Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №560/19657/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/19657/25

РІШЕННЯ

іменем України

01 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом, у якому просить: визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі – відповідач 1) № 220550003411 від 01.10.2025 щодо незарахування періодів роботи до страхового стажу; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі – відповідач 2) зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи в колгоспі з 1984 року по 25.05.1994, з 02.10.1993 по 25.05.1994, з 18.12.1996 по 02.03.1998, з 19.09.2005 по 04.09.2007 та з 17.09.2007 по 25.04.2016.

Ухвалою суду від 18.11.2025 відкрито провадження в адміністративній справі; ухвалено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно із позовною заявою, позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити повністю з таких підстав.

Зазначає, що 23.09.2025 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком як учаснику бойових дій відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стверджує, що на підтвердження страхового стажу позивач подав трудову книжку серії НОМЕР_1 від 30.07.1991 та архівні довідки № 238 від 18.06.2025 і № 239 від 16.06.2025.

Позивач вважає, що пенсійний орган безпідставно не зарахував періоди роботи в колгоспі лише через відсутність у довідках по батькові особи, а також безпідставно не врахував окремі записи трудової книжки через формальні недоліки їх оформлення.

Крім того, позивач вказує, що періоди роботи у ВАТ «Одеський завод інженерного устаткування» та ТОВ «Трансбуд-Компані» мають бути враховані як підтверджені трудовою книжкою і даними, які перебували у розпорядженні пенсійного органу.

Відповідачі правом на подачу відзиву не скористалися, а тому, суд, на підставі ч. 2 ст. 175 КАС України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач - ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і 23.09.2025 звернувся до відповідача 2 із заявою про призначення пенсії за віком як учаснику бойових дій.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 220550003411 від 01.10.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком як учаснику бойових дій через відсутність необхідного страхового стажу.

Відповідач 1 установив, що позивач досяг 55-річного віку, а також визначив необхідний для призначення пенсії страховий стаж - 25 років.

Страховий стаж позивача за наданими документами відповідач 1 визначив у розмірі 22 роки 03 місяці 24 дні.

У матеріалах справи є посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 , видане 28.12.2015, яке є безтерміновим.

Рішення про відмову у призначенні пенсії прийняло Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Саме цей орган, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву позивача та здійснив оцінку документів, поданих для призначення пенсії.

Саме оскаржуване рішення відповідача 1 містить три мотиви незарахування стажу: відсутність по батькові в архівних довідках № 238 та № 239; відсутність підстави звільнення щодо періоду з 02.10.1993 по 25.05.1994; відсутність назви підприємства або незрозумілість запису щодо періоду з 18.12.1996 по 02.03.1998.

За розрахунком, долученим до оскаржуваного рішення, до страхового стажу позивача вже зараховано, зокрема, строкову військову службу з 17.05.1988 по 04.06.1990 та роботу з 20.08.1991 по 02.08.1993.

Щодо роботи в колгоспі суд встановив, що пенсійний орган відмовив у зарахуванні відповідних періодів лише через відсутність по батькові в архівних довідках.

При цьому, оскаржуване рішення не містить мотивів щодо недостовірності архівних довідок № 238 та № 239, їх неналежності позивачу, недостатності відомостей про фактично відпрацьований час або невиконання позивачем установленого мінімуму трудової участі в колгоспі.

Пенсійний орган також не зазначив, що відомості, наведені в архівних довідках, є недостатніми для зарахування відповідних періодів до стажу.

Отже, суд перевіряє саме той мотив, який покладений в основу оскаржуваного рішення, - відсутність по батькові в архівних довідках - і не замінює його іншими можливими підставами, яких пенсійний орган у рішенні не навів.

Водночас, окремі календарні періоди, які перетинаються з колгоспною роботою, вже були зараховані відповідачем 1 за іншими підставами: строкова військова служба з 17.05.1988 по 04.06.1990 та робота з 20.08.1991 по 02.08.1993.

Щодо періоду роботи з 02.10.1993 по 25.05.1994 суд встановив, що пенсійний орган не зарахував цей період через відсутність підстави звільнення.

Разом з тим відомості, які пенсійний орган мав під час розгляду заяви, підтверджують роботу позивача у сільськогосподарській спілці «Урожай» з 02.10.1993 по 25.05.1994, а також підставу звільнення - за особистим бажанням.

Щодо періоду роботи з 18.12.1996 по 02.03.1998 суд встановив, що пенсійний орган не зарахував його через відсутність назви підприємства при прийнятті на роботу або незрозумілість відповідного запису.

Водночас, відомості, які пенсійний орган мав під час розгляду заяви, підтверджують роботу позивача у Зяньковецькому сільському пожежному посту з 18.12.1996 по 02.03.1998 із зазначенням підстави звільнення - стаття 38 КЗпП України.

Щодо періодів роботи з 19.09.2005 по 04.09.2007 у ВАТ «Одеський завод інженерного устаткування» та з 17.09.2007 по 25.04.2016 у ТОВ «Трансбуд-Компані» суд зазначає, що оскаржуване рішення не містить окремих мотивів їх незарахування або неповного зарахування.

Тому суд не може підміняти мотиви пенсійного органу та самостійно формувати нові підстави для оцінки цих періодів у межах перевірки рішення відповідача 1 від 01.10.2025.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 частини першої статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12, 13 і 16 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів), особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, пункту 5 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, а також пункту 6 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Особи, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення норм, що регулюють питання визначення категорій осіб, які визнаються ветеранами війни та членами сімей загиблих Захисників і Захисниць України, та надання їм соціальних гарантій" з числа осіб, зазначених у статтях 10 і 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", продовжують користуватися правом на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до цього пункту, передбаченим для членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, без заміни відповідного посвідчення.

За абзацом першим частини першої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За абзацом першим частини другої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За частиною першою статті 45 Закону № 1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня; 2) пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності;

У такому самому порядку призначається пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком, якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані на день встановлення інвалідності, і з дня виникнення такого права - якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані в період після встановлення інвалідності до дня звернення за призначенням пенсії по інвалідності.

У разі коли вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані після призначення пенсії по інвалідності, пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком призначається з дня настання такого права, якщо звернення за призначенням пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відбулося не пізніше трьох місяців з дня настання такого права. 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

У членів сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника виникає через один місяць з дня внесення інформації про безвісне зникнення особи до Єдиного реєстру досудових розслідувань або до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

Смерть особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, чи визнання її померлою у встановленому законодавством порядку надає непрацездатним членам сім`ї такої особи право на звернення для отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника на загальних підставах, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі – Порядок № 637 у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

За абзацом першим пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"» (далі – Порядок № 22-1 у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17 - 19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з`ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Серед інших, у постановах від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22 та від 24.05.2024 у справі № 460/17257/23 Верховний Суд сформував підхід, за яким у разі розгляду заяви за принципом екстериторіальності зобов`язальні дії має вчинити той територіальний орган Пенсійного фонду України, який був визначений за таким принципом і прийняв рішення за результатами розгляду заяви.

У постановах від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 29.03.2019 у справі № 548/2056/16-а та від 04.07.2023 у справі № 580/4012/19 Верховний Суд сформував підхід, за яким формальні недоліки в оформленні трудової книжки або інших документів про трудову діяльність не можуть бути самостійною підставою для неврахування періоду роботи, якщо факт роботи підтверджений належними доказами.

Суд виходить з того, що такий підхід підлягає застосуванню і до архівних довідок, якщо сукупність наявних даних дозволяє ідентифікувати особу та відповідний період роботи, а пенсійний орган не навів інших мотивів недостовірності або неналежності таких документів.

Адміністративний суд перевіряє правомірність рішення суб`єкта владних повноважень ретроспективно, тобто виходячи з обставин, доказів і норм права, які існували на момент прийняття оскаржуваного рішення.

Тому у цій справі суд оцінює рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 220550003411 від 01.10.2025 з огляду на ті документи та відомості, які були предметом розгляду пенсійного органу на дату прийняття цього рішення, а також виключно з тих мотивів, які наведені безпосередньо в оскаржуваному рішенні.

При цьому, суд не може замінювати мотиви пенсійного органу новими підставами, які не були покладені в основу відмови позивачеві в призначенні пенсії.

Так, оскаржуване рішення ґрунтується на висновку про недостатність у позивача страхового стажу - 22 роки 03 місяці 24 дні замість необхідних 25 років.

Вік позивача та наявність підстав для звернення за пенсією як учасника бойових дій пенсійний орган не заперечив.

Щодо періодів роботи позивача в колгоспі, то суд зазначає про таке.

Відповідач 1 не зарахував періоди роботи позивача в колгоспі згідно з архівними довідками № 238 від 18.06.2025 та № 239 від 16.06.2025 лише з тієї підстави, що у довідках не зазначено по батькові особи.

Суд вважає такий мотив формальним і необґрунтованим з огляду на таке.

Оскаржуване рішення не містить висновку про підроблення зазначених архівних довідок, їх недостовірність або неналежність позивачу.

Пенсійний орган також не навів у рішенні мотивів, чому відсутність по батькові у документах колгоспного обліку унеможливлює ідентифікацію особи в сукупності з іншими даними.

Водночас, пенсійний орган в оскаржуваному рішенні не поставив під сумнів відомості, зазначені в архівних довідках № 238 та № 239, не мотивував відмову недостатністю фактично відпрацьованого часу або невиконанням установленого мінімуму трудової участі, а відмовив у зарахуванні цих періодів виключно через відсутність у довідках по батькові особи.

Тому суд перевіряє саме цей мотив відмови та не замінює його іншими підставами, які відповідач 1 не навів в оскаржуваному рішенні від 01.10.2025.

Так, формальні недоліки документів, ведення яких не залежало від працівника, не можуть бути самостійною підставою для позбавлення особи права на зарахування стажу.

Такий підхід узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема у справах № 490/12392/16-а, № 548/2056/16-а та № 580/4012/19.

Разом з тим, суд враховує, що не весь заявлений позивачем період роботи в колгоспі може бути додатково зарахований як суцільний календарний період, оскільки частина цього часу вже врахована відповідачем 1 за іншими підставами.

Так, до страхового стажу позивача відповідачем 1 вже зараховано строкову військову службу з 17.05.1988 по 04.06.1990 та роботу з 20.08.1991 по 02.08.1993.

Водночас, для недопущення подвійного зарахування суд виключає з колгоспного періоду ті календарні проміжки, які пенсійний орган уже врахував за іншими підставами, а саме строкову військову службу з 17.05.1988 по 04.06.1990 та роботу з 20.08.1991 по 02.08.1993.

Тому додатковому зарахуванню підлягають такі періоди роботи в колгоспі імені Леніна: з 01.01.1984 по 16.05.1988; з 05.06.1990 по 19.08.1991; з 03.08.1993 по 30.09.1993.

Із приводу періоду роботи позивача з 02.10.1993 по 25.05.1994, суд вказує на таке.

Відповідач 1 не зарахував позивачеві період роботи з 02.10.1993 по 25.05.1994 через відсутність підстави звільнення.

Однак суд зазначає, що відомості, які пенсійний орган мав або міг перевірити під час розгляду заяви позивача, підтверджують його роботу у сільськогосподарській спілці «Урожай» з 02.10.1993 по 25.05.1994, а також підставу звільнення - за особистим бажанням.

Отже, мотив пенсійного органу про відсутність підстави звільнення спростовується відомостями, які пенсійний орган мав та міг перевірити під час розгляду заяви позивача.

Крім того, суд виходить з того, що навіть якщо запис трудової книжки позивача містить окремий недолік, такий недолік сам по собі не спростовує факту роботи і не може бути підставою для неврахування періоду стажу.

Тому період роботи з 02.10.1993 по 25.05.1994 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Щодо періоду роботи позивача з 18.12.1996 по 02.03.1998, то суд виходить із таких міркувань.

Відповідач 1 не зарахував період роботи позивача з 18.12.1996 по 02.03.1998 через відсутність назви підприємства при прийнятті на роботу (незрозумілість відповідного запису в тексті).

Водночас, суд вказує на те, що відомості, які відповідач 1 мав та міг перевірити під час розгляду заяви (із трудової книжки НОМЕР_1 від 30.07.1991), підтверджують роботу позивача у Зяньковецькому сільському пожежному посту з 18.12.1996 по 02.03.1998 із зазначенням підстави звільнення - стаття 38 Кодексу законів про працю України.

Отже, наявні у відповідача 1 на дату прийняття оскаржуваного рішення документи щодо позивача дозволяли ідентифікувати роботодавця, період роботи та належність цього періоду трудової діяльності позивачу.

При цьому, пенсійний орган не зазначив в оскаржуваному рішенні, що цей запис є підробленим, недостовірним або не стосується позивача.

Тому період роботи з 18.12.1996 по 02.03.1998 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Із приводу періодів роботи позивача з 19.09.2005 по 04.09.2007 та з 17.09.2007 по 25.04.2016, то суд зазначає про таке.

Позивач просить зобов`язати зарахувати до страхового стажу період роботи з 19.09.2005 по 04.09.2007 у ВАТ «Одеський завод інженерного устаткування» та період роботи з 17.09.2007 по 25.04.2016 у ТОВ «Трансбуд-Компані».

Водночас, суд враховує, що ці періоди припадають на час після 01.01.2004, тому страховий стаж за ці періоди обчислюється за правилами статті 24 Закону № 1058-IV, зокрема за даними персоніфікованого обліку.

Разом з тим, саме оскаржуване рішення № 220550003411 від 01.10.2025 не містить висновку пенсійного органу незарахування чи неповного зарахування цих періодів.

Зокрема, відповідач 1 не зазначив в оскаржуваному рішенні, що відмовляє у зарахуванні періодів роботи позивача у ВАТ «Одеський завод інженерного устаткування» або ТОВ «Трансбуд-Компані», не навів підстав такої відмови та не сформулював правової оцінки цих періодів.

Отже, суд виходить з того, що між сторонами відсутній спір щодо вказаних вище періодів.

Окрім того, так як суд перевіряє рішення суб`єкта владних повноважень ретроспективно і не може замінювати мотиви пенсійного органу новими мотивами, підстав для окремого зобов`язання відповідача зарахувати зазначені періоди саме у заявлений позивачем спосіб суд не вбачає.

Водночас, ця обставина не впливає на висновок суду щодо протиправності рішення відповідача 1 про відмову у призначенні пенсії, оскільки вже зарахований пенсійним органом страховий стаж у розмірі 22 роки 03 місяці 24 дні разом із періодами, незаконно не зарахованими з мотивів, прямо наведених в оскаржуваному рішенні, перевищує необхідні 25 років.

Тому позовні вимоги в частині окремого зобов`язання зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 19.09.2005 по 04.09.2007 у ВАТ «Одеський завод інженерного устаткування» та з 17.09.2007 по 25.04.2016 у ТОВ «Трансбуд-Компані» задоволенню не підлягають.

Щодо права позивача на призначення пенсії, суд вказує на таке.

Пенсійний орган установив, що страховий стаж позивача становить 22 роки 03 місяці 24 дні.

При цьому, суд дійшов висновку, що додатковому зарахуванню підлягають конкретно визначені періоди, не зараховані пенсійним органом з мотивів, прямо зазначених в оскаржуваному рішенні: з 01.01.1984 по 16.05.1988; з 05.06.1990 по 19.08.1991; з 03.08.1993 по 30.09.1993; з 02.10.1993 по 25.05.1994; з 18.12.1996 по 02.03.1998.

З огляду на викладене вище, необхідний страховий стаж для призначення пенсії становить 25 років.

Відповідач 1 уже визначив страховий стаж позивача - 22 роки 03 місяці 24 дні.

Отже, різниця між установленим відповідачем 1 стажем і необхідним стажем становить менше 2 років 9 місяців.

Водночас, лише перший із додатково зарахованих судом періодів - з 01.01.1984 по 16.05.1988 - охоплює понад 4 роки календарного часу.

Тому навіть без урахування інших додатково зарахованих періодів страховий стаж позивача після усунення протиправного незарахування перевищує необхідні 25 років.

Отже, станом на дату звернення із заявою - 23.09.2025 - позивач досяг 55 років, мав статус учасника бойових дій та мав страховий стаж не менше 25 років.

Тому він виконав умови пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV для призначення пенсії за віком як учаснику бойових дій.

Із приводу дискреції пенсійного органу у спірних правовідносинах та ефективного способу захисту, суд виходить із такого.

Пенсійний орган не має дискреції щодо призначення пенсії, якщо особа виконала всі умови, визначені законом.

Пункт 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV встановлює чіткі умови: досягнення чоловіком 55 років, належність до відповідної категорії осіб та страховий стаж не менше 25 років.

Якщо ці умови виконані, пенсійний орган зобов`язаний призначити пенсію.

Закон не надає йому права обрати інший варіант поведінки.

У той же час, суд враховує, що позивач у прохальній частині позову прямо не заявив вимоги про зобов`язання призначити пенсію, однак оскаржуване рішення є саме рішенням про відмову у призначенні пенсії.

Тому скасування цього рішення та зарахування відповідних періодів без вирішення питання про призначення пенсії не забезпечило б повного й ефективного поновлення порушеного права.

З огляду на частину другу статті 9, частину третю та абзац перший частини четвертої статті 245 КАС України суд вважає за необхідне вийти за межі формально заявлених позовних вимог і зобов`язати належний територіальний орган Пенсійного фонду України призначити позивачу пенсію за віком як учаснику бойових дій.

Підстав для направлення заяви на повторний розгляд немає.

Суд виходить з тих міркувань, що повторний розгляд був би неефективним способом захисту, оскільки суд уже встановив виконання позивачем умов, визначених законом для призначення пенсії, а пенсійний орган за таких умов не має права діяти на власний розсуд.

Із приводу дати призначення пенсії, то суд зазначає про таке.

Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а 55-річного віку досяг ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Із заявою про призначення пенсії він звернувся 23.09.2025, тобто пізніше трьох місяців з дня досягнення відповідного віку.

Відповідно до змісту частини першої статті 45 Закону № 1058-IV у такому випадку пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Отже, пенсія позивачу має бути призначена з 23.09.2025.

Щодо належного відповідача у спірних правовідносинах, то суд вказує на таке.

Позивач подав заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Однак рішення про відмову у призначенні пенсії прийняло Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Саме Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області було тим органом, який за екстериторіальним принципом розглянув заяву, оцінив документи позивача та прийняв оскаржуваний індивідуальний акт.

Тому саме цей орган є належним суб`єктом владних повноважень для виконання зобов`язальної частини рішення суду.

Такий висновок відповідає підходу Верховного Суду, наприклад у справах № 460/38580/22 та № 460/17257/23.

З огляду на викладене вище, за результатами розгляду справи, суд дійшов до таких висновків.

Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 220550003411 від 01.10.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.

Ефективним способом захисту порушеного права є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу позивача конкретно визначені періоди, які не були враховані пенсійним органом з мотивів, наведених в оскаржуваному рішенні, та призначити позивачу пенсію з 23.09.2025.

Позовні вимоги в частині окремого зобов`язання зарахувати періоди роботи з 19.09.2005 по 04.09.2007 та з 17.09.2007 по 25.04.2016 у заявлений спосіб задоволенню не підлягають, оскільки оскаржуване рішення не містить висновків про незарахування чи неповного зарахування цих періодів, а отже, між сторонами відсутній спір в цій частині.

З урахуванням наведеного вище, позов підлягає частковому задоволенню.

Інші аргументи позивача не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів позивача, то суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 01.10.2025 № 220550003411.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 такі періоди роботи: з 01.01.1984 по 16.05.1988 - період роботи в колгоспі імені Леніна с. Зяньківці Деражнянського району Хмельницької області; з 05.06.1990 по 19.08.1991 - період роботи в колгоспі імені Леніна с. Зяньківці Деражнянського району Хмельницької області; з 03.08.1993 по 30.09.1993 - період роботи в колгоспі імені Леніна с. Зяньківці Деражнянського району Хмельницької області; з 02.10.1993 по 25.05.1994 - період роботи у сільськогосподарській спілці «Урожай»; з 18.12.1996 по 02.03.1998 - період роботи у Зяньковецькому сільському пожежному посту.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком як учаснику бойових дій відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV з 23.09.2025.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )

Відповідачі:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, під.3, пов.2,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61022 , код ЄДРПОУ - 14099344)

Головуючий суддя Є.В. Печений