Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №208/3149/26 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/3149/26

провадження № 2/208/3846/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Кам`янського у складі:

головуючого судді - Гречаної В.Г.,

за участі секретаря судового засідання - Якимчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Кам`янське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 208/3149/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Деал Фінанс Груп» - Велікданов С.К., звернувся до Заводського районного суду міста Кам`янського із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначив, що 09.04.2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 78856581. Сума кредиту складала 8900 грн, строк позики 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 2,5 % в день.

03.07.2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» укладено Договір факторингу № 034-030723

05.12.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» укладало договір факторингу № 05/12/25-01 у відповідності до умов якого ТОВ «Сіроко Фінанс» передало (відступає) ТОВ «Деал Фінанс Груп» за плату належні йому Права Вимоги до відповідача.

Відповідно до Реєстру прав вимог № 05/12/25 від 05.12.2025 року ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 35600 грн., з яких: 8900 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 26700 грн сума заборгованості за відсотками.

Враховуючи викладене позивача просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики у розмірі 35600 грн., з яких: 8900 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 26700 грн сума заборгованості за відсотками.

Також просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу 4500 грн.

Відповідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із відповіддю № 2481975 від 19.03.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається із відповіді № 2482384 від 19.03.2026 року щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери – ОСОБА_1 як ВПО зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 20.03.2026 року відкрито провадження у справі № 208/3149/26 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд.

10.04.2026 року від відповідача надійшов відзив в якому зазначив, що за умовами надання позики 9.04.23 року у розмірі 8 900,00 строком на 30 днів, кінцева дата погашення позики 09.05.23 року з розрахунку у 2,5% на день сума до повернення складає 15575 гривень яку відповідач згоден погасити.

14.04.2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив в якій позивач зазначив, що умовами договору зокрема п. 5.3 передбачено ознайомлення відповідача з Правилами надання грошових коштів, розміщених на сайті. Ці правила є публічною пропозицією у розумінні ст. 641, 644 ЦК України.

Відповідно до п. 6.5 Правил передбачено нарахування процентів за понадстрокове користування відсотків.

14.06.2026 року від представника відповідача надійшли заперечення в яких відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні: оферта на укладення кредитного договору, акцепт оферти на укладення кредитного договору, відсутня інформація щодо того, чи проходила особа яка нібито укладала кредитний договір ідентифікацію, як це передбачено чинним законодавством, відсутні докази проведення такої ідентифікації, відсутня відповідь особи яка нібито проходила ідентифікацію про прийняття пропозиції (акцепт), відсутнє підтвердження вчинення електронного правочину, яке повинен був отримати позичальник, при укладанні договору. Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу нібито отримання Відповідачем коштів.

Враховуючи викладене, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ “Деал Фінанс Груп” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

05.06.2026 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення.

09.06.2026 року від позивача надійшла також відповідь на додаткові пояснення відповідача в якій позивач просить позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.Представник позивача в позовній заяві просив розгляд справи провести без його участі.

Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 174, ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

09.04.2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 укладено договір позики № 78856581, відповідно до умов якого останньому надано кредит у розмірі 8900 грн строком на 30 днів, із фіксованою процентною ставкою 2,5 % за день. Процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) становить 2,70 % за день та не застосовується в період карантину.

Відповідно до п. 5.2 договору позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (ТМ «MYCREDIT»), в яких визначені умови застосування зниженої процентної ставки, а також із правилами постійно діючої акції під умовною назвою «OH MY FREEDOM (перша позика 0,01%)» для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (ТМ «MYCREDIT»).

До договору позики позивачем долучено Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка є додатком до договору.

Вказаний договір позики та додаток до нього - Таблиця обчислення загальної вартості кредиту - підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 1FtLOq3TTB.

Згідно з довідкою про ідентифікацію, складеною ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідач підписав договір № 78856581 одноразовим ідентифікатором 1FtLOq3TTB. Час відправлення ідентифікатора позичальнику - 09.04.2023 о 20:56:28.

Відповідно до довідки про ідентифікацію, складеної ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ОСОБА_2 за договором позики № 78856581 здійснено платіж № 0f3d547c-b755-4174-8f4c-751576790107.

Згідно з довідкою ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС», яка діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (рішення НБУ про включення до Реєстру платіжної інфраструктури та видачу ліцензії від 27.04.2023 № 21/764-рк), підтверджено прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою API-інтерфейсу ініціатором платіжної операції - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до умов договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23.01.2018 року, укладеного між Компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», а також завершення платіжної операції: дата - 09.04.2023 року; номер платежу - 0f3d547c-b755-4174-8f4c-751576790107; сума - 8 900,00 грн; отримувач - ОСОБА_1 , ЕПЗ № НОМЕР_1 .

Відповідно до копії платіжної інструкції № 0f3d547c-b755-4174-8f4c-751576790107 від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на платіжну картку № НОМЕР_1 (VISA) здійснено переказ 8 900,00 грн. Дата операції - 09.04.2023 року, ідентифікатор еквайра - 744a310e-db6b-4503-bf31-888f2d88fef8.

03.07.2023 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір факторингу № 034-030723.

Відповідно до п. 2.1.3 договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором щодо Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог є невід`ємною частиною договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги.

Згідно з п. 4.2 договору факторингу Фактор сплачує Клієнту 100 % ціни придбання протягом 30 робочих днів з дати підписання відповідного Реєстру шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок Клієнта.

З витягу з Реєстру прав вимог № 05/09/23, що відступаються Клієнтом Факторові відповідно до договору факторингу № 034-030723 від 03.07.2023 року, вбачається, що 05.09.2023 року відступлена право вимоги до ОСОБА_2 за договором позики № 78856581 від 09.04.2023 року. Сума заборгованості за тілом кредиту становить 8900 грн, заборгованість за процентами - 26 700 грн, загальний розмір заборгованості - 35600 грн.

Відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 1279 ТОВ «Сіроко Фінанс» здійснило оплату на користь ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» із призначенням платежу: «Сплата фінансування згідно реєстру, Договір факторингу № 034-030723 від 03.07.2023 р.».

05.12.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» укладено договір факторингу № 05/12/25-01.

Відповідно до п. 2.1.3 зазначеного договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором щодо Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог є невід`ємною частиною договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги.

Згідно з Реєстром прав вимог № 05/12/25 вбачається, що позивач набув право вимоги до ОСОБА_2 за договором позики № 78856581 від 09.04.2023 року. Сума заборгованості за тілом кредиту становить 8 900 грн, заборгованість за процентами - 26 700 грн.

Відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 579936556.1 ТОВ «Деал Фінанс Груп» сплатило ТОВ «Сіроко Фінанс» кошти в сумі 6792131,40 грн із призначенням платежу: «Оплата згідно договору факторингу № 05/12/25-01 від 05 грудня 2025 року, Реєстр прав вимог № 05/12/25 від 05.12.2025».

Згідно з розрахунком суми заборгованості ОСОБА_2 за договором позики № 78856581 від 09.04.2023 року заборгованість за тілом кредиту становить 8900 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами - 26700 грн, загальна сума заборгованості - 35600 грн.

Станом на 10.02.2026 року заборгованість за договором позики № 78856581 від 09.04.2023 року не погашена, залишок заборгованості становить 35600 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредитта сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20.

Щодо доводів представника відповідача про ненадання позивачем оригіналів електронних доказів на підтвердження укладення договору, а також відсутність доказів надання кредитних коштів відповідачу, суд зазначає таке.

Відповідно до принципу змагальності сторін на кожну сторону покладається обов`язок доведення обставин, на які вона посилається.

Позивач, зі свого боку, надав сукупність доказів на підтвердження укладення договору, його підписання відповідачем одноразовим ідентифікатором та отримання кредитних коштів, у відзиві на позов ОСОБА_1 обставини укладення договору та отримання кредитних коштів не заперечував, позов визнавав частково, не погоджувався з розрахунком відсотків.

Представник відповідача, заперечуючи факт укладення кредитного договору не звертався до суду з клопотанням про витребування у позивача оригіналів відповідних електронних доказів, та не навів обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих позивачем доказів.

Верховний Суд у постанові від 07 травня 2025 року у справі № 947/954/23 звернув увагу, що цивільна справа повинна вирішуватися з урахуванням принципу «балансу вірогідностей». При цьому суд має визначити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих сторонами доказів та з урахуванням правдивості їхніх тверджень відповідна вимога або заперечення заслуговує довіри. Такий підхід передбачає не лише оцінку кожного доказу окремо, а й зіставлення доказів, наданих сторонами, з метою встановлення того, яка з протилежних версій є більш вірогідною.

В цій частині суд також враховує, що у поданому особисто відповідачем відзиві, останній не заперечував факту укладення договору та отримання за ним кредитних коштів, не ставив під сумнів сам факт виникнення між сторонами кредитних правовідносин, а навпаки, просив суд задовольнити позов лише частково.

Враховуючи викладене, суд також враховує принцип добросовісності учасників цивільних правовідносин та доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), відповідно до якої особа не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Верховний Суд неодноразово наголошував, що поведінка, яка не відповідає попереднім заявам або діям особи, за умови, що інша сторона розумно покладається на них, може розцінюватися як суперечлива та недобросовісна (постанова Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 490/905/16-ц).

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем належним чином підписано та погоджено всі істотні умови договору позики № 78856581 від 09.04.2023 року та отримано за вказаним договором кредитні кошти.

Щодо відступлення права вимоги то суд зазначає.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). (ч.1 ст. 1078 ЦК України).

Позивачем надано належні докази відступлення права вимоги за договором позики, які відповідачем не спростовані.

Отже судом встановлено, що відповідач отримані кошти у визначений договором строк не повернув, тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу є обґрунтованими, доводів щодо погашення заборгованості та доказів щодо часткового погашення чи неправильного розрахунку матеріали справи не містять, особисто відповідачем у відзиві розмір заборгованості за тілом кредиту не заперечувався, тому вимоги про стягнення тіла кредиту підлягають задоволенню, відтак з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 8900 грн.

Разом з тим, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача щодо неправильного розрахунку заборгованості за процентами.

Відповідач заперечуючи наявність заборгованості за процентами у заявленому розмірі зазначав, що умовами кредитного договору передбачено строк кредитування 30 днів, тому нарахування відсотків поза межами строку кредитування є безпідставним.

Позивач в цій частині зазначив, що відсотки нараховувались в межах строку кредитування з урахування пролонгації строку кредитування, посилаючись на Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

При цьому, суд зазначає, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи договір позики, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо пролонгації договору.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину договору позики.

Викладене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Разом з тим, суд зважає на те, що умовами договору передбачена можливість пролонгації строку користування позикою, однак пролонгація відбувається лише за ініціативою позичальника шляхом укладення відповідної додаткової угоди, підписаної одноразовим ідентифікатором (положення п. 6 договору позики). Доказів укладення відповідачем додаткової угоди позивачем не надано.

При цьому сам договір не містить положень про автоматичне продовження строку його дії. Відтак, для підтвердження факту пролонгації позивач має надати відповідну додаткову угоду та докази її укладення саме відповідачем.

Враховуючи викладене відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді можливість пролонгації і відповідно нарахування відсотків протягом довшого строку, ніж 30 днів з дня укладення договору позики.

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Отже нарахування позивачем заборгованості за процентами після 08.05.2023 року є необґрунтованим.

З розрахунку заборгованості вбачається що відповідачу нараховувались проценти за користування кредитом у розмірі 222,50 грн в день, що відповідає погодженій процентній ставці в 2,5 %.

Розмір процентів виходячи з погодженої сторонами кредитної ставки та строку кредитування складає 6675 грн, отже саме такий розмір заборгованості по відсоткам підлягає стягненню з відповідача. Доказів того, що відповідач здійснював погашення заборгованості за процентами матеріали справи не містять та відповідачем не доведено.

Таким чином, враховуючи наведене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення заборгованості у ромірі 15 575 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) вказано, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Також суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Згідно положень ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача.

У справі заявлено до відшкодування витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надані: договір про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025, акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, витяг з акту №5-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги, платіжна інструкція переказу коштів за договором про надання правничої допомоги.

Представник відповідача заявлений розмір витрат на правову допомогу вважав необґрунтованим та з урахуванням категорії справи завищеним.

Згідно статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При вирішенні питання розподілу судових витрат враховуються: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи містять кількості письмових доказів на дослідження та збирання яких адвокат витратив деякий час.

За таких обставин, беручи до уваги предмет позову, часткове задоволення позовних вимог та суму заборгованості, присуджену до стягнення, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи , суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам (43,75%) в розмірі 1164,8 грн, оскільки його розмір є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.1, 2, 12,ч.2 ст.13,81, 141, 174,263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання як ВПО : АДРЕСА_2 ), на корись Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп», місцезнаходження: Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33 офіс 40/3, код ЄДРПОУ 44280974, банківські реквізити НОМЕР_3 , відкритий в АТ «ОТП Банк», код банка 300528, заборгованість за договором позики № 78856581 від 09.04.2023 року у ромірі 15575 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот сімдесят п`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання як ВПО : АДРЕСА_2 ), на корись Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп», місцезнаходження: Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33 офіс 40/3, код ЄДРПОУ 44280974, банківські реквізити НОМЕР_3 , відкритий в АТ «ОТП Банк», код банка 300528, витрати по оплаті судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у розмірі 1164 (одна тисяча сто шістдесят чотири) гривні 80 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Сторони по справі:

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп», місцезнаходження: Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33 офіс 40/3, код ЄДРПОУ 44280974, банківські реквізити НОМЕР_3 , відкритий в АТ «ОТП Банк», код банка 300528;

Відповідач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання як ВПО : АДРЕСА_2 ).

Суддя В.Г. Гречана