Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №560/18890/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/18890/25

РІШЕННЯ

іменем України

01 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач), у якому просить: визнати протиправними та незаконними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити відомості про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Ухвалою суду від 05.11.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно позовною заявою, позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з огляду на таке.

Позивач зазначає, що у сформованому ним військово-обліковому документі в електронній формі, який відображається у застосунку «Резерв+», містяться відомості про порушення правил військового обліку.

Позивач вважає, що внесення таких відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів є протиправним, оскільки він не порушував правил військового обліку, не отримував повісток або інших належних повідомлень про необхідність прибуття до ТЦК та СП для проходження ВЛК, не відмовлявся від проходження ВЛК, а також не притягувався до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП.

Позивач наголошує, що у матеріалах справи немає доказів існування рішення військово-лікарської комісії або відповідного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, яким його було б зобов`язано пройти медичний огляд.

Також позивач зазначає, що відомості про порушення правил військового обліку мають негативний вплив на його правове становище, оскільки відображаються у військово-обліковому документі, сформованому з відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався, а тому, суд, на підставі ч. 2 ст. 175 КАС України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач - ОСОБА_1 є громадянином України, дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Зі змісту військово-облікового документа, сформованого в електронній формі, вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний.

У вказаному військово-обліковому документі відображено відомості «Порушення правил військового обліку».

Також у цьому документі зазначено: причина розшуку - «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК»; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_4 ; категорія обліку - військовозобов`язаний; документ дійсний до 21.10.2026; дата і час формування - 21.10.2025, 19:52; дата початку - 15.09.2025; РНОКПП - НОМЕР_1 ; ТЦК та СП - ІНФОРМАЦІЯ_2 (Славута); номер у реєстрі «Оберіг» - НОМЕР_2 .

У цьому ж військово-обліковому документі у відомостях про територіальний центр комплектування та соціальної підтримки зазначено: « ІНФОРМАЦІЯ_2 (Славута)».

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач був належним чином викликаний для проходження ВЛК.

Зокрема, матеріали справи не містять повістки, доказів її вручення позивачу, доказів надсилання повістки рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення або інших доказів належного повідомлення позивача про необхідність прибуття до ТЦК та СП для проходження медичного огляду.

Також матеріали справи не містять рішення військово-лікарської комісії або відповідного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, згідно з яким позивач мав пройти медичний огляд.

Матеріали справи не містять доказів фактичної відмови позивача від проходження ВЛК.

Матеріали справи також не містять постанови у справі про адміністративне правопорушення або іншого документа, який би підтверджував притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтею 210 чи статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суд також не встановив наявності у матеріалах справи доказів звернення до Національної поліції щодо позивача у зв`язку з порушенням ним правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Отже, на підставі наявних у матеріалах справи доказів суд встановив, що у військово-обліковому документі позивача відображено відомості «Порушення правил військового обліку», зазначено причину розшуку - «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК», дату початку - 15.09.2025, а у відомостях про територіальний центр комплектування та соціальної підтримки зазначено « ІНФОРМАЦІЯ_2 (Славута)».

Водночас, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів фактичних та правових підстав внесення або актуалізації щодо позивача зазначених відомостей.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень ретроспективно, тобто виходячи з обставин, які існували на момент прийняття відповідного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності.

Отже, правомірність оспорюваного рішення, дії чи бездіяльності не може обґрунтовуватися обставинами, які виникли пізніше або не були фактичними чи правовими підставами для його прийняття чи вчинення.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У силу статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України, передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Суд застосовує Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі – Закон № 1951-VIII ) у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 1 Закону № 1951-VIII, Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

За частиною першою статті 3 Закону № 1951-VIII, основними засадами ведення Реєстру є: 1) обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.

Відповідно до частини восьмої статті 5 Закону № 1951-VIII, органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

За частиною дев`ятою статті 5 Закону № 1951-VIII, органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Згідно зі статтею 6 Закону № 1951-VIII, до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Внесена до Реєстру інформація про призовника, військовозобов`язаного або резервіста є конфіденційною. Нерозголошення конфіденційної інформації гарантується державою. Збирання, зберігання, використання та захист інформації, що міститься у Реєстрі, здійснюються відповідно до закону.

Особам, які працюють з базами даних Реєстру, заборонено вимагати, обробляти та використовувати будь-яку інформацію, не передбачену законодавством.

Згода призовників, військовозобов`язаних та резервістів на обробку їх персональних даних для цілей Реєстру не потрібна.

У разі відсутності окремих відомостей до Реєстру вноситься відмітка про їх відсутність.

Відповідно до пункту 20-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII, до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Стаття 8 Закону № 1951-VIII визначає, що до службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: 1) відомості про виконання військового обов`язку; 2) відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи); 3) відомості про проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу"; 4) відомості про участь у бойових діях.

Згідно з абзацом першим частини третьої статті 14 Закону № 1951-VIII, актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Отже, суд вказує на те, що незалежно від того, чи відомості у Реєстрі мають характер персональних даних або службових даних, орган ведення Реєстру повинен діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені законом, а правомірність внесення таких відомостей у разі спору має бути підтверджена належними доказами.

Суд також застосовує Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» (далі - Положення № 154), у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 7 Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Положення про районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються керівниками відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Відповідно до пункту 8 Положення № 154, завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів із взяття громадян України на військовий облік призовників, направлення громадян України для проходження базової військової служби, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Порядок оформлення військово-облікового документа, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа»

Суд застосовує Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа» (далі 0 Порядок № 559), у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 559, військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 “Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа”, а також громадянам України, звільненим з військової служби в СБУ у відставку, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби та не досягли граничного віку перебування в запасі (у разі, коли раніше військово-обліковий документ не видавався).

За пунктом 3 Порядку № 559, відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У разі коли відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14 військово-облікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, він вважається недійсним (крім військово-облікових документів військовозобов`язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів).

Відповідність відомостей, зазначених у військово-обліковому документі на бланку, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, перевіряється через: електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ (орган СБУ, розвідувальний орган).

Пункт 8 Порядку № 559 визначає, що військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (за наявності): 1) прізвище; 2) власне ім`я (усі власні імена); 3) по батькові (за наявності); 4) дата народження; 5) реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті); 6) окремий номер запису в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 7) відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку; 7-1) відомості про встановлення, зміну групи інвалідності (зокрема групу інвалідності, причину та строк, на який встановлено інвалідність); 8) відомості про наявність відстрочки від направлення для проходження базової військової служби для призовників або відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період (бронювання) для військовозобов`язаних та резервістів; 9) військове звання (для військовозобов`язаних та резервістів); 10) військово-облікова спеціальність для військовозобов`язаних та резервістів; 11) відомості про виконання військового обов`язку (категорія обліку); 12) відомості про перебування на військовому обліку (найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у якому громадянин перебуває або знятий (виключений) з військового обліку, та підстава зняття (виключення) з військового обліку); 13) відомості щодо звернення або надсилання до Національної поліції повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення; 14) адреса місця проживання; 15) номери засобів зв`язку; 16) адреси електронної пошти (за наявності); 17) дата і час оновлення облікових даних призовником, військовозобов`язаним та резервістом; 18) дата і час формування військово-облікового документа в електронній формі.

Отже, суд виходить з того, що військово-обліковий документ в електронній формі є доказом того, які саме відомості щодо особи відображаються з Реєстру станом на момент формування такого документа.

Водночас, сам факт відображення певних відомостей у військово-обліковому документі не доводить правомірності підстав їх внесення до Реєстру.

Порядок організації та ведення військового обліку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Суд застосовує Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі – Порядок № 1487), у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1487, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

За пунктом 20 Порядку № 1487, військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

У разі зміни місця проживання або у разі, коли в паспорті громадянина України відсутні відмітки про реєстрацію місця проживання, призовниками, військовозобов`язаними та резервістами подається інформація, яка підтверджується документами або відомостями відповідно до Закону України “Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні” та Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 “Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад” (Офіційний вісник України, 2022 р., № 25, ст. 1234).

Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів”.

Пункт 79 Порядку № 1487 передбачає, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які є додатком 2 до Порядку № 1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Отже, суд зазначає, що обов`язок особи прибути для проходження медичного огляду має бути пов`язаний із належним викликом або іншим передбаченим законом рішенням компетентного органу.

Суд застосовує Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі – Закон № 3543-XII) у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин.

За частиною першою статті 22 цього Закону, громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

Суд виходить з того, що ця норма підтверджує існування обов`язку проходити медичний огляд, але такий обов`язок має реалізовуватися у встановленому законом порядку та на підставі належного рішення або виклику.

Суд застосовує Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі – Закон № 2232-XII ) у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин.

Частина десята статті 1 цього Закону передбачає, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.

Отже, суд вказує на те, що сам по собі статус військовозобов`язаного не є достатньою підставою для висновку про порушення правил військового обліку.

Для такого висновку необхідні докази існування конкретного обов`язку особи вчинити певну дію та невиконання цього обов`язку.

Суд застосовує Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі – КупАП) у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин.

Стаття 210 КУпАП передбачає, що порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Примітка. Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Стаття 210-1 КУпАП передбачає, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За статтею 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Стаття 258 КУпАП передбачає, що протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

Протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частинi правопорушень, вчинених військовозобов`язаними Служби зовнішньої розвідки України), якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

Водночас, суд зазначає, що навіть у випадках, коли протокол не складається, це не звільняє уповноважений орган від обов`язку довести наявність належного виклику особи, підтвердних документів про його отримання, факту неприбуття без поважних причин або інших обставин, які стали підставою для висновку про порушення особою правил військового обліку чи законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

У постанові від 27.03.2019 у справі № 826/15117/17 Верховний Суд зазначив, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень ретроспективно, тобто виходячи з обставин, які існували на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності.

Аналогічний підхід застосований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29.01.2020 у справі № 814/1460/16 та від 12.03.2020 у справі № 817/580/17.

У постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18 Верховний Суд звернув увагу на неприпустимість безпідставного розширення під час судового розгляду предмета доказування шляхом дослідження обставин та аргументів суб`єкта владних повноважень, які не були покладені в основу оспорюваного рішення.

Отже, суд при перевірці правомірності оспорюваних дій має виходити з фактичних та правових підстав, які існували на момент їх вчинення, і не може обґрунтовувати їх правомірність іншими обставинами, встановленими лише під час судового розгляду.

У постанові від 02.04.2019 у справі № 822/1878/18 Верховний Суд сформулював висновок про те, що загальними вимогами до акта індивідуальної дії як акта правозастосування є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних фактичних і юридичних підстав його прийняття, а також переконливих і зрозумілих мотивів.

У постанові від 09.04.2025 у справі № 520/32557/23 Верховний Суд зазначив, що критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є, зокрема, логічність і структурованість викладення мотивів, пов`язаність мотивів із конкретними нормами права, наявність правової оцінки фактичних обставин, відповідність висновків фактичним обставинам та відсутність немотивованих висновків.

Так, спір у цій справі стосується не загального обов`язку позивача перебувати на військовому обліку чи проходити медичний огляд у передбачених законом випадках, а правомірності оспорюваних дій щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку, які відображені у його військово-обліковому документі.

Як зазначено вище, суд перевіряє оспорювані дії ретроспективно, тобто виходячи з обставин, які існували на момент їх вчинення.

Із військово-облікового документа позивача вбачається, що у ньому відображено відомості «Порушення правил військового обліку», зазначено причину розшуку - «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК» та дату початку - 15.09.2025.

Сам військово-обліковий документ сформовано 21.10.2025 о 19:52.

При цьому, зазначена у військово-обліковому документі дата початку - 15.09.2025 - сама по собі не свідчить про те, що саме цього дня спірні відомості були технічно внесені або актуалізовані в Реєстрі.

У цьому ж документі у відомостях про територіальний центр комплектування та соціальної підтримки зазначено « ІНФОРМАЦІЯ_2 (Славута)».

Відповідно до пункту 3 Порядку № 559, відомості, зазначені у військово-обліковому документі, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Отже, військово-обліковий документ підтверджує наявність щодо позивача відповідних відомостей у Реєстрі станом на час формування цього документа.

Вирішуючи питання щодо належності ІНФОРМАЦІЯ_1 до спірних правовідносин, суд враховує таке.

Відповідно до пункту 7 Положення № 154, у складі районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки утворюються структурні підрозділи, зокрема відділи.

З огляду на зазначене у військово-обліковому документі найменування « ІНФОРМАЦІЯ_2 (Славута)» та положення пункту 7 Положення № 154 суд виходить з того, що цей відділ є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_1 , а не окремим районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до частини восьмої статті 5 Закону № 1951-VIII, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки належать до органів ведення Реєстру.

За частиною дев`ятою статті 5 Закону № 1951-VIII, органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Крім того, відповідно до пункту 8 Положення № 154 забезпечення в межах своїх повноважень ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів належить до завдань районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Отже, та обставина, що у військово-обліковому документі позивача зазначено « ІНФОРМАЦІЯ_2 (Славута)», не дає підстав для висновку про пред`явлення позову до неналежного відповідача, оскільки зазначений відділ входить до структури ІНФОРМАЦІЯ_1 , а районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки відповідно до закону є органом ведення Реєстру.

Водночас, сам факт наявності певних відомостей у військово-обліковому документі не доводить правомірності їх внесення або актуалізації у Реєстрі.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач такого обов`язку не виконав.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач був належним чином викликаний до ТЦК та СП для проходження ВЛК.

Зокрема, суду не надано повістки, доказів її вручення позивачу під особистий підпис, доказів надсилання рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення або інших доказів, які б підтверджували належне повідомлення позивача про необхідність з`явитися для проходження медичного огляду.

Також матеріали справи не містять доказів наявності рішення військово-лікарської комісії або відповідного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, згідно з яким позивач мав пройти медичний огляд.

Матеріали справи не містять і доказів фактичної відмови позивача від проходження ВЛК.

Суд зазначає, що наявність передбаченого законодавством обов`язку військовозобов`язаного проходити медичний огляд сама по собі не є достатньою підставою для висновку про порушення такого обов`язку без встановлення конкретних юридичних фактів, з якими закон пов`язує його виникнення, та факту невиконання особою цього обов`язку.

У цій справі відповідач не довів обставин, які б підтверджували наявність у позивача конкретного обов`язку прибути для проходження ВЛК у визначені дату, час і місце та невиконання ним такого обов`язку.

Запис у військово-обліковому документі про те, що позивач «не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК», є відображенням інформації, наявної у Реєстрі, однак сам по собі не підтверджує існування фактичних і правових підстав для внесення такої інформації.

Суд також враховує, що пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII передбачає внесення до Реєстру відомостей про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП, із зазначенням дати, номера, короткого змісту протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення.

Матеріали справи не містять постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтею 210 чи статтею 210-1 КУпАП.

Разом з тим, відсутність постанови про адміністративне правопорушення сама по собі не виключає можливості внесення до Реєстру інших передбачених законом персональних або службових даних.

Однак незалежно від правової природи спірних відомостей відповідач повинен довести наявність фактичних і правових підстав для внесення або актуалізації саме таких відомостей щодо позивача.

Таких доказів відповідач суду не надав.

Зокрема, у матеріалах справи відсутні докази належного виклику позивача для проходження ВЛК, отримання ним відповідного виклику, наявності іншого передбаченого законом рішення компетентного органу, неприбуття позивача без поважних причин або його фактичної відмови від проходження ВЛК.

Отже, відповідач не довів існування фактичних обставин, які стали підставою для внесення або актуалізації щодо позивача відомостей про порушення правил військового обліку із зазначенням причини розшуку - «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК».

Суд враховує, що ІНФОРМАЦІЯ_5 наділений повноваженнями щодо ведення Реєстру.

Однак наявність відповідного повноваження не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку реалізовувати його на визначених законом підставах, у встановленому законом порядку та за наявності належного фактичного обґрунтування.

У цій справі відповідач не довів, які конкретні фактичні обставини стали підставою для відображення щодо позивача відомостей про порушення правил військового обліку із зазначенням причини розшуку - «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК».

За таких обставин, відповідач не довів відповідності оспорюваних дій критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, зокрема їх вчинення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом, а також їх обґрунтованості.

При цьому, суд враховує, що відображення у військово-обліковому документі відомостей про порушення правил військового обліку впливає на правове становище особи, оскільки такий документ формується з використанням відомостей Реєстру та використовується для підтвердження виконання особою військового обов`язку.

Водночас, суд не вирішує у цій справі питання про те, чи зобов`язаний позивач проходити ВЛК у майбутньому, чи має відповідач право викликати його для проходження ВЛК або вчиняти в майбутньому інші передбачені законом заходи у сфері військового обліку.

Предметом судового розгляду є виключно правомірність оспорюваних дій щодо внесення до Реєстру відомостей про порушення позивачем правил військового обліку, які вже відображені у його військово-обліковому документі.

Отже, з урахуванням частини другої статті 19 Конституції України, частини другої статті 2 та частини другої статті 77 КАС України суд доходить висновку, що відповідач не довів наявності передбачених законом фактичних і правових підстав для внесення або актуалізації щодо позивача спірних відомостей та, відповідно, не довів правомірності оспорюваних дій.

Тому позовна вимога про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо формулювання позивачем вимоги про визнання дій відповідача «протиправними та незаконними», суд зазначає таке.

КАС України передбачає як належний спосіб захисту саме визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Висновок про протиправність дій охоплює їх невідповідність закону.

Тому окреме зазначення у резолютивній частині рішення слова «незаконними» не є необхідним і не змінює суті судового захисту.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача виключити відомості з Реєстру, то суд зазначає таке.

Відповідно до змісту частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону № 1951-VIII, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами ведення Реєстру, які забезпечують його ведення та актуалізацію бази даних.

Якщо суд встановив, що внесення певних відомостей до Реєстру є протиправним, ефективним способом захисту є саме зобов`язання органу ведення Реєстру виключити такі відомості.

Обрання такого способу захисту не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки після встановлення судом протиправності внесення спірних відомостей відповідач не має кількох правомірних варіантів поведінки щодо цих відомостей.

Єдиним способом реального поновлення порушеного права позивача є виключення з Реєстру відомостей про порушення ним правил військового обліку.

Тому позовна вимога про зобов`язання відповідача виключити відповідні відомості з Реєстру також підлягає задоволенню.

Із приводу розподілу судових витрат за результатами розгляду справи, то суд зазначає про таке.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у сумі 1211 грн 20 коп.

Позов подано через підсистему «Електронний суд».

Суд вказує на те, що позивач заявив одну основну вимогу немайнового характеру - про визнання дій протиправними, та похідну вимогу - про зобов`язання відповідача виключити відповідні відомості з Реєстру.

Станом на дату подання позову - 03.11.2025 - відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, становила 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2025 році становив 3028 грн.

Отже, базова ставка судового збору становила: 3028 грн х 0,4 = 1211 грн 20 коп.

Водночас, згідно з частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Тому належний розмір судового збору за подання цього позову через підсистему «Електронний суд» становив: 1211 грн 20 коп. х 0,8 = 968 грн 96 коп.

Позивач сплатив 1211 грн 20 коп., тобто на 242 грн 24 коп. більше, ніж належало сплатити.

Розрахунок: 1211 грн 20 коп. – 968 грн 96 коп. = 242 грн 24 коп.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки позов підлягає задоволенню, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у належному розмірі - 968 грн 96 коп.

Надміру сплачена сума судового збору в розмірі 242 грн 24 коп. не підлягає стягненню з відповідача як судові витрати, оскільки вона є переплатою до бюджету та може бути повернута позивачу в порядку, передбаченому статтею 7 Закону України «Про судовий збір», за відповідним клопотанням.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )

Головуючий суддя Є.В. Печений