Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №278/452/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/7010/26

Справа №278/452/26

РІШЕННЯ

Іменем України

01 вересня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В. В.

за участю секретаря судового засідання Денисової К. А.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених коштів,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення надмірно виплачених коштів.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.05.2023 № 9 солдата ОСОБА_1 було зараховано до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 та поставлено на всі види забезпечення. Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.05.2023 № 11 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду навідника 1 штурмового відділення 2 штурмового взводу 2 штурмової роти НОМЕР_2 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_3 . Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.11.2023 № 199 старший солдат ОСОБА_1 був звільнений із займаної посади та призначений на посаду стрільця-помічника гранатометника 1 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу 1 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.05.2024 № 132 старший солдат ОСОБА_1 , вибув з району батальйонної тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_1 » військової частини НОМЕР_3 на стаціонарне лікування до КНП «ОКЗ НПД» ЗОР. Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.05.2024 № 157 старший солдат ОСОБА_1 звільнений із займаної посади та зарахований у розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 . Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.08.2024 № 245 старший солдат ОСОБА_1 , вважається таким, що прибув зі стаціонарного лікування КНП «ОКЗ НПД» ЗОР до району виконання бойових завдань м. Чорнобиль, з безпідставною відсутністю на службі 85 діб. 18.08.2024 за № 1961/8229 командуванням в/ч НОМЕР_1 здійснено доповідь начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 , про факт несвоєчасного повернення після лікування до розташування військової частини НОМЕР_1 старшим солдатом ОСОБА_1 . Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.08.2024 № 251, старший солдат ОСОБА_1 , вважається таким, що 23.08.2024 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 (без зброї) в районі виконання бойових завдань та виключений з усіх видів забезпечення. Згідно із наказом командира в/ч НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 29.08.2024 № 608, за результатами службового розслідування по факту нез`явлення вчасно з лікувального закладу встановлено, що старший солдат ОСОБА_1 , який перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , вважається таким, який безпідставно відсутній на службі з 25.05.2024 по 17.08.2024. Рапортом начальника фінансово-економічної служби - головного бухгалтера військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 від 13.09.2024 № 1961/15454 встановлено, що згідно п. 1.1.2.1. Наказу (по стройовій частині) від 18.08.2024 № 245 старший солдат ОСОБА_1 , вважається таким, що був безпідставно відсутній на службі 85 діб. Витяг з наказу командира військової частини (по стройовій частині) від 18.08.2024 № 245 надійшов до відома фінансово-економічної служби частини 04.09.2024. Відповідно до цього витягу нарахування та сплата грошового забезпечення старшому солдату ОСОБА_1 , за серпень (з 01.08.2024) фінансово-економічною службою призупинено. Однак, за травень, червень та липень 2024 року, ОСОБА_1 , вже отримав грошове забезпечення в повному обсязі. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 29.08.2024 № 608 про результати службового розслідування по факту несвоєчасного з`явлення зі стаціонарного лікування ОСОБА_1 , вважається таким, що безпідставно відсутній на службі з 25.05.2024 по 17.08.2024. Ураховуючи факти, викладені в наказі командира в/ч НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 29.08.2024 № 608 розмір надмірно нарахованого та сплаченого грошового забезпечення (разом з податками) за період безпідставної його відсутності з 25.05.2024 по 17.08.2024 становить 123 774,15грн, які позивач і просить стягнути з відповідача.

01.04.2026 ухвалою Деснянського районного суду міста Києва, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача, військової частини НОМЕР_1 , в судове засідання не з`явився. До суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутності. Позов підтримують в повному обсязі, просять задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою. Причину неявки суду не повідомлено.

Ураховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення по справі у відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно із статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Суд установив такі факти та їх правовідносини.

24.05.2023 Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 9, солдата ОСОБА_1 було зараховано до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 та поставлено на всі види забезпечення.

26.05.2023 Наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від № 11, солдата ОСОБА_1 призначено на посаду навідника 1 штурмового відділення 2 штурмового взводу 2 штурмової роти НОМЕР_2 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_3 , з посадовим окладом згідно з тарифним розрядом 4 у сумі 2730грн, шпк «содат». Виплачувати щомісячну премію відповідно до особистого внеску у загальний результат служби в розмірі 631% посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби в розмірі 87,8% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.

27.11.2023 Наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 199, старший солдат ОСОБА_1 був звільнений із займаної посади та призначений на посаду стрільця-помічника гранатометника 1 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу 1 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , з посадовим окладом згідно з тарифним розрядом 5 у сумі 2820грн, шпк «содат». Виплачувати щомісячну премію відповідно до особистого внеску у загальний результат служби в розмірі 624% посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби в розмірі 87,8% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.

07.05.2024 Наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 132, старший солдат ОСОБА_1 , вибув з району батальйонної тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_1 » яка бере безпосередню участь у бойових діях, на стаціонарне лікування.

30.05.2024 Наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 157 старший солдат ОСОБА_1 звільнений із займаної посади та зарахований у розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 .

18.08.2024 Наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 245 старший солдат ОСОБА_1 , вважається таким, що прибув зі стаціонарного лікування до району виконання бойових завдань м. Чорнобиль, з безпідставною відсутністю на службі 85 діб.

18.08.2024 командиром в/ч НОМЕР_1 було підготовлено Довідку-доповідь за № 1961/8229, про факт несвоєчасного повернення після лікування до розташування військової частини НОМЕР_1 старшим солдатом ОСОБА_1

24.08.2024 Наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 251, старший солдат ОСОБА_1 , вважається таким, що 23.08.2024 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 (без зброї) в районі виконання бойових завдань та виключений з усіх видів забезпечення.

29.08.2024 Наказом командира в/ч НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 608, за результатами службового розслідування по факту нез`явлення вчасно з лікувального закладу встановлено, що старший солдат ОСОБА_1 , який перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , вважається таким, який безпідставно відсутній на службі з 25.05.2024 по 17.08.2024.

13.09.2024 Рапортом начальника фінансово-економічної служби - головного бухгалтера військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 № 1961/15454 встановлено, що згідно п. 1.1.2.1. Наказу (по стройовій частині) від 18.08.2024 № 245 старший солдат ОСОБА_1 , вважається таким, що був безпідставно відсутній на службі 85 діб.

Витяг з наказу командира військової частини (по стройовій частині) від 18.08.2024 № 245 надійшов до відома фінансово-економічної служби частини 04.09.2024. Відповідно до цього витягу нарахування та сплата грошового забезпечення старшому солдату ОСОБА_1 , за серпень (з 01.08.2024) фінансово-економічною службою призупинено. Однак, за травень, червень та липень 2024 року, ОСОБА_1 , вже отримав грошове забезпечення в повному обсязі.

15.04.2025 Наказом командира в/ч НОМЕР_1 № 795, призначено проведення службового розслідування для перевірки факту надмірно сплачених коштів солдату ОСОБА_1

22.04.2025 у т.в.о. начальника фінансово-економічної служби-головного бухгалтера в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_3 та у начальника групи персоналу 1 десантно-штурмового батальйону НОМЕР_1 ОСОБА_4 були відібрані пояснення в межах проведення службового розслідування.

24.05.2025 Наказом командира в/ч НОМЕР_1 № 677 Про результати службового розслідування по факту надмірно сплачених коштів старшому солдату ОСОБА_1 , було доручено помічнику командира військової частини з правової роботи подати до суду позовну заяву про стягнення з ОСОБА_1 надмірно виплачених коштів у вигляді грошового забезпечення, додаткової винагороди та щомісячної премії за дні відсутності за місцем служби.

Відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Конституційний Суд України у Рішенні від 06 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022 зазначив, що частину п`яту статті 17 Конституції України викладено так, що реалізація права на соціальний захист осіб, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей потребує якісного і ефективного законодавчого регулювання та запровадження механізмів забезпечення їх державної підтримки (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини); а також, що з урахуванням вимог частини п`ятої статті 17 Конституції України метою законодавчого регулювання в цій сфері є як усебічне соціальне забезпечення військовослужбовців, яке компенсуватиме установлені законом обмеження та умови служби, властиві цій категорії громадян, так і підвищення мотивації особового складу Збройних Сил України у виконанні ними покладених на них функцій щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності (частина друга статті 17 Основного Закону України).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови № 704, наказом міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 було затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).

Пунктом 2 розділу І Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду цієї справи воєнний стан в Україні триває.

Підпунктом 2 пункту 4 Указу № 64/2022 Кабінету Міністрів України доручено забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», статті 9-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та абзаців другого восьмого пункту 2 розділу IІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» від 28.06.2023 № 3161-IX Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Процедура виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану передбачена у розділі XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260.

Пункт 2 цього розділу Порядку № 260 визначає, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:

100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);

у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;

із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;

з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;

на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;

з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);

у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);

з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями;

За змістом пунктів 3-4 розділі XXXIV Порядку № 260 райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.

Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Відповідно до пункту 6 розділу XXXIV Порядку № 260 про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі - відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців.

За нормами пунктів 9-10 розділу XXXIV Порядку № 260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:

командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;

керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Виходячи з наведених приписів Порядку № 260, підставою для виплати додаткової винагороди є наказ командира військової частини, який, у свою чергу, видається на підставі рапорту (донесення) командира підрозділу, бойового наказу (бойового розпорядження), журналу бойових дій.

Отже відповідно до матеріалів справи, вбачається, що відповідачу ОСОБА_1 за травень, червень та липень 2024 року було виплачено 123774,15грн грошового забезпечення, яка складалась з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за особливості проходження військової служби, надбавки за вислугу років, премію щомісячну та додаткову винагороду.

Водночас загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 2019 року № 548-XIV.

Відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов`язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Згідно із ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до ст. 26, 27 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».

Згідно із ст. 1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди. Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.

Стаття 10 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону. Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення.

Згідно із п. 15 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення не виплачується (окрім іншого) за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно із ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Тобто, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.01.2019 по справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності саме рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Верховний Суд в постанові від 01.03.2021 по справі № 180/1735/16-ц зазначив, що під час застосування правил статті 1215 ЦК України як винятку із статті 1212 ЦК України суди зобов`язані встановлювати наявність не двох, а трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій боржника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.

Як убачається з матеріалів справи, виплата надмірно нарахованого грошового забезпечення ОСОБА_1 виникла через його недобросовісні дії, а саме самовільного залишення розташування військової частини НОМЕР_1 (без зброї) в районі виконання бойових завдань, що підтверджується Наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 251.

Даних щодо добровільної сплати відповідачем ОСОБА_1 грошового забезпечення, отриманого без належної на те правової підстави на дату розгляду справи суду не надано.

Отже матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 своєю недобросовісною поведінкою, яка полягала у самовільному залишенні військової частини, і була виявлена та встановлена Актом службового розслідування, водночас за відсутності неправомірних дій зі сторони посадових осіб військової частиниНОМЕР_1 , безпідставно отримував грошове забезпечення як військовослужбовець. Тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача надмірно нарахованого та сплаченого грошового забезпечення (разом з податками) за період безпідставної відсутності відповідача з 25.05.2024 по 17.08.2024 в розмірі 123774,15грн.

У зв`язку з задоволенням позову в повному обсязі, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2662,40грн, відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», статтями 11, 1212, 1215 ЦК України, статтями 7, 10, 79-81, 133, 141, 265-268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 , безпідставно набуті під час невиконання обов`язків військової служби грошові кошти в розмірі 123774,15грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 судовий збір в розмірі 2662,40грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Військова частина НОМЕР_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено та підписано 01.09.2026, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Суддя В. В. Бабко