Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №580/7156/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року справа № 580/7156/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

02.07.2026 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) (далі – позивач) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) (далі – відповідач-1), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) (далі – відповідач-2), ІНФОРМАЦІЯ_1 (ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_4 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) (далі – відповідач-3) про:

визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та не виплати йому:

1) індексації грошового забезпечення:

відповідача-1 - за період з 04.10.2016 до 06.03.2017 із застосуванням базового місяця січень 2008 року з урахуванням раніше виплачених сум;

відповідача-2 за період з 09.03.2017 до 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року з урахуванням раніше виплачених сум, за період з 01.03.2018 до 10.09.2018 із урахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі – Порядок №1078) та із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4258 грн 75 коп.;

відповідача-3 за період з 11.09.2018 до 03.10.2019 із урахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 та із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4258грн 75коп.;-

2) відповідача-3 щодо грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2017, 2018 та 2019 роки (42 дня), виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;-

зобов`язання нарахувати та виплатити йому:

відповідача-1 індексацію грошового забезпечення за період з 04.10.2016 до 06.03.2017 із застосуванням базового місяця січень 2008 року з урахуванням раніше виплачених сум з компенсацією податку з доходів фізичних осіб, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 "Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу" та з компенсацією військового збору згідно з абзацом 2 та 3 підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України за періоди з 04.10.2016 до 06.03.2017;

відповідача-2 індексацію грошового забезпечення за період з 09.03.2017 до 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року з урахуванням раніше виплачених сум з компенсацією податку з доходів фізичних осіб, передбачену вказаною Постановою Кабінету Міністрів України №44, та з компенсацією військового збору згідно абзацу 2 та З підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України за періоди з 09.03.2017 до 28.02.2018роки; індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 10.09.2018 рр. із урахування вимог абзаців 4, 5, б пункту 5 Порядку №1078 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4258 грн 75 коп. з компенсацією податку з доходів фізичних осіб, передбачену Постановою КМУ № 44 та з компенсацією військового збору згідно абзацу 2 та 3 підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України за періоди з 01.03.2018 до 10.09.2018 роки;

відповідача-3 індексацію грошового забезпечення за період з 11.09.2018 до 03.10.2019 рр. із урахування вимог абзаців 4. 5. б пункту 5 Порядку №1078 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4258 грн 75 коп. з компенсацією податку з доходів фізичних осіб, передбачену Постановою №44 та з компенсацією військового збору згідно абзацу 2 та 3 підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України за періоди з 11.09.2018 до 03.10.2019; грошову компенсацію за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2017, 2018 та 2019 роки (42 дні), виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Обґрунтовуючи зазначено, що відповідач провів індексацію грошового забезпечення із порушенням норм Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та повідомив про відсутність підстав для перерахунку грошового забезпечення..

Ухвалою від 07.07.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене провадження у справі.

20.07.2026 надійшов відзив відповідача-2 з проханням відмовити у задоволенні позову, оскільки станом на січень 2008року його діяльність і посада позивача не була створена. Натомість вони виникли у 2015році. Тому вважає, що як розпорядник бюджетних коштів заявлених прав позивача не порушив.

24.07.2026 надійшов відзив відповідача-3 з проханням відмовити у задоволенні позову. Вважає, що питання компенсації невикористаних додаткових відпусток позивачу за 2017-2019роки (42дні) врегульовано, оскільки наказом від 23.07.2026 №1239-ОС внесені зміни в наказ від 02.10.2019 №438-ОС про його звільнення шляхом включення доручення виплатити її в сумі 13312,08грн. Права на індексацію грошового забезпечення за період з 11.09.2018 до 03.10.2019 позивач не має, бо в цьому періоді індекс споживчих цін не перевищив 103. Фіксована сума позивачем не обґрунтована жодним доказом.

Відповідач-1 правом подати відзив, а також позивач – надати відповідь не скористалися, хоча ухвалу та відзиви отримали в електронні кабінети.

Оскільки обґрунтованих клопотань від учасників спору про розгляд справи у судовому засіданні з їх викликом суду не надходило, зважаючи на відсутність необхідності призначити у справі експертизу або викликати та допитати свідків, суд дійшов висновку розглянути справу без виклику сторін у судове засідання за наявними письмовими доказами.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з записами військового квитка серії НОМЕР_8 позивач проходив службу:

у відповідача-1 - у періоді 04.10.2016-06.03.2017;

у відповідача-2 - у періоді 07.03.2017-10.09.2018.

Наказом начальника НОМЕР_9 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 10.09.2018 №236-ОС позивача, фельдшера медичного пункту оперативно-бойової прикордонної комендатури « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який наказом Адміністрації від 17.08.2018 №775-ОС зарахований у розпорядження начальника відповідача-3 та вибуває для проходження подальшої служби, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 10.09.2018. У відповідача-3 зарахований наказом від 11.09.2018 №368-ОС та наказом від 03.09.2019 №391-ОС звільнений і виключений наказом від 02.10.2019 №438-ос.

Згідно зі зворотнім боком особової картки заробітної плати ф.10 №1320 з січня 2017 року до грудня 2017 року позивач мав посадовий оклад 685,00грн, індексація не нарахована, з січня 2018 року до грудня 2018 року: посадовий оклад за січень-лютий 685,00грн, з березня 2910,00грн, індексація не нарахована.

Особова картка грошового забезпечення відповідача-3 підтверджує, що позивачу нарахований посадовий оклад щомісячно з жовтня 2018 року до жовтня 2019 року сумі 2910,00грн, індексація щомісячно з грудня 2018 року до жовтня 2019 року включно (по 71,08грн за грудень-лютий, по 134,47грн за березень-червень, по 206,72грн за липень-вересень, 26,67грн за жовтень 2019року).

Позивач направив відповідачам заяву від 21.05.2026, якою просив нарахувати та виплатити:

відповідача-1 індексацію грошового забезпечення за період з 04.10.2016 до 06.03.2017 роки із застосуванням базового місяця січень 2008 року з урахуванням раніше виплачених сум з компенсацією податку з доходів фізичних осіб, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 "Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу" та з компенсацією військового збору згідно з абзацом 2 та 3 підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України за періоди з 04.10.2016 до 06.03.2017;

відповідача-2 індексацію грошового забезпечення за період з 09.03.2017 до 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року з урахуванням раніше виплачених сум з компенсацією податку з доходів фізичних осіб, передбачену вказаною Постановою Кабінету Міністрів України №44, та з компенсацією військового збору згідно абзацу 2 та З підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України за періоди з 09.03.2017 до 28.02.2018роки; індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 10.09.2018 рр. із урахування вимог абзаців 4, 5, б пункту 5 Порядку №1078 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4258 грн 75 коп. з компенсацією податку з доходів фізичних осіб, передбачену Постановою КМУ № 44 та з компенсацією військового збору згідно абзацу 2 та 3 підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України за періоди з 01.03.2018 до 10.09.2018 роки;

відповідача-3 індексацію грошового забезпечення за період з 11.09.2018 до 03.10.2019 рр. із урахування вимог абзаців 4. 5. б пункту 5 Порядку №1078 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4258 грн 75 коп. з компенсацією податку з доходів фізичних осіб, передбачену Постановою №44 та з компенсацією військового збору згідно абзацу 2 та 3 підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України за періоди з 11.09.2018 до 03.10.2019; грошову компенсацію за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2017, 2018 та 2019 роки (42 дні), виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Відповідач-2 листом від 03.06.2026 повідомив, що за період 01.03.2018-10.09.2018 йому нарахував і виплатив індексацію з березнем 2018року, як базовим місяцем та, оскільки всі виплати виконані своєчасно, право на компенсацію відсутнє.

Вважаючи неповним розмір отриманого грошового забезпечення, позивач звернувся до суду зі вказаним позовом.

Після відкриття провадження судом відповідач-3 виніс наказ від 23.07.2026 №2026, яким вніс зміни у вказаний вище свій наказ №438-ОС, шляхом доповнення пункту про необхідність виплати позивачу компенсації за невикористані в 2017-2019 роках 42календарні дні додаткової відпустки у сумі 13312,08грн, виплата якої підтверджена платіжною інструкцією від 06.08.2026 №15238.

Надаючи оцінку спірним обставинам суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовців регулюються:

Конституцією України;

законами України: від 25 березня 1992 року №2232-XII “Про військовий обов`язок і військову службу” (далі – ЗУ №2232-XII), від 20 грудня 1991 року №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі – ЗУ №2011-XII), від 03.07.1991 №1283-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі – Закон №1283-ХІІ), від 09.04.1992 №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі – Закон №2262-ХІІ);

постановою КМУ від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” у редакції, що діяла з 04.09.2019 до 03.11.2020 (далі – Постанова №704) та іншим.

Абзац п`ятий ст.17 Конституції України встановлює, що Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно зі ст.40 ЗУ №2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

Частина перша ст.43 вказаного Закону встановлює, що фінансове забезпечення заходів, пов`язаних з організацією військової служби і виконанням військового обов`язку, здійснюється за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України. Додаткове фінансування цих заходів може відбуватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.

Отже, нарахування грошового забезпечення військовослужбовців здійснюється за рахунок Державного бюджету.

Вимогами ст.92 Конституції України визначено, що Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами України.

Виключно законом про Державний бюджет України відповідно до ст.95 Конституції України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Держава прагне до збалансованості бюджету України.

Згідно зі ст.96 Конституції України Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період.

Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік. Разом із проектом закону подається доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року.

Відповідно до ст.9 ЗУ №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

За військовослужбовцями, які тимчасово проходять військову службу за межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за нормами і в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Фінансове забезпечення витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, відповідно до ст.23 ЗУ №2011-XII здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців затверджені згаданою вище Постановою №704.

Пунктом 4 Постанови №704 в редакції до прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови від 21.02.2018 №103, встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі - Постанова №103) вирішено внести зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються.

Пунктом 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою №103, пункт 4 Постанови №704 викладено в такій редакції:

“4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п.6 Постанови №103.

Таким чином, з 29.01.2020 п.4 Постанови №704 відновив свою дію в редакції, яка діяла до внесення змін Постановою №103 та діє в редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Зазначена норма права передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються, як правило, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Лише у тому разі, якщо розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб є меншим ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, для проведення відповідних розрахунків використовується величина, яка дорівнює 50 відсоткам розміру мінімальної заробітної плати.

Водночас Верховна Рада України ухвалила Закон України від 6 грудня 2016 року №1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (далі - ЗУ №1774-VIII), що відповідно до п.1 вказаного розділу набрав чинності з 1 січня 2017 року.

Пунктом 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Отже, положення п.4 Постанови №704 та пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1774-VIII підлягають солідарному застосуванню, тобто:

з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями необхідно визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704;

співвідношення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, та мінімальної заробітної плати на розрахунок посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, з огляду на положення пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1774-VIII не впливає.

Верховний Суд у постанові від 19.01.2022 у справі №826/9052/18 дійшов висновку про необхідність зобов`язання Кабінету Міністрів України скасувати підпункт 1 пункту 3 Змін, що вносяться до Постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою №103, щодо внесення змін до Постанови №704, що додатково свідчить про неможливість застосування п.4 в редакції Постанови №103.

Внаслідок вказаних обставин з 29.01.2020 відновлена дія обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.

Пункт 8 Прикінцевих положень Закону України від 23 листопада 2018 року №2629-VIII “Про Державний бюджет України на 2019 рік” установлював, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року.

Законами України від 14.11.2019 №294-IX “Про Державний бюджет України на 2020 рік” (далі - Закон №294-IX), від 15.12.2020 №1082-IX “Про Державний бюджет України на 2021 рік” (далі - Закон №1082-IX), від 02.12.2021 №1928-ІХ “Про державний бюджет України на 2022 рік” (далі - Закон №1928-ІХ), від 03.11.2022 №2710-IX “Про Державний бюджет України на 2023 рік” (далі - Закон №2710-IX) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, на 2020-2023 роки для визначення грошового забезпечення військовослужбовців не містять.

У подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704” (далі – Постанова № 481), на яку посилався відповідач у відзиві, скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” та внесено зміну до пункту 4 Постанови. № 704, викладено абзац перший в такій редакції:

“4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”.

Відповідно до ст.7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2018 рік” у 2018 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: у розмірі з 1 січня 2018 року - 1700 гривень, з 1 липня - 1777 гривень, з 1 грудня - 1853 гривні, для працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні.

Постановою від 12 травня 2023 року №481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704" скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” та внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), виклавши абзац перший в такій редакції: “4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”. Також установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

Отже, з 12.05.2023 методика обчислення грошового забезпечення повторно змінена.

Індексація грошових доходів населення відповідно до ч.1 ст.1 Закону №1283-ХІІ – встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

На підставі ч.1 ст.2 Закону №1283-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до ст.6 Закону №1283-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Умови нарахування індексації вказані в ст.4 Закону №1283-ХІІ.

Зокрема, в редакції, що діяла до 01.01.2026 індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

В редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015, що діяла з 01.01.2026, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст.9 Закону індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. У разі коли дохід, що виплачується одним підприємством, установою, організацією, формується з різних джерел, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частці в загальному доході.

Абзацом першим ст.10 Закону №1283-ХІІ визначено, що індексація доходів працюючого населення проводиться за основним місцем роботи. Доходи від роботи за сумісництвом, на умовах погодинної оплати поза основним місцем роботи індексуються в розмірі, що з урахуванням оплати праці за основним місцем роботи не перевищує прожиткового мінімуму для працездатної особи.

Отже, нарахування та виплати індексації є обов`язком роботодавця.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі – Порядок №1078), згідно з п.2 якого індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

Пунктом 6 вказаного Порядку передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Відповідно до абз. 5 п.4 Порядку №1078 сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

В абз.5 п.1.1. Порядку №1078 встановлено для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.

Отже, індексація нараховується з наступного місяця, з якого відбулося підвищення цін на споживчі товари та послуги.

Відповідно до абз.4 п.1.1 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком.

До Порядку №1078 внесено зміни згідно з постановою Кабміну України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», відповідно до якої п.5 Порядку №1078 викладено в новій редакції. Зокрема, передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Якщо підвищення грошового доходу відбулося не з 1 числа місяця, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу/кількості календарних днів у місяці, а виплачується пропорційно відпрацьованому/службовому часу з урахуванням положень цього Порядку.

Відповідно до п. 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Отже, законодавчо встановлена максимальна межа нарахованої індексації.

Суд врахував, що згідно з абзацом другим п.3 згаданої вище постанови Уряду України №1013 для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 (Офіційний вісник України, 2003 р., № 29, ст. 1471). Водночас жодної норми про зміну базового місяця для нарахування індексації вона не містить.

Відповідно до абз.3 п.1.1 Порядку №1078 індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова №1294), якою затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовців. Відповідно до п.13 Постанови №1294 вона набрала чинності з 01.01.2008. Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабміну України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме з 01.03.2018. Отже, щонайменше з березня 2018 року змінився базовий місяць для нарахування індексації.

Встановлені обставини свідчать, що позивач проходив службу у відповідача з серпня 2013року та з цього періоду посадовий оклад його не змінився до січня 2015 року. Тому в цьому періоді базовим для нього місяцем є саме серпень 2013року. У подальшому змінено посадовий оклад і грошове забезпечення з січня 2015року до липня 2017 року, з серпня 2017року до лютого 2018року, внаслідок чого базовим вважатиметься місяць відповідного збільшення його грошового забезпечення.

Згідно з офіційними відомостями про індекси споживчих цін - https://index.minfin.com.ua/ua/economy/index/inflation/ - у заявленому позивачем періоді (з 04.10.2016 до 03.10.2019) для права на індексацію перевищив коефіцієнт 103 лише у квітні 2018року та в інші період не перевищив. Отже, в інші періоди право на індексацію не виникало. Зважаючи на вказані вище періоди служби позивача у відповідачів (у відповідача-1 - у періоді 04.10.2016-06.03.2017, у відповідача-2 - у періоді 07.03.2017-10.09.2018, у відповідача-3 з 11.09.2018 до 02.10.2019) та зважаючи на зміну посадових окладів та загального розміру грошового забезпечення позивача, його посилання на застосування базовим місяцем січня 2008 року – місяця, в якому він не ніс у них службу, не обґрунтоване та безпідставне. Відповідач-1 і відповідач-3, з огляду на те, що протягом служби позивача у них індекс не перевищував 103, заявлене право на індексацію грошового забезпечення з відповідними компенсаціями не порушили. З аналогічних підстав право за заявлені періоди на щомісячну фіксовану індексацію не підтверджено належними доказами. Правильність обчисленого розміру виплаченої відповідачем-3 позивачу індексації з урахуванням фактично отриманого грошового забезпечення та прийняття на службу - не спростовано. Право на грошову компенсацію за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2017, 2018 та 2019 роки (42 дні), з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, поновлене відповідачем-3 добровільно в позасудовому порядку та правильність її розміру також жодним доказом не спростована.

Тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Зважаючи на результат вирішеного спору, підстави для розподілу судових витрат згідно зі ст.ст.132-139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 134-139, 242-245, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_4 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про:

визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та не виплати йому:

індексації грошового забезпечення:

за період з 04.10.2016 до 06.03.2017 із застосуванням базового місяця січень 2008 року з урахуванням раніше виплачених сум;

період з 09.03.2017 до 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року з урахуванням раніше виплачених сум, за період з 01.03.2018 до 10.09.2018 із урахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі – Порядок №1078) та із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4258 грн 75 коп.;

за період з 11.09.2018 до 03.10.2019 із урахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 та із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4258грн 75коп.;-

щодо грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2017, 2018 та 2019 роки (42 дня), виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;-

зобов`язання нарахувати та виплатити йому:

індексацію грошового забезпечення за період з 04.10.2016 до 06.03.2017 із застосуванням базового місяця січень 2008 року з урахуванням раніше виплачених сум з компенсацією податку з доходів фізичних осіб, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 "Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу" та з компенсацією військового збору згідно з абзацом 2 та 3 підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України за періоди з 04.10.2016 до 06.03.2017;

індексацію грошового забезпечення за період з 09.03.2017 до 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року з урахуванням раніше виплачених сум з компенсацією податку з доходів фізичних осіб, передбачену вказаною Постановою Кабінету Міністрів України №44, та з компенсацією військового збору згідно абзацу 2 та З підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України за періоди з 09.03.2017 до 28.02.2018роки; індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 10.09.2018 рр. із урахування вимог абзаців 4, 5, б пункту 5 Порядку №1078 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4258 грн 75 коп. з компенсацією податку з доходів фізичних осіб, передбачену Постановою КМУ № 44 та з компенсацією військового збору згідно абзацу 2 та 3 підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України за періоди з 01.03.2018 до 10.09.2018 роки;

індексацію грошового забезпечення за період з 11.09.2018 до 03.10.2019 рр. із урахування вимог абзаців 4. 5. б пункту 5 Порядку №1078 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4258 грн 75 коп. з компенсацією податку з доходів фізичних осіб, передбачену Постановою №44 та з компенсацією військового збору згідно абзацу 2 та 3 підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України за періоди з 11.09.2018 до 03.10.2019; грошову компенсацію за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2017, 2018 та 2019 роки (42 дні), виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Анжеліка БАБИЧ