Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №560/19681/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/19681/25

РІШЕННЯ

іменем України

01 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач), у якому просить: визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення даних про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; зобов`язати відповідача внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку ОСОБА_1 згідно з відомостями, зазначеними у військовому квитку НОМЕР_1 , та прибрати його з розшуку.

Ухвалою суду від 19.11.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно із позовною заявою, позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити повністю з таких підстав.

Вказує, що 14.07.2016 його було виключено з військового обліку за досягненням граничного віку перебування в запасі.

На підтвердження цього він посилається на запис у військовому квитку НОМЕР_1 .

Зазначає, що після встановлення мобільного застосунку «Резерв+» виявив, що відображається як військовозобов`язаний, перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 (Теофіполь), а також перебуває в розшуку у зв`язку з непроходженням або відмовою від проходження ВЛК.

На думку позивача, особа, яка була саме виключена з військового обліку, втрачає статус військовозобов`язаного.

Тому позивач вважає, що наявність у військовому квитку запису про виключення з військового обліку унеможливлює його подальше відображення як військовозобов`язаного в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Позивач також стверджує, що зміна законодавства щодо збільшення граничного віку перебування в запасі не може мати зворотної дії в часі, не може погіршувати його правове становище та не може поновлювати його на військовому обліку без його волевиявлення або окремого індивідуального рішення.

Крім того, позивач посилається на те, що 29.09.2025 його представник направив до відповідача адвокатський запит із проханням внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення позивача з військового обліку.

Однак, як стверджує позивач, відповідач не вніс такі відомості, чим, на думку позивача, допустив протиправну бездіяльність.

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався, а тому, суд, на підставі ч. 2 ст. 175 КАС України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач - ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Матеріали справи містять копії паспортних документів позивача, військово-обліковий документ з мобільного застосунку «Резерв+», копії військового квитка НОМЕР_1 , адвокатський запит, докази його направлення, відповідь ТЦК та СП на адвокатський запит.

Так, із військово-облікового документа позивача, сформованого у мобільному застосунку «Резерв+» 06.09.2025 о 16:41, суд встановив такі відомості: прізвище, ім`я, по батькові: ОСОБА_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; категорія обліку: військовозобов`язаний; звання: солдат; ВОС: 956241; ТЦК та СП: ІНФОРМАЦІЯ_3 (Теофіполь); постанова ВЛК: придатний; дата ВЛК: 09.08.2025; номер у реєстрі «Оберіг»: НОМЕР_3 ; дата уточнення даних: 06.09.2025; дата початку розшуку: 05.08.2025; причина розшуку: «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК»; позначка: «Розшукує ТЦК та СП: порушення військового обліку».

Отже, матеріалами справи підтверджується, що станом на 06.09.2025 у «Резерв+» позивач відображався як військовозобов`язаний, який перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 (Теофіполь), а також щодо нього відображалася позначка про розшук.

У матеріалах справи також наявна копія військового квитка НОМЕР_1 позивача.

Вказаний військовий квиток містить, зокрема записи щодо проходження військової служби, служби в запасі, військово-облікової спеціальності, прийняття та зняття з військового обліку.

Зокрема, у розділі військового квитка «VIII. Прием на воинский учет и снятие с учета» видно записи щодо прийняття на військовий облік та зняття з військового обліку.

На сторінці з розділом «33. Исключен с воинского учета» розпізнано та візуально простежується запис про виключення позивача з військового обліку за досягненням граничного віку перебування в запасі.

Отже, суд вважає доведеним, що у військовому квитку позивача міститься запис про виключення з військового обліку за досягненням граничного віку перебування в запасі.

29.09.2025 представник позивача направив до відповідача адвокатський запит.

У цьому запиті представник просив внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про те, що ОСОБА_1 був виключений з військового обліку, а також надати письмову відповідь.

До адвокатського запиту було, зокрема додано витяг із мобільного застосунку «Резерв+», копію військового квитка із записом про виключення з військового обліку та документи щодо повноважень адвоката.

03.10.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 надав відповідь, у якій повідомив про неможливість прийняття рішення щодо внесення до Реєстру інформації про виключення позивача з військового обліку.

Як мотиви відповідач навів чинний граничний вік перебування в запасі, порядок виключення з військового обліку та неналежну якість копій наданих документів.

Матеріали справи не містять окремого індивідуального акта відповідача про оголошення позивача в розшук.

Наявність відомостей про розшук позивача підтверджується витягом із мобільного застосунку «Резерв+», у якому зазначено відповідну позначку, причину та дату початку розшуку.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У силу статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України, передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

За частиною першої статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За частиною третьою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі – Закон № 2232-XII, у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частини дев`ятої статті 1 Закону № 2232-XII, щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

За частиною першою статті 28 Закону № 2232-XII, запас військовозобов`язаних поділяється на два розряди, що встановлюються залежно від віку військовозобов`язаних.

За пунктом 2 частини другої статті 28 Закону № 2232-XII, військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: другий розряд - до 60 років

Відповідно до частини четвертої статті 28 Закону № 2232-XII, граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі.

Отже, суд зазначає, що станом на дату виникнення спірних правовідносин чинне правове регулювання передбачало для військовозобов`язаних рядового складу граничний вік перебування в запасі - 60 років.

Відповідно до статті 32 Закону № 2232-XII, військовозобов`язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, а також визнані військово-лікарськими комісіями непридатними для військової служби, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону № 2232-XII, військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

За частиною п`ятою статті 33 Закону № 2232-XII, військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 2232-XII, взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України на військовий облік військовозобов`язаних: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених статтею 10-1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних; військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань; призовники, які отримали спеціальні звання рядового, сержантського, офіцерського (начальницького) складу; жінки з дотриманням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу; які є кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону.

За пунктом 4 частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які досягли граничного віку перебування в запасі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі – Закон № 1951-VIII у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

За частиною першої статті 3 Закону № 1951-VIII, основними засадами ведення Реєстру є: 1) обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.

Відповідно до частини восьмої статті 5 Закону № 1951-VIII, органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

За статтею 6 Закону № 1951-VIII, до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Внесена до Реєстру інформація про призовника, військовозобов`язаного або резервіста є конфіденційною. Нерозголошення конфіденційної інформації гарантується державою. Збирання, зберігання, використання та захист інформації, що міститься у Реєстрі, здійснюються відповідно до закону.

Особам, які працюють з базами даних Реєстру, заборонено вимагати, обробляти та використовувати будь-яку інформацію, не передбачену законодавством.

Згода призовників, військовозобов`язаних та резервістів на обробку їх персональних даних для цілей Реєстру не потрібна.

У разі відсутності окремих відомостей до Реєстру вноситься відмітка про їх відсутність.

Відповідно до статті 9 Закону № 1951-VIII, призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Призовник, військовозобов`язаний та резервіст зобов`язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру.

За частиною першою статті 14 Закону № 1951-VIII, ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок № 1487 у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 20 Порядку № 1487, військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

У разі зміни місця проживання або у разі, коли в паспорті громадянина України відсутні відмітки про реєстрацію місця проживання, призовниками, військовозобов`язаними та резервістами подається інформація, яка підтверджується документами або відомостями відповідно до Закону України “Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні” та Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 “Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад” (Офіційний вісник України, 2022 р., № 25, ст. 1234).

Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів”.

За пунктом 22 Порядку № 1487, взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Під час воєнного стану направлення призовників на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду здійснюється лише у разі їх прийняття на військову службу у добровільному порядку.

За пунктом 35 Порядку № 1487, військовозобов`язані та резервісти, які досягли граничного віку перебування в запасі, виключаються з військового обліку засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів в день досягнення ними граничного віку.

Керівники державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій протягом семи днів з дня досягнення особами, зазначеними в абзаці першому цього пункту, граничного віку перебування в запасі роблять відмітку “Виключено з військового обліку за віком” у відповідній графі списків персонального військового обліку.

Так, у постанові від 21.05.2025 у справі № 280/2880/24 Верховний Суд зазначив, що Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» розмежовує поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку». Такі облікові дії мають різні правові підстави та правові наслідки: при знятті з військового обліку закон передбачає можливість повторного взяття військовозобов`язаного на такий облік, тоді як виключення з військового обліку має наслідком втрату статусу військовозобов`язаного.

У постанові від 09.06.2026 у справі № 320/29761/25 Верховний Суд наголосив, що суди мають з`ясовувати дійсний зміст запису у військово-обліковому документі, його фактичну і правову підставу, а також те, чи йдеться про зняття з військового обліку або про виключення з нього. Верховний Суд зазначив, що формулювання у військово-обліковому документі має відповідати правовій підставі внесення запису, а за наявності внутрішньої невідповідності суд повинен з`ясувати, яка саме облікова дія фактично була вчинена щодо особи.

У постанові від 09.04.2026 у справі № 280/6524/24 Верховний Суд сформулював правовий висновок, який є найбільш релевантним для цієї справи.

Так, Верховний Суд дійшов висновку, що у зв`язку з продовженням граничного віку перебування в запасі до 60 років відповідні зміни мають загальний характер і поширюються на осіб, які не досягли такого віку, незалежно від їх попереднього статусу.

Верховний Суд також зазначив, що правовий статус особи визначається не лише фактом попереднього виключення з військового обліку, а й чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством. У зв`язку з підвищенням граничного віку перебування в запасі до 60 років особи, які не досягли цього віку, вважаються такими, що перебувають у запасі та підлягають військовому обліку.

Також Верховний Суд у постанові від 09.04.2026 у справі № 280/6524/24 зазначив, що у таких правовідносинах немає підстав стверджувати про зворотну дію закону в часі, якщо спірні правовідносини виникли після внесення змін до Закону № 2232-XII.

Щодо реального змісту спірних правовідносин у цій справі, то суд зазначає про таке.

Так, позов у цій справі формально заявлений як вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невнесення відомостей до Реєстру та зобов`язання внести відомості про виключення позивача з військового обліку.

Водночас, зі змісту позову та доказів у справі видно, що реальний спір між сторонами полягає не лише у технічному перенесенні окремого запису з військового квитка позивача до електронного Реєстру.

Суть спору полягає у тому, чи має позивач станом на час виникнення спірних правовідносин у 2025 році статус військовозобов`язаного та чи існує у відповідача обов`язок відобразити у Реєстрі відомості про виключення позивача з військового обліку як про актуальний обліковий статус.

Саме з цим позивач пов`язує також вимогу «прибрати з розшуку», оскільки вважає, що після виключення з військового обліку він не є військовозобов`язаним, не повинен проходити ВЛК, не повинен виконувати правила військового обліку та не може перебувати в розшуку за порушення таких правил.

Тому суд виходить з того, що для вирішення спору суд має встановити: чи підтверджується матеріалами справи факт наявності у військовому квитку позивача запису про виключення з військового обліку; який дійсний зміст цього запису; чи досяг позивач станом на час виникнення спірних правовідносин граничного віку перебування в запасі; чи мав відповідач правовий обов`язок внести до Реєстру відомості про виключення позивача з військового обліку; чи підтверджується матеріалами справи факт відображення відомостей про розшук; чи є вимога про усунення відомостей про розшук самостійною або похідною; чи є обраний позивачем спосіб захисту належним; чи має суд підстави для виходу за межі позовних вимог.

Із приводу меж судової перевірки та ретроспективної оцінки в цій справі, то суд вказує на таке.

Як зазначено вище, адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень ретроспективно, тобто з огляду на ті обставини, які існували на момент вчинення оспорюваної дії, прийняття рішення або невчинення дії.

У цій справі позивач пов`язує порушення свого права з тим, що після адвокатського запиту від 29.09.2025 відповідач не вніс до Реєстру відомості про виключення позивача з військового обліку.

Отже, суд оцінює правомірність невчинення відповідачем спірних дій станом на 03.10.2025 - дату відповіді відповідача на адвокатський запит.

У той же час, суд не перевіряє абстрактно весь військово-обліковий статус позивача та не підміняє собою орган ведення Реєстру.

Суд перевіряє, чи мав відповідач, з огляду на надані йому документи та чинне на той час правове регулювання, обов`язок внести до Реєстру саме ті відомості, про внесення яких просив представник позивача.

При цьому, суд виходить із мотивів, які відповідач навів у своїй відповіді, і не замінює їх іншими мотивами.

Одночасно суд перевіряє, чи відповідають такі мотиви вимогам закону та критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Щодо запису у військовому квитку позивача, то суд виходить із таких міркувань.

Так, матеріали справи підтверджують, що у військовому квитку НОМЕР_1 наявний запис про виключення позивача з військового обліку за досягненням граничного віку перебування в запасі.

При цьому, суд бере до уваги, що Верховний Суд у постанові від 09.06.2026 у справі № 320/29761/25 звернув увагу на необхідність з`ясування дійсного змісту запису у військово-обліковому документі, а не лише буквального сприйняття окремого слова чи фрази.

У цій справі запис у військовому квитку позивача стосується саме виключення з військового обліку за досягненням граничного віку перебування в запасі, тобто за правовою природою відповідає підставі, яка передбачалась і передбачається для виключення з військового обліку, а не лише для зняття з нього.

Отже, суд не відхиляє довід позивача про те, що у 2016 році у його військовому квитку був зроблений запис про виключення з військового обліку.

Ця обставина підтверджується матеріалами справи.

Однак наявність такого запису не означає автоматичного задоволення позову, оскільки предметом спору є не правомірність облікової дії 2016 року, а обов`язок відповідача у 2025 році внести до Реєстру відомості про виключення позивача з військового обліку як про його актуальний статус.

Із приводу дії закону в часі та граничного віку перебування в запасі, то суд зазначає про таке.

Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Станом на 03.10.2025 позивачу не виповнилося 60 років.

З витягу з «Резерв+» вбачається, що позивач відображений як особа зі званням «солдат», тобто як особа рядового складу.

Станом на 03.10.2025 стаття 28 Закону № 2232-XII передбачала, що військовозобов`язані рядового, сержантського і старшинського складу перебувають у запасі другого розряду до 60 років, а граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі.

Одночасно суд враховує довід позивача про те, що у 2016 році його було виключено з військового обліку за тодішнім правовим регулюванням.

Однак суд вказує на те, що спірні правовідносини у цій справі виникли у 2025 році, тобто після зміни законодавства щодо граничного віку перебування в запасі.

У той же час, застосування відповідачем закону, чинного станом на 03.10.2025, не є зворотною дією закону в часі.

Відповідач не переглядав правомірність запису, зробленого у військовому квитку в 2016 році, а оцінював, чи є станом на 2025 рік правові підстави для внесення до Реєстру відомостей про виключення позивача з військового обліку.

Такий підхід узгоджується з постановою Верховного Суду від 09.04.2026 у справі № 280/6524/24, у якій Верховний Суд дійшов висновку, що у зв`язку з продовженням граничного віку перебування в запасі особа, яка не досягла 60 років, повинна перебувати на військовому обліку військовозобов`язаних, а застосування чинного закону до правовідносин, які виникли після внесення змін, не є зворотною дією закону в часі.

Отже, станом на 03.10.2025 позивач не досяг граничного віку перебування в запасі, встановленого чинною редакцією статті 28 Закону № 2232-XII.

Тому наявність у військовому квитку запису про виключення з військового обліку за попереднім правовим регулюванням не створювала для відповідача безумовного обов`язку внести до Реєстру відомості про виключення позивача з військового обліку як про актуальний обліковий статус.

Із приводу правомірності невнесення відповідачем відомостей до Реєстру, то суд вказує на таке.

Представник позивача просив відповідача внести до Реєстру відомості про виключення позивача з військового обліку.

Відповідач, розглянувши звернення, повідомив про неможливість внесення таких відомостей, посилаючись на чинний граничний вік перебування в запасі, порядок виключення з військового обліку та неможливість встановити з наданих копій документів підставу виключення за частиною шостою статті 37 Закону № 2232-XII.

Суд вважає, що основним мотивом відповідача є те, що станом на 03.10.2025 позивач не досяг граничного віку перебування в запасі, визначеного чинним законом.

Цей мотив є правомірним і достатнім для відмови у внесенні до Реєстру відомостей про виключення позивача з військового обліку як про актуальний обліковий статус.

Водночас, суд не надає вирішального значення посиланню відповідача на неналежну якість копій документів.

Так, під час судового розгляду суд дослідив наявні у матеріалах справи докази та встановив, що запис про виключення з військового обліку у військовому квитку позивача наявний.

Однак суд виходить з того, що навіть за умови підтвердження такого запису правових підстав для задоволення позову немає, оскільки позивач станом на 03.10.2025 не досяг 60-річного віку.

Суд також не надає вирішального значення посиланню відповідача на необхідність особистого прибуття позивача до ТЦК та СП, оскільки визначальним для вирішення цього спору є те, що станом на 03.10.2025 позивач не досяг граничного віку перебування в запасі, встановленого чинним законом.

Суд враховує, що позовні вимоги сформульовані не як вимога внести до Реєстру історичну інформацію про те, що у 2016 році у військовому квитку був зроблений відповідний запис, без зміни актуального військово-облікового статусу позивача.

Позивач просить внести відомості про виключення з військового обліку та прибрати його з розшуку, тобто фактично просить суд підтвердити відсутність у нього статусу військовозобов`язаного станом на 2025 рік.

Таке твердження позивача не відповідає чинному на момент спору законодавству та наведеній вище практиці Верховного Суду.

Отже, суд не встановив протиправної бездіяльності відповідача щодо невнесення до Реєстру відомостей про виключення позивача з військового обліку.

Щодо вимоги до відповідача прибрати позивача з розшуку, суд виходить із такого.

Матеріалами справи підтверджується, що у військово-обліковому документі з «Резерв+» щодо позивача відображено позначку «Розшукує ТЦК та СП: порушення військового обліку», причину розшуку - «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК» та дату початку розшуку - 05.08.2025.

Отже, факт відображення відомостей про розшук матеріалами справи підтверджується.

Разом з тим, позивач не заявив окремої самостійної вимоги про визнання протиправним рішення, дії чи бездіяльності відповідача щодо внесення саме відомостей про розшук.

Також матеріали справи не містять окремого рішення відповідача про оголошення позивача в розшук або доказів, які дають можливість суду встановити повний порядок, підстави, мотиви та суб`єкта внесення такої відмітки.

Зі змісту позову вбачається, що вимога про усунення відомостей про розшук є похідною від основного доводу позивача: він вважає, що не є військовозобов`язаним, а тому не може бути зобов`язаний проходити ВЛК і не може перебувати в розшуку за порушення правил військового обліку.

Оскільки суд дійшов висновку, що станом на 03.10.2025 позивач не досяг граничного віку перебування в запасі та не довів наявності у відповідача обов`язку відобразити його в Реєстрі як особу, виключену з військового обліку, підстав для задоволення похідної вимоги про зобов`язання відповідача усунути відомості про розшук також немає.

При цьому, суд не вирішує питання про законність або незаконність окремого рішення відповідача про оголошення позивача в розшук, оскільки такого рішення у матеріалах справи немає, а самостійна позовна вимога щодо нього не заявлена.

Із приводу належного способу захисту та виходу за межі позовних вимог, суд зазначає про таке.

Обраний позивачем спосіб захисту - визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання внести відомості до Реєстру - у принципі може бути належним у спорах, коли матеріалами справи підтверджується безумовний обов`язок суб`єкта владних повноважень внести певні відомості до Реєстру.

Однак у цій справі матеріали справи не підтверджують наявності такого безумовного обов`язку відповідача.

Навпаки, з урахуванням віку позивача, його звання, чинного станом на 03.10.2025 законодавства та наведеної вище практики Верховного Суду, підстав для внесення до Реєстру відомостей про виключення позивача з військового обліку як про актуальний обліковий статус немає.

Суд також не вбачає підстав для виходу за межі позовних вимог у цій справі.

Так, вихід за межі позовних вимог допускається лише тоді, коли це необхідно для ефективного захисту прав особи.

У цій справі суд не встановив протиправної бездіяльності відповідача у заявленому позивачем спорі.

Тому підстав для застосування іншого способу захисту, зокрема для зобов`язання відповідача повторно розглянути звернення або внести інші відомості до Реєстру, немає.

При цьому, суд відхиляє довід позивача про те, що наявність запису у військовому квитку про виключення з військового обліку сама по собі унеможливлює його перебування на військовому обліку у 2025 році.

Такий довід не враховує того, що спірні правовідносини виникли після зміни законодавства щодо граничного віку перебування в запасі, а позивач станом на 03.10.2025 не досяг 60 років.

Суд також відхиляє довід про зворотну дію закону в часі.

Так, у цій справі чинний закон застосовується до правовідносин, які виникли у 2025 році, а не до правомірності чи неправомірності запису у військовому квитку, зробленого у 2016 році.

Саме такий підхід підтриманий Верховним Судом у постанові від 09.04.2026 у справі № 280/6524/24.

Суд також відхиляє довід позивача про те, що відповідач був зобов`язаний внести відомості до Реєстру лише на підставі наданої копії військового квитка.

Законодавство про військовий обов`язок та військову службу і законодавство про Реєстр вимагають не лише відображення даних з військово-облікових документів, а й актуальності та відповідності таких відомостей чинному правовому статусу особи.

З огляду на викладене вище, за результатами розгляду справи, суд дійшов таких висновків.

Матеріалами справи підтверджується, що у військовому квитку позивача є запис про виключення з військового обліку за досягненням граничного віку перебування в запасі.

Матеріалами справи підтверджується, що у «Резерв+» станом на 06.09.2025 позивач відображався як військовозобов`язаний, який перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 (Теофіполь), а також щодо нього відображалася позначка про розшук.

Станом на 03.10.2025 позивач не досяг 60-річного віку.

За чинною на дату виникнення спірних правовідносин редакцією статті 28 Закону № 2232-XII граничний вік перебування в запасі для відповідної категорії військовозобов`язаних становив 60 років.

Застосування відповідачем законодавства, чинного станом на 03.10.2025, не є зворотною дією закону в часі.

Відповідач не мав правового обов`язку внести до Реєстру відомості про виключення позивача з військового обліку як про актуальний обліковий статус.

Вимога про зобов`язання усунути відомості про розшук є похідною від основної вимоги та не підлягає задоволенню.

Підстав для виходу за межі позовних вимог суд не встановив.

З огляду на викладене, адміністративний позов у цій справі є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Інші аргументи позивача не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів позивача, то суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Підстави для розподілу судових витрат у цій справі відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат у цій справі відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )

Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2

Головуючий суддя Є.В. Печений