Вирок від 31 серпня 2026 р. у справі №192/1989/24 — Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/1989/24

Провадження № 1-кп/192/62/26

В И Р О К

Іменем України

"01" вересня 2026 р.

Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у селищі Солоному Дніпровського району Дніпропетровської області кримінальне провадження № 12024041570000423 від 11.07.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Дніпропетровську, має повну загальну середню освіту, не одружений, дітей на утриманні не має, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

встановив:

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_4 16 червня 2024 року, точний час в ході досудового розслідування не вдалось встановити за можливе, але не пізніше 03 год 00 хв знаходився поблизу будинку АДРЕСА_1 , під час сварки із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, керуючись раптово виниклим злочинним умислом, направленим на спричинення тілесних ушкоджень, підійшов до ОСОБА_6 на відстані витягнутої руки, обома руками, стиснутими в кулак, наніс останньому не менше двох почергових ударів в обличчя, в результаті чого ОСОБА_6 впав на підлогу та опинився в положенні лежачи на правому боці, а ОСОБА_4 , не зупиняючись на досягнутому, продовжуючи реалізовувати злочинний умисел, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 та бажаючи їх настання, підійшов до останнього з прового боку та обома руками, стиснутими в кулак, наніс не менше 20 хаотичних ударів по обличчю та тулубу та не менше 20 хаотичних ударів ногами, взутими у взуття по тулубу, чим спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді: закрита травма грудної клітини, перелом VIII-X ребер справа, правобічний пневмоторакс, садна та гематоми обличчя, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, які відповідно до п. «К» 2.1.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом від 17.01.1995 № 6, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.

Зазначені дії ОСОБА_4 кваліфіковані як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, а саме вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

Прокурор подав до суду для затвердження угоду про визнання винуватості.

Угода про визнання винуватості укладена 24 липня 2026 року між прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 та обвинувачем ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 , за наявності згоди потерпілого ОСОБА_6 .

Прокурор також надав разом з угодою до суду письмову згоду потерпілого ОСОБА_6 на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим.

Згідно з умовами угоди ОСОБА_4 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального правопорушення. Сторони угоди погодились на призначення ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років та звільнення його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.

За змістом угоди ОСОБА_4 ознайомлений з наслідками укладення та затвердження угоди, передбаченими ст. 473 КПК України, а також наслідками її невиконання, передбаченими ст. 476 КПК України.

Прокурор у судовому засіданні просив угоду про визнання винуватості затвердити.

Обвинувачений вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав, запевнив, що у вчиненому розкаюється, за змістом його пояснень, угоду він уклав добровільно без будь якого тиску на нього.

Захисник проти укладення угоди не заперечував, просив затвердити.

Потерпілий у судове засідання не прибув, судова повістка була направлена йому sms-повідомленням та її отримання підтверджується відповідною довідкою. Окрім того, у матаріалах справи наявна заява потерпілого про проведення судових засідань без його участі.

Розглядаючи питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, дослідивши її зміст та надані суду матеріали, врахувавши думку учасників провадження, суд дійшов таких висновків.

За приписами статті 468 КПК України, частини четвертої статті 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена, зокрема, у провадженні щодо: кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Згідно з вимогами статті 472 КПК України в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов`язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди. В угоді зазначається дата її укладення та вона скріплюється підписами сторін.

Частиною п`ятою статті 469 КПК України встановлено, що укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Частиною сьомої статті 474 КПК України визначено, що суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону.

Як вбачається із обвинувального акта та угоди про визнання винуватості, дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст. 121 КК України.

Відповідно до ст. 12 КК України вказане кримінальне правопорушення є тяжким злочином.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Умови укладеної угоди не суперечать інтересам суспільства, не порушують прав, свобод та інтересів сторін чи інших осіб. В угоді відсутні обставини, які б свідчили про очевидну неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань.

При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені пунктом 1 частини четвертої статті 474 КПК України, а також наслідки укладення й затвердження даної угоди, передбачені частиною другою статті 473 КПК України, вид покарання, та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Відповідно до обвинувального акта обставинами, що пом`якшують покарання, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обставини, що обтяжують покарання, не встановлені.

Покарання, узгоджене сторонами, не виходить за межі санкції ч. 1 ст. 121 КК України, та відповідає загальним правилам призначення покарань, встановленим КПК України.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що умови угоди про визнання винуватості відповідають вимогам КПК України та КК України, а також інтересам суспільства, потерпілий надав прокурору письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим, врахувавши доводи сторін кримінального провадження, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження даної угоди.

Оскільки сторони угоди про визнання винуватості дійшли згоди про звільнення обвинуваченого від призначеного покарання з випробуванням, суд при визначенні тривалості іспитового строку також враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, та вважає за необхідне покласти на обвинуваченого, обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Керуючись ст. ст. 373, 374, 474, 475 КПК України, суд

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 24 липня 2026 року між прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 та обвинувачем ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні № 12024041570000423 від 11.07.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Солонянський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.

Копії вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику, направити прокурору та потерпілому.

Суддя ОСОБА_1