Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №560/22122/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/22122/25

РІШЕННЯ

іменем України

01 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач), у якому просить: визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень - Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови йому, ОСОБА_1 , у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»; зобов`язати військову частину НОМЕР_2 звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за дружиною - ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю II групи.

У другій позовній вимозі позивач зазначив відповідачем Військову частину НОМЕР_2 .

Водночас, зі змісту позову, матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини виникли саме між ОСОБА_1 і Військовою частиною НОМЕР_1 : рапорт поданий до Військової частини НОМЕР_1 , лист-відмова виданий Військовою частиною НОМЕР_1 , відповідачем у справі є Військова частина НОМЕР_1 .

Тому суд розцінює зазначення у прохальній частині позову Військової частини НОМЕР_2 як очевидну описку, що не змінює предмета спору та складу учасників справи.

Згідно із позовною заявою, позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з таких підстав.

Зазначає, що проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

На обґрунтування позову ОСОБА_1 вказує, зокрема що 24.09.2025 подав рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами - у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю II групи.

Стверджує, що до рапорту додав документи, які підтверджували сімейний зв`язок, інвалідність дружини та потребу в догляді.

Вказує, що у жовтні 2025 року отримав лист Військової частини НОМЕР_1 від 02.10.2025 №813/41322, яким йому відмовлено у звільненні з військової служби.

На думку позивача, така відмова є протиправною, оскільки подані ним документи підтверджували наявність законної підстави для звільнення.

Згідно із відзивом на позов, відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні з огляду на таке.

Зазначає, що рапорт ОСОБА_1 від 24.09.2025 був отриманий Військовою частиною НОМЕР_1 , зареєстрований за вхідним №813/18678 та розглянутий командиром військової частини.

За результатами розгляду рапорту позивача повідомлено листом від 02.10.2025 №813/41322.

Вказує, що у листі від 02.10.2025 №813/41322 відповідач, зокрема зазначив, що копія довідки лікарсько-консультативної комісії від 15.09.2025, видана КНП «Центр первинної медичної допомоги Хмельницького району», не відповідає жодній із встановлених форм, а тому не може розглядатися як документ, що підтверджує потребу дружини позивача у постійному сторонньому догляді.

Також відповідач послався на те, що довідка до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААГ №139369 підтверджує встановлення дружині позивача II групи інвалідності, однак не містить інформації про необхідність постійного стороннього догляду.

Отже, основні мотиви відповідача зводяться до того, що, на його думку, документи, додані до рапорту, не підтверджують ключової умови для звільнення з військової служби за заявленою підставою - необхідності здійснювати саме постійний догляд за дружиною позивача.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач - ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

24.09.2025 ОСОБА_1 подав рапорт, адресований командиру роти радіоелектронної боротьби Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив клопотати перед вищим командуванням про його звільнення з військової служби.

У рапорті зазначено, що позивач просить звільнити його на підставі статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», частини четвертої, пункту 2, підпункту «г», через сімейні обставини або інші поважні причини.

Рапорт містить відмітку про реєстрацію за вхідним №813/18678 від 24.09.2025.

До рапорту позивач зазначив, зокрема такі додатки: копія військового квитка ОСОБА_1 ; копія паспорта громадянина України ОСОБА_1 ; копія картки платника податків ОСОБА_1 ; копія свідоцтва про шлюб; копія паспорта громадянина України ОСОБА_2 ; копія картки платника податків ОСОБА_2 ; витяг з реєстру Новодунаєвецької територіальної громади щодо ОСОБА_1 ; витяг з реєстру Хмельницької територіальної громади щодо ОСОБА_2 ; копія довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_2 ; копія висновку про наявність порушень функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі; акт встановлення факту потреби в здійсненні догляду.

Матеріали справи містять свідоцтво про шлюб, з якого вбачається, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 27.02.2025.

У матеріалах справи є копія довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААГ №139369, з якої вбачається встановлення ОСОБА_2 інвалідності II групи.

У цій довідці відсутні відомості про потребу ОСОБА_2 у постійному сторонньому догляді.

Матеріали справи містять довідку Новодунаєвецької селищної ради, згідно з якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом зі своїм чоловіком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, у матеріалах справи є акт встановлення факту потреби в здійсненні догляду від 19.09.2025, складений комісією Новодунаєвецької селищної ради.

Акт містить підписи осіб, підписи членів комісії та печатку селищної ради.

Матеріали справи також містять копію довідки лікарсько-консультативної комісії КНП «Центр ПМД Хмельницького району» від 15.09.2025.

У довідці ЛКК зазначено, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду.

За результатами розгляду рапорту Військова частина НОМЕР_1 листом від 02.10.2025 №813/41322 повідомила ОСОБА_1 про відмову у задоволенні рапорту.

Зі змісту листа від 02.10.2025 №813/41322 вбачається, що відповідач визнав заявленою підставою звільнення необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю II групи.

Мотивами відмови відповідач зазначив: довідка лікарсько-консультативної комісії від 15.09.2025 не відповідає жодній із встановлених форм і не може розглядатися як документ, що підтверджує потребу дружини позивача у постійному сторонньому догляді; довідка до акта огляду МСЕК підтверджує встановлення дружині позивача II групи інвалідності, але не містить інформації про необхідність постійного стороннього догляду.

Інших самостійних фактичних мотивів відмови, які б не були пов`язані з оцінкою документів щодо потреби дружини позивача у постійному догляді, лист від 02.10.2025 №813/41322 не містить.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У силу статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України, передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі – Закон №2232-XII у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Стратегія залучення, розвитку та утримання людського капіталу в силах оборони України визначається Міністерством оборони України.

Підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 цього Закону визначено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

Наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 №170 «Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі – Інструкція № 170 у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Положення Інструкції №170 та додатка 19 до неї регулюють питання документального підтвердження сімейних обставин або інших поважних причин, з якими пов`язується звільнення з військової служби.

Водночас, суд враховує, що відповідач у листі від 02.10.2025 №813/41322 послався на положення постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 «Питання медико-соціальної експертизи».

У той же час, суд вказує на те, що вказана вище постанова Кабінету Міністрів України втратила чинність з 01.01.2025 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», якою запроваджено оцінювання повсякденного функціонування особи.

При цьому, суд зазначає, що втрата чинності постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 «Питання медико-соціальної експертизи» не означає недійсності довідки МСЕК, виданої у 2023 році, однак станом на 02.10.2025 відповідач не міг використовувати положення постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 «Питання медико-соціальної експертизи» як чинну нормативну підставу для обґрунтування відмови за результатами розгляду рапорту позивача.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» (далі - у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), затверджено форми первинної облікової документації, зокрема форму №080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», та інструкцію щодо її заповнення.

Верховний Суд у постанові від 15.01.2026 у справі №300/1382/24 зазначив, що «сторонній догляд» і «постійний догляд» не є тотожними поняттями: сторонній догляд визначає, ким здійснюється допомога, а постійний догляд - наскільки тривало та інтенсивно ця допомога потрібна.

Верховний Суд також наголосив, що ключовим юридичним фактом для звільнення є документально підтверджена необхідність саме у постійному догляді, а не лише у сторонньому догляді.

У постанові від 20.11.2025 у справі №560/17590/24 Верховний Суд у спорі щодо звільнення військовослужбовця через необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю I чи II групи зазначив, що суд має з`ясувати зміст довідки/висновку ЛКК і встановити, чи містить такий документ висновок саме про потребу в постійному догляді.

Верховний Суд також звернув увагу на необхідність оцінювати не лише форму, а і зміст такого документа.

У постанові від 12.05.2026 у справі №500/7485/23 Верховний Суд зазначив, що сама наявність особи з інвалідністю не завжди є достатньою для звільнення, якщо не підтверджено інші юридичні умови відповідної підстави; водночас у цій постанові Верховний Суд також аналізував повноваження ЛКК щодо надання висновків, пов`язаних із потребою особи у догляді.

Верховний Суд у постанові від 26.06.2024 у справі №420/23353/23 залишив без змін судове рішення, яким, зокрема, було зобов`язано військову частину звільнити військовослужбовця з військової служби за відповідною підставою статті 26 Закону №2232-XII.

Це підтверджує, що за встановлення всіх юридичних умов для звільнення прямий зобов`язальний спосіб захисту не є сам собою недопустимим втручанням у дискрецію суб`єкта владних повноважень.

У постанові від 06.06.2024 у справі №140/25460/23 Верховний Суд розглядав позовну вимогу про зобов`язання відповідача прийняти рішення про звільнення військовослужбовця за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII.

Такий спосіб захисту узгоджується з частиною четвертою статті 245 КАС України, якщо суд встановив усі юридичні умови для звільнення та відсутність дискреції відповідача щодо відмови.

Так, предметом судового контролю у цій справі є правомірність відмови Військової частини НОМЕР_1 у задоволенні рапорту ОСОБА_1 від 24.09.2025 №813/18678, викладеної у листі від 02.10.2025 №813/41322.

Суд оцінює цю відмову ретроспективно, тобто з огляду на ті обставини, які існували на момент її прийняття, та ті документи, які були додані позивачем до рапорту.

Суд також виходить саме з тих мотивів відмови, які наведені відповідачем у листі від 02.10.2025 №813/41322.

Спірна відмова ґрунтується на висновку відповідача про те, що документи, подані позивачем до рапорту, не підтверджують потребу його дружини у постійному сторонньому догляді.

Для вирішення спору суд має перевірити, чи підтверджують документи, додані позивачем до рапорту, такі юридично значущі обставини: позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 ; позивач подав рапорт про звільнення; ОСОБА_2 є дружиною позивача; ОСОБА_2 є особою з інвалідністю I чи II групи; потреба ОСОБА_2 у постійному догляді підтверджена належним медичним документом; позивач не висловив бажання продовжувати військову службу.

Так, обставини проходження позивачем служби у Військовій частині НОМЕР_1 , подання ним рапорту від 24.09.2025 і реєстрації цього рапорту за №813/18678 сторонами фактично не заперечуються та підтверджуються матеріалами справи.

Сам факт звернення ОСОБА_1 з рапортом про звільнення з військової служби свідчить про те, що він не висловив бажання продовжувати військову службу за цією підставою.

Шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про шлюб.

Наявність у ОСОБА_2 інвалідності II групи підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12ААГ №139369.

Водночас, у наданій копії довідки МСЕК відсутні відомості про потребу ОСОБА_2 у постійному сторонньому догляді.

Одночасно суд погоджується з мотивом відповідача в тій частині, що довідка до акта огляду МСЕК підтверджує встановлення дружині позивача інвалідності II групи, але сама по собі не підтверджує потреби у постійному сторонньому догляді.

Однак суд не погоджується з висновком відповідача про відсутність належного підтвердження потреби у постійному догляді, оскільки відповідач не надав належної правової оцінки довідці ЛКК від 15.09.2025.

Довідка Новодунаєвецької селищної ради підтверджує спільне проживання ОСОБА_2 з позивачем.

При цьому, цей документ не є медичним висновком і сам по собі не встановлює потреби особи у постійному сторонньому догляді, однак підтверджує фактичний зв`язок позивача з особою, щодо якої заявлено потребу у догляді.

Акт встановлення факту потреби в здійсненні догляду від 19.09.2025 також не є медичним висновком МСЕК, ЛКК або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Він має допоміжне значення для підтвердження побутових обставин, спільного проживання, обстеження умов або фактичної організації догляду, але не замінює медичного документа щодо потреби у постійному догляді.

Щодо довідки лікарсько-консультативної комісії від 15.09.2025, суд зазначає таке.

У листі від 02.10.2025 №813/41322 відповідач зазначив, що довідка ЛКК не відповідає жодній із встановлених форм, а тому не може розглядатися як документ, що підтверджує потребу дружини позивача у постійному сторонньому догляді.

Суд не може погодитися з таким мотивом відповідача.

Стала практика Верховного Суду виходить з того, що у справах цієї категорії вирішальним є не формальна назва або уніфікована форма документа ЛКК, а його зміст.

Суд має з`ясувати, чи містить довідка/висновок ЛКК висновок саме про потребу в постійному догляді.

Так, у довідці ЛКК КНП «Центр ПМД Хмельницького району» від 15.09.2025 зазначено, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду.

При цьому, суд жодним чином не робить самостійного медичного висновку про стан здоров`я ОСОБА_2 , її функціональні обмеження чи здатність до самообслуговування.

Водночас, суд оцінює правове значення зазначеного медичного документа стосовно дружини позивача для застосування підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII до спірних правовідносин.

Суд виходить з того, що формулювання «потребує постійного стороннього догляду» містить ознаку постійності догляду, яка є визначальною для заявленої позивачем підстави звільнення.

Слово «стороннього» вказує, що у самому медичному документі потребу в догляді визначено як таку, що має здійснюватися іншою особою.

Отже, суд не встановлює медичної потреби ОСОБА_2 у такому догляді самостійно, а виходить із того, що відповідний висновок зроблений уповноваженим медичним органом - ЛКК.

Завданням суду у цій справі є лише визначити, чи має такий висновок правове значення для заявленої позивачем підстави звільнення.

З огляду на зміст довідки ЛКК від 15.09.2025 суд дійшов висновку, що цей документ є належним документальним підтвердженням юридично значущої обставини, з якою Закон №2232-XII пов`язує право військовослужбовця на звільнення, - необхідності здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи.

Такий підхід узгоджується зі сталими правовими висновками Верховного Суду про те, що для звільнення з військової служби має значення документально підтверджена необхідність саме постійного догляду, а не лише догляду вдома, соціальної послуги з догляду або стороннього догляду без ознаки постійності.

Довід відповідача про те, що довідка МСЕК не містить інформації про необхідність постійного стороннього догляду, не спростовує цього висновку, оскільки у цій справі потреба у постійному догляді підтверджена іншим медичним документом - довідкою ЛКК, яка містить висновок про потребу ОСОБА_2 у постійному сторонньому догляді.

Тому відсутність відповідної інформації у довідці МСЕК не є достатньою підставою для відмови у звільненні, якщо потреба у постійному сторонньому догляді підтверджена іншим належним медичним документом - довідкою/висновком ЛКК.

Суд також враховує, що відповідач у листі від 02.10.2025 №813/41322 послався на постанову КМУ №1317.

Однак ця постанова втратила чинність з 01.01.2025, тому не могла бути самостійною нормативною підставою для оцінки документів станом на 02.10.2025.

Помилковість цього нормативного посилання додатково свідчить про неправильність правового підходу відповідача під час розгляду рапорту позивача.

Оцінивши документи, додані до рапорту від 24.09.2025 №813/18678, суд дійшов висновку, що вони підтверджують: факт проходження позивачем військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 ; факт подання рапорту про звільнення; факт перебування ОСОБА_1 у шлюбі з ОСОБА_2 ; факт встановлення ОСОБА_2 інвалідності II групи; факт спільного проживання позивача з дружиною; факт складання органом місцевого самоврядування акта встановлення факту потреби в здійсненні догляду; наявність довідки ЛКК, яка містить висновок про потребу ОСОБА_2 у постійному сторонньому догляді.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що документи, додані позивачем до рапорту, у сукупності підтверджують наявність підстави для звільнення ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи.

Суд також оцінює довід відповідача про дискреційність його повноважень.

Так, у правовідносинах щодо звільнення військовослужбовця з військової служби за сімейними обставинами відповідач має повноваження перевірити подані документи та встановити, чи підтверджують вони передбачену законом підставу для звільнення.

Однак якщо всі умови, визначені законом, підтверджені належними документами, відповідач не має права відмовити у звільненні з мотивів доцільності або власного розсуду.

У такому випадку дискреція відповідача відсутня.

Цей правовий висновок узгоджується зі сталим підходом Верховного Суду, відповідно до якого, якщо закон містить імперативний припис про звільнення військовослужбовця за наявності відповідної сімейної обставини, а всі умови цієї підстави підтверджені, судове зобов`язання прийняти рішення про звільнення не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

У цій справі відповідач відмовив позивачу у задоволенні рапорту, виходячи з формального неврахування довідки ЛКК та помилкового висновку про те, що відсутність у довідці МСЕК інформації про постійний сторонній догляд виключає можливість звільнення.

Такий підхід не відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України щодо обґрунтованості, розсудливості та дії суб`єкта владних повноважень на підставі й у спосіб, визначені законом.

Позивач просить зобов`язати військову частину звільнити його з військової служби.

Суд встановив, що документи, які були додані до рапорту, підтверджують наявність матеріально-правових умов для звільнення позивача з військової служби за заявленою підставою.

Тому підстав для зобов`язання відповідача лише повторно розглянути рапорт немає, оскільки такий спосіб захисту не забезпечив би ефективного поновлення порушеного права позивача.

Водночас, звільнення військовослужбовця реалізується через визначену законом та підзаконними актами кадрову процедуру і завершується прийняттям відповідного рішення уповноваженою посадовою особою.

З огляду на частину четверту статті 245 КАС України, належним та ефективним способом захисту є зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби за відповідною підставою.

Таке формулювання способу захисту не є відмовою у позові або його частковим задоволенням.

Воно конкретизує порядок виконання судового рішення з урахуванням характеру спірних правовідносин, не змінює суті заявленої вимоги та забезпечує ефективне поновлення порушеного права позивача.

З огляду на викладене вище, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що матеріали справи підтверджують факт подання ОСОБА_1 рапорту від 24.09.2025 №813/18678, факт перебування позивача у шлюбі з ОСОБА_2 , факт встановлення ОСОБА_2 інвалідності II групи, факт спільного проживання позивача з дружиною, а також наявність довідки ЛКК, яка містить висновок про потребу ОСОБА_2 у постійному сторонньому догляді.

Відмова Військової частини НОМЕР_1 у задоволенні рапорту ОСОБА_1 від 24.09.2025 №813/18678, викладена у листі від 02.10.2025 №813/41322, є протиправною, оскільки ґрунтується на неправильній оцінці документів, доданих до рапорту, та неправильному застосуванні норм матеріального права.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню повністю.

Інші аргументи відповідача не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів відповідача, то суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Підстави для розподілу судових витрат у цій справі відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у задоволенні рапорту ОСОБА_1 від 24.09.2025, зареєстрованого за №813/18678, про звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, викладену у листі від 02.10.2025 №813/41322.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною - ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю II групи.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )

Головуючий суддя Є.В. Печений