Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №600/5634/25-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/5634/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 10.10.2025 року № 27909\03-16 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 ОСОБА_1 згідно рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 року №Г1 /-р/2020 у справі № 1- 5/2018(746/15);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області зарахувати до пільгового стажу роботи по Списку № 2 ОСОБА_1 період роботи з 02.10.2000 р. по 30.06.2002 р., з 01.07.2002 р. по 30.12.2005 р., з 03.01.2006 р. по 04.06.2008 р., з 01.04.2009 р. по 29.06.2025 р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до заяви про призначення пенсії від 29.06.2025 року згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020.

- стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області судові витрати.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що в нього наявний необхідний пільговий стаж за Списком № 2, оскільки у періоди з 02.10.2000 по 30.06.2002, з 01.07.2002 по 30.12.2005, з 03.01.2006 по 04.06.2008 та з 01.04.2009 по 29.06.2025 працював машиністом (кочегаром) котельні 3–4 розряду на асфальтно-бетонному заводі та виконував роботи в шкідливих і важких умовах праці. За твердженням позивача, зазначена професія передбачена Списком № 2, а характер та умови виконуваної ним роботи підтверджуються трудовою книжкою, довідкою про підтвердження пільгового стажу, результатами атестації робочого місця.

Наголошував на тому, що загальна тривалість його пільгового стажу становить 23 роки 8 місяців 11 днів.

Позивач вважає протиправним рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 10.10.2025 № 27909/03-16, яким йому відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та не зараховано жодного дня пільгового стажу. На його думку, при вирішенні питання про право на пенсію має застосовуватися пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ у редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020.

Позивач посилається також на правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування більш сприятливого для особи законодавчого регулювання у разі колізії норм.

Крім того, позивач вказує, що пенсійний орган безпідставно не врахував надані ним документи, які підтверджують пільговий характер роботи, хоча відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV мав можливість перевірити їх достовірність безпосередньо у підприємства. У зв`язку з цим позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення пенсійного органу і зобов`язати його зарахувати спірні періоди роботи до пільгового стажу за Списком № 2.

2. Відповідач (ГУПФ України у Вінницькій області) подав до суду відзив на адміністративний позов в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Заперечуючи проти позову зазначив, що за результатами розгляду заяви позивача його страховий стаж визначено у розмірі 36 років 11 місяців 13 днів, однак спірні періоди роботи не зараховано до пільгового стажу через відсутність належного підтвердження відповідності назви посади позивача професіям, передбаченим Списком № 2, а також відсутність відомостей про пільговий стаж в індивідуальних відомостях застрахованої особи.

На думку відповідача, подана позивачем уточнююча довідка не підтверджує необхідних умов для зарахування спірних періодів до пільгового стажу, а обов`язок щодо подання належних документів покладається на заявника. За таких обставин Головне управління вважає рішення про відмову у призначенні пенсії законним та обґрунтованим.

Крім того, відповідач заперечує проти зобов`язання призначити пенсію, посилаючись на те, що це належить до компетенції органу Пенсійного фонду та пов`язано з реалізацією його повноважень. У зв`язку з цим просить у задоволенні позову відмовити.

3. Відповідач (ГУПФ України у Чернівецькій області) подав до суду відзив на адміністративний позов в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Заперечуючи проти позову зазначив, що заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Вінницькій області. За результатами розгляду страховий стаж позивача визначено у розмірі 36 років 11 місяців 13 днів, однак пільговий стаж не підтверджено.

Відповідач вказує, що спірні періоди роботи не можуть бути зараховані до пільгового стажу, оскільки уточнююча довідка № 12 від 23.09.2025 не містить назви посади, яка відповідає професії, передбаченій Списком № 2, а в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні відомості про спеціальний стаж. На думку відповідача, належне підтвердження пільгового стажу має здійснюватися відповідно до вимог Порядків № 22-1, № 383 та № 637, зокрема документами про атестацію робочого місця та уточнюючою довідкою встановленого змісту.

Також відповідач зазначає, що після набрання чинності Законом № 2148-VIII право на пенсію за Списком № 2 визначається відповідно до статті 114 Закону № 1058-IV, а позивач не підтвердив необхідного пільгового стажу. Відтак, вважає рішення про відмову у призначенні пенсії законним та обґрунтованим, а позовні вимоги — безпідставними.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

1. Ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без учасників сторін за наявними у справі матеріалами.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

1. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 02.10.2025 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

2. Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, 10.10.2025 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії. Страховий стаж позивача визначено у розмірі 36 років 11 місяців 13 днів, тоді як пільговий стаж визначено як 0 років.

Причиною відмови зазначено - відсутність необхідного пільгового стажу.

3. Згідно записів в трудовій книжці № НОМЕР_1 від 08.08.1988 року встановлено періоди роботи позивача, зокрема:

- 03.08.1988 року по 01.12,1988 року - позивач прийнятий в члени колгоспу ім.Шевченка Вижницького району Чернівецької області;

- 01.12.1988 року по 13.12.1990 року служба в рядах радянської армії;

- 24.05.1991 року позивач звільнений з роботи колгоспу ім.Шевченка Вижницького району Чернівецької області відповідно поданої заяви в зв`язку з переводом на іншу роботу;

- 17.06.1991 року позивач прийнятий в МП «Меркурій» столяром по договору;

-14.12.1991 року звільнився з роботи ст.38 КЗпП України за власним бажанням;

-02.01.1992 року по 31.03.1992 року позивач прийнятий столяром третього розряду Сторожинецьке ШРБУ-102;

- 31.03.1992 року позивач звільнений з переводом в МП «Дорожні матеріали Лімітед» Чернівецького облавтодору п.5 ст. 36 КЗпП України;

- 01.04.1993 року по 01.03.1993 року прийнятий столярем 4 розряду по переводу в МП "Дорожні матеріали Лімітед" Чернівецького облавтодору;

- 01.03.1993 року переведений в Сторожинедьке ШРБУ-102 у зв`язку з реорганізацією МП "Дорожні матеріали Лімітед" Чернівецького облавтодору п.5 ст.36 КЗпП України;

- 01.03.1993 року по 06.11.1996 року прийнятий столярем 4 розряду по переводу в Сторожинецьке ШРБУ-102;

- 06.11.1996 року звільнився із Сторожинецького ШРБУ-102 за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України;

- 26.05.1997 року по 29.09.2000 року прийнятий машиністом (кочегаром) котельні асфальтно - бетонного заводу Сторожинецького ШРБУ-102;

- 29.09.2000 року звільнений по переводу в Сторожинецький "Дорбуд-102" згідно п.5 ст.36 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією ШРБУ-102 ;

- 02.10.2000 року по 30.06.2002 року прийнятий машиністом (кочегаром) котельні 3 розряду асфальтно-бетонного заводу по переводу із ШРБУ-102;

- 30.06.2002 року звільнений по переводу у філію "Дорбуд-102" згідно п.5 ст.36 КЗпП України у зв`язку з реорганізацією Сторожинецького "Дорбуд-102".

- 01.07.2002 року по 30.12.2005 року прийнятий машиністом (кочегаром) котельні 4 розряду асфальтно-бетонного заводу по переводу із Сторожинецького "Дорбуд-102";

- 30.12.2005 року звільнений по переводу у філію "Сторожинецький автодор" згідно п.5 ст.36 КЗпП України у зв`язку з реорганізацією філії "Дорбуд-102" .

- 03.01.2006 року по 04.06.2008 року прийнятий машиністом (кочегаром) котельні 4 розряду асфальтно-бетонного заводу по переводу із філії "Дорбуд-102".

- 04.06.2008 року переведений сторожем підсобно-допоміжного господарства філії "Сторожинецький автодор".

- 01.04.2009 року переводений машиністом (кочегаром) котельні 4 розряду підсобно-допоміжного господарства філії "Сторожинецький автодор" де і продовжує працювати по сьогоднішній день.

4. Судом досліджена довідка про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 23.09.2025 року № 12 видана ОСОБА_1 , про те, що він працював повний робочий день у філії "Сторожинецький автодор ДП Чернівецький облавтодор" на асфальтобетонному заводі в с.Іспас за посадою машиніст (кочегар котельні), що передбачена Списком №2.

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1.Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Основні принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Статтею 8 Закону №1058-IV закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

За приписами Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника (ч.1 ст.9 Закону №1058-IV).

2.Статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ) передбачено такий вид трудової пенсії як пенсія за вислугу років.

Відповідно до п.2 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

За приписами п.п.2-1, 16 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, положення Закону №1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VIII (далі Закон №2148-VIII) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбаченими статтями 52, 54, та 55 Закону №1788-ХІІ. Пенсія за вислугу років призначається за зверненням таких осіб з дотриманням умов, передбачених Законом №1788-ХІІ.

Пунктом "а" ст.55 Закону №1788-ХІІ, із змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII (далі Закон №213-VIII) та Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII (далі Закон №911-VIII) було передбачено окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років з дотриманням певних умов, зокрема робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України пенсії призначаються після досягнення працівниками 55 років і за стажу роботи: для чоловіків - не менше як 30 років, з них не менш як 12 років шість місяців на такій роботі; для жінок - не менш як 25 років, з них не менш як 10 років на такій роботі. За відсутності стажу роботи в чоловіків - 30, у жінок - 25 років, у період до 01 квітня 2024 року, пенсія за вислугу років названим особам призначається за наявності стажу роботи в залежності від періоду звернення.

3.Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583 "Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення" затверджено, зокрема, Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років (далі Список №583), до якого включено наступні професії та посади: бригадири магістральних залізниць, зайняті на поточному утриманні, ремонті колій та штучних споруд на дільницях з інтенсивним рухом поїздів; електромонтери і електромеханіки контактної мережі магістральних залізниць; кондуктори вантажних поїздів; кочегари паровозів і парових кранів на залізничному ходу; майстри (шляхові, мостові, тунельні) магістральних залізниць, зайняті на поточному утриманні, ремонті колій і штучних споруд на дільницях з інтенсивним рухом поїздів; машиністи автомотрис і мотовозів; машиністи і помічники машиністів паровозів і парових кранів на залізничному ходу; машиністи і помічники машиністів тепловозів; машиністи і помічники машиністів електровозів; машиністи і помічники машиністів дизель-поїздів; машиністи і помічники машиністів електропоїздів (секцій); машиністи-інструктори локомотивних бригад; механіки рефрижераторних поїздів (секцій); монтери колії магістральних залізниць, зайняті на поточному утриманні, ремонті колій і штучних споруд на дільницях з інтенсивним рухом поїздів; оглядачі вагонів магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу; оглядачі-ремонтники вагонів магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу; поїзні диспетчери і старші поїзні диспетчери; регулювальники швидкості руху вагонів; ремонтники штучних споруд магістральних залізниць на дільницях з інтенсивним рухом поїздів; складачі поїздів; слюсарі по ремонту рухомого роботи в шкідливих і важких умовах праці. За твердженням позивача, зазначена професія передбачена Списком № 2, а характер та умови виконуваної ним роботи підтверджуються трудовою книжкою, довідкою про підтвердження пільгового стажу, результатами атестації робочого місця.

Відповідно до положень статті 44 Закону №1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

4. Судом встановлено, що спірне рішення про відмову у призначенні пенсії мотивоване відсутністю посад, зазначених у довідці про підтвердження трудового стажу.

Як установлено судом, спірним питанням, що насамперед підлягає вирішенню у цій справі, є питання щодо зарахування до страхового стажу позивача, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, стажу роботи на посадах, які він займав у спірний період.

З матеріалів справи, судом встановлено, що позивач в спірний період займав посади машиніста (кочегара), що власне підтверджується записами в трудовій книжці та згідно довідки № 12 від 23.09.2025 року, про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій.

5. При цьому суд відхиляє доводи відповідача про неможливість зарахування спірних періодів роботи до пільгового стажу з огляду на таке.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній визначається Кабінетом Міністрів України.

При цьому відсутність в індивідуальних відомостях про застраховану особу інформації про спеціальний стаж сама по собі не свідчить про відсутність у позивача права на зарахування відповідних періодів до пільгового стажу. Такі відомості є складовою системи персоніфікованого обліку та не можуть нівелювати інші належні документи, якими підтверджуються характер роботи, умови її виконання та зайнятість працівника на відповідній посаді.

Посилання відповідача на те, що уточнююча довідка № 12 від 23.09.2025 не містить назви посади, яка дослівно відповідає професії, передбаченій Списком № 2, також не є достатньою підставою для відмови у зарахуванні спірних періодів. Вирішальним є не формальне співпадіння найменування посади, а встановлення фактичного характеру виконуваної роботи, її відповідності роботам і професіям, передбаченим Списком № 2, а також умов та тривалості зайнятості на таких роботах.

Порядок застосування Списків № 1 і № 2, передбачаючи необхідність підтвердження відповідних умов праці, не встановлює правила, за яким будь-яка неточність у назві посади в уточнюючій довідці або відсутність відомостей про спеціальний стаж у реєстрі застрахованих осіб автоматично позбавляє особу права на пільгове пенсійне забезпечення. Зазначені обставини підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами.

6. Суд також враховує, що орган пенсійного забезпечення, розглядаючи заяву особи про призначення пенсії, зобов`язаний дослідити всі подані документи в їх сукупності, встановити дійсні обставини щодо характеру роботи та умов її виконання і надати належну оцінку кожному доказу. Формальне посилання лише на невідповідність окремого документа встановленій формі без дослідження інших документів та фактичних обставин роботи не відповідає вимогам обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень.

Отже, доводи відповідача ґрунтуються на формальному підході до оцінки документів та не спростовують підтверджених матеріалами справи обставин щодо характеру роботи позивача. Уточнююча довідка № 12 від 23.09.2025 підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами, а відсутність у ній дослівного найменування професії, наведеного у Списку № 2, та відсутність у персоніфікованому обліку відомостей про спеціальний стаж самі по собі не можуть бути підставою для неврахування спірних періодів до пільгового стажу.

За таких обставин суд вважає доводи відповідачів необґрунтованими та такими, що не можуть слугувати правовою підставою для відмови у зарахуванні спірних періодів роботи до пільгового стажу.

6. Оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що спірний період роботи позивача підлягає зарахуванню до пільгового стажу, необхідного для призначення пенсії на пільгових умовах.

З матеріалів справи вбачається, що у спірний період позивач фактично виконував роботу, характер та умови якої відповідають роботам, передбаченим Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. При цьому, визначальним для вирішення питання про пільговий характер роботи є встановлення фактичного виконання працівником відповідних робіт та зайнятості у передбачених Списком умовах, а не лише формальне найменування посади в окремому документі.

Надана позивачем уточнююча довідка № 12 від 23.09.2025 у сукупності з іншими доказами підтверджує характер виконуваної роботи, період роботи та обставини, які дають підстави для віднесення відповідного періоду до пільгового стажу. Відсутність у зазначеній довідці дослівного найменування професії відповідно до формулювання Списку № 2 не спростовує фактичного характеру роботи позивача та не може сама по собі бути підставою для неврахування такого періоду.

Так само відсутність у відомостях персоніфікованого обліку інформації про спеціальний стаж не свідчить про те, що позивач фактично не набув відповідного пільгового стажу, оскільки такі відомості не є єдиним та безумовним доказом характеру роботи. Пільговий стаж може підтверджуватися іншими належними документами, які підлягають оцінці в сукупності.

При цьому, недоліки в оформленні документів роботодавцем, у тому числі щодо зазначення найменування посади або відображення відомостей про спеціальний стаж у системі персоніфікованого обліку, не можуть покладатися на працівника та позбавляти його права на пенсійне забезпечення за наявності достатніх доказів фактичного виконання роботи, що дає право на пільги.

Отже, суд вважає доведеним факт роботи позивача у спірний період на роботах, які за своїм характером та умовами відповідають роботам, передбаченим Списком № 2. Відтак спірний період підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області, в частині не врахування спірного періоду до пільгового стажу є необґрунтованим та таким, що прийняте без належної оцінки всіх наявних у справі доказів та підлягає скасуванню, а тому суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області зарахувати до пільгового стажу роботи по Списку № 2 ОСОБА_1 період роботи з 02.10.2000 р. по 30.06.2002 р., з 01.07.2002 р. по 30.12.2005 р., з 03.01.2006 р. по 04.06.2008 р., з 01.04.2009 р. по 29.06.2025 р.

7. З приводу позовних вимог щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до заяви про призначення пенсії від 29.06.2025 року згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 №213- VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020, суд зазначає наступне.

Умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах визначені статтею 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) та статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).

Згідно з п. "б" ст.13 Закону №1788-XII (в редакції до внесення змін Законом №213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Отже, у статті 13 Закону №1788-XII до внесення змін Законом №213-VIII було встановлено такий пенсійний вік: у пункті "б" для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.

Законом №213-VIII статтю 13 Закону №1788-XII викладено в новій редакції, пунктом "б" якої, зокрема, передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, у Законі №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, збережено пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті «б» - 55 років.

Крім того, пунктом "б" статті 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, передбачено запровадження правил поетапного збільшення показника вікового цензу.

Таким чином, статтею 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах, а раніше передбачений п. "б" ст.13 Закону №1788-XII віковий ценз для жінок з 50 років збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правил поетапного збільшення показника вікового цензу.

Закон №213-VIII набув чинності з 01.04.2015 року.

При цьому з 01.01.2004 року набув чинності Закон №1058-IV, який відповідно до його преамбули розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Пунктом 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

8.Відповідно до абз.1 п.2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV (в редакції до внесення змін Законом України №2148-VIII від 03.10.2017 року, далі Закон №2148-VIII) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Абзацом 2 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV (в редакції до внесення змін Законом №2148-VIII) визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Отже, і після набуття чинності нормами Закону №1058-IV правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №2 регламентувались п. "б" статті 13 Закону №1788-XII.

9. Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Законом №2148-VIII (до 11.10.2017 року), яким текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з ч.1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому, Законом №2148-VIII у новій редакції також викладений п.2 розділу XV Закону №1058-IV, згідно з яким пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Згідно з абз. 1 п. 1 ч. 2 ст.114 Закону №1058-IV (в редакції Закону №2148-VIII) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

У силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017 року.

10. Відтак, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: ст.13 Закону №1788-XII в редакції Закону №213-VIII та ч.2 ст.114 Закону №1058-IV.

Положення згаданих законів щодо підстав призначення пенсій на пільгових умовах за Списками були повністю ідентичними.

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону №213-VIII.

11.Пунктом 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII.

Відповідно до п.2 резолютивної частини цього рішення Конституційного Суду України стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з п.3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах" .

Отже, з 23.01.2020 року чинними є два закони, котрі одночасно і по-різному регламентують правила призначення пенсій за Списками, а саме: ст.13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII та ч.2 ст.114 Закону №1058-IV в редакції Закону №2148-VIII.

12. Відносно обставин справи, що розглядається, означені закони містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який становить 50 років та загального стажу роботи за п. "б" ст.13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 року №213-VIII та 55 років за п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV в редакції Закону №2148-VIII, який є чинним та неконституційним не визнавався та, на думку відповідачів, є таким, що підлягає застосуванню при вирішенні питання про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки є таким, що прийнятий у часі пізніше.

Вирішуючи питання щодо того, норми якого саме закону - №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII чи №1058-ІV в редакції Закону №2148-VIII підлягають застосуванню у даному випадку, суд зважає на вищенаведені приписи п.3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020р. №1-р/2020, якою чітко визначено, що застосуванню підлягає, зокрема, стаття 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом від 02 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, визначальним у даному випадку є з`ясування обставин щодо того чи працювала особа, яка звертається з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на посадах, визначених у нормах статті 13 Закону №1788-XII (в редакції до внесення змін Законом №213-VIII), саме до 1 квітня 2015 року і у разі якщо так, то при вирішенні питання про призначенні такій особі пільгової пенсії слід керуватися саме статтею 13 Закону №1788-XII (в редакції до внесення змін Законом №213-VIII).

Отже, позивач, відповідно вимог статті 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом від 02 березня 2015 року №213-VIII, має право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2 за наявності віку 55 років.

13. Суд встановив, що на час звернення з заявою про призначення пенсії позивач досяг необхідного віку, необхідного для призначення пільгової пенсії відповідно до Закону №1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.

Отже, позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі Закону №1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.

Тому, до спірних правовідносин щодо призначення позивачу пенсії відповідач зобов`язаний був застосувати Закон №1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, а не Закон №1058-ІV.

14. Відтак, з метою повного відновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача, про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону №1788-ХІІ з дати звернення позивача за пенсією, тобто з 29.06.2025 року.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач звертаючись до суду в переліку відповідачів окрім Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області також визначив відповідачем Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області. Натомість зміст прохальної частини позову не містить позовних вимог до вказаного відповідача. Встановлені обставини справи свідчать про те, що заява позивача про призначення пенсії спрямована за екстериторіальним принципом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яке власне виходячи із дискреційних повноважень і зобовязане розглянути і прийняти відповідне рішення. А тому, суд вважає за доцільне відмовити в задоволенні позову у відношенні Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

15. За приписами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов по суті належить задовольнити частково, з підстав викладених вище.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. Враховуючи те, що адміністративний позов задоволено частково, судовий збір відповідно до вимог статті 139 КАС України підлягає стягненню частково на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в сумі 605,60 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 10.10.2025 року № 27909\03-16 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області зарахувати до пільгового стажу роботи по Списку № 2 ОСОБА_1 період роботи з 02.10.2000 р. по 30.06.2002 р., з 01.07.2002 р. по 30.12.2005 р., з 03.01.2006 р. по 04.06.2008 р., з 01.04.2009 р. по 29.06.2025 р.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області повторно розглянути заяву про призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до заяви про призначення пенсії від 29.06.2025 року згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 №213- VIII.

5. В задоволенні позову до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області судовий збір в сумі 605,60 грн.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_2 );

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., 21005, код ЄДРПОУ: 13322403)

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (пл. Центральна, 3, м.Чернівці, код ЄДРПОУ: 40329345). ).

Суддя О.В. Боднарюк