено до відповідача о 13:00 годині, розгляд справи призначено на 13:50 годину того самого дня, а копію постанови вручено того ж дня. За таких умов позивач був позбавлений реальної можливості реалізувати права, передбачені статтею 268 КУпАП, зокрема подати докази на підтвердження заявленої ним поважної причини, які об`єктивно не могли перебувати при ньому в момент доставлення.

65. Наведене свідчить, що оскаржувана постанова прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та без належного обґрунтування, тобто з порушенням вимог статей 280, 283 КУпАП і критеріїв, визначених пунктами 3, 8 частини 2 статті 2 КАС України.

66. Такі порушення не є формальними у розумінні позиції, на яку посилається відповідач, оскільки вони безпосередньо вплинули на зміст прийнятого рішення: саме нез`ясування поважності причини неприбуття зумовило висновок посадової особи про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Є. Щодо виду та розміру адміністративного стягнення

67. Санкція частини 3 статті 210-1 КУпАП передбачає накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

68. Відповідно до частини 2 статті 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

69. Оскаржуваною постановою на позивача накладено штраф у максимальному розмірі, передбаченому санкцією, - 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому в протоколі № 537 зафіксовано, що протягом року позивач адміністративному стягненню не піддавався; обставин, що обтяжують відповідальність (стаття 35 КУпАП), посадовою особою не встановлено, а обставини, що пом`якшують відповідальність (стаття 34 КУпАП), не обговорювалися. Мотивувальна частина постанови в цій частині обмежується відтворенням тексту статті 33 КУпАП без наведення жодних обставин, які б стосувалися особи позивача.

70. Отже, вимоги статті 33 КУпАП щодо індивідуалізації адміністративного стягнення відповідачем не дотримано, що є самостійним свідченням непропорційності оскаржуваного рішення (пункт 8 частини 2 статті 2 КАС України).

Ж. Оцінка інших доводів відповідача

71. Доводи відповідача про те, що позивач не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_6 протягом семи календарних днів, суд оцінює критично з таких підстав.

72. По-перше, оскаржувана постанова не містить ані фактичного твердження про неприбуття позивача протягом семи календарних днів, ані посилання на відповідні приписи частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Описана в постанові об`єктивна сторона обмежена виключно неявкою за викликом 25 листопада 2024 року. Суд не вправі доповнювати фактичну основу притягнення особи до адміністративної відповідальності обставинами, які суб`єктом владних повноважень не встановлювалися і в основу оскаржуваного рішення не покладалися.

73. По-друге, навіть за умови оцінки цього доводу по суті суд враховує, що стан тимчасової непрацездатності позивача тривав до 01 грудня 2024 року включно, а 02 грудня 2024 року позивач звертався по медичну допомогу з приводу спинного синдрому з іррадіацією болю та отримав направлення до лікаря-травматолога (нейрохірурга). Момент, з якого підлягає обчисленню семиденний строк подальшого прибуття у разі неприбуття з поважної причини, законом однозначно не визначений. Відповідно до статті 62 Конституції України та статті 251 КУпАП усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

74. Доводи відповідача з посиланням на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 грудня 2024 року у справі № 357/18644/24 суд відхиляє. Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Ухвала про застосування запобіжного заходу до наведеного переліку не належить і преюдиційного значення для цієї справи не має. Крім того, зазначена ухвала постановлена 27 грудня 2024 року, тобто після винесення оскаржуваної постанови, а тому за жодних обставин не могла бути покладена в її основу.

75. Доводи відповідача про відповідність постанови № 537 формі, затвердженій додатком № 4 до Інструкції, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 01 січня 2024 року № 3, не спростовують висновків суду, оскільки відповідність акта затвердженій формі не усуває дефекту його змісту - відсутності опису та оцінки обставин, установлених під час розгляду справи, як того вимагає стаття 283 КУпАП.

76. Обставини, пов`язані зі вступом позивача на військову службу 16 грудня 2024 року, участю у бойових діях та наявністю статусу учасника бойових дій, а так само зміст довідки військово-лікарської комісії № 2025-0502-1033-2089-7 від 21 травня 2025 року, не входять до предмета доказування щодо наявності складу адміністративного правопорушення станом на 25 листопада 2024 року. Водночас суд враховує їх при оцінці доводів відповідача про умисний характер поведінки позивача у розумінні статті 10 КУпАП.

З. Висновок суду

77. Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

78. Оцінивши в сукупності зібрані у справі докази за правилами статті 90 КАС України, суд доходить висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не виконав покладеного на нього частиною 2 статті 77 КАС України обов`язку довести правомірність оскаржуваного рішення. Матеріалами справи підтверджено, що причина неприбуття позивача за викликом 25 листопада 2024 року була поважною, обов`язок повідомити про неї виконано позивачем із випередженням установленого законом строку, а посадова особа відповідача заявленої причини не перевіряла, в оскаржуваній постанові її не оцінила і не спростувала.

79. За таких обставин постанова № 537 від 06 грудня 2024 року прийнята за відсутності доведеної події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення, без належного обґрунтування та непропорційно, а відтак не відповідає критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, і підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

80. З огляду на висновок про недоведеність події та складу адміністративного правопорушення підстав для збереження оскаржуваної постанови в будь-якій частині, у тому числі шляхом зміни виду чи розміру адміністративного стягнення, суд не вбачає.

81. Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Наведена норма є спеціальною щодо статті 245 КАС України та визначає вичерпний перелік способів вирішення адміністративних справ цієї категорії.

82. Оскільки судом установлено відсутність доведеної події та складу адміністративного правопорушення, належним способом вирішення цієї справи є скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП.

83. Позов підлягає задоволенню.

VII. Щодо заяви про забезпечення позову

84. Заявлене позивачем у прохальній частині позовної заяви клопотання про вжиття заходів забезпечення позову розглянуто судом та повернуто заявнику без розгляду.

VII. Розподіл судових витрат

85. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

86. При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок, що підтверджується квитанцією, доданою до позовної заяви. Сплачена сума відповідає ставці судового збору, встановленій пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» для позовної заяви немайнового характеру, поданої фізичною особою (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Зазначення у переліку додатків до позовної заяви іншої суми (3 028 гривень) є опискою, оскільки ця сума становить розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, від якого обчислюється ставка судового збору, а не розмір самого збору.

87. Наведене позивачем у позовній заяві посилання на частину 4 статті 288 КУпАП на розподіл судових витрат у цій справі не впливає, оскільки судовий збір позивачем фактично сплачено у встановленому Законом України «Про судовий збір» розмірі, клопотання про його повернення позивачем не заявлялося, а за наслідками розгляду справи позов задоволено.

88. З урахуванням наведеного судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 211 гривень 20 копійок підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

89. Керуючись статтями 2, 5, 9, 72-77, 90, 121, 139, 240, 241-246, 255, 286, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 33, 210-1, 245, 247, 251, 268, 276, 280, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

2. Скасувати постанову № 537 від 06 грудня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 25 500 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот) гривень, а справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

3. Провадження в адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП згідно з постановою № 537 від 06 грудня 2024 року - закрити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_10 : ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено: 01.09.2026.

Суддя Тетяна ГУРТОВА